Розділ І. Загальні засади
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування.
Право визначати і
змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може
бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Декларація прав людини і громадянина
Стаття 25. Суверенітет належить народу та є єдиним і
неподільним, невідчужуваним та непорушним.
Стаття 26. Жодна частина народу не може здійснювати владу усього народу, але кожна частина суверенних зборів має право повної свободи волевиявлення.
Стаття 27. Кожний, хто привласнює суверенітет має бути негайно страчений вільними людьми.
Стаття 28. Народ завжди зберігає за собою право на перегляд, перетворення та зміну Конституції. Жодне покоління не може підпорядковувати своїм
законам майбутні покоління.
Стаття 29. Кожний громадянин має право брати участь у
створенні закону, так само як і вибрати для цього своїх представників або
агентів.
Суверенітет народу
Стаття 7. Верховна влада належить народу - усім французьким
громадянам.
Стаття 10. Народ – законодавець, він обдумує та створює закони.
І жодної згадки
про носія, носака, носильника, про копки-баранки, про джерело, криницю, струмок, кранік, бювет,
гейзер, фонтан, сольфатор, шпрундель...
Республіка, з
латини – спільна справа (справа усіх, справа публічна, всезагальна, річ посполита). Україна є спільною справою? Спільною справою кого і
для кого? Якщо вже друге твердження статті 5 про «носія» і «джерело» нівелює
повноправ’я народу на участь у цій самій спільній справі, нівелює народовладдя по суті.
Народ чи джерело? Носій суверенітету чи власник і розпорядник
верховної влади? Народовладдя чи «народоджерелля»? «Носійство» чи здійснення
суверенітету – здійснення верховної влади?..
Немає коментарів:
Дописати коментар