понеділок, 6 лютого 2012 р.

Кому й навіщо потрібна Конституційна Асамблея?


Конституційна асамблея – це по суті квазіасамблея, вважає один із авторів Конституції України 1996 року, професор права Віктор Мусіяка. Але її не варто бойкотувати наперед, говорить в ефірі Радіо Свобода голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

– До квітня можливість є подати кандидатури до Конституційної асамблеї, указ про формування і організацію роботи якої підписав Президент наприкінці січня. 

Способи залишитися при владі, звісно, є різні. Але багато експертів, зокрема й ті, хто входить до опозиційних сил, висловили свої застереження щодо Конституційної асамблеї і побоювання щодо того, що саме цей орган Президент може використати задля того, щоб залишитися при владі якомога довше.

Кому потрібна Конституційна асамблея і навіщо, панове?

Віктор Мусіяка: Говорити про те, кому потрібна Конституційна асамблея, я думаю, це не зовсім є спосіб виразити те, які наслідки діяльності цієї асамблеї і для кого? Для держави? Для влади? Ми маємо це теж оцінювати. Діяльність асамблеї для кого може бути, скажімо, результат її роботи вигідний?

Перш за все, звичайно, ми маємо мати на увазі, що, оскільки ідея виникла у період функціонування цієї влади, ідея Конституційної асамблеї, то перш за все це буде вигідно владі з точки зору того, що вона, маючи достатньо серйозні зауваження з боку європейських структур стосовно того, як, яким чином, яким способом була визнана неконституційною Конституція в 2010 році Конституційним Судом України, було запропоновано привести у відповідність конституційні засади функціонуванню нашої держави і влади, звичайно, у тому числі й відповідно до Конституції, то вони будуть намагатися використати цей спосіб, Конституційну асамблею, як спосіб легітимізації самої цієї влади через розробку змін до Конституції чи нової редакції Конституції.

Більше того, я так думаю, все це завершиться все одно референдумом, щоб освятити кінцево волею народу все те, що буде розроблено.

І тут є, звичайно, проблеми, про які ми, я думаю, сьогодні й поговоримо у зв’язку з тим, що таке Конституційна асамблея в українському вимірі. Тому що Конституційна асамблея ще з середини 18-го, у 19-му столітті, коли ще приймалися Конституція США, французька Конституція, засадничі функції мала асамблея. І вона фактично створювала засади функціонування майбутньої держави.

– Ми попередньо розмовляли з паном Коліушком, то він сказав, що саме словосполучення «Конституційна асамблея» не зовсім правильно було вибране, оскільки, як правило, це процес, який передує створенню самої Конституції взагалі.

Ігор Коліушко: Мені здається, що тут є три проблеми, в яких треба розібратися.

По-перше, що таке Конституційна асамблея? За вживанням в інших країнах саме це слово – це представницький орган. Така назва використовувалася для назви установчих зборів в ряді країн, власне, органу установчої влади. Тобто, коли держава засновується або держава реорганізовується чи перезасновується, тоді скликаються установчі збори чи Конституційна асамблея. Вони готують проект Конституції. І він або приймається остаточно Конституційною асамблеєю, або затверджується після цього на референдумі.

– У нас реорганізація. Мабуть.

Ігор Коліушко: Але те, що робить сьогодні Президент Янукович, під цей шаблон зовсім не підходить, тому що він стверджує, що в нас є Конституція, він стверджує навіть, що він і вся влада дотримуються Конституції, з одного боку, з іншого боку, він говорить, що до Конституції треба вносити зміни, при цьому не говорить, які зміни, що ставить нас, експертів, принаймні у розгубленість. Ми не знаємо, чи з цією ідеєю треба боротися, чи, навпаки, треба йти допомагати Президентові.

– А Вас запрошували, до речі?

Ігор Коліушко: Наш центр є в указі Президента. І ми, згідно з цим указом, так само, як і інші маємо запропонувати одну кандидатуру до складу асамблеї.

– А Вас, пане Мусіяка?

Віктор Мусіяка: Я не знаю. Можливо, і запросять. Поки я не можу про це говорити.

Ігор Коліушко: Таким чином сьогодні можна констатувати, по-перше, невідповідність назви «Конституційна асамблея» і того, що зробив Президент, тому що в указі чітко визначено, що ця так звана Конституційна асамблея є консультативно-дорадчим органом Президента, покликаним для того, щоб проаналізувати дію Конституції і запропонувати напрямки її зміни і підготувати відповідно до тих напрямків, якщо з ними погодиться Президент, законопроект чи законопроекти, і внести їх у Верховну Раду на розгляд.

– Тепер, прошу вас, давайте скажемо так: є інтереси влади і є інтереси суспільства, і Європа вказує на те, що нам треба навести порядок у тому полі, яке регулює Конституція. Це, до речі, все наше життя.  

Скажіть, будь ласка, з точки зору громадян цієї країни яка є необхідність і які зміни треба було б таки внести у Конституцію України?

Віктор Мусіяка: Коли ми говоримо про необхідність чи відсутність такої необхідності змін до Конституції, то, звичайно, ми виходимо з того, який рівень розвитку нашого суспільства, які воно може ставити перед собою нові цілі, які має забезпечити новий закон. То 20 років, які пройшли з дня заснування нашої держави, і 15 років, які пройшли з дня прийняття Конституції, перша редакція якої знову ж відновлена, то, мабуть, необхідно все-таки визнати, що ми хоча б усвідомили, що ми хочемо жити як європейці, бути європейцями і жити за стандартами європейськими.

Ви знаєте, що всі Президенти, які за цей час були, це декларували. І, власне кажучи, те, що у нас було закріплено Конституцією 1996 року, з самого початку фактично заснування конституційних засад функціонування влади і держави, то все це було направлене на те, щоб створити нову державу, закріпити її, зробити міцною. І там були оці авторитарні нотки, тенденції. Відновлення їх сьогодні – це є абсолютно недемократичний шлях.

Тому у цьому сенсі зміни нам необхідно вносити, робити демократичною, більш представницькою саму владу. Маса там є речей, які треба підкорегувати. Про місцеве самоврядування забули всі. Навіть коли зміни вносилися у 2004 році, забули про місцеве самоврядування. Судова влада – все, що з нею зробили. І так далі.

– Ще у нас Конституційний Суд. Одне з останніх його рішень робить наш процес спілкування з державою таким, що якщо ви матимете претензії до держави і звернетеся до суду, то якщо в Кабінету Міністрів не буде грошей на те, щоб відшкодувати, тоді суд, на думку КСУ, має зважити на ті проблеми Кабміну, а не на ваші як громадянина. 

Пане Коліушко, що треба змінювати?

Ігор Коліушко: Слушний приклад Ви привели. З цього приводу з цих двох абсолютно незрозумілих мені рішень Конституційного суду я також говорив би сьогодні про необхідність перегляду формулювання статті 22 Конституції, яку у нас якось так взяли за святе щось, що при цьому порушують всі решту статей Конституції. З цим треба щось робити.

Але найгострішими проблемами я назвав би такі. По-перше, нашій країні вкрай необхідна децентралізація влади. Тому найкраще було б внести зміни в Конституцію, щоб полегшити цей процес, зміцнити місцеве та регіональне самоврядування, провести адміністративно-територіальну реформу.

Другий напрямок – це забезпечити незалежність судової влади, якої у нас сьогодні просто фатально не вистачає. І тут насамперед треба внести зміни у 131-у статтю Конституції. Це «Склад та повноваження Вищої ради юстиції». Я б переглядав так само порядок формування Конституційного суду України і частково повноваження КСУ.

Ну, і великий комплекс дискусійних питань залишається стосовно напрямку, як на мене, актуального – зміцнення парламентаризму і збалансування повноважень Президента та уряду. Сьогодні у нас тут невідповідність не тільки європейським стандартам, а й дуже часто невідповідність просто логіці і здоровому глуздові.

– Панове, влада останнім часом підтверджує те, що вона активно хоче змінити і вирішити застарілі проблеми, які були у суспільстві, і йде назустріч вимогам ПАРЄ, взагалі європейських інституцій. Зокрема, вже внесений у парламент новий проект Кримінально-процесуального кодексу, розпочинає роботу Конституційна асамблея. 

Але є низка прямих вимог Європи, на які влада не зважає. Тому у суспільстві дуже багато голосів звучить про те, що чи не стане Конституційна асамблея способом таким, який дасть можливість владі, опираючись на цих «100 мудреців», умовно кажучи, яких оберуть, які увійдуть до складу Конституційної асамблеї, туди увійдуть і ті, кого подасть НАНУ, це фахівці з різних галузей, які розуміють цей процес, і от влада зробить так, що Україна втратить ту можливість демократичного розвитку, яку вона мала ще до недавнього часу? 

Які запобіжники тут можуть бути?

Віктор Мусіяка: Конституційна асамблея – це по суті квазіасамблея.

Те, що у нас зараз намагаються зробити. І потім, її ніхто не збирається створювати, її призначать, тому що це орган при Президентові. Обрали такий шлях, який має відповідати Конституції. А отакого органу немає, то в цьому сенсі виходить так, що…

– Формально так, а насправді ні.

Віктор Мусіяка: Так.

Небезпеки, звичайно, будуть. І вони завжди існують. Ви згадайте, коли робили відомий текст Конституції так званий при БЮТ. Ви згадаєте, як Національну Конституційну комісію створював попередній Президент. І як він з цією комісією, створеною не цією асамблеєю, десятьма там фахівцями написаною, він вийшов на вибори президентські. Тепер оцей варіант.

Небезпека завжди є. Треба бути завжди на сторожі, необхідно бути пильними з точки зору того, що там буде відбуватися, в цій асамблеї.

Будемо говорити абсолютно відверто. Я так думаю, що максимальна користь від подібного органу – це може бути тільки концентрація якихось інтелектуальних сил, представницькість цього органу при роботі над змінами до Конституції. І необхідно буде виходити з того, які будуть ставитися цілі.

І тільки стане зрозумілим, я так думаю, через 2–3 місяці роботи цієї асамблеї, тому що вона має затвердити концепцію змін. І от коли концепція буде обговорена у суспільстві, а це передбачає широке обговорення загалу всього, коли вона буде сформульована цією асамблеєю, буде зрозуміло, до чого ведеться оця вся процедура, весь цей процес, пов’язаний з функціонуванням Конституційної асамблеї.

– У нас є слухач.

Слухач: Пане Вікторе, як Ви дивитеся на те, щоб зробити Верховний Суд (це не суд зробили, це незрозуміло що), в якому цивільна палата, кримінальна палата і конституційна палата. І потім цей Консуд вибирають самі судді Верховного Суду, а Верховний Суд комплектується вибраністю, можливо, навіть всього народу?

І ще. За оці реформи, що пройшли, я навіть не хочу сперечатися. Це страшне, що було, починаючи від «тушканчиків» і до останнього – постанови Кабміну вищі від будь-якого закону. Я не знаю. Школяр, який закінчив 10 класів, зрозуміє, що це тупо хочуть впровадити, що от ми розумніші за вас усіх, решта ви всі… Ну, я не хочу поганих слів говорити.

Віктор Мусіяка: Коли якраз мова йде про формування концепції серед цих положень основних концепції, має бути положення, що стосується реорганізації судової влади. Те, що відбувалося останні роки, ці два роки, – це просто жах, що відбулося в системі судової влади.

– Але така модель можлива?

Віктор Мусіяка: Вона може обговорюватися. Я допускаю елементи… Абсолютно я згоден з тим, що може бути, це є в деяких державах, що Верховний суд по суті є Консудом. Є палата, скажімо, можна зробити, яка є складовою частиною Верховного Суду. Це буде вирішувати питання фактично як Консуд. Можна це робити.

І обрання самих суддів… Радянська система обрання суддів, пам’ятаєте, була піддана такій критиці і гонінням, але, власне кажучи, віддати тільки суддям обрання суддів – ми вже це проходили, проходимо і бачимо, що є корпоративні деякі речі, які ще гіршою роблять цю систему.

– Пане Коліушко, я хотіла би ще у Вас запитати про запобіжники того, щоб Конституційна асамблея не стала способом залишення Віктора Януковича при владі на необмежений термін.

Ігор Коліушко: Я хотів би почати з Вашого попереднього запитання.

На мій погляд, сьогодні, оскільки Президент не декларує, які зміни він хоче внести у Конституцію, природно, в суспільстві є розгубленість, у тому числі і серед експертів, що робити, як до цього ставитися.

Але, на моє переконання, у будь-якому разі вплинути на процес можна і легше, коли ти перебуваєш усередині процесу; залишитися збоку і критикувати всіх і все – це неконструктивна позиція.

– Як зробила опозиція, до слова.

Ігор Коліушко: Власне, мене теж здивувала така поспішна декларація і реакція опозиції. Я зрозумів би, якби вони рік тому, коли з’явився перший указ Президента про намір створити Конституційну асамблею, задекларували б позицію, що це не Конституційна асамблея, що тут підміна понять, і вони ніколи у цьому участі не візьмуть.

Якби вони тоді так зробили, то все було б логічно. По-перше, тоді Президент міг би придумати якусь коректну назву цьому робочому органу своєму, а по-друге, можна було б, якби він не пішов на це, тоді позиція опозиції була б зрозуміла. І по-іншому можна було б повестися, таким чином: у нас є напрацьоване своє бачення, ми узгодили вже між собою бачення конституційної реформи, у нас є проект тут, він лежить на столі, давайте вести переговори між владою і опозицією стосовно цього проекту чи проекту, який є у влади, шукати компроміс. Це також було б мені цілком зрозуміло і ясно.

Коли ні першого варіанту, ні другого немає, зразу заявляється, що ми участі не беремо, тобто складається враження інколи, що для багатьох лідерів нашої опозиції, як кажуть в народі, що б не робити, аби нічого не робити. І це, звичайно, прикро.

Хоча я чудово розумію ту складну політичну ситуацію, в якій вони перебувають, не маючи можливості впливати на багато процесів.

– Але факт є факт. Тому опозиція запобіжником не стане всередині Конституційної асамблеї. А що?

Ігор Коліушко: Так от, всередині Конституційної асамблеї запобіжників проти влади, проти дій влади бути не може. Тому що, ще раз повторюю, Конституційна асамблея – це консультативно-дорадчий орган. Від його чи рішень, чи ініціатив в принципі не так і багато залежить. Вона може і запропонувати щось Президентові, він цим може скористатися чи не скористатися.

Тому якщо у Президента є намір якимсь чином, скажемо так, у неправовий спосіб продовжити своє перебування при владі, внести зміни в Конституцію, які допоможуть цьому, я зовсім не виключаю, що він створює цю так звану Конституційну асамблею саме з цим «прицілом».

Але від того, чи ми підемо всередину, чи ми не підемо всередину, вплинути на це чи заблокувати цей процес ми не зможемо. Тому я вважаю, що в даній ситуації треба поводитися все-таки коректніше, таким чином, що ми готові до співпраці і з владою, і з опозицією стосовно дискусії про внесення змін у Конституцію.

Якщо я буду всередині і я побачу, що цей орган не несе ніякий конструктив, а готує якийсь неправовий конституційний переворот, я завжди маю можливість вийти з такого процесу. Причому зробити це публічно. І від цього буде знову ж таки більше користі, тому що я розкажу, що там робиться всередині.

Віктор Мусіяка: Ви кажете, що не можна, будучи всередині, впливати на процес. Хіба це не вплив на процес?

Ігор Коліушко: Я мав на увазі, що заблокувати. Одна чи дві людини не зможуть.

– У нас є слухач.

Слухачка (переклад): Скажіть, будь ласка, кому ще в Україні незрозуміло, до чого завжди веде фашизм Януковича?

– Пауза запанувала… 

Тоді я її заповню ось таким. 

Маємо приклади. Нурсултан Назарбаєв, президент Казахстану, керує тією країною з 1989 року. Він чотири рази поспіль перемагав на президентських виборах. І у 2007 році парламент Казахстану закріпив за Назарбаєвим право залишатися президентом довічно. А у 2010 році нагородив його особливим статусом лідера нації. 

Маємо ще приклад. На Гаїті провели референдум, де жителям Гаїті поставили таке запитання: кого ви хочете обрати з тих двох, якщо президент Дювальє хоче, щоб наступним президентом цієї країни став його син – теж Дювальє? І ось так чи ні? Поділяєте ви цю думку? І 100% громадян цієї країни сказали:так! Але рік по тому Дювальє був позбавлений своєї влади і втік з цієї країни. 

Так от, ми з’ясували, що наші експерти вважають, що працювати треба над зміною Конституції. Марина Ставнійчук, зокрема, заявила про те, що під час роботи будуть зважати на всі думки Венеційської комісії, усіх європейських інституцій і так далі. 

Панове, чи є в Україні достатня кількість фахівців, які могли б наситити роботу Конституційної асамблеї (раз її вже так назвали) потрібним народові цієї країни, громадянам цієї країни змістом?

Віктор Мусіяка: Безумовно, що є. Якщо в цій асамблеї (чи як її інакше називати?), скажімо, у цьому органі будуть присутні дійсно фахівці, які здатні (у нас їх достатньо – ще раз повторюю) працювати належно на інтереси держави і суспільства, то тоді ми можемо отримати нормальний проект.

І між іншим, колись говорив Леонід Макарович (Кравчук), що якщо навіть Президент не сприйме такий варіант, який його не буде влаштовувати, але ми будемо вважати, асамблея, що це саме для народу варіант, для держави, то я тоді від імені асамблеї звернуся до народу з цим проектом.

Я думаю, що це ще один варіант можливого впливу на оці процеси.

– Прямий спосіб звернення до народу – це референдум. Референдум дуже часто диктатори використовують для того, щоб свою диктатуру отримати у повноправне володіння. 

Пане Коліушко?

Ігор Коліушко: Я так само міг би сказати дуже багато критичних слів про те, як сьогодні влада в нашій країні керує. І оті дзвінки слухачів, власне, – я з ними повністю солідарний.

Але, з іншого боку, мені хочеться вірити, і я не маю підстав сьогодні не вірити добрим всім словам, сказаним і Мариною Ставнійчук, і Леонідом Кравчуком, з приводу їхніх намірів щодо підготовки змін до Конституції.

Для того, щоб розібратися, хто має рацію, а хто ні, як кажуть, треба вирушити в дорогу, і врешті-решт тоді ми побачимо.

У будь-якому разі я можу сказати, що, якщо я буду в цій Конституційній асамблеї так званій, я ніколи в житті не підтримаю ніяких неправових методів збереження влади.

– Пан Мусіяка покивав головою…

Ірина Штогрін, 06.02.2012
//www.radiosvoboda.org/content/article/24475425.html

2 коментарі:

imho сказав...

Віктор Мусіяка:
І між іншим, колись говорив Леонід Макарович (Кравчук), що якщо навіть Президент не сприйме такий варіант, який його не буде влаштовувати, але ми будемо вважати, асамблея, що це саме для народу варіант, для держави, то я тоді від імені асамблеї звернуся до народу з цим проектом.
06-02-2012
http://constituanta.blogspot.com/2012/02/blog-post_3625.html

imho сказав...

Ігор Коліушко:
Опозиція дарма відмовилася від участі у переписуванні конституції.
Якби вони пропонували щось взамін - розробили свої зміни, пропозиції, мали альтернативний орган - тоді зрозуміло. Але так вони просто - відмовитися - і все…
03-02-2012
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15714691,00.html