Громадянський опір. Народна концепція змін до Конституції України

НАРОДНА КОНЦЕПЦІЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. Ч.І

Проект для громадського обговорення

Держава і бюрократія існують, як наслідок нашої неможливості приймати колективні рішення у складі великої кількості людей. Напевне, ідеальним був би устрій, за якого не існувало б продажних бюрократів і брехливих депутатів, а народ сам збирався і вирішував свої справи на віче або загальних зборах, і сам приймав і виконував доленосні для себе рішення. Але де зібрати понад 36 млн. виборців і як забезпечити прийняття рішень на такому велелюдному народному віче та їх подальше виконання?.. Кожна влада має професійну хворобу: вона зловживає неспроможністю самоорганізації народу. Найбільші афери зловживання владою і незаконного присвоєння народних багатств чиняться від імені та в ім’я народу.

Конституція України зобов’язує органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але чому порушення закону стало неписаною злочинною нормою роботи влади, яка цілковито безкарно, на власний розсуд тлумачить і виконує законодавство?!

Конституція України передбачає, що Український народ здійснює владу безпосередньо. Але чому ані Основний Закон, ані діючі процедури урядування не гарантують і не забезпечують реального права народу на пряме народовладдя, без посередницьких послуг депутатів і чиновників?! Чому, не зважаючи на цю основоположну конституційну норму, органи державної влади і органи місцевого самоврядування практично повністю узурпували владу в центрі і на місцях. Хто дав їм таке право?! У народі вже ходять легенди, що влада і державні посади скоро будуть передаватися спадкоємцям або даруватися, як нерухоме майно…

Без по-справжньому народної редакції Конституції України, яку створить сам український народ, не можливо відповісти на ці головні питання. Сьогодні влада ініціює власні конституційні реформи – для того, щоб знову припасувати Основний Закон під свої інтереси.

Проект нашої спільної Народної концепції змін до Конституції України – це наша противага існуючій безправності українського народу, наш генеральний каркас народної республіки, демократичного державного устрою нашої країни, у якому всі гілки влади стануть підконтрольними і підзвітними народу України.

Народна концепція змін до Конституції України – це наш спільний голос, це коли ми всі – ті, хто проявляє громадянську активність, пропонує власні редакції законів, подає свої ідеї, активно дискутує на Українському Народному форумі та інших громадських ресурсах, пише План зміни України, не залишається мовчазним і байдужим, – усі ми разом можемо сказати:

З метою зупинення і унеможливлення узурпації влади в Україні, повернення влади народові та побудови реального народовладдя,

закріплення непорушних конституційних засад і гарантій законності

дій органів державної влади і органів місцевого самоврядування,

ІМЕНЕМ НАРОДУ УКРАЇНИ

вимагаємо внесення змін і доповнень

до нашого Основного Закону –

Конституції України:

До Розділу І

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ»

У статті 5:

1. Чітко визначити і закріпити механізми реалізації конституційного права Українського народу на безпосереднє здійснення влади, пряме народовладдя, зокрема, закріпити право народу України безпосередньо і через об’єднання громадян і професійні спілки:

1) Брати безпосередню участь у процедурах підготовки проектів законів України.

(Прим. Право участі народу України у законотворенні має забезпечуватися таким механізмом його реалізації:

1. Жоден проект законодавчого акта не повинен розглядатися і голосуватися профільним парламентським комітетом, Верховною Радою України без попереднього проведення у передбаченому законом порядку:

1) Обов’язкової громадської експертизи цього проекту законодавчого акта та узгодження його з інтересами соціальних верств громадян, які зачіпає цей проект Закону (із залученням професійних спілок, об’єднань громадян, наукових установ, незалежних експертів).

2) Розрахунку кількісних і якісних вигод і витрат для народу України від прийняття і реалізації підготовленого законопроекту.

2. Результати відкритого публічного обговорення і громадської експертизи законопроекту, а також результати розрахунку його очікуваних суспільних вигод і витрат повинні стати обов’язковим супровідним документом до кожного проекту Закону, який реєструється у Верховній Раді України, подається на розгляд профільного парламентського комітету, виноситься на голосування пленарного засідання Верховної Ради України.

3. На кожного суб’єкта законодавчої ініціативи, кожного народного депутата має бути покладено конституційний обов’язок проводити відкрите громадське обговорення і погодження кожного законопроекту, що подається ним, як суб’єктом законодавчої ініціативи, з інтересами відповідних верст і категорій громадян і юридичних осіб (зокрема – обов’язкове обговорення і погодження законопроекту з професійними спілками і об’єднання громадян, що їх представляють).

4. Перед обговоренням і голосуванням кожного проекту закону України у сесійній залі парламенту керівник відповідного профільного комітету має обов’язково доповідати (у формі публічного виступу) перед Верховною Радою України про: 4.1) підсумкові результати публічного обговорення і громадської експертизи законопроекту, винесеного на обговорення і голосування народних депутатів; 4.2) визначені і розраховані за стандартизованою процедурою очікувані суспільно важливі результати і наслідки реалізації законопроекту та пов’язані з ним витрати.

За такими обов’язковими публічними доповідями (які мають транслюватися у прямому режимі і публікуватися) громадськість зможе контролювати точність і повноту донесення до уваги парламенту усіх зауважень і пропозицій до законопроекту, поданих об’єднаннями громадян і професійними спілками, іншими зацікавленими особами).

2) Подавати народні законодавчі ініціативи та здійснювати громадські подання до Конституційного суду України щодо неконституційності діючих законодавчих та інших нормативно-правових актів.

(Прим. Виносимо на широке громадське обговорення питання доцільності запровадження конституційної норми щодо надання права усім громадянам України подавати законодавчі ініціативи та здійснювати подання до Конституційного суду України. Нам разом треба дати чітку і обґрунтовану відповідь на досить непросте питання: наділяти таким конституційним правом кожного громадянина чи закріпити його тільки за професійними спілками і об’єднаннями громадян?).

3) Брати безпосередню участь у державному управлінні та місцевому самоврядуванні.

(Прим. Для реалізації цих форм безпосереднього народовладдя професійні спілки і об’єднання громадян, органи самоорганізації населення мають бути наділені конституційним правом:

1. Утворювати на засадах самоорганізації на рівні кожного регіону (області, міста обласного значення) спеціалізовані і повністю незалежні від влади громадські наглядово-контрольні інституції – Народні спостережні асамблеї для здійснення моніторингу, контролю і оцінки роботи усіх органів і гілок влади на відповідній території, проведення громадської експертизи усіх важливих питань виконання конституційних обов’язків органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами). При цьому, має бути передбачена жорстка (кримінальна) відповідальність посадових осіб усіх органів влади за втручання і перешкоджання здійсненню діяльності Народною спостережною асамблеєю, як конституційно визначеним саморегулівним органом громадського (суспільного) контролю за владою.

2. Брати безпосередню участь у проведенні щорічної оцінки (у рамках відповідних комісій – за встановленими критеріями і показниками оцінювання) та атестації державних службовців місцевих органів виконавчої влади.

3. Заслуховувати на своїх засіданнях керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо виконання конституційних повноважень і обов’язків, покладених на них і очолювані ними органи влади).

2. Однією з форм прямої демократії на рівні Основного Закону закріпити право народу на відкликання:

• народних депутатів у порядку, встановленому законом;
• суддів усіх рівнів у порядку, встановленому законом.

У ч. 4 статті 5:

На рівні Основного Закону (поряд з діючою декларативною нормою про те, що ніхто не може узурпувати державну владу) передбачити дієвий конституційний механізм суспільного реагування на будь-які спроби узурпації влади.

(Прим. Складовими елементами такого конституційного механізму мають стати:

1) Доповнення до ст. 19 Конституції України щодо закріплення конституційного права громадян на здійснення громадянського спротиву (опору) злочинним діям влади, у тому числі узурпації влади.

2) Зміни і доповнення до ст. 39 Конституції України щодо лібералізації діючої на сьогодні репресивної процедури нормативно-правового забезпечення реалізації громадянами конституційного права на свободу мирних зібрань (перехід від нині діючого репресивно-дозвільного принципу – до принципу проведення мирних зібрань – зборів, мітингів, походів, демонстрацій – шляхом повідомлення (що не передбачатиме обов’язковості отримання дозволу місцевої влади).

У статті 6:

Внести зміни до Основного Закону, які забезпечать повне відділення судової влади від будь-яких політичних впливів та підпорядкування її виключно Конституції і законам України, служінню правосуддю та захисту прав і свобод людини і громадянина.

У статті 13:

1. Закріпити конституційні положення про те, що:

1) Об’єктами права власності виключно Українського народу, разом із уже визначеними, є:

• національна газотранспортна система;
• морське дно, що знаходиться у межах території України.

2) Спосіб і порядок користування об’єктами права власності народу вирішуються виключно народом України на всеукраїнському референдумі.

2. На рівні Основного закону чітко визначити конкретний спосіб і порядок (конституційні межі), не переступаючи яких органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні розпоряджатися від імені народу об’єктами права народної власності виключно в інтересах народу України.

(Прим. Чіткий і конкретний конституційний механізм організації і здійснення уповноваженими органами влади прав власності, якими володіє виключно Український народ, має забезпечувати відповідні стримування і противаги з метою недопущення і унеможливлення: (1) концентрації і узурпації влади в частині розпорядження власністю народу, (2) використання об’єктів права власності народу усупереч національним інтересам і на користь окремих осіб та груп інтересів.

Зокрема, окремі складові елементи такого конституційного механізму мають полягати у наступному:

1. Головні особливості користування об’єктами права власності народу повинні вирішуватися виключно народом України на всеукраїнському референдумі.

2. Питання (умови, порядок) користування об’єктами права власності народу мають визначатися виключно на рівні спеціальних законів, які повинні:

• проходити обов’язкове відкрите всенародне обговорення, комплексну громадську експертизу та чітко узгоджуватися у такий спосіб з інтересами усіх суспільних верств;
• розроблятися на підставі обов’язкової оцінки (економічного обрахунку) суспільних вигод і витрат від їх реалізації (у чіткому кількісному і якісному вираженні);
• постійно відстежуватися у процесі їх впровадження і реалізації на предмет їх суспільної результативності (співставлення задекларованих і фактично досягнутих результатів) використання об’єктів права власності народу та чіткої відповідності національним інтересам практики їх застосування усіма гілками та органами державної влади і органами місцевого самоврядування).

У статті 19:

1. Покласти на органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб їхній головний конституційний обов’язок – забезпечувати реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадянина.

(Прим. Індикатори (показники) результативності і ефективності виконання органами влади, їх посадовими особами цього головного конституційного обов’язку мають стати практичним інструментарієм контролю за владою з боку професійних спілок, об’єднань громадян, утворених ними на засадах самоорганізації Народних спостережних асамблей, як ключових інституцій громадського контролю за владою на регіональному і місцевому рівні.

Факти систематичних порушень конституційних прав і свобод людини і громадянина, прийняття неправосудних і неправомірних рішень, випадків бездіяльності органів державної влади, їх посадових осіб у регіоні та галузі має стати підставою для негайного звільнення губернатора, галузевого міністра, судді, голови суду).

2. Закріпити конституційну норму, за якою діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб зі здійснення влади від імені народу ґрунтується на засадах доброчесності, результативності, відкритості і підзвітності перед народом України, відстежується і оцінюється за встановленими суспільно важливими показниками у передбаченому законом порядку.

3. Закріпити конституційне право народу України чинити громадянський спротив (опір) усім формам узурпації влади і зловживання владою, незаконним діям і бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

(Прим. Таке право народу визначено у конституціях провідних демократичних держав.

Одним з важливих механізмів його реалізації має стати передбачена Народною концепцією змін до Конституції України (зміни і доповнення до ст. 39 Основного Закону) лібералізація процедури реалізації громадянами України їх конституційного права на свободу мирних зібрань (проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій), – перехід від нині діючого дозвільного принципу – до принципу організації і проведення мирних зібрань шляхом повідомлення відповідних місцевих органів влади).

Діюча в Україні процедура видачі дозволів на проведення мирних заходів, жорстко регламентована й зарегульована підзаконними актами, несумісна із принципами демократії і народовладдя, має репресивний характер, суперечить Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, які ратифіковані Україною).

4. Запровадити конституційну норму, за якою забороняється встановлення будь-яких пільг (на отримання житла, проїзд, медичне обслуговування, безкоштовне санаторно-курортне оздоровлення і лікування, отримання різних видів соціальних допомог і виплат) та інших переваг для усіх категорій посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування (народних депутатів і депутатів рад усіх рівнів, суддів, прокурорів, керівників усіх рівнів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування).

5. Запровадити конституційну норму, за якою:

• оплата праці народних депутатів, керівників вищого складу органів державної влади становить не більше 10 мінімальних заробітних плат;
• витрати державного бюджету на утримання керівних органів державної влади (Верховної Ради, Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і урядових комітетів) встановлюються пропорційно до бюджетних витрат на реалізацію конституційних прав і свобод громадян та у залежності від соціально-економічних можливостей держави.

6. Запровадити конституційну норму про обов’язковість:

• оцінки за непрямими методами доходів, витрат та майна посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування, керівників державних і комунальних підприємств, установ і організацій;
• оприлюднення і доступу громадян України до інформації про результати такої оцінки.

(Прим. Кожна посадова особа, яка працює у бюджетному секторі і отримує чітко фіксовану заробітну плату, але, при цьому, живе не за доходами (їздить на дорогому приватному авто, живе у розкішному помешканні, харчується у дорогих ресторанах, відпочиває на дорогих світових курортах, користується послугами домашньої прислуги і т.д.) має стати об’єктом прискіпливого контролю на предмет наявності неофіційних і незаконних доходів).

7. Закріпити за громадянами України конституційне право повного доступу до деталізованої інформації про:

• усі обсяги і напрями витрат державного і місцевих бюджетів на утримання народних депутатів, керівного складу органів державної влади і органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ, інших бюджетних витрат;
• стан та оперативні і підсумкові результати виконання державного і місцевих бюджетів.

(Прим. Механізмом реалізації такого конституційного права громадян на доступ до інформації про розподіл і використання суспільного доходу мають стати зміни і доповнення до статей 95 і 98 Конституції України, за якими має бути:

1) Закріплено конституційний режим цілковитої відкритості і підзвітності здійснення усіх державних бюджетних видатків, зокрема, встановлено обов’язковість:

• оперативного оприлюднення, у тому числі у режимі он-лайн, кожної операції видатків Державного бюджету України протягом одного робочого дня з моменту її здійснення;
• оперативного оприлюднення інформації про щоденний рух бюджетних коштів та про усі поточні доходи і видатки Державного бюджету, здійснені за минулий робочий день.

2) Закріплено за Рахунковою палатою повноваження зі здійснення щоденного контролю (моніторингу) руху коштів Державного бюджету України, їх використання та забезпечення оперативного оприлюднення результатів такого контролю (моніторингу)).

До Розділу ІІ

«ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА»

У ч. 2 статті 24:

Запровадити конституційну норму, якою унеможливити встановлення будь-яких привілеїв за посадовою ознакою – ознакою приналежності осіб до органів державної влади.

(Прим. Таким чином, ліквідовуються діючі на сьогодні численні привілеї (у тому числі, різноманітні пільги) для керівних службових і посадових осіб органів державної влади, суддів, прокурорів).

У статті 36:

1. Закріпити чіткі норми конституційного регулювання діяльності політичних партій, принципи прозорості, відкритості та підзвітності їх діяльності, їхні основні завдання і зобов’язання, взяті перед виборцями і народом України, зокрема:

1) Конституційно зобов’язати політичні партії при їх заснуванні і веденні ними діяльності здійснювати підготовку довгострокових ідеологічних партійних програм, передвиборних програм і проектів важливих державних програм і рішень з урахуванням потреб суспільного розвитку та з метою реалізації  і захисту інтересів Українського народу.

2) Закріпити конституційну норму, за якою провладні політичні партії та висунуті ними на виборах і обрані виборцями посадові особи – Президент України, народні депутати, місцеві голови, депутати місцевих рад – несуть відповідальність, відповідно до законів України, за невиконання взятих ними зобов’язань перед виборцями, визначених у передвиборних програмах.

3) Запровадити конституційні гарантії та механізми відкритості і прозорості фінансування діяльності політичних партій, організації і проведення ними передвиборних кампаній, недопущення перетворення політичних партій у політико-бізнесові групи з вузькокорпоративними інтересами.

4) Гарантувати конституційне право народу України:

• здійснювати суспільний нагляд і контроль за діяльністю провладних політичних партій, відстежувати дотримання ними конституційних засад їх діяльності, виконання ними довгострокових ідеологічних програм діяльності партій, передвиборних програм і окремих зобов’язань, взятих перед виборцями.

2. Наділити професійні спілки і об’єднання громадян конституційним правом законодавчої ініціативи та чітко визначити процедуру подання народної законодавчої ініціативи, як однієї з важливих форм прямої демократії і народовладдя.

3. Суттєво розширити і конкретизувати права професійних спілок і об’єднань громадян на участь в управлінні державними справами у галузях їхньої діяльності, на здійснення суспільного контролю за діяльністю державних органів, їх посадових осіб, зокрема, надати їм конституційне право:

• брати безпосередню участь у відстеженні результативності діючих законодавчих актів та самостійно проводити відстеження результативності реалізації законів України та інших нормативно-правових актів;
• брати безпосередню участь у проведенні щорічної оцінки (у складі відповідних комісій – за встановленими критеріями і показниками оцінювання) та атестації службовців органів державної влади;
• утворювати на засадах самоорганізації на рівні кожного регіону (області, міста обласного значення) спеціалізовані і повністю незалежні від влади громадські наглядово-контрольні інституції – Народні спостережні асамблеї для здійснення моніторингу, контролю і оцінки роботи усіх органів і гілок влади на відповідній території, проведення громадської експертизи усіх важливих питань виконання конституційних обов’язків органами державної влади і органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

4. Наділити професійні спілки і об’єднання громадян, що представляють інтереси значної частини громадян України, конституційними правами:

• брати безпосередню участь у роботі профільних парламентських комітетів Верховної Ради України, профільних урядових комітетів Кабінету Міністрів України, колегій органів державної влади з правом дорадчого голосу;
• здійснювати обов’язкову громадську експертизу усіх проектів законів та інших нормативно-правових актів України у порядку, передбаченому законом;
• здійснювати громадську експертизу діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування у передбаченому законом порядку;
• утворювати незалежні дорадчо-спостережні органи при органах державної влади і органах місцевого самоврядування та подавати обов’язкові для відкритого розгляду зауваження і пропозиції щодо покращення виконання ними покладених на них повноважень і функціональних обов’язків.

У статті 39:

Закріпити конституційну норму, яка:

• ліквідує діючий на сьогодні дозвільний принцип реалізації громадянами конституційного права на свободу мирних зібрань;
• запровадить порядок організації і проведення громадянами мирних зібрань за повідомчим принципом (принципом сповіщення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, як це і передбачено частиною першою статті 39 Конституції України).

(Прим. Сьогодні громадяни України не в змозі повноцінно реалізувати одне з основоположних своїх конституційних прав – право на проведення мирних зібрань (зборів, мітингів, походів, демонстрацій), – яке в умовах відсутності спеціального закону остаточно зарегульовано на рівні підзаконних актів і перетворено не лише на репресивно-дозвільну процедуру, а й на інструмент політичних переслідувань, обмеження і придушення владою громадсько-політичної активності. Наприклад, разом із заявою на проведення мирного зібрання юридична особа змушена подавати органу місцевої влади копії своїх установчих документів, а фізична особа – копію паспорта та ідентифікаційного коду. При цьому, місцева влада і судові органи можуть фактично з будь-яких причин відмовити у реалізації громадянами їх конституційного права на свободу мирних зібрань.

Діюча в Україні репресивно-дозвільна процедура проведення мирних зібрань суперечить Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, які ратифіковані Україною).

У ч. 1 статті 42:

Покласти на державні органи і, зокрема, органи судової влади їхній конституційний обов’язок:

• всебічно захищати, підтримувати і забезпечувати здійснення на території України підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
• проводити у порядку, передбаченому законом, заходи, націлені на усунення та унеможливлення протиправного поглинання і захоплення суб’єктів господарювання.

(Прим. Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу, як основи сучасної конкурентної економіки і демократичного суспільства, повинна стати стратегічною основою державної соціально-економічної політики.

Наявність рейдерських захоплень і неправомірних рішень у регіоні та галузі має стати підставою для негайного звільнення відповідного судді, голови суду, губернатора, галузевого міністра.

При цьому, державна антирейдерська політика повинна набути чіткого й системного інституційного оформлення, а головними механізмами її проведення мають стати:

1) Прийняття і впровадження спеціального антирейдерського закону, який визначить:

1.1) основні завдання і функції органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо усунення і унеможливлення протиправного поглинання і захоплення суб’єктів господарювання;

1.2) обов’язковість підготовки і реалізації державних антирейдерських програм, спрямованих на забезпечення правової і економічної захищеності суб’єктів господарювання;

1.3) інші законодавчі базові механізми та інструменти державної антирейдерської політики.

2) Створення і налагодження ефективної роботи профільних урядового комітету і парламентського підкомітету з протидії протиправному поглинанню і захопленню суб’єктів господарювання.

3) Розширення на рівні спеціального антирейдерського закону прав і повноважень професійних спілок і об’єднань, які здійснюють антирейдерську діяльність).

У статті 43:

Покласти на державу конституційний обов’язок забезпечувати і захищати трудові права народу України, підтримувати і заохочувати зайнятість і працевлаштування працездатного населення, створювати стимули і заохочення (в тому числі у сфері оподаткування) для самозайнятості та працевлаштування молоді і людей передпенсійного віку, створювати умови для реалізації конституційного права на працю усіма категоріями населення.

(Прим. Такий механізм державної підтримки зайнятості і працевлаштування молоді та осіб передпенсійного віку має передбачати, у першу чергу, стимули і заохочення для роботодавців та ліквідацію існуючих регуляторних і економічних бар’єрів на шляху підвищення зайнятості і створення нових робочих місць.

Наприклад, сьогодні кожен роботодавець, який працевлаштував нового працівника, практично карається державою у формі обов’язкової звітності до центрів зайнятості про усіх прийнятих працівників та непомірних штрафів за її невиконання).

У статті 49:

Закріпити конституційні норми, якими гарантувати:

1) Якісність і своєчасність охорони здоров’я, обов’язковість здійснення стандартизації якості надання медичних послуг закладами і установами усіх форм власності.

2) Відповідальність медичних закладів і установ усіх форм власності, їх посадових осіб та окремих практикуючих лікарів за неякісні і несвоєчасні медичні послуги з обслуговування і збереження здоров’я людини, порушення прав пацієнтів, невідповідність їхніх медичних послуг встановленим стандартам якості.

У статті 53:

Конституційно закріпити обов’язковість професійно-технічного навчання учнів середніх шкіл базовим і запитуваним на ринку професіям для забезпечення їх переходу до самостійної трудової діяльності.

(Прим. В Україні має бути запроваджена європейська доктрина професійної освіти упродовж усього життя людини).

До Розділу ІІІ

«ВИБОРИ, РЕФЕРЕНДУМ»

У статті 72:

1. Закріпити  чітке і дієве конституційне право народу України на організацію і проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, як основну форму прямого народовладдя, та удосконалити (дерегулювати) конституційні механізми його реалізації, зокрема:

1) Зменшити надмірну жорсткість існуючих конституційних вимог до проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та зробити цю процедуру доступною для громадян, їх об’єднань, професійних спілок.

(Прим. При існуючих репресивних конституційних вимогах сьогодні фактично неможливо організувати і провести всеукраїнський референдум за народною ініціативою, а процедура проведення референдуму, як важливої форми прямого народовладдя, фактично повністю перебуває у руках органів державної влади).

2) Наділити професійні спілки і об’єднання громадян, що представляють інтереси значної частини громадян України, спеціальними конституційними повноваженнями щодо:

• організації і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів за народною ініціативою;
• здійснення громадського контролю за проведенням всеукраїнського та місцевих референдумів.

2. На рівні Основного Закону визначити вичерпний перелік усіх суспільно важливих питань, які пов’язані з безпосереднім здійсненням влади народом та повинні вирішуватися виключно на всеукраїнському референдумі.

(Прим. Усі найголовніші для суспільного розвитку питання, що безпосередньо пов’язані з економічними і політичними інтересами Українського народу, способами і умовами користування об’єктами його права власності – повинні вирішуватися виключно на всеукраїнському референдумі).

До Розділу IV

«ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ»

У статті 79:

1. Закріпити конституційні норми, за якими:

1) Народні депутати складають присягу на вірність народу України і присягаються перед Українським народом, законом і власною совістю сумлінно виконувати взяті на себе зобов’язання і обіцянки перед виборцями і народом України, захищати і обстоювати права і свободи людини і громадянина, виконувати свої депутатські обов’язки кваліфіковано, сумлінно і чесно, як того вимагає закон і мораль.

2) Порушення народним депутатом складеної ним присяги на вірність народу України і його інтересам має наслідком втрату ним депутатського мандату.

3) Народний депутат України, який не виправдав довіру народу, відкликається у порядку, передбаченому законом.

2. На рівні Основного Закону закріпити конституційний обов’язок кожного народного депутата:

• проводити у порядку, передбаченому законом, відкрите громадське обговорення і погодження кожного законопроекту, що подається ним, як суб’єктом законодавчої ініціативи, з інтересами відповідних верст і категорій громадян і юридичних осіб (зокрема – обов’язкове обговорення і погодження законопроекту з професійними спілками і об’єднаннями громадян).

(Прим. Громадська експертиза кожного законопроекту має стати такою ж обов’язковою процедурою, як і експертний висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, а результати громадської експертизи – по кожному законопроекту – повинні оприлюднюватися на офіційному парламентському веб-сайті разом з усіма іншими документами, пов’язаними із роботою над законопроектом (текстом законопроекту, поданням, пояснювальною запискою, науково-експертним висновком)).

3. Закріпити конституційну норму, за якою народні депутати несуть перед народом України відповідальність, відповідно до законів України, за невиконання взятих ними зобов’язань перед виборцями, визначених у їхніх передвиборних програмах та у передвиборних програмах їхніх політичних партій.

У статті 80:

Запровадити конституційну норму про скасування депутатської недоторканості, яка відновлює рівність народних депутатів перед законом поряд з усіма іншими громадянами України, як того вимагає стаття 24 Конституції України.

У статті 81:

Конституційно закріпити дострокове припинення повноважень народного депутата України, окрім визначених підстав, також у разі:

• порушення ним складеної присяги на вірність Українському народові та його інтересам;
• відкликання його виборцями у порядку, передбаченому законом.

У ч. 3 статті 84:

Конституційно закріпити, що народний депутат України несе відповідальність, відповідно до законів України, за передачу свого особистого голосу іншому народному депутату при прийнятті рішень Верховною Радою України на її пленарних засіданнях.

У статті 89:

1. Покласти на профільні комітети Верховної Ради України обов’язок:

1) Систематично проводити у передбаченому законом порядку відстеження результативності діючих законодавчих актів з метою:

• співставлення задекларованих при їх підготовці і фактично досягнутих у процесі їх реалізації суспільно важливих показників і результатів дії законодавчого акта;
• виявлення і дерегулювання законодавчих норм, які за підсумками відстеження визнано такими, що є неефективними і не забезпечують досягнення відповідних суспільно важливих показників і результатів дії законодавчого акта;
• удосконалення діючих законодавчих актів, їх окремих норм і положень або процедур їх практичного застосування.

2) Проводити усі заходи з відстеження результативності діючих законодавчих актів спільно з професійними спілками, об’єднаннями громадян, науковими установами.

2. Закріпити конституційні гарантії цілковитої відкритості і прозорості законотворчої роботи Верховної Ради України та її профільних парламентських комітетів, обов’язковість створення ними дорадчих органів і залучення наукових установ, професійних спілок і об’єднань громадян до законотворення, періодичного відстеження результативності діючих законодавчих актів з метою створення належних нормативно-правових умов для реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, захисту інтересів та підвищення добробуту Українського народу.

3. Покласти на Верховну Раду України, її профільні парламентські комітети обов’язок забезпечувати безпосередню участь галузевих професійних спілок і об’єднань громадян, що представляють інтереси значної частини громадян України, у роботі профільних комітетів Верховної Ради України з правом дорадчого голосу.

4. Наділити громадян України конституційним правом повного і оперативного доступу до інформації про:

• діяльність Верховної Ради України та її профільних парламентських комітетів;
• хід і підсумки кожного засідання усіх профільних комітетів Верховної Ради України, результати голосування (за усіма інформаційними параметрами – по парламентських партіях, депутатських коаліціях, фракціях, групах) по кожному питанню порядку денного засідань Верховної Ради України, її профільних парламентських комітетів, депутатських фракцій і груп, погоджувальних рад і т.д.

(Прим. Громадянам України має бути надано право і реальні можливості відстежувати та контролювати кожен етап підготовки, обговорення, затвердження, прийняття і виконання усіх державних рішень.

Усі засідання всіх робочих і дорадчих органів Верховної Ради України (профільних парламентських комітетів, депутатських фракцій і груп, погоджувальних рад і т.д.) повинні у прямому режимі, в повному обсязі транслюватися теле-радіозасобами та у мережі Інтернет).

НАРОДНА КОНЦЕПЦІЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. Ч.ІІ

У статті 91:

1. Суттєво розширити і конкретизувати конституційний порядок підготовки, прийняття та реалізації законів України, зокрема, закріпити конституційний обов’язок усіх суб’єктів законодавчої ініціативи:

1) Узгоджувати кожен проект закону України з інтересами суспільних верств, які він зачіпає (з професійними спілками і об’єднаннями громадян), та проводити його громадську експертизу, як обов’язкову і невід’ємну складову роботи над кожним законопроектом.

(Прим. У розвинених демократичних державах застосовуються чіткі і стандартизовані процедури консультування влади з громадськістю і узгодження проектів рішень із суспільними інтересами. Згідно зі світовою демократичною практикою, у бюджеті органів державної влади (в даному разі, у бюджеті Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України) мають бути передбачені окремою статтею видатки на проведення консультування з громадськістю у процесі законотворення і нормо творення (проведення узгодження законопроектів та інших нормативно-правових актів з громадськими інтересами, забезпечення громадської експертизи проектів рішень, проведення їх кваліфікованого аналізу впливу (оцінки очікуваних суспільних вигод і витрат). Доцільно також визначити окремий незалежний контрольний орган з питань консультування, який повинен мати самоврядний статус і здійснювати контроль дотримання органами влади встановлених процедур консультування і взаємодії з громадськістю при підготовці рішень).

2) Проводити розрахунок (у кількісній і якісній формі) суспільних вигод і витрат від прийняття і впровадження проектів законів України з метою чіткого прогнозування результативності і соціально-економічної ефективності кожного підготовленого законопроекту та визначення на таких обґрунтованих підставах доцільного їх прийняття і введення в дію.

(Прим. Головним мірилом необхідності введення в дію нових законів та інших нормативно-правових актів повинен бути чіткий і об’єктивний розрахунок того, що сукупні суспільні вигоди дійсно переважають сукупні суспільні витрати від їх прийняття і реалізації.

У країнах Європейського Союзу кожен проект адміністративного рішення або державної програми, що вимагає суттєвих витрат, обов’язково проходить стандартизовану процедуру оцінки його впливу, окремим складовим елементом якої є оцінка його впливу на сектор малого бізнесу. Державні службовці у ЄС несуть персональну відповідальність за недотримання процедури оцінки впливу).

3) Систематично відстежувати результативність (із обов’язковим залученням професійних спілок, об’єднань громадян) реалізації кожного прийнятого законодавчого акта з метою:

• співставлення задекларованих при його підготовці і фактично досягнутих у процесі його реалізації суспільно важливих показників і результатів;
• виявлення і дерегулювання законодавчих норм, які виявляються неефективними і не забезпечують досягнення відповідних суспільно важливих показників і результатів;
• удосконалення діючих законодавчих норм або процедур їх практичного застосування.

(Прим. Контроль результатів і фактичних наслідків дії прийнятого рішення є обов’язковим елементом будь-якого ефективного менеджменту – і в приватному, і в державному (бюджетному) секторах).

2. Конституційно закріпити, що перед обговоренням і голосуванням кожного проекту закону України на пленарному засіданні Верховної Ради перед народними депутатами:

• доповідаються результати його громадської експертизи та розрахунку очікуваних (прогнозованих) суспільних вигод та витрат від прийняття і реалізації законопроекту, який виноситься на обговорення і голосування.

(Прим. Така процедура необхідна для того, щоб народні депутати, які є представниками Українського народу у законодавчому органі влади, робили політично відповідальний і раціонально-свідомий вибір при прийнятті державних рішень. До того ж, така процедура допоможе своєчасно виявляти і усувати корупціогенніта лобістські законодавчі норми ще на етапі їх просування, суттєво підвищить відкритість, прозорість і якість законотворчої діяльності.

За такими обов’язковими публічними доповідями (які мають транслюватися у прямому режимі і публікуватися у повному обсязі) громадськість зможе контролювати точність і повноту донесення до парламенту усіх зауважень до законопроекту, висловлених професійними спілками і об’єднаннями громадян).

У статті 92:

Закріпити конституційні норми, за якими виключно законами регулюються:

• питання соціального захисту і забезпечення незахищених категорій громадян, встановлення розмірів і порядку виплат соціальних допомог усім категоріям населення, що мають право їх отримання;
• умови і мінімальна гранична вартість надання в користування земель сільськогосподарського призначення;
• умови користування визначеними Основним Законом об’єктами права власності Українського народу та порядок (конституційні межі) розпорядження зазначеними об’єктами від імені народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування.

У статті 93:

На рівні Основного Закону надати народу України*, професійним спілкам, об’єднанням громадян конституційне право законодавчої ініціативи та чітко визначити процедуру подання народної законодавчої ініціативи, як однієї з важливих форм прямої демократії і народовладдя.

(*Прим. Конституційні дискусії та результати широкого громадського обговорення цього проекту Народної Концепції змін до Конституції України мають дають відповідь на одне з найбільш складних і суперечливих питань прямого народовладдя: чи доцільно надавати конституційне право законодавчої ініціативи індивідуально громадянам чи таке право має бути закріплено тільки за професійними спілками і об’єднаннями громадян).

У статті 95:

На рівні Основного Закону закріпити конституційний режим цілковитої відкритості і підзвітності здійснення усіх державних бюджетних видатків, зокрема, встановити обов’язковість:

• оперативного оприлюднення, у тому числі у режимі он-лайн, кожної операції видатків з Державного бюджету України протягом одного робочого дня з моменту їх здійснення;
• оперативного оприлюднення інформації про щоденний рух бюджетних коштів та усі поточні доходи і видатки Державного бюджету, здійснені за минулий робочий день.

У статті 98:

На рівні Основного Закону закріпити за Рахунковою палатою повноваження зі здійснення від імені Верховної Ради України:

• щоденного контролю (моніторингу) руху коштів Державного бюджету України, їх використання та забезпечення оперативного оприлюднення результатів такого контролю (моніторингу).

До Розділу V

«ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ»

У статті 106:

Закріпити конституційну норму, за якою Президент України несе перед народом України відповідальність, відповідно до законів України, за невиконання взятих ним зобов’язань перед виборцями, визначених у його передвиборній програмі.

До Розділу VІІІ

«ПРАВОСУДДЯ»

У статті 124:

Закріпити конституційну норму, за якою усі рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України є обов’язковими до виконання на всій території України.

У статті 126:

1. Закріпити конституційні норми, за якими:

• усі судді позбавляються права обіймати посади безстроково та обираються або призначаються строком на три роки;
• певна категорія суддів, визначена законом, обирається народом України у передбаченому законом порядку;
• судді відкликаються у передбаченому законом порядку.

(Прим. Зазначені норми, з одного боку, обмежують діючу на сьогодні практично необмежену свободу діяльності суддів (не зовсім узгоджуються зі статусом суддів у країнах ЄС, рекомендаціями Венеціанської комісії та Ради Європи), а, з іншого боку, вони посилюють підзвітність суддів перед Конституцією, законом і народом України, і в існуючих умовах тотальної корупції у судовій системі мають фактично неминучий і надзвичайний характер, принаймні, як тимчасовий захід конституційного регулювання і забезпечення правосуддя на перехідний період викорінення корупції в органах судової влади).

2. Запровадити конституційну норму, за якою суддя будь-якого рівня негайно звільняється у разі:

• порушення складеної ним присяги дотримання Конституції і законів України;
• винесення ним гранично допустимої кількості незаконних і необґрунтованих рішень (наприклад, 1/10);
• скасування винесеного ним рішення Європейським судом з прав людини.

У статті 129:

1. Запровадити конституційну норму, за якою усі судді позбавляються недоторканості та несуть передбачену законом відповідальність за:

• прийняття незаконних і необґрунтованих рішень;
• порушення складеної ними присяги судді.

2. Надати кожному громадянину України гарантоване конституційне право доступу до усіх рішень, прийнятих судовими органами на всій території України, та рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.

До Розділу ХІ

«МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ»

У статті 140:

1. Закріпити конституційну норму, за якою кожна територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо шляхом:

• внесення місцевих ініціатив та проведення громадських слухань з важливих питань місцевого значення;
• обрання та відкликання місцевих голів і депутатів місцевих рад у передбаченому законом порядку.

2. Закріпити конституційну норму, за якою усі проблемні питання, винесені територіальною громадою у формі місцевих ініціатив або результатів громадських слухань, розглядаються органами місцевого самоврядування невідкладно та вирішуються ними у повному обсязі.

3. Чітко визначити перелік питань місцевого значення, важливих для інтересів територіальних громад, які вирішуються виключно на місцевому референдумі.

У статті 141:

Закріпити конституційну норму, за якою обрані місцеві голови, депутати місцевих рад несуть перед своїми територіальними громадами відповідальність, відповідно до законів України, за невиконання взятих ними зобов’язань перед виборцями, визначених у їхніх передвиборних програмах та передвиборних програмах їхніх політичних партій.

(Прим. Виборці мають бути наділені реальним конституційним механізмом прямого впливу на обраних до влади осіб, які не виконують і порушують взяті на себе передвиборні зобов’язання, в тому числі через дієві процедури відкликання обраних осіб, що не виправдовують довіру народу).

До Розділу ХІІ

«КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ»

У статті 150:

Поряд із діючими повноваженнями Конституційного суду України визначити його повноваження щодо:

• вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших нормативно-правових актів за громадськими поданнями (поданими професійними спілками, об’єднаннями громадян).

Громадянський опір

Додано Птн, 17/02/2012 - 19:38, 20:04, 20:19 
користувачем Віктор Гарбар, ГІМЦ "Всесвіт" - "Альянс "Майдан"
//gau.org.ua/node/583 
//gau.org.ua/node/584
//gau.org.ua/node/585