Конвертаційна Асамблея?

Конституційна асамблея
може перетворитися на орган схвалення законопроектів влади

Науковий консультант Центру Разумкова, член Конституційної асамблеї Микола Мельник розповів газеті «Юридична практика» про прийнятий 22 лютого 2013 року Комісією Конституційної асамблеї з питань правосуддя законопроект «Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення судової системи і принципів здійснення правосуддя на Україні». Фахівець відмітив, що функція Конституційної асамблеї може бути зведена до легалізації підготовлених за її межами проектів.

— Чи можна сказати, що цей документ «народився» поза стінами Конституційної асамблеї?

Цей законопроект на засіданнях Комісії раніше жодного разу не був предметом обговорення. Більше того, ніхто з членів Комісії навіть не висловлював ідею про підготовку такого документу, не обговорювалися також і його основні положення.

На останніх засіданнях наша комісія займалася створенням конкретних законодавчих пропозицій по внесенню змін до Конституції України на основі тих концептуальних положень, які були нею розроблені, а згодом затверджені і схвалені Конституційною асамблеєю у грудні 2012 року.

Якщо підготовку законопроекту, який розглядався 22 лютого цього року ініціював хтось з членів Комісії, то це було зроблено поза рамками нашої роботи. Наскільки я розумію, появу цього документу слід пов'язувати з органом який підготував попередній варіант змін до Основного Закону в частині правосуддя — Адміністрацією президента.

— Тобто ухвалений законопроект фактично є розширеною «версією» презентованого раніше проекту щодо посилення гарантій незалежності суддів?

По суті — це інша версія законопроекту, який раніше спрямовувався Адміністрацією президента на розгляд Конституційної асамблеї. Нагадаю, нашою комісією він був визнаний неприйнятним. Відносного даного документу не було позитивного рішення і самою Конституційною асамблеєю. Новий законопроект в одних питаннях практично нічим не відрізняється від попереднього, в інших — ці відмінності є істотними. Деякі положення вигідно відрізняються від колишнього варіанту проекту — вони якісніші і більш обґрунтовані.

Узяти, наприклад, норми, що регулюють порядок формування Вищої ради юстиції (ВРЮ). Про те, що запропонований варіант формування цього конституційного органу є найкращим зі всіх тих, які пропонувались раніше, я говорив і на самому засіданні Комісії.

— Про який порядок формування ВРЮ йде мова?

У проекті пропонується передбачити, що до складу ВРЮ входять 15 членів, 9 з яких обираються з'їздом суддів, 4 — Національною академією правових наук, 2 — з'їздом адвокатів. На мій погляд, такий підхід можна визнати найкращим за нинішніх політико-правових умов.

Правда, я не знаю, чи зберігся такий порядок формування ВРЮ в остаточному варіанті законопроекту, оскільки перед початком засідання Комісії нам роздали інший варіант проекту. У ньому вже передбачався інший порядок, що визначає обрання двох членів ВРЮ з'їздом представників юридичних вищих учбових закладів і наукових установ (за Національною академією правових наук вже залишалося обрання тільки двох членів). Як нам пояснили, саме на таких змінах наполягав Сергій Ківалов, який, до речі, на засіданні не був присутнім. Але ця пропозиція, наскільки я зрозумів хід засідання комісії, не була підтримана. Зокрема, я був категорично проти такого незрозумілого суб'єкта формування ВРЮ, як з'їзд представників юридичних вищих навчалних закладів і наукових установ.

Разом з позитивними змінами проект зберіг абсолютно неприйнятні положення, що повністю перекривають усі його переваги. Насамперед, це стосується розширення повноважень Президента України з формування суддівського корпусу, який наділяється винятковим правом призначення, звільнення і переведення суддів з одного суду в інший.

Крім того, до компетенції глави держави запропоновано віднести порушення питань створення, закриття й реорганізації судів. На мій погляд, це шлях до неприпустимої концентрації повноважень, посиленню політичного впливу на суди з одного центру. Це велика небезпека для незалежності суддів. Такий підхід знищує існуючий нині баланс політичного впливу на суди з боку парламенту і президента. Другий негативний момент — також концептуального характеру. Йдеться про надмірний, на мій погляд, розширенні повноважень ВРЮ, яка займатиметься усіма кадровими питаннями, у тому числі і призначенням суддів на адміністративні посади.

— А чи були в цьому документі враховані побажання самих членів Комісії?

Певні зауваження і пропозиції до тексту проекту на засіданні Комісії висловлювалися. Наскільки вони враховані — не знаю, оскільки голосування по них не проводилося, а остаточного варіанту цього проекту я не отримував. Але, судячи з усього, консультації відносно його положень проводилися з членами Комісії і до її засідання. Скажу так: з точки зору отримання потрібного рішення, робота велася правильно і, як показало засідання Комісії, виявилася досить результативною. Якщо така робота проводитиметься і з Венеціанською комісією, то з великою часткою вірогідності можна прогнозувати її позитивне рішення за цим проектом.

— Аналіз цього законопроекту свідчить про те, що члени Комісії фактично відмовилися від ідеї деталізувати повноваження Верховного Суду України (ВСУ) на конституційному рівні. Чи це так? І від яких ще озвучених раніше ідей довелося в результаті відмовитися?

Дійсно, це так. І в даному випадку я вважаю таке рішення правильним оскільки в Конституції повинні викладатися загальні, концептуальні положення, все деталізувати в ній не можна. Таку точку зору я відстоював на усіх попередніх засіданнях Комісії. До того ж навіть найкращі і найбільш розширені положення Основного Закону не є гарантією їх дотримання. Але найбільше мене дивує інше: як легко комісія кардинально змінила свою позицію, відмовившись навіть від концептуальних положень конституційного реформування правосуддя, які сама розробила, ствердила і які схвалила по її пропозиції Конституційна асамблея.

Досить сказати, що, проголосувавши за вказаний проект, комісія проігнорувала мінімум чотири власних (хоча вже не власних, а схвалених Конституційною асамблеєю) концептуальних положень. Зокрема, це стосується питань:

• створення, ліквідації і реорганізації судів (колишня офіційна позиція комісії полягала в тому, що це повинні робити не президент, а відповідний орган судової влади);
• усунення політичних структур (а президент є політичним суб'єктом) від процесу формування судового корпусу і вирішення питань відповідальності суддів;
• необхідності збереження інституту випробувального строку для суддів (призначення на посаду вперше); — призначення суддів на адміністративні посади в судах органами суддівського самоврядування.

— Як ви оцінюєте цей законопроект в цілому і функцію Конституційної асамблеї, яку вона виконує у процесі проведення конституційної реформи і внесення змін до діяльності судової системи зокрема? Чи не буде ця функція зведена до банального «освячення» привнесених ззовні законодавчих ініціатив?

У цілому я оцінюю цей законопроект негативно. Тому на засіданні Комісії висловився проти його прийняття. На мій погляд, у разі реалізації цієї законодавчої ініціативи судова влада стане повністю політично залежною причому на конституційних (як ні парадоксально це звучить!) підставах.

Узагалі, реформа, тим більше конституційна, в такому поспіху не робиться. Тим більше, що нинішні проблеми українського судочинства якнайменше пов'язані з недосконалістю Основного Закону. Згоден з тими, хто звертає увагу на те, що нівеляція конституційного статусу Верховного Суду була здійснена без яких-небудь змін в Конституцію. Тому і повернення йому конституційного статусу найвищого судового органу не вимагає змін до Основного Закону. Виходячи з цього, можу припустити, що в основі ініціації цього законопроекту переважає не право, а політика.

Одній їх основних претензій до України з боку міжнародного співтовариства є ситуація з правосуддям в нашій країні. Одна з основних вимог ЄС щодо подальшої європейської інтеграції України — необхідність кардинальної зміни такої ситуації. Не виключено, що цей проект закону європейській спільноті якраз і презентують в якості другого етапу судової реформи, проведеного уже на рівні Конституції. І, схоже, ви праві в тому, що у такому разі функція Конституційної асамблеї може бути зведена до легалізації підготовлених за її межами проектів і їх освячення.

Микола Мельник, 13 березня 2013 року

//www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=1045

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 

13.03.2013 Володимир Крижанівський. Венеціанська комісія за демократію через… Ставнійчук? 

06.12.12, 05.02.13 Венеціанський «карнавал» у Києві 

07.12.2012 Томас Маркерт. Похоже задача Конституционной Ассамблеи - утверждать идеи Банковой 

06.12.2012 Мария Бровинская. Главная дверь 

06.12.2012 Леонид Кравчук. Конституционная Ассамблея вам не скорая помощь! 

05.10.2012 Лілія Гришко. Конституційній асамблеї доручають законодавчий «мотлох» 

28.09.2012 Виталий Червоненко. Игорь Колиушко. Конституционная ассамблея по вызову 

25.09.2012 Елена Геда. Во ВСЮ меняются 

07.03.2012 Конституционная Ассамблея второй свежести