КОНСТИТУЦІЯ
ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
[проект Станіслава Дністрянського]
І. ДЕРЖАВА І ПРАВО
Правова держава
§1.
Західно-Українська Народна Республіка є самостійна правова держава.
Вона охоплює
етнографічно сполучені українські області колишньої Австро-Угорської монархії.
Кордони визначаються мировою угодою.
§2. Держава
ґрунтується на праві. Носіями правопорядку в державі є люди і народності.
Людські та громадянські
права
§3. Кожна людина
має основні громадянські права, які гарантуються їй державою.
Для здійснення
політичних прав необхідне громадянство.
§4.
Західноукраїнське громадянство випливає з осілості. Воно виводиться частково з
попереднього австрійського або угорського громадянства (§1, абз.2), або
насувається внаслідок народження, шлюбу, а також державної натуралізації.
...§5. Права
громадянина і людини гарантують людям свободу, рівність, державний захист і
піклування.
а) Свободи
§6. Кожна людина
вільна від природи. Рабство або кріпацтво та здійснення влади, що ґрунтуються
на них, не дозволяються.
§7. Свобода
особистості гарантується...
...Той, хто
протизаконно позбавляє іншого волі, здійснює карну дію.
§8. Закон повинен
накладати точні і виключно необхідні покарання і ніхто не може бути покараним
інакше, ніж на основі законів.
§9. Право повного
і безперешкодного користування своїм житлом (службовим і торгівельним
приміщенням) є непорушним...
§10. Кожен
громадянин має право поселятися у будь-якому місці території держави...
§11. Кожен
громадянин користується правом вільного та повсюдного пересування, яке може
обмежуватись лише військовою повинністю. Праця еміграційної служби підлягає
нагляду держави.
Жоден громадянин
не може бути переданим якомусь іноземному уряду з метою переслідування або
покарання.
Державна влада
може висилати іноземців з території держави, якщо вони завдають шкоду внутрішній
або зовнішній безпеці держави.
§12. Гарантується
збереження таємниці листів і телеграм.
§13. Політична
свобода громадян не може порушуватись державними установами, якщо політична
мета окремого громадянина або спілки громадян не протирічить політичній меті
державі.
§14. Кожен
громадянин має право на збереження і плекання своєї національності та мови.
§15. Цивільні
професії однаково доступні всім громадянам незалежно від статі. Державна влада
залишає за собою право забезпечувати науково-професійну діяльність громадян
залежно від кваліфікаційного документа.
§16. Усі
громадяни мають право на збори та на вільне об'єднання в громадські спілки...
Право на збори
незалежне від жодної заяви чи жодного дозволу. Лише при безпосередній загрозі
суспільній безпеці збори під відкритим небом можуть бути заборонені.
§17. Гарантується
право громадян на подання петицій.
§18. Кожен має
право вільно і в будь-якій формі висловлювати свої думки та погляди, але він
зобов'язаний нести відповідальність за зловживання цією свободою згідно з
карними законами та з причин громадського правопорядку.
Свобода думки не
може обмежуватись ні цензурою, ні концесійною системою...
§19. Наука
вільна. Свобода навчати і навчатися не може бути обмеженою. ...Відвідування
початкових шкіл є загальним освітнім обов'язком.
§20. Свобода
совісті та віросповідання непорушна.
...Ніхто не може
примушуватись до виконання якоїсь релігійної дії або до участі у якомусь
релігійному святкуванні.
...§22. Державна
влада не може перешкоджати здійсненню господарської свободи людини в
справедливому розподілі товарів. Більше того, держава повинна взяти під захист
економічно слабшого перед економічно сильнішим і вона має право там, де важливі
економічні цілі суспільства залишаються під сумнівом, обмежувати законами
індивідуальну свободу дій окремих людей.
§23. Промисел
однаково доступний всім людям. Свобода промислу гарантує можливість вільного
розвитку природних здібностей людини в галузі природного господарства. Вона
керується існуючими вимогами норм поведінки в суспільстві та державного
правопорядку (§22).§24. Загальний економічний устрій спирається, як і раніше,
на приватну власність. Але вона не є більше необмеженим пануванням над якоюсь
річчю, а правовим засобом економічного задоволення потреб. Як така вона
підлягає правовим обмеженням. Приватна власність є предметом прогресивного
оподаткування і законодавча влада має вправо не тільки обмежувати користування,
але й право розпорядження приватною власністю, якщо цього вимагає виконання
народногосподарських завдань держави (§22, 23, 34)...
б) Рівність
§25. Усі
громадяни рівні перед законом. Нема жодних привілеїв щодо народження, стану,
сім'ї або осіб.
Чоловіки й жінки
мають принципово однакові права і обов'язки.
Іноземці
користуються тим самим правовим захистом, як і населення держави, з умовою
взаємності (§3, абз.2; §27).
§26. Нема
виключного правосуддя для привілейованих. Мирові, торговельні, промислові і
військові суди не є виключними судами.
Ніхто не може
усунути конституційного суддю.
§27. Усі
громадяни рівні по відношенню до публічних тягарів...
Усі
військовозобов'язані громадяни чоловічої статі підлягають виконанню обов'язку військової
служби.
в) Охорона і старівля
(піклування)
§28. Кожен, хто
вважає себе скривдженим у своєму праві, може претендувати на правовий захист
держави.
§29. Шлюб
перебуває під особливим захистом законів. Він моногамний і спирається на згоду
чоловіка і жінки. Полігамні шлюби іноземців визнаються відповідно до їх
віросповідання.
§30.
Неповнолітні, душевно хворі, слабоумні та інші особи, які нездатні самостійно
вирішувати свої справи, перебувають під особливим піклуванням держави.
§31. Державна
влада повинна піклуватися про заснування особливих суспільних організацій для
плекання культурних, політичних та економічних інтересів (Народні комори) і
взяти їх під особливу опіку. До них належать: сільськогосподарські,
торговельні, промислові комори та комори промислів, а також комори робітників,
службовців, адвокатів, журналістів, освіти тощо.
§32. ...Усі, хто
терпить нужду, мають право вимагати гідного людини існування.
§33. Власність і
право спадщини перебувають під особливим захистом законів. Якщо цього вимагає
загальне благо, то кожен мусить за відповідне відшкодування поступитися навіть
власністю на свої речі (§24).
Експропріація
може відбуватися лиш на законних підставах...
§34.
Законодавство повинно негайно запропонувати земельну реформу через
експропріацію (§33) великих землеволодінь та врегулювання розподілу їх серед
селян.
Корисні копалини
і придатні до господарського використання природні сили перебувають під
наглядом держави.
§35. Держава
зобов'язана сприяти самостійним середнім класам у сільському господарстві,
промислах і торгівлі.
§36. Кожна
людська праця, чи то фізична, чи то духовна, перебуває під особливим захистом
законів.
Для
інтелектуальної власності існує особливе авторське та винахідницьке право.
§37. Державна
влада повинна підтримувати робітників як у збереженні їх здоров'я та
працездатності, так і у прагненні до повної оплати результатів праці...
§38. Для
завчасної підготовки до економічних наслідків від хвороб, нещасних випадків,
старечої немічності і т.п. слід запроваджувати соціальне страхування при
співпраці застрахованих...
Права народу
§39. Спільність
усіх громадян утворює народ держави, який складається із декількох народностей,
що проживають у державі.
§40. Держава
повинна служити всьому народу, вона піклується про його культуру та загальне
благо, а також про спокій, порядок та безпеку державної території...
§41. Український
народ здійснює національну владу на своїй національній території. Іншим
народам, які постійно проживають у Західній Україні, належить право на
національне управління відповідно до права на самовизначення українського
народу.
Тим самим, кожний
народ, що постійно проживає в державі, є самостійний суб'єкт права і має
самостійні національні права в школі, установах та в суспільному житті (право
самовизначення народів: Розділ III).
§42. Належність
окремих народностей до народу (належність до народу) ґрунтується на походженні
та культурі. Асиміляція припустима.
Належність до
народу набувається або від батьків, або через особливу заяву після досягнення
повноліття.
II. ДЕРЖАВНА ВЛАДА
1. Основи державної влади
§43. Західна
Україна є Народна Республіка.
§44. Для
обґрунтування тривалої народної влади в державі слід скликати Установчі Збори.
Для виборів на ці збори існує загальне, пряме і таємне голосування без різниці
в статі. Право обирати та обиратись мають громадяни, які досягли 21 року життя.
§45. З метою
проведення виборів на Установчі Збори слід створити загальні і міські округи...
§46. Голосування
здійснюється окремо по національностях.
Українське
населення обирає по одному депутату в кожному загальному виборчому окрузі, а
крім того два депутати у Львові, один у Чернівцях і по одному в кожному
міському виборчому окрузі.
Польське
населення обирає в середньому на вісім загальних виборчих округів по два депутати;
далі у Львові по три і в кожному міському виборчому окрузі по одному депутату.
Єврейське
населення обирає в середньому на кожні десять загальних виборчих округів два депутати;
крім цього, у Львові два і в кожному міському зведеному окрузі по одному
депутату.
Німці обирають у
Львові, а румуни в Чернівцях по одному депутату. За румунського депутата з
Чернівців голосують також румуни, які постійно проживають в інших громадах.
Німці поза Львовом утворюють окремий виборчий округ з двома депутатами.
Інші
національності приєднуються своїми голосами у вільних виборах до однієї з
зазначених вище націй.
Обраними
вважаються ті кандидати, які в першому турі виборів отримали абсолютну більшість
голосів. Якщо цього не сталося, то вибори проводяться повторно через два тижні,
причому голосують за двох кандидатів, яких треба обрати і які в першому турі
виборів отримали найбільше голосів. При рівності голосів обраним вважається
старший за віком.
...§48. Південна
область Західної України, яка аж до розпаду Австро-Угорської монархії належала
Угорщині, утворює особливий виборчий округ і висилає на Установчі Збори в силу
загального, прямого і рівного виборчого права всіх правомочних громадян (§44,
абз.2), певне число кандидатів, що відповідає кількості населення та
національності (§46).
§49. Одночасно з
виборами депутатів на Установчі Збори відбуваються також вибори першого
Президента Республіки.
Обраним може бути
кожен громадянин української національності (§126, абз.3), який досяг
35-річного віку життя.
Перший Президент
обирається загальним, прямим і таємним голосуванням всіх правомочних громадян
(§44, абз.2) на основі списку кандидатів. З цією метою повідомлення про
кандидатуру із не менш як 10.000 підписів правомочних виборців мусить бути
поданим не пізніше ніж за чотири тижні до виборів.
§50. Перший
Президент негайно скликає Установчі Збори. Устрій та завдання народних зборів
відповідає в цілому завданню Народної палати (§55 і паст.) лише з обмеженим
завданням і на обмежену тривалість часу.
Установчі Збори
приймають на себе законодавчу владу і затверджують Конституцію
Західно-Української Народної Республіки.
Після цього вони
повинні провести поділ на громади, округи та області, причому вони мусять в
цілому притримуватись колишнього обсягу політичних громад та судових округів,
що виступали адміністративно-територіальними районами. Області повинні при
ліквідації колишніх політичних округів утворювати більші одиниці і охоплювати
декілька таких округів.
...приймають (за
аналогією §44-46) закони про вибори до Народної Палати і до обласних, окружних
та громадських заступництві а далі перевіряють державний кошторис і приступають
до розробки фінансових і податкових законів...
§51. У виконання
верховної контрольної влади народу слідкують Установчі Збори як за формуванням
конституційного уряду, так і за впровадженням найважливіших заходів для
введення в дію названого апарату управління та керування ним.
§52. Після
виконання цих завдань (§50, 51) і прийняття таких законів, які нагально необхідні
для здійснення Конституції (напр., про земельну реформу §34), Установчі Збори
можуть розпуститись.
Якщо цього не
трапилося через два роки з моменту їх відкриття, то вони повинні негайно
припинити свою діяльність після закінчення цього строку...
Після розпуску
Установчих Зборів Президент республіки повинен негайно призначити нові вибори
до Народної Палати і одночасно нові президентські вибори.
До нових виборів
Президента Республіки лишається попередній Президент на своїй
посаді...
2. Організація народної волі
§53. Народ
виражає свою волю через представників у формі законів або безпосередньо у формі
референдумів (народних рішень). Закони видаються представницькими органами, а
народні рішення приймаються народними з'їздами (зборами).
Законодавча влада
стосовно держави в цілому належить Народній Палаті, а обласні, окружні та
громадські представництва здійснюють у своїх областях, округах та громадах
обмежену законодавчу владу (§88 і наст.).
§54. Закони - це
закріплені державні принципи соціального життя, чи то відносини людей між
собою, чи то відносини людей до держави і навпаки.
Вони є
конституційні закони, якщо встановлюють загальні керівні принципи організації
держави стосовно окремих громадян або народу в цілому, та основні закони, якщо
вони викладають загальні конституційні норми в певних законодавчих актах. Решта
законів є звичайними, якщо вони стосуються всіх інших галузей законодавства.
Закони мають силу або взагалі, або вони обмежені територіально. Закони повинні
мати підписи Президента Республіки і канцлера. Дієвість законів передбачає їх
належне обнародування (опублікування).
а) Народна Палата
§55. Після
розпуску Установчих Зборів або припинення їх діяльності (§50) законодавча влада
держави переходить до Народної Палати. Закон про вибори до Народної Палати
(§50) є основним законом.
§56. До сфери дії
Народної Палати належить творення законодавства про всі ті предмети, які
вимагають уніфікованого врегулювання в державі.
Зокрема, сюди
належать:
1) основні закони
для упевненого застосування Конституції, незалежно від того, чи вони стосуються
загальних прав громадян, чи повноважень і організації державної влади (§54,
абз. 2);
2) державні угоди
про відносини із закордоном;
3) закони про
паспортизацію та поліцію, що займається справами іноземців;
4) закони про
військову справу та міліцію, включаючи встановлення контингенту новобранців;
5) законодавство
про грошову та митну системи, а також про державну фінансову та податкову
системи з правом улагоджування державного кошторису отримання державних
кредитів...;
6) цивільне
законодавство;
7) законодавство
в усіх галузях соціального забезпечення, охорони здоров'я та ветеринарії;
8) аграрне
законодавство;
9) законодавство
про міри та ваги, про торгівлю, промисловість, промисли та гірничу справу, про
охорону патентів, товарних знаків та взірців і моделей...;
10) законодавство
про поштову, телеграфну і телефонну справу, про залізничні дороги, внутрішнє
судноплавство, сполучення і транспортні засоби, а також про загальне сполучення
на дорогах країни та про будівництво доріг для оборони країни;
11) законодавство
про культурну, шкільну, освітню справу, а також про бібліотечну справу в
державі;
12) кримінальне
законодавство та карне судочинство;
13) законодавство
про театральну справу і кіно;
14) єдині
принципи про житлову справу, розподіл населення та похоронну справу в цілій
державі;
15) єдині
принципи про добродійність, суспільне піклування і захист суспільного
правопорядку та безпеки в державі.
§57. Народна
Палата оголошує війну і укладає мир...
Народна Палата
здійснює верховний нагляд за всім управлінням та правосуддям.
Адміністративні
розпорядження виконавчої влади, які містять загальнообов'язкові норми, повинні
подаватися в легіслятивну комісію Народної Палати (§72). Ця комісія має право
протягом шістдесяти днів після подання розпорядження висловитися про те, чи це
розпорядження має законну силу, чи з яких причин йому слід відмовити в законній
силі...
Народна Палата
має право при загрозі внутрішній безпеці і для підтримання правопорядку вживати
заходів, якщо Президент Республіки не вжив їх вчасно; але вона може також
змінювати або відміняти відповідні заходи Президента залежно від потреб.
§58. Народна
Палата має право висувати політичні звинувачення проти Президента Республіки,
членів його Ради, членів Державної Ради, представників державного правосуддя з
двома третинами голосів (§101, абз.2,3; 104,абз.З; 110; 120, абз.2; 124, абз.
3), а також вносити пропозицію про зміщення Президента Республіки (§79, абз.1;
101, абз.4).
§59. Народна
Палата обирається на чотири роки. Нові вибори мусять відбуватись тільки після
того, як мине три місяці...
§60. Депутати не
зв'язані ніякими інструкціями. Вони зобов'язані брати участь в обговореннях
питань і прийнятті рішень Народної Палати і її комісій, а також сумлінно і з найкращим
розумінням виконувати взяту на себе або доручену роботу...
§61. Народна
Палата обирає голову, двох замісників і трьох секретарів і приймає свій
Регламент.
§62. Для
перевірки правильності виборів утворюється Особливий Суд по перевірці
правильності результатів виборів...
§63. Кожний
депутат як такий звільняється повністю від виконання своїх професійних
обов'язків і за висловлювання, зроблені при виконанні професійних обов'язків,
може бути притягнений до відповідальності тільки Народною Палатою.
Жоден депутат за
час з моменту оголошення результатів виборів і до розпуску Народної Палати не
може бути заарештованим або притягненим до судової відповідальності за скоєння
карної дії. Для арешту або судового переслідування депутата необхідна виразна
згода Народної Палати...
§64. Члени
Народної Палати винагороджуються з державної скарбниці.
§65. Засідання
Народної Палати відкриті для громадськості. Винятки встановлюються Регламентом.
§66. Правдиві
звіти про відкриті засідання Народної Палати, а також про засідання її
комітетів не тягнуть за собою ніякої відповідальності.
§67. Президент
Республіки має право вибору бути чи не бути присутнім на засіданнях Народної
Палати...
§68.
Законодавство готується частково через подання проектів законів, частково через
внесення пропозицій. Подавати проекти законів мають право: Прибічна
(Президентська) Рада, Державна Рада або її дорадча колегія. Голова Державної
Юстиції, Комісії Народної Палати і Комісії, вибрані для цих цілей на народних
з'їздах (§81, абз.2).
Пропозиції вносяться
або з середовища Народної Палати, або з середовища Народних З'їздів (Зборів).
§69. Якщо
Конституція не передбачає іншого, то для прийняття рішення Народної Палати
достатня проста більшість голосів...
§70. Для
дотримання національних інтересів члени Народної Палати поділяються на три
національні курії: перша курія об'єднує всіх українців, друга всіх поляків,
третя — всі інші національності Народної Палати.
§71. Для
обговорення окремих справ і прийняття по них рішень, які належать до сфери
діяльності Народної Палати, утворюються комісії.
Кожна національна
курія висилає в ці комісії своїх представників. На кожні чотири представники
першої (української) курії припадає по одному представнику другої (польської) і
третьої курій...
§72. Для
перевірки поданих проектів законів і внесених пропозицій слід призначити
легіслятивну комісію. Тому всі проекти законів і пропозиції слід направляти в
цю комісію...
Комісія по
законодавству засідає безперервно.
§73. Народна Палата
простою більшістю голосів усіх її членів може вимагати, щоб прийнятий Комісією
по законодавству законопроект або прийнята ним пропозиція були подані Народному
З'їзду для прийняття рішення.
Окремі
національні курії Народної Палати також мають право протягом десяти днів після
прийняття закону, який порушує національні права окремих народів, висунути
протест і апелювати або до Державного Судового Трибуналу, або до загального
Народного З'їзду для прийняття рішення (§84, абз.2; 124, абз.2).
Якщо, як у названих
випадках, вимагається скликання Народного З'їзду, то обов'язок Президента
Республіки скликати Загальнонародний З'їзд якомога скоріше і представити йому
законопроект або закон для голосування.
§74. Президент
Республіки може висунути протест проти закону протягом десяти днів після його
прийняття Народною Палатою, але він повинен відкрито опублікувати цей протест і
скликати Загальнонародний З'їзд для винесення рішення про прийняття або
відхилення цього закону. Термін скликання Народного З'їзду слід призначати так,
щоб з моменту прийняття рішення Народною Палатою минув строк у сорок п'ять
днів.
Якщо Народний
З'їзд приймає такий закон, то він після його опублікування вступає в законну
силу, а якщо цей закон, навпаки, відхиляється, то Народна Палата не може більше
прийняти його в той же самий період своїх засідань, а з суттєвими змінами може
прийняти його не раніше ніж через два роки...
§75. Президент
Республіки може розпустити Народну Палату також до завершення чотирирічного
періоду засідань (§59), але тоді він мусить оголосити не тільки нові вибори в
Народну Палату, й одночасно нові вибори Президента...
§76. Між двома
сесіями і в період виборів законодавчу владу, що належить Народній Палаті,
здійснює тимчасово Президент Республіки. Але якщо мова йде про оголошення війни
або про укладення миру, то Президент Республіки повинен негайно скликати
Народну Палату, навіть якщо вона перенесла свої засідання або була розпущена.
При небезпеці гаяння часу навіть розпущена Народна Палата мусить скликатися з
метою запобігання цьому.
б) Загальнонародна Рада
§77. Для ревізії
конституції Президент Республіки повинен скликати за рішенням Народної Палати
або Загальнонародного З'їзду Загальнонародну Раду.
Загальнонародна
Рада складається наполовину з делегованих членів Народної Палати, а наполовину
утворюється з делегатів обласних заступництв, Народних Комор і Загальнонародних
З'їздів. При створенні складу цієї Ради необхідно дотримуватись нормативних
співвідношень: 4 українці; 1 поляк; 1 - інші національності (§71, абз.2)...
§78. Якщо
оголошений воєнний стан, то Народна Палата може після тимчасового відстрочення
окремих основних прав Конституції прийняти рішення про скликання
Загальнонародної Ради...
§79.
Загальнонародна Рада збирається також за розпорядженням Голови Народної Палати
для того, щоб за дорученням Народної Палати прийняти рішення про звільнення
Президента Республіки (§101, абз.4). Для зміщення Президента необхідна
більшість у дві третини голосів.
в) Народні Збори і Народні
Комори (Комісії)
§80. Для безпосереднього
вираження загального волевиявлення повинні скликатися Народі Збори як збори
громадян, що мають право голосу.
Народні Збори
бувають або загальними, в межах цілої держави, або локальними, обмеженими
окремими адміністративними регіонами, останні називаються окружні, або обласні,
з'їзди...
§81. Чергові
Народні Збори повинні відповідно до локальних завдань своєї діяльності
здійснювати критику як законодавства, так і управління цілою державою,
областями та округами (§80, абз.2), подавати скарги, висловлювати побажання, і
приймати рішення у справах, що стосуються правопорядку в державі, причому вони
можуть або вимагати того, щоб уряд точно дотримувався існуючих законів, або
того, щоб Народна Палата приступала до вирішення певних правових питань і
врегульовувала їх відповідним чином.
Чергові
загальнонародні і обласні Збори можуть бути також безпосередніми ініціаторами
нових законів...
...§83. У сферу
діяльності Народних Зборів входить також обрання окремих високих посадових осіб
держави.
Загальнонародні
Збори щорічно обирають за пропозицією національних курій Народної Палати тих
членів Державного Судового Трибуналу (§123, абз.2), які підлягають обранню, а
обласні Збори обирають на період засідань окружного заступництва голову цього
заступництва. Окружні Збори обирають на період засідань районного заступництва
голову цього заступництва. Обидва голови заступництв обираються за пропозицією
Президента Республіки з трьох кандидатур.
...§86. Народні
Комори є обрані організації важливих соціальних груп, які перебувають під
державним наглядом і мають визначену державою сферу діяльності (§91).
Народні Комори
мають право бути вислуханими при розв'язанні важливих професійних питань в
уряді; вони мають також право і обов'язок висловлюватись про відповідні
законопроекти і законодавчі пропозиції, а також давати експертні висновки на
запити Народної Палати, Народних Зборів та уряду. Крім того, вони мають право
здійснювати професійну критику актів законодавчої влади і їм повинно бути
надане право па основі окремого основного закону здійснювати вплив на заняття
посад відповідно до їх пропозицій...
§87. На Народних
Зборах і в Народних Коморах панує принцип свободи слова (§63, абз.1)...
в) Місцеве заступництво
§88. Закони про
поділ на області, округи і громади (§50. абз.4), а також про вибори в обласні,
окружні і громадські заступництва є основними законами.
§89. Сфера
діяльності обласних заступництв охоплює регулювання і контроль усіх тих питань
в області, які потребують централізованого упорядкування в області і не підпадають
під загальне законодавство держави. Сюди належать зокрема:
1) фінансова
система області з правом формування щорічного обласного бюджету, а також з
правом розпоряджатися майном області та стягувати обласні податки для покриття
потреб області під особливим контролем Народної Палати; 2) контролювання громад
і районів, що належать до даної області, в їх управлінні основними фондами; 3)
затвердження статутів окремих громад; 4) розвиток сільського та лісового
господарства, промислів і транспортного сполучення в межах області; 5)
створення ощадних кас, позичкових та кредитних установ; 6) створення
лікувальних та гуманітарних установ; 7) створення загальнокорисних установ; 8)
організація піклування про бідних та благодійної допомоги; 9) регулювання і
контроль народних шкіл та виховання в межах області; 10) піклування про
громадський порядок та безпеку в області...
§90. Сфера
діяльності окружних заступництв у принципі аналогічна діяльності обласних
заступництв (§89), але вона обмежується колом місцевих потреб округів.
§91. Громадське
заступництво повинно піклуватися про місцевий правопорядок в громаді в рамках
загальних державних законів та розпоряджень центральних органів, які підлягають
виконанню...
§92. Усі органи
місцевого заступництва обираються на чотири роки...
Положення про
недоторканність (§69) мають силу також для обласних, окружних заступництв та
заступництв громад, але лише на тривалість засідань...
3. Виконання народної волі
§93. Постанови
виконавчої влади призначені переважно для того, щоб застосовувати, виконувати і
здійснювати закони...
а) Президент Республіки
§94. Президент
Республіки обирається народом цілої Республіки. Обиратися може кожен громадянин
української національності, який досяг 35-річного віку свого життя (§49).
Якщо Установчі Збори ще не прийняли основного закону про вибори Президента Республіки, то силу
мають конституційні принципи про вибори першого Президента (§49), які
застосовуються до виборів наступних Президентів, поки не буде прийнято нового
основного закону Народною Палатою.
Президент
Республіки обирається на чотири роки. Вибори Президента відбуваються, як
правило,
одночасно з виборами в Народну Палату...
§95. Президент
Республіки не може бути одночасно членом Народної Палати.
§96. Президент
Республіки стоїть на чолі уряду. Він піклується про єдність дій уряду і слідкує
за законністю управління.
§97. Президент
Республіки представляє державу у міжнародно-правовому відношенні. Але укладання
союзів та інші державні угоди з іноземними державами потребують ухвалення Народної
Палати. Президент акредитує і приймає посланників...
§98. Президент
Республіки є головнокомандувачем збройних сил держави. Він надає звання і
звільняє офіцерів...
§99. Президент
Республіки призначає і звільняє членів Державної Ради і Голову Державної
Юстиції та здійснює через них верховне керівництво внутрішнім управлінням і
правосуддям в державі.
Якщо Конституція
не передбачає нічого іншого, то Президент Республіки має право призначити і
звільнити вищих службовців держави або передати здійснення права призначення і
звільнення службовців іншому органу. Деталі визначаються особливим основним
законом.
§100. Президент
Республіки здійснює право помилування в державі. Загальна амністія належить до
компетенції Народної Палати.
§101. Президент
Республіки повинен скласти присягу на дотримання Конституції і законів, а також
на добросовісне виконання своїх обов'язків.
Якщо він діє
всупереч своїм зобов'язанням, то Народна Палата може висунути проти нього
політичне звинувачення. Це ж саме має місце також при звинуваченні у державній
зраді.
Рішення по
звинуваченню приймає Державний Судовий Трибунал.
За інші злочини і
проступки Президент Республіки може підлягати кримінальному переслідуванню
тільки зі згоди Народної Палати. Народна Палата вільна вносити пропозицію про
звільнення Президента Республіки від його обов'язків більшістю у дві третини
голосів. Якщо така пропозиція внесена, то Президент повинен протягом двох
тижнів скликати Всенародну Раду (§79), яка і мусить винести рішення про
відставку Президента Республіки. Пропозиція Народної Палати про відставку
викликає тимчасове усунення Президента Республіки з його посади, яке триває до
винесення рішення Всенародною Радою стосовно внесеної пропозиції.
б) Рада (Прибічна Рада)
§102. Президент
Республіки має Раду, в якій він головує і має вирішальний голос. Рада
складається з шістьох членів, з яких четверо належать до української, один до
польської і один до якоїсь іншої національності. Три члени Ради делегуються
трьома національними куріями Народної Падати і утворюють комітет національних
справ.
...§104. За
винятком делегатів національних курій членами Ради не можуть бути одночасно
члени Народної Палати. Члени Ради не можуть займати якусь іншу громадську
посаду або працювати за якоюсь іншою професією, чи в якомусь промислі...
в) Державна Рада
§105. Верховним
центральним органом для внутрішнього управління державою є Державна Рада.
Правосуддя
відділено від управління.
Державна Рада
здійснює контроль за місцевим управлінням. В цій властивості їй належить право
призупиняти рішення місцевих заступництв, недолік яких полягає в перевищенні
законодавчої компетенції, і направляти їх у Державний Судовий Трибуналу для
винесення рішення про їх законну силу.
Постанови
місцевих органів, які суперечать законам або положенням центральної влади про
їх виконання, скасовує Державна Рада.
§106. Державна
Рада складається з шістьох членів. Членів Державної Ради призначає Президент
Республіки з урахуванням національного нормативного співвідношення (4:1:1) і
після висновку експертів національних курій Народної Палати.
Вони не можуть
одночасно бути членами Народної Палати, не можуть займати жодної громадської
посади або працювати за якимось іншим фахом чи в промислі.
Президент
Республіки визначає одночасно, хто повинен бути Головою Державної Ради. Він має
також право звільняти членів Державної Ради і заміняти їх іншими.
§107. Державна
Рада повинна в провідних питаннях державного управління співпрацювати у
взаєморозумінні з Президентом Республіки і зобов'язана звітуватися перед ним
про все, що він вважає необхідним для забезпечення єдності ведення державних
справ.
Але Президент
Республіки може видавати спеціальні постанови з питань внутрішнього
управління лише
тоді, коли з цим згідна Державна Рада, яка також підписує постанову
Президента.
§108. Справи
Державної Ради розподіляються по міністерствах серед окремих їх членів. Голова
Державної Ради повинен також взяти на себе певне коло обов'язків.
Слід утворити
шість міністерств, це міністерства: Внутрішніх справ, Фінансів, Релігії і
освіти, Сільського і лісового господарств, Торгівлі і промислу, Сполучень.
Але цей поділ має
лише одну мету, а саме: сприяти контролюванню і забезпеченню державних справ; в
зовнішніх справах прийняття відповідного рішення підлягає Державній Раді в цілому
як єдиній установі. Службовці Державної Ради призначаються за її пропозицією та
звільняються Президентом Республіки...
§109. Для участі
в урядових справах в міністерствах Державної Ради скликаються особливі дорадчі
колегії. В міністерствах внутрішніх справ, релігії та освіти, сполучень слід
створити по дві дорадчі колегії в кожному: політична та санітарна рада,
релігійна та шкільна рада, поштово-телеграфна рада, рада залізниць і шляхів. В
інших міністерствах утворюються лише по одній дорадчій колегії: фінансова рада,
рада агрокультур, торговельно-промислова рада.
Дорадчі колегії
наполовину складаються з службовців Державної Ради і наполовину - з обраних
членів...
Усі важливі
справи внутрішнього управління обговорюються і вирішуються в дорадчих колегіях...
§110. Члени
Державної Ради не залежать від довір'я Народної Палати. Але Народна Палата може
висунути протії них політичне звинувачення, вирок про яке повинен виносити
Державний Судовий Трибунал.
§111. Поділ на
державне і місцеве управління слід замінити їх органічним поєднанням. Держава
повинна використати як своїх власних службовців, так і автономні органи в
місцевому управлінні для того, щоб узгодити їх один з одним для сприяння і
загальним і місцевим суспільним інтересам.
§112. В обласному
управлінні повинні бути рівномірно представлені державні та автономні органи.
На чолі стоїть державний службовець, який проте обирається на Народному Зборі
(§83, абз.2), але мусить представляти державні інтереси (обласний голова).
...§114. Усі
важливі справи місцевого управління повинні обговорюватися і вирішуватися
колегіально, якщо нема небезпеки у гаянні часу...
§115. Нагляд
держави за місцевим управлінням (§105) сягає настільки, наскільки цього
вимагають загальні державні завдання, які повинні вирішуватись органами
управління.
Крім того, вищим
місцевим органам належить право, за винятком контролю обласного представництва,
на управління справами, пов'язаними з основним майном округів та громад (§89,
пункт 2), наглядати за виконанням повинностей та зобов'язанню що покладені на
нижчі місцеві органи у сфері їх діяльності...
д) Правосуддя
§117. Судді
призначаються Президентом Республіки або заступаючим його Головою Державної
Юстиції остаточно і на все життя.
Вони можуть
всупереч своїй волі позбавлятися своєї посади назавжди або тимчасово чи
переводитися на інше місце або відправлятися на пенсію лише в силу судового
рішення і тільки з законних причин...
§118. Судді
самостійні і незалежні.
§119. Участь
народу в юрисдикції забезпечуються мировими судами, судами народних засідателів
або присяжних.
§120. На чолі
загального управління юстицією стоїть Голова Державної Юстиції. Він
призначається і звільняється з цієї посади Президентом Республіки.
Голова Державної
Юстиції піклується про забезпечення порядку в правосудді і є одночасно головою
законодавчого бюро, яке має своїм завданням перевірити законопроекти і давати
своє висновки...
§121. Судді
несуть відповідальність за правопорушення, скоєні ними при здійсненні їх
службової діяльності, а також за заподіяння шкоди сторонам судового процесу,
яке містить у собі їх провину. Відповідальність регулюється окремим основним
законом.
...§123. Верховне
правосуддя належить Державному Судовому Трибуналу. Він складається з шістьох
обраних членів (§83, абз.2), і з шістьох суддів або юристів вільних професій,
які призначаються за пропозицією Голови Державної Юстиції Президентом
Республіки.
Призначені члени
мусять мати вік не менше ніж сорок років.
...Члени
Державного Судового Трибуналу не можуть займати жодної іншої офіційної посади,
а також працювати за якоюсь іншою професією або в якомусь промислі.
Державний Судовий
Трибунал розглядає справи відкрито.
§124. Державний
Судовий Трибунал перевіряє закони на їх конституційність і має право відмінити
закони і постанови, які суперечать Конституції або законам, на які вони повинні
спиратись...
Державний Судовий
Трибунал розв'язує конфлікти між представницькими органами і між установами
стосовно меж їх компетенції, він підтверджує або заперечує факти невиконання
обов'язків депутатами (§60) і приймає рішення по політичних звинуваченнях, які
висуває Народна Палата (§58).
е) Державні службовці
§125. Державні
службовці призначаються або на все життя або на певний час. Це ж саме
стосується також обраних службовців. Державних службовців можна також
призначити тимчасово. Правове положення державних службовців повинно
регулюватися основним законом. Держава може призначити службовців за
контрактом, такі угоди можуть укладатися навіть з іноземцями.
Відповідальність
державних службовців за правопорушення, скоєні при виконанні службових
обов'язків, і за заподіяну шкоду визначається законом.
ІІІ. ПРАВО НАРОДІВ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ
§126. Як
політичний власник національної території (§41) український народ є носієм
територіального верховенства в державі. Він користується повним правом
самовизначення, яке витікає з його безпосереднього зв'язку з державною
територією...
Президент
Республіки, Голови Народної Палати і Державної Ради, а також Голова Державного
Судового Трибуналу повинні бути української національності.
Командна мова в
армії, а також внутрішня службова мова цивільної державної служби є
українською.
§127. Усі інші
народи, які постійно проживають в державі (§46,48) приймають пропорційну
участь як у створенні та організації волевиявлення народу (§45 і наст., §53 і
наст.), так і в його здійсненні (§93 і наст.).
Три національні
курії Народної Палати (§70) є правовими показниками права самовизначення
окремих народів.
Національне
нормативне співвідношення 4:1:1 (§77, абз.3) ґрунтується на пропорційному
співвідношенні українського населення (4) з польським населенням (1), з одного
боку, і з іншими національностями (1), з другого боку. Його слід дотримуватись
у виборчій системі, в національних куріях і секціях і по можливості також при визначенні
частки представників інших національностей в уряді. Культурна автономія народів
забезпечується національними секціями шкільної ради (§109, абз.4,5).
Також і частка
представників різних національностей у правосудді повинна по можливості
відповідати національному нормативному співвідношенню. Особливо це стосується
судів народних засідателів і присяжних та управлінських судів, а також
Державного Судового
Трибуналу.
...§129. Кожен
громадянин має не тільки право на використання своєї рідної мови вустановах і
судах, але він може вимагати, щоб зовнішня ділова і судова мова була рідною
мовою того чи іншого громадянина. Службовці і судді повинні тому володіти
національними мовами громадян.
§130. Здійснення
цих принципів забезпечується основним законом.
[Станіслав Дністрянський - 1920 р.]
Дністрянський Станіслав Северинович (13.11.1870 - 05.05. 1935) — учений-правознавець,
громадський і освітянський діяч. Доктор права (1894), академік ВУАН (1927).
Народився 13 листопада 1870 року в Тернополі в сім’ї директора учитєльської семінарії. З відзнакою закінчив гімназію (1888). Закінчив юридичний факультет Віденського університету, продовжив освіту в університетах Лейпцига та Берліна (обидва — в Німеччині). 1898 - 1918 — викладає у Львівському університеті (спершу як доцент, згодом як надзвичайний професор і звичайний професор австрійського цивільного права з українською мовою викладання). Водночас очолює юридично-статистичну комісію Наукового товариства імені Т. Шевченка, бере участь у виданні «Правничої бібліотеки» (1900 - 1909).
З 1901
року редагує «Часопис правничий і економічний», публікує статті на юридичні
теми і рецензії в українській, польській і німецькій пресі. Автор праць і підручників
із приватного права, державного права та звичаєвого права. 1901 - 1913 — опублікував
трьома мовами понад 12 новаторських правових робіт, зокрема: «Реформа виборчого права в Австрії», «Звичаєве право та соціальні зв'язки» (1902), «Про природу звичаєвого права», 1904, «Природні засади права» (1911), «Генеза та основи права» (1923), «Погляди на теорії права та держави» (1925), «Нова держава. Інавгураційний виклад ректора УВУ», «Соціальні форми права» (обидві — 1927) та інші.
З його ініціативи засновано Товариство українсько-руських правників (1909). Також він став одним із засновників, а потім і головою Українського правничого товариства в Чехословаччині, був організатором першого з'їзду українських правників у Львові (1914), з'їздів у Празі (1926, 1933).
1907
- 1918 — посол (депутат) австрійського парламенту від Української націонал-демократичної
партії. Входив до складу Української парламентської репрезентації, очолював з червня 1917 парламентську підкомісію з питань реформи цивільного права. З утворенням ЗУНР — обраний до Української Національної Ради.
Розробив проект Устрою Галицької держави (1918) та проект Конституції
Західно-Української Народної Республіки (1920), заклав основи української політології.
Від 1919 — в еміграції. Співзасновник Українського вільного університету (у Відні /Австрія, пізніше в Празі /Чехословаччина). Перший декан факультету права і політичних наук (1921), ректор (1921 - 1922) і проректор (1923, 1933 - 1935) цього університету. Водночас працював у Німецькому університеті в Празі (1929 - 1933) та празькій Вільній школі політичних наук (1928 - 1930), співробітничав з Українською господарчою академією у Подєбрадах та Українським науковим інститутом у Берліні. 1927 був заочно обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук по кафедрі цивільного права і політики.
Підтримував ідеї соціальної зумовленості правових інститутів і пріоритету нації над державою. Створив власну концепцію держави і права, викладену у кількатомному незавершеному курсі «Загальна наука права і політики» (т. 1, 1923) та у працях: «Чоловік і його потреби в правній системі. Розвідка з австрійського права» (1900).
1933 переселився до Ужгорода де й помер від серцевого нападу після однієї з публічних лекцій.
2003 року Тернопільські
обласні організації Спілки юристів України і Національної спілки письменників
України заснували Премію імені Станіслава Дністрянського. Нагородження
відбувається за активну громадянську позицію, громадську, правозахисну та
публіцистичну діяльність, наукові здобутки в галузі права і пропаганду правових
знань.
____________
Академік Станіслав Дністрянський. 1870–1935.
Біобібліографія. К., 1992; Возьний В.І. Основоположник українського
правознавства. «Вісник НАН України», 1995, № 11–12; Стецюк П.Б. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. Львів, 1999.
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf
//www.histans.com/?termin=Dnistryansky_S
//leksika.com.ua/13640906/legal/dnistryanskiy
//uk.wikipedia.org/wiki/Дністрянський_Станіслав_Северинович
.png)
Публікації
