Сергей Левочкин: В принципе, все абсолютно, без исключения, политические силы стоят на том, что Конституцию нужно менять

Сергей Левочкин: Более последовательного сторонника демократии, чем Янукович, вы не найдете

"Когда ты внутри, понятно, что существуют разные по популярности решения, и их должны тянуть разные люди. Всегда есть кто-то, кто делает непопулярную работу. Всегда так было. Даже в старину при дворе всегда кто-то был "великим инквизитором" или злым гением". Это слова Сергея Левочкина в интервью "Украинской правде" двухгодичной давности.

Теперь он сам оказался внутри. Но, то ли в силу своей природной гибкости, то ли под влиянием авторитета Виктора Януковича Левочкину удается избежать роли аккумулятора негатива в окружении президента и не повторять ошибок своих предшественников. В отличие от Виктора Балоги, в спешке пытавшемся конвертировать свой статус в политические дивиденды, Левочкин старается держаться в тени. Не выпячивая свою роль, он отзывается о президенте с подчеркнутым пиететом, называя его исключительно по имени фамилии и отчеству.

Но, избегая публичности, Сергей Левочкин старательно работает над выстраиванием своего публичного имиджа. Каждую среду на Банковой проходят встречи главы администрации с журналистами и редакторами. А во время прямоэфирной записи интервью создавалось впечатление, что его больше волнует не что говорить, а как это будет выглядеть. Он старательно избегал любых острых тем, а вопрос по званию героя Степана Бандеры вообще проигнорировал.

И вопреки его собственным заверениям, очевидно также, что свое нынешнее положение он не считает вершиной политической карьеры. После назначения на пост главы администрации Сергея Левочкина вряд ли привлекут какие-либо иные должности из рук покровителей. На его пути уже была и возможность назначения главой Нацбанка при Леониде Кучме, и пост вице-спикера парламента.

Не исключено, что в глубине души воображение Сергея Левочкина будоражит судьба Дмитрия Медведева, некогда работавшего главой администрации Владимира Путина... Сергей Левочкин ждет. Ему, в отличие от многих представителей команды новой власти, это позволяет возраст.

- Сергей Владимирович, экс-президент Виктор Ющенко называл главу секретариата Виктора Балогу "сантехником". Как вы себя можете назвать?

- Ну, я могу сказать, как меня называет президент... Президент меня называет главой администрации. Мне кажется, что сейчас было бы неправильным с моей стороны анализировать, правильны или неправильны были те или иные действия бывшего президента...

Моя главная задача - организовать работу президентского офиса таким образом, чтоб она в полной мере обеспечивала выполнение конституционных полномочий главы государства.

- Вы в быту с Виктором Януковичем на каком языке общаетесь?

- Президент говорит со мной по-украински... Даже когда нет посторонних. Мне, в принципе, одинаково удобно говорить и по-русски, и по-украински. Но на службе глава государства абсолютно со всеми разговаривает на украинском языке. Может быть, за одним исключением...

- Каким?

- Ну, это секрет... Я думаю, вы догадываетесь, кто это.

- Какой график работы президента?

- Ни для кого не секрет, что у президента очень напряжённый график. Сейчас, я могу сказать, что президент работает не меньше 12-ти часов в сутки. А часто и больше 12-ти. Он начинает работать рано утром, а заканчивает поздно вечером. И я вам могу сказать, что все люди, которые работают в его офисе и в правительстве, чувствуют на себе напряжение. Но пока все справляются.

- А этот имидж жесткого, авторитарного Януковича - он искусственный или...

- Ну, вы знаете, я бы не применял тут слово "авторитарный". Руководитель должен быть авторитетным. Разница в двух буквах, но принципиально важная оценка. У человека есть авторитет, он знает, что делать на своём месте. А тем более это важно для первого лица. И то, что сегодня глава государства идёт чётко выбранным курсом, что никуда не сворачивает, - мне кажется, это делает ему честь. И свидетельством тому - поддержка граждан, которую мы видим в социологических опросах...

- ...Какой уровень поддержки у Виктора Януковича на сегодняшний день?

- Сейчас уровень его поддержки со стороны граждан превышает 60 процентов.

- А как так получилось, что, когда он пришел к власти с 45% поддержки, и каких-то особых улучшений обычные граждане пока не видят... Откуда эти 15 процентов?

- Вы знаете, как раз обычные граждане уже почувствовали конкретные изменения. Больше порядка, немножечко меньше коррупции... К власти на местах вернулись более профессиональные люди. Мне кажется, это всё создаёт благоприятный фон.

- Но при этом сейчас существует очень явное ощущение того, что в стране выстраивается некая вертикаль власти под одного человека, который будет решать всё. Вы считаете это нормально?

- Я перефразирую то, что вы сказали: не некая вертикаль, а эффективная вертикаль власти. Власть должна эффективно выполнять свою функцию служения государству и народу. Власть - это в первую очередь ответственность. И с этой точки зрения, президент Украины Виктор Фёдорович Янукович ставит очень высокие требования абсолютно ко всем, кто работает во властной команде. И поверьте мне, что если кто-то не справится по тем или иным причинам, то выводы в отношении его будут делаться самые жёсткие.

- Но подождите, в 2005 году в стране прошла политическая реформа! Вы ведь работали помощником Леонида Кучмы. У вас не создаётся ощущение, что нынешняя модель власти и та, что была в 2004-м году - одинаковые? То есть, вопреки изменениям в Конституции у нас снова президентская республика...

- Нет. Это не так. Если говорить о Конституции, то вне сомнения, конституционная модель, которая действовала во времена президента Кучмы, была более эффективной, более стройной и более сбалансированной. Она позволяла решать задачи, которые стояли перед государством и перед властью эффективнее и быстрее.

Вне сомнения, она предполагала большую концентрацию власти в одних руках. Но на том этапе, на котором находилась Украина тогда - да и, в общем-то, находится сейчас - это было оправдано. Потому что делать реформы, не имея власти в руках, крайне сложно. А что касается конституционного обеспечения деятельности власти, то естественно, оно нуждается в совершенствовании. У нас очень много несбалансированных моментов.

Что же касается команды, которая сейчас пришла к власти, то она дважды была в оппозиции: Виктор Янукович дважды был лидером оппозиции. И поверьте, что он очень хорошо прочувствовал на себе, что такое взаимоотношение власти и оппозиции!.. Поэтому более последовательного сторонника демократии, логичных, честных и эффективных правил работы оппозиции вы в государстве не найдёте.

- В администрации президента разрабатываются какие-то изменения в Конституцию?

- Эта дискуссия идёт довольно долго. Президент Виктор Фёдорович Янукович, - ещё будучи лидером оппозиции, предложил свои изменения в Конституцию. Они были опубликованы. Не секрет, что у других политических сил есть аналогичные законопроекты. Я считаю, что это абсолютно нормальный процесс. В принципе, все абсолютно, без исключения, политические силы стоят на том, что Конституцию нужно менять.

Что касается технологии принятия изменений в Конституцию, либо новой Конституции, - я глубоко убежден в том, что это может быть только продуктом общественного консенсуса. Правой и левой частей Украины, если считать за ось Днепр. Понимаете? А вот когда это делается как-то кулуарно, на этапе переломных моментов в жизни страны, то ли выборов, то ли смены главных команд...

- ...или, например, когда между собой договариваются две большие команды...

- ...например. Или смены властных команд - как это было в 2005-м году, то потом всегда возникают какие-то шероховатости, которые на практике превращаются в уже большие царапины и раны.

- Правильно ли я понимаю, что в администрации президента будут добиваться возврата президентско-парламентской модели власти?

- Я сейчас преднамеренно не хочу называть свое видение наиболее эффективной модели управления. Я хочу, чтобы не было возможности говорить, что будет продавливаться какой-то из вариантов. Потому что это предмет дискуссий.

Конституция должна сбалансировать систему власти. Она должна давать больше прав и свобод гражданам и больше возможностей для местного самоуправления. Мы должны унифицировать систему власти. У нас в одном государстве действуют три системы власти. В районах - избираются советы, там же есть главы администраций. В городах - мэры - главы горсоветов. А есть еще Киев с третьей системой власти, регулируемой законом...

- Вы сказали о децентрализации власти. А вы видите у нынешнего президента желание отказаться от вертикали администраций?

- Для президента во главе угла стоит - как бы это громко ни звучало, но с большой буквы - государство Украина. После этого долго ничего нет, а потом уже начинаются какие-то другие приоритеты. Президент уже сделал шаг, продемонстрировав, что он готов отказаться от части полномочий, когда внес в парламент закон "О судоустройстве". Он отказался от права назначения судей на административные должности. Этот законопроект - огромный шаг не только в совершенствовании судоустройства, но и в уменьшении коррупции в судах.

- А вас не смущает, что у истоков судебной реформы стоит ваш заместитель Андрей Портнов, человек, ранее состоявший в политической силе, которая создавала огромную часть проблем в судах за последние пять лет?

- Ну, знаете ли, я не соглашусь с тем, что у истоков судебной реформы стоял один человек. Это огромное количество людей, десятки специалистов, добрый десяток научных учреждений... В рабочую группу входили Андрей Портнов, Александр Лавринович, Сергей Кивалов, Елена Лукаш, академик Василий Таций и многие другие. Все лучшие юридические умы участвовали в разработке этого документа. Здесь была и оппозиция.

- А кто был из оппозиции?!

- Ну, в данном случае публично было видно, что руководство Верховного Суда Украины при поддержке оппозиции было явно против подобных изменений.

- Но помимо судебной реформы Виктор Янукович, идя на выборы, давал и другие обещания. Например, о статусе русского языка и отмене указа о присвоении Степану Бандере звания героя Украины. А сейчас мы видим, что Янукович, мягко говоря, отступил от этих позиций. Почему?

- Я бы не рассматривал эту проблему столь упрощённо. Главное из того, что обещал президент, он уже начал выполнять. Это реформы политической системы, судебная реформа, и сложнейшая экономическая реформа, реальная борьба с коррупцией... Это первые шаги к созданию благоприятного поля в гуманитарной сфере для объединения Украины - в единое гуманитарное пространство...

Кстати говоря, я не слышал ни от одного из лидеров оппозиции жёсткого, критичного и полного отрицания реформ, которые предлагаются президентом. То есть даже оппозиция понимает, что те рецепты, которые предлагаются - конечно, с определёнными оговорками, - они единственно правильные в нашей ситуации!..

- А то, что расходы на государственный аппарат не сокращены, а увеличены - этого тоже требуют реформы?

- Ну, это неправда. На самом деле, если говорить об администрации президента, то первым шагом президент сократил вдвое собственную зарплату.

- Если не секрет и не государственная тайна, какая сейчас у президента зарплата?

- Ну, конечно, это секрет. Она достаточна для того, чтобы нормально жить, но вдвое меньше, чем была. Соответственно, это повлекло сокращение зарплат и расходов на всю администрацию президента. По указу президента, мы сократили на 20 процентов штатную численность администрации президента и управления делами. Аналогичные сокращения прошли в местных государственных администрациях.

- Но расходы на парламент и Кабмин увеличились...

- Что касается расходов на парламент и Кабмин, то я допускаю, что просто пришло время делать какие-то капитальные вложения. Потому что за последние пять лет ничего не построилось и не ремонтировалось. По крайней мере, я могу говорить об офисе, в котором я работаю.

- Какие там проблемы? Туалеты не отремонтированы?

- Ну, вы знаете, проблем накопилось много. Я допускаю, что такое финансирование и подход, которые были прежде, были связаны с постоянным конфликтом предыдущей администрации с Кабинетом Министров.

Но сейчас есть необходимость в проведении незначительных капитальных вложений. Потому что всё находится в таком состоянии, что об этом уже стыдно говорить. То же самое, я предполагаю, касается и Кабинета министров.

Руководство государства летает на самолётах, которым больше 30-ти лет. А некоторым даже больше 40 лет. У них изношен ресурс. Они ремонтировались, переремонтировались, но в конечном счёте это становится уже просто небезопасно.

- Но насколько известно, прошлой властью закуплен новый самолёт...

- Да. Были сделаны существенные затраты. На малоэффективный летательный аппарат. В нём очень мало мест - всего 40 с небольшим хвостиком. Я задаю себе вопрос: как глава государства будет летать с делегацией, и куда мы будем размещать журналистский корпус, который тоже хочет сопровождать главу государства? И пока не нахожу на него ответа. Потому что 40-местный самолёт за такие деньги - это не очень эффективное решение.

Во-вторых, при дальних полетах он не очень готов к обеспечению функций, которые должен выполнять глава государства, премьер-министр и спикер парламента. У него крыло - 6 тысяч километров. То есть, чтобы долететь до Америки нам нужно будет приземляться снова в Шенноне. Для того, чтобы долететь до Пекина, то, вероятнее всего, тоже потребуется где-то дозаправка. И вот такое чудо стоит крайне дорого!

- Вы заговорили об оппозиции. Кого вы сейчас считаете оппозицией? С кем сейчас оппонирует власть?

- Вы знаете, самое сейчас важное для власти - это не начинать оппонировать, а работать и решать задачи. Власть должна оппонировать, как говорит президент Виктор Фёдорович Янукович, с бедностью, с собственной неэффективностью. А вот оппозиция существует для того, чтобы оппонировать власти. И подсказывать и указывать на то, что делается неэффективно. А мы должны на это эффективно реагировать и стараться быть лучше.

- Кто для вас, как для главы администрации президента - лидер оппозиции?

- Я считаю, в Украине сейчас нет лидера оппозиции, который способен сплотить вокруг себя всю оппозицию. Я считаю, что есть люди, которые, ну, скажем так, отходят и, в общем-то, уже не смогут консолидироваться ни в оппозиции, ни для того, чтобы когда-то стать властью. Наоборот, есть люди, которые сейчас набирают обороты, и в перспективе я вижу в них потенциал, чтобы в Украине действительно была эффективная оппозиция к действующей власти.

Ну, я не открою ни для кого секрет, что один из самых ярких людей сейчас - Арсений Яценюк. Ни для кого не будет секретом, что у Вячеслава Кириленко хороший потенциал... Есть и во второй линии ребята тоже сильные. Это и Катеринчук, и Князевич, и Владислав Каськив. Я считаю, что это люди, которые в перспективе могут серьёзно конкурировать с ведущими политиками.

- После инаугурации у Виктора Януковича были какие-то контакты с Виктором Ющенко и с Юлией Тимошенко? Или может от них были просьбы встретиться?

- Вы знаете, мне об этом ничего не известно. Я знаю, что диалог, вне сомнения, между властью и оппозицией существует. Он существует по разным каналам. На мой взгляд, он мог бы быть эффективнее. Но он неэффективен не потому, что президент сторонится оппозиции, а потому что оппозиция не очень настойчива в своём желании вести с властью диалог. Гораздо удобнее прийти на эфир и рассказать, как всё плохо и какие все плохие. И при этом не очень корректно и точно использовать статистические данные. И всех огульно обвинять. Это гораздо комфортнее и удобнее... и занимает меньше времени.

- Вы заговорили об эфирах... Сейчас, как вы знаете, в Украине непростая ситуация со свободой слова. Но стратегия власти состоит в том, чтобы обвинять журналистов в том, что они куплены оппозицией. Как вы считаете: в стране есть проблемы со свободой слова или это исключительно манипуляции оппозиции?

- Вы знаете, я скажу честно: со свободой слова всегда всё в порядке не бывает нигде. Вот вообще нигде. Я думаю, что вы со мной в этом смысле согласитесь. И то, что журналисты всё время говорят власти: "Ребята, вот это делается не так, вот здесь где-то кого-то зажимают, а там вот есть цензура"... Ну, прекрасно! Даже если это неправда, - говорите! Говорите. А наша задача как власти - реагировать и отделять зёрна от плевел: там, где есть рациональное в вашей критике, учитывать. А где нет,.. ну, сказали - и хорошо, мы пошли дальше.

- А вы помните ситуацию с венком? Скажите, что это было: рецидив исполнителя или от вас все же исходили конкретные требования не показывать?

- Вы знаете, любое событие, которое бы сейчас ни произошло в Украине, если ты скажешь словосочетание "не показывать", автоматически становится хитом. Поэтому с нашей стороны было бы крайне нелогично давать подобные команды.

В то же время, я не вижу в этом инциденте ничего такого, что нам бы хотелось скрыть. Поэтому, отвечая на ваш вопрос, я, конечно же, скажу "нет". Я думаю, что это были какие-то сигналы какого-то исполнительского уровня, которые мы отшлифовали... и всё будет в порядке.

В то же время мне кажется очень важным, чтобы у людей, которые являются четвёртой властью, где-то в сердце и в душе существовала самоцензура. И вещи, которые, скажем, можно было бы не выпячивать, не выпячивались. Вы знаете, какие-то инциденты: вот кто-то там упал на стадионе, где-то кто-то споткнулся или вот такой инцидент, который произошёл из-за сильного ветра во время визита Дмитрия Анатольевича Медведева. Это всё вещи, на которые не стоит обращать внимания. На этом не нужно акцентировать внимание.

- В СМИ была информация о том, что у вас на столе якобы лежит личное дело журналиста. Конкретно это касалось меня. Такое было или нет?

- Ты знаешь, мне кажется, что ты сам в это не очень веришь.

- Зная вас, я не допускаю такого, но информация была. И в связи с этим у меня к вам вопрос: это внутренние интриги в администрации президента?

- Я стараюсь мыслить логически. Кому это может быть выгодно? Кто у меня первый в списке? Мустафа Найем. Потому что, когда твоё дело лежит на столе у главы администрации президента, это добавляет виньеток к вашему имиджу в журналистской тусовке.

Второй - это некий человек,- тут мы ставим букву "N" - инкогнито, - которому хотелось бы создать нам с вами конфликт. Но, мне кажется, этот человек ошибся, потому что мы не один год с вами общаемся, и, я думаю, что у нас существует какой-то уровень коммуникаций, и мы можем предположить, чего друг от друга ожидать.

Ну, и третий пункт, который с течением времени мне кажется всё более вероятным - кто-то пытается делать власти такие, скажем, мелкие и шапоклячьи пакости. Выбирают яркого оппозиционного журналиста и говорят, что власть имеет на него дело... и оно лежит ... на столе. Журналисты напряглись, среда напряглась и - власти нужно оправдываться. Вот уже информационный повод. Вот уже как бы минус власти. Знаете, это как про юбку и невестку.

- Но у меня есть свои предположения. Журналисты уже давно говорят о вашем конфликте с вашим же заместителем Анной Герман, которая курирует информационную политику. Такой конфликт существует или нет?

- Нет. Я не конфликтую ни с женщинами, ни с подчинёнными.

- А вообще информационная политика администрации и власти в целом вас устраивает?

- Вы знаете, если бы я сказал, что меня что-то устраивает на сто процентов в работе администрации, я был бы плохим главой администрации. Но, в принципе, Герман Анна Николаевна уделяет очень много времени работе. Она профессионально и совестливо относится к своим обязанностям, всё принимает близко к сердцу. Она хороший специалист. И, в принципе, я доволен тем, как она работает.

- Сейчас и журналисты и оппозиция много говорят о конфликте интересов. Конкретно это касается главы СБУ Валерия Хорошковского. Я сейчас не буду касаться медийной сферы, в которой он собственник самого большого канала. Сейчас вопрос в другом: уже есть информация о возбуждении уголовного дела в связи с проигрышем Украины в Стокгольмском суде компании "РосУкрЭнерго", которая принадлежит Дмитрию Фирташу. При этом мы знаем, что господин Хорошковский и господин Фирташ состоят в неких бизнес отношениях. Вы не видите здесь конфликта интересов?

- На самом деле я считаю, что здесь есть два параллельных процесса. Первый - это, к сожалению, проигранный суд в Стокгольме, по которому Украина должна возвращать товарно-материальные ценности.

Второй параллельный процесс связан с тем, что ситуация, в которую мы попали, имеет другую составляющую: сугубо финансовую составляющую, которая требует правовой оценки. Так вот процессом, связанным с большими суммами и международной деятельностью, занимается СБУ. Я считаю, что это два параллельных процесса. И нам не надо пытаться их смешивать, находить здесь какие-то линии пересечения интересов...

Что касается возврата денег "РУЭ", то никаких денег сейчас и никакого газа Украина возвращать не собирается. Мы ждём сейчас официальных документов из Стокгольмского суда. И после этого правительство Украины будет принимать решение о тактике дальнейших действий. Я подчёркиваю: правительство Украины. Потому что речь идет о больших объёмах природного газа.

- Правильно ли я понимаю, что правовая оценка, которую собирается давать СБУ, будет касаться действий прошлой власти?

- Ну, вы знаете, это будет расследование не в отношении прошлой власти, а в отношении конкретных чиновников, которые принимали решения и привели к тому, что сейчас мы проиграли суд.

Теперь Украина, во-первых, вернёт газ, а во-вторых, я пока не знаю, есть ли, в арбитражных решениях, какие-то санкции против Украины. То есть дополнительные деньги, которые мы в результате отбора газа должны будем компенсировать. И вот это будет уже прямой финансовый ущерб, поскольку не выполнять судебное решение внутри Украины - это могли себе позволять раньше некоторые чиновники. А решение международного арбитражного суда - это прямая ответственность государства, которая ложится на всех. И если эти деньги мы должны будем платить из-за чьего-то преступного решения, то этот кто-то должен сесть в тюрьму. Мне кажется, это правильно.

- Когда вы говорите об ответственности чиновников, вы к ним относите и премьер-министра?

- Вы знаете, пусть следствие разбирается, кто к кому относится...

- А какова вообще цель нынешнего иностранного аудита деятельности прошлого правительства: найти виновных или вернуть украденные деньги?

- Ну, во-первых, правительство работает не с одной компанией. Этот аудит многоуровневый. Верхний уровень - это аудит публичных финансов. К нему привлечён и МВФ, и представители ЕС, и представители других международных финансовых институций. Второй уровень - это аудит монополий. Здесь участвуют крупные аудиторские компании в рамках ежегодных контрактов.

Кроме того, сейчас правительство в стадии подписания контракта с крупной аудиторской компанией, если я не ошибаюсь, на аудит "Автодора" и новых государственных банков по теме рекапитализации...

- Аудиторами станет кто-то из "четвёрки"?

- Да. Это кто-то из "четвёрки". А что касается аудита, который проводит выбранная правительством компания, то, на мой взгляд, здесь есть две составляющие. Первая - компания должна показать уровень дел в проверяемых структурах. Вывести нулевую отметку. И следующее - вне сомнения, это правовая оценка действиям в том случае, если в этом будет необходимость. Я считаю, что одним из результатов мог бы быть и возврат средств, в том случае, если будет установлено, что такие средства похищались и были вывезены с территории Украины.

По контракту, результаты аудита будут представлены правительству Украины по завершению аудита. Никаких промежуточных данных, контактов с аудиторами ни администрация президента, ни правительство Украины не ведут.

- А страна может узнать, сколько этим аудиторам будет заплачено?

- Эта сумма может быть озвучена, и она не будет секретом для парламента, поскольку она - в расходах государственного бюджета.

Единственная причина, по которой сумма не разглашается, - это условие контракта аудитора с правительством. Это нормальное требование аудиторских компаний, поскольку у них, как правило, много клиентов. И правительство Украины - один из не постоянных клиентов. И естественно, что с разными клиентами, с разными контрактами предполагаются разные суммы, скажем, стоимости часа аудиторов. И это является коммерческой тайной. И к этому надо относиться спокойно. Здесь нет никакой проблемы.

- Существует мнение, что команда новой власти недостаточно жёстко проводит реформы и со временем, когда популярность власти будет падать, реформы будут невозможны. Мы же пока не видим во власти человека, который скажет: ребята, у нас всё плохо, давайте подтянем пояса и будем идти дальше. Пока нам говорят обратное: всё хорошо, мы справляемся. Вы в этом не видите никакого противоречия?

- Давайте так: на что ушли первые сто дней президента? На формирование эффективной вертикали исполнительной власти, формирование правительства, формирование местных администраций.

И многим оппозиционерам, которые пытаются критиковать власть за то, что она не знает, что делает, могу сказать: власть пришла с моделью готовой реформы. Она была готова и прописана - подетально и поприоритетно. Но для того, чтобы ее реализовать, нужен определённый фундамент. А чтобы понять, имеем мы фундамент или не имеем, нужно было провести анализ. В каком-то месте, может быть, уже не существует нулевой отметки, может быть, там уже просто жижа, понимаете?...

Сейчас президент объявил следующий этап: создание центра по внедрению реформ, который возглавит премьер-министр. Следующий пункт - это организация центра, который будет давать постоянные сигналы на места по направлениям реформ. Реформа - это не волшебная палочка, прикасающаяся к тыкве. Тыква не превратится в карету. Реформы - это конкретные люди и конкретные исполнители.

И ещё один важный момент, который я хотел бы подчеркнуть: центром, сердцем реформ является президент. Человек, который всё время дает мощные сигналы на все уровни о том, что реформа - это самое серьёзное из того, что должна делать власть.

И вне сомнения, в этой власти никто не будет сомневаться: рейтинг или реформа? Здесь есть однозначная позиция президента. Будет сделано всё для того, чтобы реформы, с которыми он шёл на выборы, которые сейчас созданы, начинали реализовываться абсолютно по всем приоритетам.

- Сергей Владимирович, люди, которые пришли сейчас к власти - я имею в виду Кабмин, в большинстве своем - это люди уже давно устаревшие в политике. Вам не удивительно, что люди, которые выросли совсем в другой системе координат, должны внедрять новые реформы в стране?

- Ну, я, во-первых, не согласен с этой оценкой, потому что молодость или старость - это не биологическая категория. Вы знаете, у нас такого молодого человека, как президент, ещё нужно поискать! - столько огня в душе. И поверьте, что и премьер-министр, и другие люди с седыми челами - в душе молодые люди, заряженные на изменения, и искренне желающие что-то поменять к лучшему и оставить за собой какой-то яркий след.

А что касается вашего второго вопроса, то существует новая программа президента о формировании президентского кадрового резерва. В ближайшее время будет опубликовано соответствующее распоряжение, по которому будет создаваться кадровый резерв. Он будет приглашать молодых людей...

- В том числе и из оппозиции?

- Ну, естественно! Молодых людей, которые хотят заниматься внедрением реформ. Как в Киеве, так и в областях. Это новая инициатива Виктора Януковича. Вы увидите мощное ядро новых молодых и думающих людей, которые будут заниматься внедрением реформ! И кризис в большой степени сыграл на руку власти: люди, имеющие опыт проектного менеджмента и работы в бизнесе, сейчас могут на какое-то время отвлечься от него и уделить время государственной работе.

- Сейчас вы фактически достигли некой вершины в своей карьере. Какие у вас личные планы на будущее?

- Я категорически против слов "вершина в карьере". Я благодарен президенту за то, что меня пригласил работать в свою команду. Мне нравится то, что мы сейчас делаем. И сейчас всё свое время я отдаю этой работе. И я не думаю о том, что будет завтра.

Мустафа Найем, 22 июня 2010 г.

//www.pravda.com.ua/articles/2010/06/22/5162750/

Камо грядеши, земле моя?

"Найвищий принцип управління державою - 

справедливість/законність; кожен виконує ті функції, які є необхідними для гармонійної діяльності спільноти".

Платон, V століття до нашої ери

"Всі громадяни мають рівні права на владу; 

добробут держави залежить від законів".

Аристотель, IV століття до нашої ери

Право

Погодьтеся, люде, суть держави - це суспільне життя в добробуті. Нинішній наш добробут у великій мірі залежить від дій правлячої верхівки. Адже до їхніх рук, хоч, за ідеєю й на невеликий, 4-5 річний період, а все ж потрапляють усі важелі керування життям держави та її ресурсами.

У державі, що претендує на демократію, діяльність осіб, які прагнуть влади, себто політиків, традиційно зукрупнена в політичних партіях. Останні ж мають діяти в рамках права.

На праві тримаючись, колись, у сиву давнину, спромоглися вижити племена царя Кгаммурабі, і ті, хто подібних прав дотримувався. Було це ще за 2000 років до Христа.

У свій час і Платон, і Аристотель прекрасно усвідомлювали важливість суспільно прийнятних правових відносин.

Розуміли важливість суспільного права й князі нашої Русі.

Ярослав Мудрий, який за 37 років на княжому престолі розвинув Руську державу, уклав звід уже існуючих на той час незаписаних законів у "Руську правду".

Без Литовських Статутів, створених безпосередньо на основі "Руської правди" і закладеного в ньому права, не змогло б впродовж 3-х століть існувати Велике князівство Литовське, що охоплювало територію нинішніх чотирьох держав.

Далі - уже більш відомі конституції США, Франції, Rzeczy Pospolitej - республіки Двох народів.

Зведення законів, проголошення конституцій - це відкрите декларування права й суспільних вартостей, які це право захищає. Тобто, історія нам свідчить, що там, де цінності суспільства й державницьке життя підтверджувалося правом - там держава не лише існувала, але й процвітала.

Широко в давнину була відомою й думка, що на чолі держави повинні бути аристократи мудрості й доброчесності.

Отож, декларування й введення в суспільстві певного права, збудованого на загально прийнятних цінностях цього суспільства, надає верховенство правовим відносинам, сприяє затвердженню довіри між верхівкою й низом. Загалом - сприяє розвитку всіх відносин, що притаманні життю суспільства.

Кожна суспільна одиниця, щойно виникаючи, прагне задекларувати свої цінності й права. Тим паче та, що претендує на участь у державному житті. Інакше вона втрачає довіру свого суверена - громадян.

А це означає, що така суспільна одиниця, без довіри першоджерела влади, буде приречена щезнути.

Звичайно, у суспільстві, де всі є рівними перед правом, і це право сповідують у діях, не може й речі бути про утриманців суспільства без довіри. Тому й слідує зрозумілий крок виправлення правової рівноваги - за відомою процедурою відставки.

Але так трапляється не усюди.

Але чи має правляча верхівка в сучасній демократичній державі таке право свого голосу, що переважатиме право всіх інших?

Відповідь "так" - коли це тоталітаризм. І, очевидно, що "ні" - коли це демократія.

При демократії правляча політична верхівка уособлює лише ту частину політичної волі суспільства, що була їй делегована громадянами, і не більше.

Така правляча верхівка не має й постійного матеріального права. Тільки тимчасово їй делеговане, зафіксоване, право користуватися наданими матеріальними благами, що їх створило суспільство протягом усього часу свого існування. Адже на своєму початку така верхівка цих благ не мала, і не створювала сама.

Справжнім джерелом влади, її сувереном, у демократичному суспільстві є цивільні особи, громадяни, як це й записано в багатьох конституціях - народ.

І коли не відбувається реалізація прав цивільних осіб, переданих сувереном владі, втрачається рівновага "праводавець-виконавець", закладена в конституціях. І зазнає пошкодження сам статус громадянина, як самодостатнього правового суб'єкта. Відповідно, заламується вибудувана основа права.

Це, у свою чергу, змушує до зміни підстави права - цінностей суверена, суспільних цінностей.

Якщо верхівка, яка обирається для діяльності в дозволеному правовому полі, не виходить за його межі й цілі, то триває більш-менш узгоджений і гармонійний процес реалізації суспільного права.

Коли суспільство змушують відмовлятися від початково проголошених засадничих, державницьких цінностей і збудованих на них прав, то такий відхід від задекларованої системи надання й виконання прав викликає негативний зв'язок.

Цей негатив спрямовано на відновлення рівноваги "суверен права - виконавець". Як наслідок, у суспільстві починає виникати підґрунтя для правових конфліктів.

Для їх уникнення-придушення правляча верхівка змушена використовувати більше права, ніж їй тимчасово передано. І, наприклад, змінює існуючий суспільний договір - конституцію.

Таку зміну верхівка часто робить на свою користь. Себто надає собі більше прав, ніж на початку було делеговано. Відбувається зсув від демократичного устрою до протилежного - автократичного, чи тоталітарного.

Наприклад, у багатьох в Україні може бути таке запитання: "Чи було делеговано правлячій верхівці право, здаючи в довгострокову оренду землю держави військовій одиниці іншої держави, вирішувати у такий спосіб долю поколінь?"

Задаймо собі інше запитання: розпочинаючи колись війну, вирішуючи долю поколінь Європи, чи мали на це право Сталін та Гітлер?..

Очевидно, що ні. Ані тодішній початок військових дій, ані нинішня реалізація такої оренди території України - не знаходиться ні в приписах Конституції, ні в програмах політичних сил та її очільників.

Ба більше - така реалізація, як і плани зачинателів Другої світової, ніде привселюдно й не проголошувалася.

І тоді, і тепер порушена сама суть демократичного устрою: привселюдно передане першоджерелом-сувереном право використовується не на користь встановлених норм, а супроти їм, на користь втаємниченим планам владної верхівки, що покликана правити тимчасово.

Що залишається діяти суверенові права - громадянам, цивільним особам такого суспільства?

Єдине, що залишається, це знову стати сильним у праві - повернути передачу своїх прав на висхідну позицію, до моменту їх надання владній верхівці, і відновити рівновагу права.

Подібну річ у демократичному суспільстві ми спостерігаємо з опозицією. Коли вона діє сильно, то сильнішою стає сама демократична система країни. Звичайно, при цьому провладний прошарок, який рухається в протилежному правовому напрямі, часто-густо зазнає програшу.

Тож існування опозиції, як віддзеркалення дій владної верхівки - це завжди шлях удосконалення демократичності. А її відсутність - прямий шлях у протилежний бік. Наприклад, у тоталітаризм.

Буде про це хтось шкодувати чи ні, але іншого шляху побудови демократії в історії немає.

Мораль

Моралі, як складової частини Добра людини й суспільства, у політиці багато не знайдеш. Вона проявляється в тому, що її носій - політичний суб'єкт - відстоює ті ж самі, ним проголошені цінності в життєво тривалому часі, стаючи зрозумілим і прозорим для того ж суверена.

Саме така мораль, така поведінка й надає політикові право таким бути.

Тому що інакше виникає цілком логічне питання: чи не маніпулює політик переданими йому правами цивільних осіб? Відступ або уникнення політичного суб'єкта від задекларованих ним цінностей та цілей, у сфері свого прояву - на політичній арені, - є нічим іншим, як обранням обману в якості засобу дій.

Тобто, є аморальним. Як то кажуть в Україні, від лукавого.

Особливо актуальним є дотримання проголошених політиком цінностей у часі, коли він отримує карт-бланш довіри виборців.

Відступ від дотримання моральності в політиці маємо в тоталітарній моделі суспільства.

Будь-яка політична ціль, істина й право її голосити, тобто право проголошувати людям цінності, у тому числі й суспільного життя, а значить формувати підставу для права - належало правлячій верхівці. Остання, коли вважала за потрібне, тоді такі цінності на свій розсуд і голосила. Наділяючи при цьому себе правом діяти, як їй, верхівці, видається вірним. А вірним видавалося доволі часто те, що було закладено не в існуючій на той час суспільній моралі, а, у кращому випадку, у моралі одного чи декількох владних осіб.

Але мораль однієї людини може бути недосконалою й хибною.

Адже людина, опираючись лише на свої людські начала, непевна у своїй суті - вона користується минущими потребами. Тож і її усвідомлення цінностей є минущим.

Пошук власної користі діє й на сповідання цінностей. Сьогодні є вірною одна істина, вибудувана на таких цінностях, а завтра - уже інша, у залежності від того, чи то змінилися потреби, чи то вже змінилася сама людина. Тому проголошувані цінності періодично змінювалися.

Як мудро запримітив один відомий український чернець отець Василь Зінько, подібно чинила правляча комуністична партія за Совєтів - за кожним поворотом своїх дій вона проголошувала нову, "справжнішу" істину. І тоді всі, хто хотів уціліти, мусіли бігти в інший бік, за "кращою правдою".

Із часом, як це не було прикро, знову з'ясовувалося, що то було "зло". І всі прибічники тої "правди" страждали й знищувалися, а "істину" вже шукали в іншому напрямі.

Подібні відхилення в управління суспільством були, є й будуть неможливими для його нормального існування. Бо йде відступ від суті. Адже людина створена не для зла, навіть і не для минущого добра, але для Добра вічного. І для життя в Істині.

Відповідно повинні поводитися й політики - сповідувати свою істину увесь свій час.

Як відомо, лукавства й обмани - вони багатоликі, лише Істина - одна.

Замість епілогу

"Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон немає сили й знаходиться під чиєюсь владою. Там же, де закон - володар над правителями, а вони - його раби, я вбачаю спасіння держави й усі блага, що їх тільки можуть дарувати державам боги". Платон, V століття до Христа.

Василь Капкан, Вільнюс, 16 червня 2010 р.

//www.pravda.com.ua/columns/2010/06/16/5142632/

Любомир Гузар. Про свободу

Владимир Марус. Мертвая политика

Олександр Мінович. Царство брехні
Александр Мучник. Государство или квазигосударство

Сергей Дибров. Феодальная Украина для чайников?

Україна - храм, відданий на розкрадання фарисеям

Владимир Скачко. Внутренняя оккупация

//pekelnyi-bulba.livejournal.com/

Сергій Головатий: Вища рада юстиції - це «гестапо»

Сергій Головатий за останні двадцять років змінив чи не найбільше політичних таборів серед усіх політиків. До того ж, з жодного з них він не йшов сам. В 1990 році його вигнали з КПРС за вступ до Народного руху, в 2005 році виключили з БЮТ через голосування за прем’єр-міністра Юрія Єханурова, а в 2007 попросили з «Нашої України» за критику розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради. Схоже, що і зараз Головатий не піде, його самого можуть вигнати з фракції Партії регіонів за нищівну критику серйозних законодавчих ініціатив нової влади. Але цим Сергій Петрович не дуже переймається, повторюючи - «Я безпартійний з 1990 року».

До останнього часу він не відхилявся від «партійної лінії» фракції. Зараз Головатий критикує рішення КС щодо «коаліції тушок», проте ще півтора місяці тому волів з цього приводу не висловлюватись. Сам політик визнає, що на його поведінку найбільше вплинула ратифікація в парламенті харківської угоди, коли за його відсутності картка проголосувала «за».

З того часу він забрав і картку для голосування, і її дублікат. Ратифікація харківської угоди дуже боляче вдарила по Сергію Петровичу. Адже юрист, який був одним із співавторів Конституції, є «своїм» у Венеціанській комісії та Раді Європи, з 2008 року – віце-президент ПАРЄ, головний кандидат на посаду судді Європейського суду з прав людини від України – несподівано для всіх «пролетів» над такою почесною для будь-якого юриста посадою. Головатий на відріз відмовляється говорити про це в інтерв’ю, проте «доброзичливці» розповідають, що саме голосування його картки за харківські угоди в день виборів судді Європейського суду змусило більшість членів ПАРЄ включити йому «червоне світло». З іншого боку, розповідають, що й самі регіонали вели партизанську війну проти нього на догоду своїм російським колегам, яким Головатий за роки роботи в ПАРЄ встиг добряче насолити.

Щоб там не відбулося насправді, зараз депутат тримає картки для голосування тільки в себе в кишені. Відкрито критикує законодавчі ініціативи Президента й не сумнівається, що антиконституційний закон про референдум ухвалять, проте навідріз відмовляється на диктофон говорити про політику. Хоча в інтерв’ю «Главкому» депутат від Партії регіонів розповів більш ніж достатньо політично резонансних речей.

КС має визнати закон про референдум неконституційним

- Сергію Петровичу, яка ваша оцінка законопроекту про всеукраїнський референдум, що був на минулому тижні ухвалений в парламенті у першому читанні? Там передбачене прийняття нової Конституції і законів на референдумі, проти чого ви завжди виступали…

- Направду, в цьому законі що не речення, то суперечності. Стаття 73 Конституції України передбачає, що виключно референдумом вирішується питання зміни території. Тобто, тільки питання, пов’язане із захистом територіальної цілісності України, виноситься на вирішення самим народом, а його рішення має нормативний характер. Інших питань, які вирішуються на референдумі, Конституція не передбачає в принципі. Наголошую на слові «вирішується».

Далі читаємо статтю 75 Конституції України. «Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада». Отже, ніхто більше в державі не має права приймати закони! Навіть народ! Це чітко і ясно вказано в установчому акті[:)] Українського народу - Основному Законі України. Це імперативна норма! Якщо в Конституції іншого немає, то тим паче його не може бути у простому законі.

- Чому ж тоді фракція Партії регіонів голосувала за цей закон?

Чекайте, ми говоримо про закон, а не політику … Так от, на референдумі можна вирішити тільки питання типу – «Чи ви згідні передати частину Одеської області Молдові?» Чи, приміром, «Крим - Росії?» А закони приймаються парламентом, бо народ не є законодавцем.

Стаття 74 Конституції говорить, що «не допускається референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії». За логікою, якщо не допускається референдум з цих питань, то з інших допускається. Але ж мова іде про законопроекти, які потім ще має ухвалити парламент, згідно 75 статті Конституції! Отже, щодо всіх інших законопроектів може бути тільки консультативний референдум – опитування народу. І проводиться воно, щоб дізнатися, чи народ згоден з тим, щоб Верховна Рада ухвалила відповідний закон.

І ще одне – розділ ХІІІ Конституції – зміни до Основного Закону. І тут ніде не сказано, що народ ухвалює закон. Його приймає парламент, здійснюючи установчу владу, 300-ми голосами. Але тут вказано, що народ затверджує, тобто ратифікує зміни до розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції, які законом ухвалив парламент. Більше нічого про референдуми Конституція не говорить, а значить нічого іншого і бути не може.

- Для вас очевидно, що Конституційний Суд має визнати закон про всеукраїнський референдум, який проголосований тиждень тому, неконституційним?

- Для мене це очевидно. КС має визнати закон неконституційним у частині, що регламентує запропонований предмет референдумів, який є поза межами діючої Конституції. Але для Конституційного Суду цього складу, це, на жаль, буде не очевидним.

- Що вам дає підстави так казати?

- Я переконаний у цьому. Хоча хотів би помилятися. Знаю, що Кучма у 2000 році мав план прийняти нову Конституцію референдумом. Одним з питань тоді було – «Чи хоче народ прийняти нову Конституцію на референдумі?» Я тоді з іншими колегами оскаржували цей указ Президента в КС. Але тоді Кучма на початку хотів тільки дізнатися думку народу, не виносячи ще нову Конституцію на референдум. Проте КС сказав – «Ні!». Не може Конституція прийматися референдумом, бо в ній чітко визначено, як її можна змінювати. Є процедура внесення змін, але немає конституційної процедури прийняття нової Конституції шляхом референдуму. Цього немає ні в розділі про Верховну Раду, ні в розділі про референдуми. В Україні зумисне уклали такий жорсткий механізм захисту власної Конституції. Не можна звичайним законом наділити будь-кого, в тому числі народ, повноваженням приймати новий Основний Закон! Тому це явно антиконституційний закон про референдум.

Конституційний Суд вбив принцип верховенства права в Україні

- Венеціанська комісія неодноразово висловлювалась проти ухвалення Конституції на референдумі в обхід парламенту. На вашу думку, як вони сприймуть даний закон про референдум?

- Вони підтвердять всі свої попередні висновки. Основний Закон не можна змінювати без участі парламенту. Спочатку зміни ухвалює Верховна Рада, вже потім народ затверджує їх на референдумі, якщо йдеться про зміни до розділів І, ІІІ та ХІІІ. Понад те, Венеціанська комісія схвалила спеціальну доповідь щодо референдумів. За європейськими стандартами на загальнонаціональний референдум не може виноситись одразу декілька питань. Він має проводитись лише з одного питання і чіткою відповіддю – «так» чи «ні».

- Два місяці тому юристам теж здавалося, що Конституційний Суд ще в 2008 році чітко визначив, що коаліція складається тільки з фракцій. Але 8 квітня КС постановив інакше – в коаліцію можуть входити всі, хто хоче. Чи буде так само і з законом про референдум? Раптом їм і тут здасться, що якісь там обставини змінилися…

- Конституційний Суд у нинішньому складі довів, що він не є захисником української Конституції.

- Яким рішенням він це зробив, стосовно коаліції?

- Не тільки - цілою низкою рішень. Той склад суду, який є сьогодні, якісно відрізняється від того, який аналізував указ Президента від 2000 року про призначення референдуму. Тоді у складі КС були члени, які за своїм фаховим підґрунтям були фахівцями конституційного права. Це були професори – Микола Козюбра, Петро Мартиненко, Михайло Костицький та інші. Сьогодні з 18 суддів КС лише двох можна вважати фахівцями конституційного права. І то – вони кандидати наук, а не доктори. Решта – судді, які не є фахівцями. Це перший чинник якості рішень. І другий – сьогоднішні судді КС довели, що вони готові відступити від складеної ними присяги.

- Щоб угодити правлячій політичній силі?

- Не знаю з яких мотивів, але вони довели, що можуть відступити від присяги судді КС.

- Микола Козюбра в інтерв’ю «Главкому» прямо називав рішення КС щодо коаліції неконституційним і таким, що суперечить рішенню КС від 2008 року. Ви з цим твердженням погоджуєтесь?

- Так. Є два рішення, які суперечать одне одному. Такого не може бути в державі, яка керується верховенством права. Верховенство права – це своєрідний «Отче наш» для КС. Він не може від цього відступити. Як віруючій людині невільно відступати від Заповідей Христових, так і судді КС невільно відступати від принципу верховенства права. Якщо суд приймає два протилежні рішення, то вбиває принцип верховенства права. Наш КС це зробив, відступивши від вимог статті 8 Конституції.

Я забрав свої картки, й вони більше не голосують

- Ви ж особисто голосували за зміни до закону про регламент, які дозволили формувати коаліцію не фракціями, а депутатами? Саме їх благословив потім КС…

- Тоді, не виключено, як завжди, «проголосувала» картка, а не я. Адже у відсутність депутата «голосує» картка. Але з того часу, як моєю карткою скористувалися при голосуванні за ратифікацію харківських угод стосовно Чорноморського флоту, я забрав її. Я був у той день в офіційному відрядженні. Литвин з цього приводу видав, як годиться, відповідне розпорядження, і я був переконаний, що коли депутат у відрядженні, то сам глава ВР оголошує, що голос цього депутата не враховуються. На жаль, цього не сталося, і за мене проголосували. З того часу я забрав свої картки, й вони більше не голосують. Можу вам показати їх обидві, навіть дублікат забрав (показує картку та її дублікат - Ред.).

- Тому за вас і не змогли проголосувати при ухваленні закону про референдум? Ви єдині, хто не підтримав цей документ…

- Так.

- Як у фракції поставилися до того, що ви забрали картку?

- Я не дбаю про те, що думають з цього приводу ті, хто сприймає депутата за шнурок від свого черевика...

- Ви б особисто голосували за ратифікацію харківських угод?

- У жодному разі ні! Я один з тих, хто свого часу укладав Конституцію України, і коли вона писалася в 1996 році, закладав норму про заборону перебування іноземних військових баз на території України. Ось в мене тут надруковані всі стенограми всіх обговорень Конституцій України (показує на величезну шафу з видрукуваними книжками зі стенограмами - Ред). Можу сказати, що коли закладалася стаття в розділ І «Загальні засади», то я був причетний до вкладання імперативу – «На території України не допускається розташування іноземних військових баз». Щоб забезпечити Україні повний державний суверенітет, у нас не повинно бути військових баз. Те, що з’явилося в Перехідних положеннях щодо тимчасового перебування російської бази, виринуло лише в «конституційну ніч». Цього не було в жодному проекті. Всі розуміли, що в одну ніч флот не виведеш, а тому й погодились на цей останній пункт. Малось на увазі, що це тимчасове перебування, але одноразове!!!

- Але ж саме це дало можливість підписати харківські угоди…

- Конституційний суд мав витлумачити, що є імперативна норма першого розділу Конституції. Там закладений конституційний лад держави, що виключає можливість перебування іноземних баз і продовження терміну перебування існуючих. Цей імператив не можна змінити.

- Конституційний Суд відмовився розглядати це питання…

- Саме так. І цим також він довів, що не є захисником української Конституції. Я не кажу про національні інтереси чи політику. КС просто довів, що він не захищає Конституцію і конституційний лад, визначений двадцятьма статтями першого розділу. Змінювати цей розділ можна тільки за згодою народу. І тому зміни першого розділу Конституції треба виносити на затвердження народу.

- В законопроекті про всеукраїнський референдум є цікаве положення – про можливість скасування конституційної реформи 2004 року на референдумі. Ви стверджуєте, що жоден закон на референдумі не може затверджуватись. У якийсь спосіб можна відмінити політреформу?

- Тільки через Конституційний Суд в рамках повноважень цього органу і згідно зі статтею 152. Такий шлях найпростіший, адже при прийнятті реформи була порушена процедура. Чому Президент Ющенко ним не пішов – я не знаю. Чому новий Президент цього не робить – не знаю.

- Але ж країна вже чотири роки живе за новими правилами, як їх можна відмінити?

- Нічого страшного. Правила зникнуть, а країна ні.

- Чи ви свою позицію стосовно закону про референдум, Чорноморського флоту та інших спірних питань доносили до керівництва фракції? Намагалися якось вплинути на голосування?

- Навіщо?

- До вас вже не дослухаються?

- Як фахівця з конституційного права мене нікуди не запрошували. Я б ніколи не погодився з такими речами.

- Чи маєте ви в такому разі моральне право бути у фракції Партії регіонів та коаліції?

- Я завжди був і лишаюся тим, як обирався – народним депутатом України, від першого скликання до останнього. Наголошую на слові «народний». А член тієї чи іншої фракції – це похідне… Мого голосу за закон про референдум немає, і в другому читанні не буде.

- Можливо, якесь звернення напишете до керівництва держави з цього приводу?

- У цьому немає сенсу. Я в цьому переконаний. А людина свої переконання не зобов’язана пояснювати.

Вища рада юстиції є своєрідним «гестапо»

- Добре, тоді до вас ще питання стосовно судової реформи. Як ви оцінюєте той документ, який був проголосований на минулому тижні? За нього ви теж не голосували…

- Моя оцінка цього документу вкрай негативна. Я не сприймаю запропоновану судову реформу. Законопроект про судову реформу відступив від концепції, яка була затверджена президентським указом, і яка свого часу була випрацювана за моєю участю та під моїм керівництвом.

Комісія зі зміцнення демократії і утвердження верховенства права схвалила таку концепцію. Цей документ пройшов експертизу Венеціанської комісії і експертних органів Ради Європи. Метою концепції було приведення української системи судівництва до європейських стандартів.

У нинішньому президентському законопроекті такого приведення немає. Понад те, у довгому переліку положень законопроект відходить від європейських стандартів. Це вказано у висновку Венеціанської комісії, який вона затвердила в березні. Я не можу голосувати за ті речі, які не відповідають європейським стандартам. Де б я не був, я залишаюся прихильником європеїзації України і приведення її матеріального і процесуального права, інститутів влади і юридичної системи у повну відповідність до європейських стандартів.

- Які головні положенні судової реформи ви не сприймаєте?

- Візьміть висновок Венеціанської комісії і почитайте.

- Чого стосується цей висновок? Адже законопроект Президента тільки нещодавно був опублікований?

- Старого законопроекту про судоустрій. Його там не дуже сильно змінювали після цього. Тому він стосується і президентського законопроекту.

- Але ж Сергій Ківалов приїздив і розказував, як президентську реформу гарно сприйняли у Венеціанській комісії…

- Я не був на тому засіданні. Але знаю, що в порядку денному не було питання експертизи цього законопроекту. Законопроект про судову реформу останньої редакції ще не надійшов до Венеціанської комісії. Тому будь-хто може говорити різні речі, але комісія законопроект ще не розглядала. Вона могла тільки заслухати інформацію про хід судової реформи. Попередній текст, який вони розглядали, а я думаю він на 90% той самий, отримав негативний висновок.

Венеціанська комісія чітко сказала, що для реформи судової системи треба змінювати окремі положення української Конституції. Без цього приведення судової системи до європейських стандартів неможливе. Тому, на думку Венеціанської комісії, першочергову увагу треба надати змінам до Конституції, а не поточному законодавству. Але що стосується поточного законодавства, у них також кілька сторінок суттєвих зауважень.

- Найрезонанснішим положенням пропонованої судової реформи називають занадто роздуті повноваження Вищої ради юстиції. Ви з цим погоджуєтесь?

- Так. На сьогодні Вища рада юстиції є своєрідним «гестапо» в системі нинішньої української судової влади – як за своїм складом, так за і наданими їй звичайним законом, а не Конституцією, повноваженнями.

- Хто тоді Валерій Хорошковський - глава СБУ і член ВРЮ – Генріх Мюллер?

- Я не буду персонально ні про кого говорити. Я кажу про інституційну сферу – що значить цей склад і повноваження ВРЮ. За своїм складом вона не відповідає європейським стандартам. Орган, який здійснює повноваження у системі кадрових питань щодо суддів та їх кваліфікації, повинен мати у складі не менше половини представників судової влади. До того ж суддів, які не здійснюють повноважень судді. Це можуть бути судді у відставці, професійні судді, але без права здійснювати судочинство. Інакше – це прямий конфлікт інтересів. Але виконавча влада, прокуратура та політики не можуть там становити більшість.

- Якщо судову реформу приймуть наступного тижня, то чи варто чекати, що Венеціанська комісія дасть йому негативну оцінку?

- Якщо цей закон буде предметом розгляду, то так. До Венеціанської комісії за висновком може звернутися держава в особі її глави, керівника уряду, міністра юстиції, голови парламенту і глави КС. Так само мають право на звернення органи Ради Європи.

- Чи буде закон про референдум направлений до Венеціанської комісії?

- Не знаю, це треба запитувати у суб’єктів внесення або керівництва парламенту.

Я не винен, що маю фах юриста

- Зараз вже сформувалися юридичні центри нової влади – в Адміністрації президента Олена Лукаш, Андрій Портнов і Геннадій Васильєв, в парламенті – Сергій Ківалов, окремо – Олександр Лавринович, міністр юстиції. Де в цій схемі ви, яку роль ви відіграєте?

- Я – поза цією схемою. Такі схеми – це тимчасові явища. Практика довела, що вони ще короткочасніші, аніж навіть склади парламенту, уряду чи самі Президенти. Я не граюся в тимчасовість. Я був і лишаюся в іншій схемі.

- Які у вас плани на майбутнє, на що орієнтуєтеся?

- На професійну роботу.

- Вас не бентежить, що після ваших оцінок багатьох юридичних ініціатив Партії регіонів до вас можуть застосувати якісь санкції?

- Яких оцінок?

- Про несприйняття низки законів від Партії регіонів.

- Я не винен, що маю фах юриста. Я розуміюся на конституційному праві, я розуміюся на принципі верховенства права. На цю тему я захистив власноруч написану (на відміну від дуже багатьох політиків !!!) докторську дисертацію минулого року. Оцінка провідних фахівців з України та за кордоном засвідчує, що моя праця є високопрофесійною. І мені цього досить. Як юрист, я зобов’язаний говорити юридичну правду, поступати чесно і сумлінно, а не маніпулювати правом...

10.06.2010 г.

Віталій Червоненко, «Главком»

//glavcom.ua/articles/1054.html

Фото ТСН

13.07.2010 Олександр Єфремов. Зміна Конституції неминуча 

08.07.2010 Олександр Палій. Закон про референдум: як розшматувати, одурити і залишити щасливими 

03.07.2010 Олександр Лавринович. Якщо закон про референдум буде ухвалений, щодо нікчемного закону про внесення змін до Конституції може бути застосоване народне вето 

05.06.2010 Сергій Рахманін. Чорний квадрат Януковича 

03.06.2010 Виталий Червоненко. Не меняют своих взглядов только дураки 

09.02.2010 Віктор Мусіяка. Щоб розширити свої повноваження, Президентові потрібно буде провести три референдуми