Знешкодити шлепера

Віктор Янукович може, звісно, скільки завгодно розповідати, що “обрання президента всенародне має бути”, тільки повірити йому стає дедалі складніше. І не тільки тому, що патякати – це не “почути кожного” і не забезпечувати співгромадянам “покращення життя вже сьогодні” – цілком можливо, що наш Сонцесяйний ще і сьогодні щиро вважає, що він спроможний виграти прямі президентські вибори-2015 року, але ж справа не так у тому, що він сьогодні вважає, скільки у тому, що йому вважатиметься трохи пізніше, рівно як і у тому, що йому “навважають” у “сім’ї” та в оточенні.

Тому хай він розповідає про одне, а я про інше, і хай вже читачі самі думають, що виглядає правдивіше.

Чесна, чи навіть відносно чесна перемога Януковича на прямих виборах-2015 дедалі очевидніше стає ненауковою фантастикою. Успішна операція “преємник”, з висуненням кандидатом “від пацанів” якогось телегенічного розумника (після теперішнього гаранта таким казатися не важко), можливо і здатна тимчасово врятувати пацанський неофеодалізм, але чи буде до плану операції внесено порятунок Януковича та “сім’ї” – це ще питання. Чи потрібні вони зараз і тим більш чи будуть вони потрібні 2015-го року Москві – ще одне питання у контексті.

Тому він може робити заяви, ба навіть поїхати кудись до улюбленої Почаївської лаври (чи то ближче – до новопосталого схожого на овочевий ларьок “Десятинного монастьіря”) і там широченно перехреститися перед чимось канонічно-кірілічним, поклявшись у тому, що він залишається прихильником прямих президентських виборів і робити це абсолютно щиро.

Проте “прихильність” то така мінлива штука… Особливо якщо згадати веселі, що аж, часи навколоконституційних “тьорок” з БЮТ, завершених, як пам’ятаємо, тим, що “пропало всьо”.

Вихованому на верховенстві ситуативної доцільности Януковичу, вже звиклому до Межигір’я і до себе-президента, нашіптана на ясновельможне вушко потрібною вмотивованою людиною у потрібний депресивно-рейтинговий момент ідея спокійно переобратися у верховнорадянський спосіб може виявитися надто спокусливою. Особливо – якщо сервільний Конституційний Суд вчасно підметушиться з роз’ясненням, що коли другий строк (у хорошому сенсі) оформлюється через ВРУ, то третій строк – не третій, а теж другий. Ну, ви розумієте, про що я.

Відтак мені цілком очевидно, що цинічно-симулякрична “конституційна асамблея” ім.Януковича – це є цех з “кройки и шитья” такої [псевдо]Конституції, котра буде ситуативно доцільною в розумінні Януковича. Або тих, у кого на той момент виявиться джойстик від Януковича. З огляду на тенденції, рейтинги та наростання критичної маси владної інтелектуальної, організаційної та не побоїмося цього слова – моральної неспроможности – sapienti sat.

До речі, ще одним промовистим свідченням злих умислів “конституційних реформаторів” є те, що у януковичевій “Концепції” йдеться не про нову Конституцію, а про внесення змін до чинної. Зворушлива дещиця полягає у тому, що за чинним Основним Законом після 1996 року приймати нову Конституцію має право лише народ, а не Верхорада*. А допускати народ до народовладдя…у сприйнятті “елітних” паразитів така думка певно що вважається єретичною.

Ті, хто бажає одразу спробувати зіпсувати владі компот, можуть звернути свою оформлену у відповідний судовий позов увагу на те, що Сонцесяйний, своїм рішенням визначивши коло угідних йому установ, організацій, партій, котрі, мовляв, лише і мають право делегувати представників до творчо-трудового колективу написантів конституційних змін, дискримінував всіх інших, порушив принцип рівности громадян та громадських організацій перед законом вкупі з рівним правом на участь у державному управлінні.

Зокрема, чого варта лише відсутність у переліку “щасливців”, допущених гарантом, до конституційної творчости, Громадянської асамблеї України, котра була піонером і рушієм в Україні ідеї про Конституційну асамблею, щоправда, розуміючи її не як обслугу президента, а як повноправну конституанту – установчу владу. Втім, мабуть саме тому ГАУ там і нема…

Тож в кого є класична українська комбінація з часу + натхнення, красно запрошуються до адміністративного суду, кому ж ліньки чи гидко, важливіше інше.

Згідно з частиною другою ст.22 чинної Конституції “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав”.

І якщо сьогодні у вас є право обирати президента, а завтра його без вашої на те волі не стане, це значитиме лише те, що це право у вас якісь гади вкрали. В якости ілюстрації: якщо ви є акціонером компанії і раптом без вас та 99,99% інших акціонерів хтось особливо хитрий спробує змінити статут, напевно, вам це принципово (і, що головне – активно) не сподобається.

Можна бути прихильником президентської республіки, можна – парламентської, можна – якогось змішаного варіанту, а мені, накприклад, взагалі естетично подобається конституційна монархія чи гетьманат, але все це ніяк не впливає на той факт, що красти – погано.

Колись у Донецьку (де, за легендами, ще подекуди зберігся реліктовий електорат регіонального Януковича), я почув цікаву та повчальну історію про те, як один чоловік, втомившись від постійних крадіжок у тролейбусах та маршрутках, врешті зашив у кишеню купу рибальських гачків, невдовзі після чого прийшов до міліцейського відділку у парі зі спійманим невдахою-шлепером.

Хочеться сподіватися, що якщо/коли шлепери полізуть до нашої кишені за нашим правом обрати не-януковича, ми теж будемо напоготові. Напевно це вартує Майдану.

Олександр Северин, к.ю.н., 30 січня 2012 р.

*Примітка: див. п.1 ст.85, ст.156 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №6-рп від 16.04.08.

//maidan.org.ua/2012/01/oleksandr-severyn-zneshkodyty-shlepera/

Президент Віктор Янукович... використав слово «шльопер»
на адресу колишніх керівників країни. Значення цього рідко
вживаного слова викликало в Україну дискусію:
одні стверджують, що на кримінальному жаргоні «шлепер»
означає «вагонний крадій», а інші впевнені, що так на
Буковині називають євреїв, які не дотримуються традицій,
п'ють і байдикують.
//ua.korrespondent.net/ukraine/politics/humor/cartoons/p13