Марина Ставнійчук,
радник президента: «Сьогодні є серйозні об’єктивні внутрішні і зовнішні чинники,
які спонукають нас починати конституційне реформування»
Від першої особи
Про реформування Конституції та формування
Конституційної Асамблеї
Радник президента,
керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації
президента, член європейської комісії за демократію через право від України Венеціанська
комісія Марина Ставнійчук.
Президент Віктор Янукович
обіцяв нам найближчим часом, що видасть указ про концепцію формування та організації
діяльності Конституційної асамблеї. Щоб досягнути поставленої мети, працювала ціла
робоча група. Залишилося лише відкритим питання формалізації, адже, за словами президента,
зміни до Конституції повинні бути результатом консенсусу у суспільстві. Яким чином
вдасться його досягнути? Отже, на сьогодні подія, тому що саме сьогодні співпало
так, що Марина Іванівна до нас прийшла у гості, щоб розповісти про Конституційну
асамблею, і буквально декілька хвилин тому на сайті президента України дійсно з’явився
Указ президента України „Про питання формування і організацію діяльності Конституційної
асамблеї„. Які у вас відчуття?
Насправді надзвичайно
приємно, ми сьогодні маємо з вами ексклюзивну розмову. Бо дійсно сьогодні президент
України Віктор Федорович Янукович підписав відповідний указ, який пов’язаний, як
на мене, із започаткуванням повномасштабного конституційного процесу в Україні.
Практично сьогодні президентом України підтримані пропозиції щодо формування і щодо
визначення порядку діяльності майбутньої Конституційної асамблеї, яка, як видається,
буде широкою, публічною, відкритою площадкою для напрацювання пропозицій щодо вдосконалення
основоположного закону України – Конституції України, яка дасть можливість залучитись
фаховому середовищу насамперед для науково обґрунтованої аргументованої дискусії
навколо питання вдосконалення Конституції України. І зрозуміло, що президент України
започатковуючи Конституційну асамблею як широку, публічну дискусійну площадку, виходить
із того, що зміни до Конституції України мають відбуватися в тому порядку, який
передбачений сьогодні чинною Конституцією України. Отже, передбачається широка змістовна
співпраця президента України, парламенту як суб’єктів конституційної процедури,
а також залучити до цього процесу фахове середовище і громадянське суспільство.
Я пам’ятаю, що Леонід
Кравчук, який очолював науково-експертну групу, він власне зауважував, що головна
проблема полягатиме у визначенні складу Конституційної асамблеї, до якої має увійти
близько 100 осіб.
Скажу вам, що президент
України підтримав пропозицію науково-експертної групи під керівництвом Леоніда Макаровича
– сформувати Конституційну асамблею у дійсно кількості 100 осіб. І дійсно, непросте
було питання щодо того, який має бути майбутній склад Конституційної асамблеї. Тому
що сьогодні країна знаходиться напередодні парламентських виборів. Очевидно, що
буде відбуватися активна політизація політикуму українського, а для такого процесу,
як процес реформування Основного закону, надзвичайно важливо, щоб тут застосовувався
виважений, конструктивний, якщо хочете, консервативно-науковий підхід. Тому власне
це питання щодо якості складу Конституційної асамблеї достатньо довго дебатувалося
науково-експертною групою. І зрештою вийшли на те, що переважна більшість складу
Конституційної асамблеї має все-таки бути з наукового, фахового середовища, з фахівців
права, насамперед у галузі конституційного права, але не лише правників, а й спеціалістів
у сфері цілого спектру суспільно-політичних наук. Крім того, передбачається, що
у складі Конституційної асамблеї мають бути широко представлені політичні партії
чи політичні сили, які сьогодні є в українському парламенті. Крім того, здається
розумним, раціональним, щоб у складі Конституційної асамблеї були представлені ті
політичні сили, які, можливо, сьогодні не є парламентськими політичними силами,
але які на останніх загальнонаціональних виборах отримали достатню підтримку людей
– це також важливо. З іншого боку, третім серйозним таким ґрунтовним суб’єктом формування
Конституційної асамблеї має бути громадянський сектор. Насамперед це ті громадські
організації, громадські об’єднання, які захищають права та свободи людини і громадянина
в Україні, ті громадські організації, аналітичні центри, які спеціалізуються на
проблемах конституціоналізму.
Марино Іванівно, я
напевно що порівняю, це швидше десь цих 100 осіб відбуватиметься кастинг. Чи вже
визначені, в принципі, люди?
Звичайно, що ні. Визначені
принципи, засади якісного добору. Скажу вам, що науково-експертна група підготувала,
як на мене, доволі об’єктивний перелік тих організацій, які матимуть відповідні
квоти на представництво. Насамперед я вже сказала про науковців. І наукова сфера,
освітня сфера, фахова сфера представлена закладами самої Національної Академії наук
України і тими закладами, які в Національній Академії наук України спеціалізуються
на суспільно-політичній сфері. Для них є обов’язкова квота, і це підтримав президент
України. Друга категорія – це достатньо широкий спектр політичний, про який ми з
вами також уже говорили. І третій спектр – ті громадські організації. Я думаю, що
сьогодні і власне науково-експертна група підготувала ось такий механізм, 34 – одна
третина осіб буде запропонована цією ж науково-експертною групою, яка формувала
концепцію формування і організацію діяльності Конституційної асамблеї. Я думаю,
що до цієї однієї третини, мені так здається, що увійдуть так само і науковці, окремі
політики, увійдуть і ті державні діячі, які мають відповідний фаховий рівень підготовки
і величезний досвід державницької роботи. А от дві третини інші – це як раз ті особи,
які будуть формуватись в Конституційній асамблеї за відповідним квотовим принципом,
тими суб’єктами, які я вже назвала. Але абсолютно очевидно, і що та кількість людей,
яку буде пропонувати президентові України і науково-експертна група, і та кількість
людей, яка буде пропонуватись суб’єктами – внесення пропозицій іншими, безумовно,
що вони будуть обирати серед фахового середовища.
Ми характеризуємося
зазвичай тим, можливо, це добре, що ми ніколи нічим не буваємо задоволеними. Отже,
по квотам теж можуть виникнути питання. Вам, до речі, запропонують стати членом?
Я думаю, що скоріш
за все так. Тому що Конституційна асамблея сьогодні розглядається як допоміжний
орган при президентові України із спеціальним статусом. В Адміністрації президента
на допомогу президентові України створено Головне управління конституційно-правової
модернізації, яке в принципі покликано працювати спільно з тими ініціативами, які
працюють на ідеї вдосконалення Конституції, конституційних законів, на ідеї реалізації
захисту прав людини і громадянина. Очевидно, що є шанси працювати і мені у тому
органі, який буде допоміжний. Але не про мене лише тут мова. Мова йде насамперед
про те, що безумовно, я вам скажу, отакі ініціативи обговорювалися не лише в науково-експертній
групі. До неї входять, до речі, і так само науковці обговорювали ці пропозиції з
науково-аналітичними центрами, які і лояльно окремі ставляться до влади, інші достатньо
жорстко критикують владні інститути, але разом з тим всім зрозуміло, що певна критика
буде. Тут головне щоб були об’єктивні розумні критерії формування складу асамблеї
і щоб потім була можливість дійсно науково обґрунтовувати.
Ви нещодавно в інтерв’ю
говорили, що концепція формування та організації діяльності Конституційної асамблеї,
яка визначає мету, статус, принципи, завдання, права, порядок формування і діяльності
цього органу, вніс голова науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї
Леонід Кравчук. Говорили таке?
Говорила. А Леонід
Макарович вніс ці пропозиції від імені науково-експертної групи. Власне, не його
особисті пропозиції .
Що, можливо, в нас
у науково-експертній групі лише Леонід Кравчук? І виходить, він вніс всі пропозиції.
Є традиції, і є нормальне
налагодження взаємостосунків між організаціями, органами, закладами, органами державної
влади. Зрозуміло, що у взаємостосунках з президентом України науково-експертну групу
представляв Леонід Кравчук – перший президент України. І це цілком об’єктивно, бо
він є керівником цієї науково-експертної групи. Власне він вніс ті напрацювання,
які напрацювали колективно в науково-експертній групі.
Марина Іванівна сказала,
що це є допоміжний орган, а допоміжних органів у нас може бути багато. Функції і
права, ми з вами говорили про кількість осіб, але все-таки, якщо Конституційна асамблея
у нас почне діяти, виходить, вона може напрацювати якісь матеріали, а ті матеріали
відмовиться ухвалювати ВР.
Ось власне саме тому,
по-перше, Конституційній асамблеї надається спеціальний статус, щоб Конституційна
асамблея, з одного боку, працюючи як допоміжний орган при президентові України,
все ж таки мала певні важелі самостійного, об’єктивного неупередженого прийняття
рішень і рекомендацій. Якщо говорити про завдання Конституційної асамблеї, то вони
чітко визначені концепцією її формування і організації роботи – мова насамперед
іде про аналіз реалізації положень чинної Конституції України. Причому в обох редакціях:
і в редакції 1996 року, і в редакції 2004 року. Зрозуміло, що кожна із редакцій
Конституції України має свої позитиви і має свої недоліки – це все треба проаналізувати.
Зрозуміло, що на основі проведення такого наукового аналізу мають бути сформовані
концептуальні засади вдосконалення Конституції України. Системного комплексного
оновлення Конституції України. Потім на основі цієї концепції може напрацьовуватись
відповідний законопроект або законопроекти, в залежності від того, який алгоритм
роботи візьме за основу Конституційна асамблея. Адже в конституційному процесі є
нагальні, актуальні питання, які вимагають негайного вирішення, а є, так би мовити,
перспективні, серйозні завдання на перспективу, скажімо, річної, або дворічної перспективи
і т.д. Саме тому мені здається, що, виходячи із цих завдань, сьогодні уже президент
України у питанні формування самої концепції роботи Конституційної асамблеї – і
персонального складу, і потім подальшої її діяльності виходить з того, що йому потрібен
конструктивний діалог між президентом і парламентом, і між президентом, парламентом
і громадянським суспільством – фаховим середовищем. Це дуже важливо насправді. Цей
діалог потрібен сьогодні, і Віктор Федорович чітко усвідомлює ці недоліки попередніх
конституційних процесів, які мали місце.
Скільки разів намагалися
вже напрацювати зміни?
Багато, декілька разів
поверталися. Починаючи з 1996 року. Практично можна нарахувати декілька конституційних
процесів, які до певної міри завершалися результативно, або не завершалися, як це
було на етапі 2008-2009 року. Хоча проект був напрацьований попереднім президентом
Віктором Андрійовичем Ющенко і його командою. Він був внесений в парламент і, до
речі, отримав достатньо схвальну оцінку Європейської комісії за демократію через
право, але парламентом не був підтриманий. Отже, чинний президент України виходить
з того, що легітимність конституційного процесу має ґрунтуватися на двох моментах:
на широкому громадському усвідомленні необхідності проведення широкого діалогу щодо
тих питань, які мають вирішуватися в процесі вдосконалення Конституції України,
і другий надзвичайно важливий момент, що має бути дотримана конституційна процедура.
До речі, у підготовці сьогоднішнього Указу президента України щодо формування Конституційної
асамблеї, щодо започаткування в майбутньому її діяльності президент України врахував
також значною мірою рекомендації Європейської комісії за демократію через право,
які були надані у минулому році з приводу як раз формування Конституційної асамблеї.
До речі, в минулому році Венеціанська комісія вітала ініціативу президента Віктора
Януковича щодо створення Конституційної асамблеї і якраз звернула увагу на те, що
саме в українських реаліях те, що цей процес ініціює президент України, може бути
гарантією того, що він буде проводитись і що він матиме зрештою кінцевий результат.
Попередній досвід
– це взагалі внесення змін до Конституції, чи хтось пропонував нову редакцію Конституції,
практично кожна політична сила, яка є в парламенті, вона має свої пропозиції щодо
Конституції, щодо змін до неї, абсолютно нову редакцію Конституції. Чи матиме ось
створення цієї Конституційної асамблеї в результаті дійсно дієвий результат – коли
можна буде досягнути і консенсусу і кінцевої мети? Ви вірите?
Я вірю. Тому що є
сьогодні серйозні об’єктивні внутрішні і зовнішні чинники, які спонукають нас починати
конституційне реформування. Якщо ми візьмемо, скажімо, проблеми сьогоднішнього дня
– ті проблеми, які лежать буквально на поверхні правової системи України. Ви знаєте,
що в Україні майже вже два роки триває судова реформа. Вона достатньо жорстко критикувалася
в свій час і європейськими експертами, і внутрішніми експертами. Безумовно, що у
процесі реформування правосуддя в Україні є на сьогоднішній день певні позитиви,
є і серйозні недоліки, над якими нам треба працювати, але декілька разів Європейська
комісія за демократію через право звертала увагу України на те, і це вже сьогодні
є усвідомленим фактом, що справжню судову реформу Україна не зможе провести без
змін в частині саме правосуддя до Конституції України. Отже, це вже є питанням чи
не номер один у майбутньому конституційному процесі. До речі, це питання не політичне,
як на мене, у ефективному, незалежному правосудді сьогодні зацікавлені як влада,
яка все-таки прагне до збалансування, до досягнення вищого рівня реформ в Україні,
а також зацікавлена і опозиція. Тому що зрозуміло, що тут є багато на сьогоднішній
день і політичних питань, які пов’язані із тими процесами, які є сьогодні щодо тих
політичних фігур, які у минулому були при владі. Через те мені здається, що якщо
буде запропоновано насамперед фаховим середовищем хороші, консолідовані науково
аргументовані, обґрунтовані зміни до Конституції України в частині, скажімо, правосуддя,
в частині конституційного регулювання правоохоронної сфери – цілком можна розраховувати
на підтримку парламенту у цих питаннях. Всі поділяють політичні сили сьогодні проблему
необхідності вдосконалення системи місцевого самоврядування в Україні. А багато
реформ, які започатковані і на центральному рівні пробуксовують саме через те, що
не вирішено багато питань на регіональному і місцевому рівні. Отже, очевидно, що
і ця проблема є актуальною.
Ви говорите, внесення
змін у ту чи іншу частину. Так все-таки – це нова Конституція чи редакція Конституції?
Безумовно, що питання
вдосконалення Конституції України вимагає окремого спеціального вивчення, і це буде
зроблено. У той час, коли буде сформована Конституційна асамблея. Але для фахівців
у сфері конституційного права абсолютно очевидно, що конституційний процес може
здійснюватися як один повномасштабний, великий, прагматичний процес, так і у декілька
етапів. Сьогодні зарано нам з вами говорити, який буде вибраний алгоритм здійснення
Конституційної реформи. Але я кажу, що у цьому питанні є консолідовані першочергові
надзвичайно актуальні проблеми, які треба вирішувати вже найближчим часом, і є питання
такої подальшої дещо перспективи, які можна буде серйозно вирішувати за рік-півтора.
Отже суспільство має
багато запитань, і воно хоче отримати відповіді. Якщо у нас уже є указ про формування
Конституційної асамблеї, то питання, чи визначено термін, за скільки вона має сформуватися?
Президентом України
визначено, що до середини квітня всі суб’єкти, яким запропоновано внести кандидатури
до персонального складу, мають подати кандидатури. Я сподіваюсь на те, що це буде
зроблено значно швидше. Президент України встановив строк до 16 квітня цього року
внести кандидатури. Мені здається, що суб’єкти, яким запропоновано внести кандидатів
до персонального складу Конституційної асамблеї, зможуть зробити це і раніше цього
строку. Очевидно, якщо всі запропонують свої кандидатури раніше, то можна буде раніше
підійти до питання вже безпосереднього формування персонального складу. Чому такий
строк визнано? Тому що в принципі механізм, який передбачений концепцією формування
Конституційної асамблеї, передбачає колегіальні процедури, процедури обговорення
кандидатур, скажімо, навчальними, науковими закладами. І це надзвичайно важливо
– там мають пройти вчені ради, обговорити підходи, з якими буде делегуватись та
чи інша особа до складу Конституційної асамблеї. Громадські організації мають визначитися
зі своїми кандидатурами. Тому такий строк встановлений. Але це не означає, що це
має бути – крайній строк це середина квітня. Може бути раніше.
І ще один нюанс, чому
повернемося до майбутніх членів Конституційної Асамблеї. Зазвичай усі прекрасно
розуміють, що творчий потенціал, науковий переважно формується , концентрується
у столиці. Україна не є виключенням. А регіони як?
Скажу, що серед тих
квот і серед тих наукових, освітніх закладів, яким запропоновано подати кандидатури
до складу Конституційної асамблеї, є практично усі правничі школи, які існують сьогодні
в Україні. Я повинна сказати, поруч із школою київською, яка представлена і інститутом
держави і права ім. В.М.Корецького і Національним університетом ім. Т.Г.Шевченка,
іншими закладами, серйозними науковими школами, виступають і Академія правових наук,
яка знаходиться у Харкові, і Національна юридична Академія. Мають свої квоти і Одеська
юридична національна академія, Львівський університет має бути представлений, Острозька
академія. Безумовно, що географічний фактор існує, так як і існують серйозні юридичні
школи, не тільки юридичні у всіх навчальних і освітніх закладах України.
Зачитую листа Андрія
Сторожка з Тернополя. Він запитує: „Чи конституційною є Конституційна асамблея згідно
чинної Конституції?”.
Насправді я спеціально
звернула увагу на те, що президент України Віктор Янукович виходить з того, що зміни
до Конституції мають вноситися виключно в тому порядку, який передбачений чинною
Конституцією України. Але ми маємо серйозну проблему – браку довіри до парламенту,
до інших інститутів влади. Саме тому така проблема, до речі, існує не тільки в Україні,
така проблема останнім часом існує в багатьох країнах. Остання практика європейського
конституціоналізму, не лише європейського, а, скажімо, тих країн, в яких ми мали
весняні революції, кругом пропонується таку площадку для збалансування політичних,
правових інтересів, для узгодження цих інтересів саме інститут Конституційної асамблеї.
Він дає можливість збалансувати позиції, вибудувати політично незааганжовані підходи
до напрацювання змін до Конституції. Але це цілком на сьогоднішній день вкладається
в режим чинної, в правовий режим чинної Конституції України, оскільки президент
України створює допоміжний орган у межах своєї конституційної компетенції. Президент
України, так само як і парламент, є суб’єктом конституційної процедури. Є тим суб’єктом,
який має право на внесення до парламенту законопроекту про внесення змін до Конституції.
Ми цілком діємо в межах конституційного поля – надзвичайно серйозний аргумент.
Як ви ставитися до
думки і до ідеї з приводу референдуму щодо редагування Конституції?
По-перше, чинна конституційна
процедура передбачає ухвалення референдумом змін до Конституції України, схвалення
референдумом змін до Конституції України у тому випадку, коли вносяться зміни до
1, 3 і 13 розділів Конституції України. Дивлячись, яким чином буде складатися ситуація,
наскільки повно, всебічно і системно буде запропоновано реформування Конституції
України, може відповідно до сьогоднішнього чинного порядку змін до Конституції використовуватися
інститут референдуму. Мені здається, що сьогодні мова може йти виключно про системне
комплексне оновлення Конституції України, і нам не оминути принаймні розділів 1
і 3, в яких в першу чергу йдеться про основні засади конституційного ладу в Україні.
Всі прекрасно розуміють,
що Конституційна асамблея у своєму складі розпочне працювати перед парламентськими
виборами, і звичайно, що тоді повноваження, якщо складатиметься саме так, як заплановано,
будуть покладені на новий парламент ухвалювати редакцію чи зміни до Конституції.
Як ви вважаєте, чи не важко працюватиметься? Чи доведеться, можливо, в якийсь момент
і змінюватися в залежності від того, як зміниться політична ситуація і парламент?
Звичайно, що політизація
усіх процесів неминуча, тому що ми живемо, звичайно, у складному політичному процесі.
І само тому, що країна знаходиться напередодні парламентських виборів, власне йдеться
про створення Конституційної асамблеї, але як політично незааганжованої площадки,
щоб можна було спокійно, виважено аналізувати процес реалізації, застосування. Буде,
але їх не буде стільки. До речі, коли, скажімо, обговорювалися процедури формування
Конституційної асамблеї, були науковці, які жорстко стояли на тих аргументах чи
на тих підставах, що жодного політика не має бути в Конституційній асамблеї. Але,
з іншого боку, ми ж маємо виходити з того, що ті напрацювання, які напрацює Конституційна
асамблея, повинні бути сприйняті політикумом. Це означає, що політики певною мірою
повинні бути присутні в складі Конституційної асамблеї і передбачені концепцією
сьогоднішньою – це підтримав президент України про проведення постійних консультацій
з органами ВР щодо змісту змін.
Слухач: Ігор, Волинь.
Як ви відреагували на звинувачення вас газетою ”Експрес” у кришуванні до професора
Андрія Слюсарчука?
Ви знаєте, це менше
стосується сьогоднішніх наших проблем, але закиди газети „Експрес” абсолютно безпідставні,
і у мене немає наміру з ними вступати в дискусію, тому що я юрист і звикла говорити
мовою фактів.
Нам пише Олег. Він
запитує: ”Чи не здається вам, що Конституційна реформа затіяна заради одного – змінити
порядок виборів президента в 2015 році, а саме – обирати президента у ВР?”.
Це складне питання.
Я думаю, що сьогодні поки що зарано говорити про спосіб обрання президента України.
На сьогодні Конституцією України передбачені прямі вибори президента України, який
обирається безпосередньо народом. Сьогодні це питання не є актуальним і не дебатується
на рівні конституціоналістів.
Слухач: Антон, Рівне.
Ви сказали, що влада і президент зацікавлені в правосудді. Чи ви щирі, чи ви справді
в це вірите? Зважаючи на ті рішення Конституційного Суду і решта. Чи сьогодні не
є так, що великий говорить жадання своєї душі і викривлює все? Невже він хоче, щоб
хтось вирішував, якісь суди, правосудно всі справи?
Я говорю абсолютно
щиро. Я переконана, що у нас в України як держави немає іншого шляху, чим іти цивілізованим
способом до того зразка, того стандарту, який існує щодо правосуддя в Європі. Ми
маємо, як не складно, створити ефективне, незалежне від будь-яких політичних та
інших факторів правосуддя. В цьому є серйозний запобіжник існування як для чинної
влади, так само як і для тих, хто сьогодні знаходиться в опозиції. Таким чином,
я переконана в тому, що інтерес у ефективному, незалежному правосудді має збігатися
і у влади, і у опозиції.
Є лист від пані Олени.
Вона пише: ”Яким чином прописана формалізація консенсусу між суспільством та Конституційною
асамблеєю? Яким чином гарантується справедливість процесу, результату?”.
Комунікація між суспільством
і владою в процесі Конституційної асамблеї. Це питання дуже серйозне. Серед суб’єктів
формування персонального складу Конституційної асамблеї є цілий ряд громадських
організацій і аналітичних центрів, які в Україні спеціалізуються на проблемах захисту
прав людини, на проблемах в широкому сенсі конституціоналізму, на проблемах демократії.
Серед тих організацій, які матимуть відповідно свої квоти на представництво в Конституційній
асамблеї, є і ті громадські організації, які достатньо серйозно сьогодні владу критикують.
Наприклад, має відповідну свою квоту і консорціум виборчих ініціатив, декілька громадських
організацій і входить до цього консорціуму, вони достатньо жорстко критикують владу.
Але якщо говорити про лабораторію законодавчих ініціатив, яка входить до цього консорціуму,
тут є цілий ряд серйозних напрацювань в їхньому загашнику, який достатньо серйозно
може говорити про високий рівень досліджень парламентаризму і інших проблем, пов’язаних
з законодавчим процесом тощо. Отже, вони матимуть квоту на представництво. Тому
мені здається, що оця комунікація буде залежати не тільки від влади. Ця комунікація
напряму буде залежати від тих, хто як буде працювати від громадянського суспільства
в Конституційній асамблеї. Ми сьогодні, маючи розмову про майбутнє Конституційної
асамблеї, ще, мабуть, повинні говорити чи звернути увагу слухачів на ще один указ
президента України, який пов’язаний з майбутнім серйозним інструментом розвитку
і підтримки розвитку громадянського суспільства. Сьогодні президент України утворив
Координаційну Раду відповідно, яка буде надалі опікуватися питаннями розвитку громадянського
суспільства. До складу цієї Координаційної Ради також увійшло чимало, переважна
більшість членів Координаційної Ради є представники громадянського суспільства.
Окремі із них сьогодні були вранці у вас в ранішньому ефірі.
Як координуватиме
Рада?
Найближчим часом дано
доручення президентом України підготувати стратегів державної підтримки розвитку
громадянського суспільства в Україні. Дано доручення президентом підготувати національну
доповідь про стан громадянського суспільства і план першочергових заходів, спрямованих
на розвиток інститутів громадянського суспільства, на розвиток і подолання тих недоліків,
які ми маємо в системі демократії як на рівні правового регулювання інститутів громадянського
суспільства, так і на рівні тих практик, які сьогодні застосовуються на рівні регіональному
і на рівні центральному. Тобто на сьогоднішній день ми можемо говорити про те, що
президент України вживає заходів до серйозного налагодження діалогу з громадянським
суспільством, виходячи з того, що брак довіри суспільства до влади існує, і ми цю
проблему бачимо і намагаємося вжити тих заходів, які б подолали цей недолік.
Слухач: Олександр
Федорович, Бердичів. Як ви ставитеся до того поступка, що Кучма з Літвіним в 2002
році зробив державний переворот – 40 депутатів залякав, зробив більшість і став
Головою ВР, а зараз Янукович теж зробив державний переворот, з “тушками” цими всіма
рішив. Як ви ставитеся?
Найлегший спосіб перекладати
відповідальність на президентів у тих питаннях, що люди, які обрані до складу парламенту,
ідуть з одними політичними силами, а потім переходять до інших політичних сил у
парламенті. Ми маємо 2012 рік – рік парламентських виборів. Отже я закликаю вас
і наших слухачів до того, щоб вони уважно придивлялися, прислухалися до тих, хто
буде кандидувати на цих виборах. Подивилися їх біографії, подивилися на ті питання,
на ті принципи, які вони відстоювали, і як вони їх відстоювали в своєму житті.
Роман з Луганщини
написав. Він запитує: ”Коли опозиція рано чи пізно замінить чинну владу, чи не буде
у неї підстави скасувати так звану нову Конституцію?”.
Для того, щоб не було
жодних підстав скасовувати ті чи інші закони про внесення змін до Конституції України
чи повертатися до тих чи інших редакцій, має бути одне єдине правило, має бути дотримане
абсолютно – той порядок, який передбачений чинною Конституцією України. В сьогоднішній
нашій розмові я звертала на це питання як мінімум тричі увагу і слухачів, і вас
як ведучої – на необхідність жорсткого дотримання конституційної процедури внесення
змін.
Запитує Олег: „Чи
є ви прихильницею парламентської чи президентської республіки?”.
І парламентська і
президентська республіки мають як свої вади, так і свої переваги. Я особисто думаю,
що майбутнє України, очевидно, буде в пошуку якоїсь змішаної форми співіснування
двох форм правління. Єдине, що є надзвичайно важливим і визначальним у цьому процесі
– питання дійсно, з одного боку, забезпечення єдності дій влади з її відповідальністю,
з іншого боку – запровадження дійсно серйозних стримувань і противаг з тим, щоб
не допускати відповідної узурпації влади як з боку президента, так із боку парламенту.
Слухач: Сергей, Киев.
У меня вопрос по поводу нынешнего Конституционного Суда. Вы красиво рассказываете
о громадянском суспильстве, о правовых нормах в нашем обществе , но всем очевидно
– рейтинг Партии регионов показывает, что у нас устанавливается диктатура – у нас
полностью подконтрольны все суды президенту. Конституционный Суд у нас полностью
«как мальчик по вызову» перед президентом. Захотел – он принял решение. Все, что
вы говорите, это просто цинизм и наглая ложь.
Я думаю, що з приводу
позиції Конституційного Суду краще до студії запрошувати суддів Конституційного
Суду. Вони мають відповідати за дотримання чи недотримання правових позицій, в тому
числі і власних позицій Конституційного Суду в тих чи інших питаннях. Мені здається,
що такий підхід буде правильним. А що стосується конституційного процесу, я переконана
– у нас іншого шляху, чим вирішувати питання в тому числі конституційного будівництва
цивільним, цивілізованим способом, просто немає. Дуже складна системна комплексна
реформа. Я вже сказала про те, що у процесі реформування було дуже багато недоліків
і критики, в тому числі і я, знаходячись у владі, багато речей піддаю сумніву, піддаю
критиці. Але я розумію, що хтось має ці питання аналізувати і робити все, щоб виправляти
ті недоліки.
В будь-якому разі
мені здається, ви вірите?
Безумовно.
Радіо-Ера, 25 січня 2012 р.
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар