Український помаранчевий блюз. Контреволюція в Україні

Ухвала Конституційного суду від 1 жовтня 2010 року засвідчила, що насправді Віктор Янукович думає про “народну владу” – не кажучи вже про “розподіл влади”, пише Олександр Мотиль в американському журналі World Affairs.

World Affairs

Ukraine's Orange Blues

Alexander J. Motyl

Counterrevolution in Ukraine

12 October 2010

Майже через шість років від початку Помаранчева революція формально завершилася 1 жовтня 2010 року, коли Конституційний суд України скасував “політичну реформу”, що обмежила владу президента після народного демократичного руху.

У відповідь на широко критиковані президентські вибори в листопаді 2004 року кількатижнева “народна влада”, яка отримала назву Помаранчева революція, просунула Віктора Ющенка перед його опонентом від влади Віктором Януковичем – тодішнім прем’єр-міністром (і, як вважали люди, винуватцем виборчих фальсифікацій).

Ухвала Конституційного суду від 1 жовтня засвідчила, що насправді Янукович думає про “народну владу” – не кажучи вже про “розподіл влади”.

Щоправда, у вигляді досягнутого під час переговорів компромісу, перш ніж Ющенко посів президентське крісло, табір Януковича змусив його до реформи розподілу повноважень – задля послаблення нового лідера частина влади переходила від президента до парламенту. Реформа спрацювала, але невдовзі стала причиною непримиренних стосунків між Ющенком та прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Хаос у владі допоміг Януковичу повалити Ющенка на цьогорічних виборах і стати на цей раз поборником стабільності. Проте ухвала Конституційного суду від 1 жовтня засвідчила, що насправді Янукович думає про “народну владу” – не кажучи вже про “розподіл влади”.

Обійнявши пост наприкінці лютого, Янукович зосередив після того велику владу в своїх руках. І все ж його дратували конституційні обмеження його повноважень – ті самі, які йому так подобалися за правління Ющенка, – тож він вирішив їх зняти. Свідомий того, що лише український парламент, Рада, може змінити Конституцію, – і що буде важко мобілізувати достатньо депутатських голосів на користь такої зміни, – Янукович звернувся до піддатливого Конституційного суду (деякі українці називають його Конституткою, обігруючи слово проститутка).

Новий президент уже нахиляв суд після приходу до влади, принаймні раз, коли чинив тиск на нього, щоб той затвердив антиконституційну зміну в правилах створення парламентської коаліції. А перед виголошенням скасування зміни 2004 року напакував суд прихильними до себе юристами. Отож не дивно, що постанова прошмигнула крізь чорний хід технічних деталей – нібито політична реформа 2004 року була законом, а не конституційною зміною, – й назвала реформу неконституційною.

Як наслідок, Україна офіційно тепер вступила в епоху контрреволюції, а Янукович став незаперечним господарем нації, уповноваженим призначати й звільняти прем’єр-міністрів, як йому заманеться. Іншими словами, недавнє рішення суду повернуло стрілки годинника назад до Конституції 1996 року, успішно ввівши Україну в стан конституційної двозначності.

Чи на вулицях? Якщо знову чинна Конституція 1996 року, то що, всі закони, прийняті з 2004-го, неконституційні? Чи були тоді законними вибори, які привели до влади Януковича? Коли мають відбутися парламентські вибори: у 2012 році, як диктують реформи, чи в 2011-му, згідно з конституцією 1996-го? Чи легітимна хоча б одна з політичних інституцій України? Ніхто не знає.

Україна скочується у конституційне “лихоліття”, і Янукович заявлятиме, що не має іншого вибору, як керувати залізною рукою: зрештою, чи не він буде останньою надією, що стане між Україною та цілковитим хаосом? (І, звісно, безвідповідальним демократам та надокучливим американцям тільки того й треба!) Така логіка задовольнить його сталіністську базу на Донбасі, однак демократичні критики на території решти країни – які зараз становлять, мабуть, більш ніж половину електорату, – побачать цю тиранію мов на долоні.

Однак тут й є добрі новини.

По-перше, контрреволюція завжди робить привабливими ідеали попередньої революції: Помаранчева революція виступала за демократію, права людини, толерантність і гідність. Ось побачите, ці цінності, хоч і заплямовані п’ятьма роками помаранчевих чвар та неефективності, знову підкрадуться до українських дебатів. 

По-друге, ставши “Султаном Янукстану”, Янукович буде нести відповідальність за все навколо: за добре, чого поки що не було, та за погане, чого з кожним днем стає більше. Лише підлесники надіються, що станеться метаморфоза й в країні мудро правитиме справедливий король. 

Востаннє Конституція 1996 року та відповідні систематичні президентські зловживання викликали Помаранчеву революцію. Цілком можливий і наступний народний переворот, який ставатиме ще ймовірнішим із кожним президентським зловживанням.

Шкода бідного Януковича: він прирік себе до грандіозної поразки.

Alexander J. Motyl's blog

//www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/counterrevolution-ukraine

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

22 жовтня 2010 р.

//novynar.com.ua/worldabus/138562