Конституційна асамблея, або Право на повстання

Гарні конституції пишуться кров’ю, а найкращі приймають на конституційних зборах. Так було за всіх часів. 

Створюється нова держава, країна стає на цивільні рейки після воєнного перевороту або найжорсткіша криза потребує кардинальних змін у державному управлінні, – тоді й скликаються конституційні збори.

У світі немає єдиних правил, кожна країна знаходить свій, оригінальний шлях конституційної легітимації. Так було в США, Ізраїлі, багатьох європейських країнах і країнах світового співтовариства. Але є важливі характерологічні ознаки цього процесу:

1. Це загальновизнаний інструмент прямої демократії.

2. Обов’язково, хай незначною частиною, наявність прямих виборів або делегування.

3. Нові конституції практично завжди приймають у квазіправовому або навколоправовому полі.

4. Нові конституції – це завжди консенсус еліт і цивільного населення.

5. Визнання легітимності нової конституції, як населенням країни, так і міжнародним співтовариством.

Ініціатива першого Президента Л. Кравчука, підтримана чинним Президентом В. Януковичем, про проведення конституційної асамблеї, є логічним завершенням тривалого періоду конституційного хаосу й спробою запобігти дестабілізації ситуації в країні. Цьому рішенню передувала тривала дискусія серед партій і громадських організацій.

Нагадаю, що ще в 2007 році був створений оргкомітет із скликання конституційних зборів, громадянський конституційний комітет. Більш як сорок позапарламентських політичних партій, десятки громадських організацій підписали меморандум, у якому підтримувалася ідея проведення конституційних зборів, затверджена дорожня карта та окреслено основні засади нового суспільного договору. Про необхідність написання нової конституції та прийняття її на конституційних зборах висловлювалися практично всі нинішні опоненти ініціативи Л. Кравчука. Це – БЮТ, «НУ-НС», КПУ, численні експерти, як у галузі права, так і політологи.

Єдиний, хто завжди був проти таких змін, то це О. Мороз. Сьогодні громадяни асоціюють це прізвище скоріш із прогнозом погоди, ніж з політиком, але саме ця людина заклала в Конституцію 1996 року і реформу 2004-го низку положень, які призвели до дискредитації українського парламентаризму.

Сьогодні народні депутати дуже болісно реагують на можливість прийняття конституції поза парламентом. Але прийняття нової конституції Верховною Радою буде ще більш нелегітимним, бо це не передбачено чинною Конституцією.

Чи можна прийняти відповідний закон? Так, можна. Чи працюватиме конституція, прийнята парламентом? Ні.

Мета будь-якої конституції і способу її прийняття – це довіра населення, яку втрачено внаслідок дій влади. В конституційній асамблеї народні депутати братимуть участь, вноситимуть свої пропозиції, але остаточний варіант затверджуватиме конституанта, авторитетні міжнародні структури, а легітимуватиме населення на загальноукраїнському референдумі.

З точки зору конституціоналізму указ Президента продемонстрував різницю між конституційною владою і владою, яка конституює. У такий спосіб глава держави визнав: основні компоненти системи – стабільність, законність і ефективність права – зруйновано і єдиний спосіб увести їх у легітимне русло – це конституційна асамблея. Наразі завдання для політичної еліти – зрозуміти, що змінювати в конституції і як залишитися в новій конфігурації державної влади.

Усі глобальні кризи минулого століття закінчувалися автоматом Калашникова, єврейськими погромами та переділом кордонів. Якщо хтось думає, що буде інакше, він глибоко помиляється.

Події в країнах Магриба та Єгипті – це нова якість глобальних воєн, у яких населення самостійно скидає свої уряди, а потім у країну вводяться зовнішні війська і керуючі компанії для контролю за природними ресурсами та транспортними магістралями. Маріонеткові уряди швидко змінюються, місцеві олігархи ліквідуються.

За потреби починається парад суверенітетів. У цьому випадку на черзі в нові держави частина території Лівії та Західна Сахара. Втрати неминучі. Мало хто знає, але в Тунісі погроми почалися з маєтків багатих євреїв.

Українська історія завжди повторює свої чорні сторінки, а влада рідко робить правильні висновки. Криза й дестабілізація в глобальному масштабі тільки розпочинаються й першочергове завдання влади підготувати державу і населення до нових викликів і загроз національній безпеці. Іншими словами, підготувати націю і державу до війни, а в конституції закласти стабільний розвиток щонайменше на півстоліття вперед.

Мобілізація нації сьогодні – це конституційні збори, завтра – це може бути хунта із потішних генералів і маргінальних політиків.

Першою мотивацією для української еліти, і передусім фінансової еліти, має бути довіра населення, що забезпечить їм збереження капіталу і можливість працювати на зовнішніх ринках. Досягти цього можна через люстрацію, легалізацію капіталів, депозитарію власності, запровадження поняття «ганебної власності» та інших механізмів, які будуть запропоновані в текст нової конституції і конституційних законів.

Друга мотивація – це стабільність законодавства, прозорість і зрозумілість правил підприємництва, гарантія власності. Всі чудово розуміють, що сьогодні жертвами ідеології «грабуй награбоване» стала «молода команда» Л. Черновецького і БЮТ, а завтра їхнє місце може зайняти перспективна команда Росукренерго. Перемогти в собі злодійський інстинкт, що культивувався двадцять років, влада не зможе. А от страх втратити все може змусити домовлятися й закріплювати ці новели в новому Основному Законі. Але доведеться ділитися з державою власністю. Елементи реприватизації, прозорості й контролю за стратегічно важливими для держави об’єктами обов’язкові.

Для населення дуже важливі прозорість доходів і витрат чиновників, прозорість роботи банківської системи і, безумовно, персональна відповідальність тих, хто керує країною. В ідеалі, ми повинні вирішити дилему – або клептократія породжує антисемітизм, або олігарх стає другом українця.

Третя мотивація – це захист від поглинання стратегічних природних ресурсів і стратегічних об’єктів усередині країни та можливість участі у великих міжурядових проектах за межами України. Ці процеси вимагають найвищого ступеня легітимності статей, закладених у конституцію (а саме прийняття конституції на референдумі), а також виразної зовнішньополітичної доктрини, що дозволяє приєднувати нові території і захищати інтереси громадян України за межами країни. Ще раз повторюся: вихід із кризи – це не тільки контроль за державою і переділ кордонів, це, насамперед, контроль за природними ресурсами, продуктами харчування і транспортними коридорами. Тільки сильна держава за переважної підтримки населення здатна модернізувати свою систему управління й вижити як повноцінний суб’єкт міжнародного права в майбутніх катаклізмах.

Президентами стають не тоді, коли їх вибирають, а тоді, коли вони ідуть.

Тільки в історичній ретроспективі можна оцінити ефективність правління та наслідки для майбутнього країни. Підготовка до прийняття нової конституції, безумовно, повинна мати відкритий і публічний характер, сформувати нові моральні імперативи, нову етику управління й стратегування, використовувати нові можливості інформаційних технологій, комунікацій і наукових відкриттів.

Я впевнений, що Л. Кравчук, як майбутній голова Конституційної асамблеї, зможе компілювати всі конструктивні пропозиції і створити умови для політичного консенсусу в суспільстві, а В. Янукович запропонує нації затвердити Конституцію на референдумі.

Якщо говорити прямо, йдеться про перезаснування держави.

Багато з положень уже обговорюються, у тому числі й парламентаріями. Майбутній політико-територіальний устрій країни матиме елементи федерації. Кількість областей не перевищуватиме 9-12. Райони буде ліквідовано, їх перетворять на округи, де роль центру виконуватиме місто з населенням не менш як 20 тисяч чоловік. Будуть передбачені питання для створення національно-культурних автономій у місцях компактного проживання національних меншин (кримськотатарської, русинської, болгарської). Також у конституції або конституційному законі будуть передбачені питання будівництва нових міст і приєднання суміжних територій або анклавів, де компактно проживають українці. Всі ці питання будуть регулюватися, зокрема, і на підставі міжнародних угод.

Мова на всій території України – українська. В національно-культурних округах або суб’єктах федерації можливі регіональні мови. Титульна нація відповідальна за комфортне проживання на її території інших націй і народностей за умови дотримання національного законодавства.

Релігійний мир – це одне із найболючіших питань української державності. Некрофілія і всеїдність попередника В. Януковича лише загострили відносини між конфесіями і дискредитували національну ідею. Нова конституція повинна закласти основи конкордатних відносин між церквою і державою, вирішити питання реституції майна та власності традиційних церков, закласти основи для єднання православ’я.

Істотних змін має зазнати міграційна й демографічна політика. Я не виключаю запровадження генетичних паспортів і подвійного громадянства.

Парламент буде двопалатним, де верхню палату представлятиме рада старійшин або сенатори, а нижня формуватиметься на пропорційній системі. Місцеві вибори будуть проходити винятково за мажоритарним принципом.

У судову систему буде уведено інститут маршальської служби за прикладом США.

Необхідне прийняття принципово нової військової організації держави, яка має бути налаштована на нові форми ведення війни з урахуванням інформаційних, генетичних, фінансових і біологічних технологій. Мобілізація населення, агресивна міграційна політика, ефективна медицина й цивільна оборона повинні бути обов’язковою частиною військової організації держави.

З метою розвитку прямої демократії на місцевому рівні буде надано право населенню на прийняття партисипативних бюджетів, а роль міст буде переглянуто відповідно до проекту конституції, який розробила Асоціація міст України.

Майбутнє України вимагає твердої президентської вертикалі, швидких і адекватних рішень, стабільності та наступності влади. Досвід показує, що в умовах нестабільності парламентська демократія неефективна. Монархія або тверда президентська вертикаль із елементами прямої демократії дозволяють забезпечити швидкий і динамічний розвиток країни. На нараді політичних партій, про яку я вже згадував, одержав підтримку варіант семирічного правління і не менше двох термінів поспіль, за дотримання відповідних умов розвитку країни.

Не менш важливою буде дискусія про державну атрибутику та історичну наступність. Уже сьогодні говорять про жовто-синій прапор, новий державний гімн та назву країни. Відома фраза Вольтера із листування з Катериною ІІ: «Ми у Європі знаємо одну Русь – Київську, останнім королем якої був Данило Галицький» хвилює сьогодні багатьох експертів, у тому числі й у Західній Україні. Поки що пошепки, але вже говорять про докорінний перегляд низки державоутворюючих парадигм.

Що більші злидні, то дешевша революція.

За всіх часів концепція верховенства права над державою була основою обмеження влади короля, парламенту або президента.

Логіка дуже проста: якщо парламент або президент порушує закони, несе загрозу суспільству і державі, його потрібно усунути з посади. Інакше кажучи, не парламент робить закони, а закон робить парламент. І якщо суверенні права громадян порушено – громадяни мають право на опір насильству й право на повстання. Про це говорили відомі богослови (св. Фома), філософи (Цицерон, Локк та ін.).

У французькій Декларації і конституції 1793 р. записано «...опір може бути пасивним (невиконання законів. – Прим. авт.), оборонним (майдан підприємців. – Прим. авт.) і наступальним (іти аж до повстання, що має на увазі повалення уряду)». Історичний екскурс має бути досить показовим. Прогресуючі злидні українців, зростання державного боргу, згортання демократії, неефективність управлінської вертикалі за уявної монополії адміністрації – усе свідчить про невідворотність африканського революційного синдрому.

Українці зуміють реалізувати своє право на повстання за подальшої бездіяльності влади. Бажаючих оплатити дешеву революцію в обмін на контроль п’ятдесятимільйонної держави більш ніж достатньо. Чи вціліє держава?

Тому, я переконаний, конституційна асамблея, як механізм загальнонаціонального консенсусу, повинна стати альтернативою дестабілізації і початком реформації держави.

© Юрій Збітнєв, «Голос України», 15 березня 2011 р.

//www.zbitnev.org/process/content/i/35

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=220140

//tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=more&id=231

03.11.2009 Олександр Скіпальський. Військовий переворот або Конституційні збори в Україні

Сергій Головатий: Конституція 1996 року - це українська цінність. Але...

За час існування найстарішої в світі американської конституції — з 1787 року, до неї було внесено лише 27 поправок. Остання, двадцять сьома — про обмеження права конгресменів підвищувати собі зарплату, стала найбільш багатостраждальною. Запропонована ще 1789 року, вона була ратифікована лише через 203 роки — 1992-го. Українська Конституція, незважаючи на свій молодий вік — прийнята у 1996 році, вже встигла зазнати змін. Наприклад, у 2004-му, коли в результаті політичного компромісу Україна перетворилася з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку. Правда, все стало на свої місця через шість років, коли Конституційний Суд реанімував Конституцію зразка 1996 року. В який спосіб все це робилося і в одному, і іншому випадках — це окреме питання.

Сьогодні Президент Віктор Янукович в черговий раз започаткував конституційний процес із реформування Основоположного закону України. Подібні процеси також ініціювали і його попередники. Поки що главою держави створена науково-експертна група (очолив перший президент Леонід Кравчук) з підготовки Конституційної асамблеї, яка, в свою чергу, пізніше буде розробляти зміни до Конституції. В цьому контексті виникає багато запитань. Що не влаштовує в старій Конституції? Навіщо саме зараз започаткований цей процес? Заради чого змінюється Основоположний закон? Наскільки суспільство готове до змін? Які можуть бути результати? Про все це говоримо з відомим українським фахівцем з конституційного права, головою Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права в Україні Сергієм Головатим.

— Восени минулого року влада реанімувала Конституцію зразка 1996 року, причому в легкий спосіб — рішенням Конституційного Суду. Навіщо ж їй сьогодні в такий важкий спосіб знову започатковувати процес внесення змін в Основний Закон?

— Як фахівець, я давно вже не вживаю поняття «основний закон». Сучасний європейський конституціоналізм не знає такого поняття. До нас воно прийшло з радянських часів — зі сталінської Конституції 1936 року, яку було витворено «під гострим оком» генерального прокурора часів масових репресій — Андрія Вишинського. Саме він випрацював радянську теорію держави і права на замовлення Сталіна. Відповідно до цієї теорії, конституцію творить держава. І сьогодні, на жаль, 99,99% наукового середовища України і майже 100% тих, хто отримав юридичну освіту, розуміють конституцію саме як продукт держави.

Європа ж знає іншу теорію — теорію «основоположного закону». Європейський конституціоналізм базується на природних правах людини, де конституція є продуктом людей, а не держави. Це результат установчої влади народу, яка здійснюється ним безпосередньо, через референдум, або опосередковано — через представницький орган. У цьому і є істотна відмінність у розумінні сутності конституції, її юридичної природи і філософського смислу. Конституція України 1996 року базується на саме такій філософії «основоположного закону», однак — парадокс! — тлумачать її відповідно до теорії Вишинського.

Наприклад, свобода слова притаманна людині від природи. Свободу слова людині не надає держава. Ми створені Природою чи Богом у такий спосіб, що у нас є розум. Саме він дає нам можливість відрізняти добро від зла, хороше від поганого, справедливе від несправедливого... Водночас люди, що творять закони, бувають різні — хороші, погані, їм властиво помилятися, у них є певні вади. Тому, в результаті їхньої діяльності з’являються закони, які не завжди сповідують вічне — добро, справедливість, розум, — тобто те, що властиве людині від природи. Саме через розуміння природних прав і пролягає вододіл у розумінні держави, суспільства, конституції, конституціоналізму.

Парадокс також полягає і в тому, що в Радянському Союзі були конституції, але не було конституціоналізму. Навіть після 1991 року, коли Україна постала як незалежна держава, не було поставлено мети — створення держави заради забезпечення природних прав людини. Ми жили, орієнтуючись на різні папери, документи, зокрема Конституцію УРСР 1978 року. Конституціоналізм в Україні з’явився тільки у 1996 році, після прийняття Конституції. У Росії, незважаючи на її вікову історію державності, конституціоналізм теж виник нещодавно — у 1993 році, коли було ухвалено конституцію пострадянської Росії.

Сам конституціоналізм як явище виник майже одночасно у двох частинах світу — у Франції і в США. У Франції це відбулося внаслідок повалення абсолютизму і ухвалення Конституції Національними зборами, що діяли від імені народу задля утвердження свободи людини у старій державі. У США він виник після перемоги Півночі над Півднем, коли Конституцію також було ухвалено парламентом від імені народу, але з метою утвердження свободи як для людини, так і для новопосталої держави — на місці англійських колоній постала республіка з демократичним устроєм. В Україні сталося те ж саме, що тоді у Франції та США, лише у 1996 році, коли на засадах західної ідеї та практики конституціоналізму було ухвалено той основоположний акт, що закріпив як свободу для людини, так і свободу для держави. А саму державу зобов’язав гарантувати й забезпечити свободи людини.

— Тобто Конституція Пилипа Орлика 1710 року не була Конституцією?

— У розумінні європейського конституціоналізму — ні. Тому що тоді ще не було повноцінної української держави. Тоді був лише її прообраз. Але слід брати до уваги — тоді ще взагалі світ не знав такого поняття, як «права і свободи людини».

Головне, що лежить в основі конституціоналізму — суспільний договір людей стосовно заснування держави з метою забезпечення їхніх невід’ємних природних прав. З огляду на це, ми тепер можемо поставити запитання — чи потрібно нам змінювати українську конституцію? Причому конституцію з маленької літери. Тому що йдеться про щось більше, ніж просто паперовий документ, а саме — про принципи і правила, які зобов’язують державу забезпечувати природні права людини. Мова йде і про ті міжнародні договори, що Україна визнала для себе обов’язковими, а також рішення нашого Конституційного Суду. Певною мірою це стосується і вітчизняної доктрини права. Мало знати літери і вміти читати документ під назвою «Конституція». Треба передовсім володіти фундаментальними знаннями у філософії права, політичних науках, знати практику європейського судочинства у ділянці прав людини, іноземні мови. От за таких умов може будь-яка людина, тобто не фахівець, бути учасником конституційного процесу чи творцем нових юридичних формул? Ні, не може.

Погляньмо, як європейські структури оцінюють стан українського конституціоналізму. Давайте візьмемо хронологію європейських оцінок після того, як не так давно була відновлена Конституція 1996 року.

Перш за все — Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 4 жовтня 2010 року. У ній йдеться, що перешкодою для реформ у багатьох сферах є існуючі конституційні положення. Тому Асамблея закликала органи влади та опозицію спільно запровадити пакет конституційних реформ, який усунув би наявні недоліки.

У резолюції Європарламенту від 25 листопада 2010 року також ідеться про необхідність конституційної реформи в Україні з метою чіткішого розподілу повноважень та створення ефективної системи стримувань і противаг між інститутами влади.

Далі — висновок Венеціанської комісії про ситуацію в Україні від 20 грудня 2010 року. Там ідеться про те, що конституційна криза в Україні показала, наскільки нагальною та необхідною є конституційна реформа. Один з яскравих прикладів — це розуміння строку повноважень Верховної Ради. Позитивісти (послідовники Вишинського) кажуть, що, оскільки повернуто дію Конституції зразка 1996 року, вибори до парламенту мали б бути в кінці березня 2011 року. Ті ж, хто виходять з європейського розуміння права, кажуть, що народ у 2007 році уповноважив цей парламент на п’ять років.

Сьогодні полюбляють говорити, що наша Конституція — це одна з кращих конституцій у Європі. У зв’язку з цим вчитаймося у Висновок Венеціанської комісії*** від 11 березня 1997 року, де дано оцінку Конституції 1996 року відразу ж по її ухваленні. Так от, ще тоді Україні рекомендували внести зміни до неї. Зауваження торкались, по-перше, розділу про права та основоположні свободи людини. Ця частина в тексті Конституції викладена на основі знань, якими експерти володіли на той час і які тоді можна було здобути, читаючи здебільшого лише «советские книги»...

— Ви в тому числі.

— Так, і я в тому числі. Але надалі я вчився, читаючи західну літературу мовами оригіналу, тому пізніше зрозумів, що не всі права є природними. Є когорта соціальних прав — тих, що фіксуються стосовно громадянина як члена суспільства (зарплати, пенсії, стипендії...). А це вже інша юридична природа, що обумовлює і інший характер захисту цих прав.

Гляньмо на зауваження Венеціанської комісії майже п’ятнадцятирічної давнини стосовно Верховної Ради. Там наголошується, що необхідно скасовувати норму, яка вимагає ініціативи не менш ніж 150 депутатів для порушення питання про відставку Кабінету Міністрів. Це забагато, на думку Венеціанської комісії, оскільки опозиція може бути набагато меншою за кількістю. Потретє, звертається увага на те, що, відповідно до української Конституції, два органи в системі виконавчої влади — і Кабінет Міністрів, і Президент — мають право законодавчої ініціативи. Це той дуалізм, який необхідно усувати. Главі держави належить бути осторонь політичного процесу законотворення і впливати на нього лише через ветування законів.

Або ж взяти улюблений для багатьох вислів: «Президент є гарантом прав і свобод людини». Не може глава держави, будучи одночасно главою виконавчої влади, бути гарантом прав людини. Для цього є інша гілка влади — судова. Наступна проблема — прокуратура. Вона не повинна бути окремою структурою, що стоїть поза судовою чи поза виконавчою владою. Вона не повинна мати функції загального нагляду за дотриманням законності. Це компетенція судів...

Зрештою, у 1997 році Венеціанська комісія дала позитивну оцінку нашій Конституції, але при цьому зазначила, що в ній є декілька положень, які залишаються незадовільними з юридичної точки зору. Тому сьогодні є потреба, бодай на папері, я вже не кажу про практику, привести текст у відповідність до європейських стандартів. Конституція 1996 року — це українська цінність, але вона недосконала.

— Про це говорять протягом багатьох років, але питання в тому, чи здатна сьогодні влада на такі зміни.

— Я стою на позиції необхідності змін відтоді, як з’явився висновок Венеціанської комісії 1997 року. Надалі Венеціанська комісія вивчала та оцінювала всі подальші тексти українських політиків, які стосувалися змін до Конституції. Це і зміни 2004 року як продукт Медведчука, Мороза й Симоненка. Це і проект змін Шаповала, який, за задумом Ющенка, готувався в рамках Національної конституційної ради. Отже, можна вважати, що у нас є методологічна база для оновлення чинної Конституції. Щодо ж того, в який спосіб можна змінювати Конституцію, то слід виходити з того, що сама Конституція передбачає лише такий процес, який повинен проходити через парламент. Що ж до повноважень народу, то народ не може ні писати, ні приймати Конституцію, він може лише безпосередньо затвердити зміни до неї після того, як їх буде ухвалено Верховною Радою.

— Сьогодні якраз лунає критика, що своїм рішенням Президент відбирає у парламенту право ухвалювати зміни до Конституції.

— Це популізм. Що сказано у президентському Указі? Узяти до відома, що для напрацювання пропозицій щодо механізму створення й діяльності Конституційної асамблеї, визначення засад, алгоритму та етапів її роботи, а також аналізу концепцій реформування Конституції України сформовано Науково-експертну групу з підготовки Конституційної асамблеї. Ще нічого не створено, навіщо ж робити такі заяви?

Окрім цього, Президент на першому засіданні Комісії зі зміцнення демократії і утвердження верховенства права 13 січня 2011 року зазначив, що Конституційна асамблея бачиться як дорадчий орган, а не владний.

У тій моделі Конституційної асамблеї, яку напрацювала Комісія, якраз і наголошується, що тут не може йтися про установчу владу. Це повинен бути дорадчий орган. Завдання Конституційної асамблеї — підготовка й попереднє ухвалення законопроекту про системне оновлення чинної Конституції. Далі — право Президента: вносити законопроект до ВР чи не вносити. Ми вирішили, що чисельний склад Конституційної асамблеї не повинен перевищувати 100 осіб, з яких: не більше 30% політиків (влада, опозиція — парламентська, позапарламентська); не більше 30% юристів; до 15% політологів; до 10% представників інших галузей суспільних наук; до 15% представників інститутів громадянського суспільства. У рамках такої асамблеї має бути створена експертна група чисельністю до 10 осіб. Це повинні бути найавторитетніші конституціоналісти, які, власне, будуть писати сам текст змін до Конституції. Очолити таку експертну групу має авторитетна людина, яка не перебуває при владі. Можливо, це буде Леонід Кравчук — як з’ясувалося, з подібною ідеєю він звернувся в листі-пропозиції до Президента ще влітку минулого року.

— Тарас Чорновіл заявляє, що в першу чергу скасують положення про безкоштовну медицину та освіту...

— Чомусь кожен політик вважає себе фахівцем у конституційному праві. А подібні заяви в черговий раз доводять, що політиків в асамблеї повинно бути мало. Напрацювання й розгляд пропозицій щодо змін — це справа майбутнього, це окремий етап, і над цим будуть працювати якраз наукові експерти. Однак Чорновіл чи Тимошенко уже все знають сьогодні. Водночас, усі ми пам’ятаємо, як Тимошенко задля своїх особистих політичних цілей пропонувала свій варіант Конституції, відповідно до якої Президента мали б обирати в парламенті.

— При попередніх президентах теж були спроби змінити Конституцію. Які сьогодні гарантії від влади, що нинішній процес — це серйозно?

— Коли ви переходите дорогу на зелено світло, у вас є гарантії, що вас не зіб’є машина? Гарантії в суспільно-політичних процесах — це передовсім саме суспільство — громадяни, журналісти, політичні партії. Гарантії є тоді, коли є суспільний контроль. Якщо немає суспільного супротиву, сама держава не забезпечить гарантії. Але вже той факт, що нинішній конституційний процес починається дещо в інший спосіб, ніж у попередні роки, дозволить журналістам слідкувати за ним і робити висновки.

— Перш ніж започатковувати конституційний процес, варто задатися питанням — чи створена в суспільстві платформа (чи є довіра) для сприйняття тих людей, які будуть писати Конституцію?

— Це питання найголовніше, я сказав би — визначальне. Такий процес не може здійснюватися на недовірі. І це стосується навіть уже початкового періоду — формування складу експертної групи, а відтак — і складу Конституційної асамблеї. Наприклад, не виникало питання довіри до процесу підготовки та прийняття Конституції 1996 року — тому що тоді до процесу її творення були залучені всі політичні сили та працювала відповідна експертна група, до якої був високий ступінь довіри...

— Але потім політики дискредитували себе.

— Дискредитовані політики, недосконала системи влади, незахищеність людини... Такий маємо залишок за підсумками двадцятилітнього існування незалежної держави. Так що? Нічого далі не робити?

— Ви теж вважаєте, що всі політики дискредитовані?

— Так.

— Чому?

— Тому що всіма без винятку декларувалося одне, а робилося інше. Хоч один політичний лідер в Україні за усі ці роки дотримав свого обіцяного слова? Окрім цього, немає довіри до всієї системи влади. Візьмімо ту ж судову владу. У Німеччині 95% громадян довіряють своєму Конституційному Суду, у нас — скільки? Нуль? І чи не самі судді — причина тому? І чи не тому, що для більшості з них поняття совісті вже давно не існує?...

Але нинішній стан суспільства такий, що немає довіри не тільки до політиків, а й одне до одного. Хоча людина, на відміну від інших істот Природи, має Божий дар — думати, мислити, осмислювати, оцінювати, зважувати, — однак все одно чомусь не може себе перебороти у своїх же вчинках проти розуму й моралі. Скільки у нас тих, кого можна назвати совістю української нації? Почнімо рахувати — Ліна Костенко, Кардинал Любомир Гузар, філософ і радянський політв’язень Євген Сверстюк... Хтось ще назве одне-два імені. І все? Все. Водночас, ніхто, окрім кожного із нас самих, не забезпечить відновлення довіри в суспільстві. Необхідно вивільнятися від того патерналізму, який внутрішньо сидить у нас давно. А особливою вимогою часу є протидія тому, що визначено як «неоцинізм».

У чому я бачу для себе сенс життя? Учитися, удосконалюватися і сприяти тому, щоб українське суспільство, українська держава рухались до вищих стандартів. Іншого сенсу не бачу. Проблема ж наших політиків у тому, що вони не хочуть учитися. Йдеться не тільки про освіту, де легко купити диплом. Йдеться про цінності. Про державу й людину в ній. Про людину як найвищу цінність, але не держави, не суспільства, а Природи. Тому українські політики й товчуться в одному кагалі вже 20 років і не дають нової якості.

— Чому ви не входите до науково-експертної групи, яка буде пропонувати склад Конституційної асамблеї?

— Не я ж її формував.

— А хто?

— Може, Леонід Макарович.

Але думаю, що між нашою Комісією і сформованою науково-експертною групою буде взаємодія. Хоча з деякими її членами я маю концептуально різні погляди на сутність конституції, конституціоналізму, держави й людини в ній. Ці розбіжності не особистісного характеру, а теоретичного. Наприклад, нещодавно директор Інститут держави і права, на базі якого має відбуватися конституційний процес, на одному із круглих столів сказав, що не треба змінювати «те, що вже працює». Йшлося про реформування українських так званих «силових» структур — СБУ, прокуратури, МВС тощо. Також він говорить: «Верховенство права — це абстрактна й містифікована ідея». Але ж не може бути такого, щоб повоєнну Європу було побудовано на «абстракції» чи на «містиці». Для цього вченого головне — «верховенство закону», яке повертає нас до теорії і практики Вишинського, а для мене — верховенство права, на якому збудовано сучасну Європу.

Таким чином, навіть для цього — змагання концепцій — потрібна Конституційна асамблея. Якщо формат конституційного процесу дозволятиме мені брати в ньому участь, я братиму. Не можна давати можливість людям з минулого цинічно заперечувати людські ідеали, тим більше керувати процесом — цьому так само необхідно чинити опір.

— Що тоді буде з українським законодавством, якщо ви сповідуватимете одну концепцією, а ті, хто працюють над створенням Конституційної асамблеї, — іншу?

— Я процитую Ліну Костенко (роман «Записки українського самашедшого»): «Наше правове поле заросло чортополохом». Де тут місце праву, якщо вести мову про те, що робить Верховна Рада щодня? Зміни, зміни, зміни — до законів... І все це здебільшого для лобіювання або ж своїх особистих, або ж групових чи чиїхось корпоративних інтересів. У нас парадоксальна країна, в якій заплутався «український самашедший». Він спостерігає хвору владу, Україну як резервацію для українців, обтяжених спадком рабського духу та недолугих понять, і запитує: «А при чому ж тут я?». Проте я переконаний: в Україні вже є ті, хто розуміє своє місце і хто бачить цей чортополох і знає, як його виполоти. Я не заплутався. Я знаю відповідь на запитання «а при чому ж тут я?» незалежно від того, що кажуть політики. Але щоб провести зміни, як завжди, потрібна — над усе для цього — політична воля.

Юридична служба у нинішнього президента є чи не найслабшою з усіх, що були при попередніх президентах. Критичними лишаються проблема команди і проблема оточення. Команда — це ті, хто працює в рамках єдиного концептуального бачення. Оточення ж завжди має свої інтереси, поєднує їх, спрямовуючи на досягнення корпоративних вигод. Коли немає команди, точиться гостра внутрішня боротьба усередині оточення.

— Ви до кого себе відносите?

— Мене прийнято вважати некомандною людиною. Незалежно від того, де це було — у Народному русі, який не був партією, у Народному русі, який став партією, чи у парламентських фракціях, до яких я входив як позапартійний. Я ніколи не зраджував принципам, за якими увійшов у політику. Я командний гравець однодумців, які ставлять собі за мету досягнення ідеалів плюралістичної демократії, верховенства права, прав людини і незалежності України. Я завжди буду в будь-якій команді, яка не тільки сповідуватиме ці ідеали, а й рішуче боротиметься за них.

— Президент Янукович прислухається до вас?

— Гадаю, що якби не прислухався, то не відновлював би діяльність Комісії, яку я вдруге очолив, і не затверджував би положення про неї та її склад у тому вигляді, в якому я їх подав...

КОМЕНТАРІ

Для чого все-таки потрібні зміни в Конституцію?

Ігор КОЛІУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Українську Конституцію треба змінювати. Я бачу багато можливостей її покращити. Насамперед, найбільш гострими є статті, які регулюють місцеве самоврядування і адміністративно-територіальний устрій. Існуючі норми унеможливлюють проведення повноцінної реформи місцевого самоврядування. Гостро стоїть питання зміни статті 131 про склад Вищої ради юстиції. Також я б запропонував внести зміни в порядок формування і повноваження Конституційного Суду. Звичайно, норми, пов’язані з розподілом повноважень між президентом і урядом, формуванням уряду. На мій погляд, це найбільш гострі проблеми, які хотілося б вирішити в рамках конституційної реформи.

Олег БЕРЕЗЮК, президент Українського юридичного товариства:

— На сьогодні Президент має повноту влади, він може керувати країною практично в ручному режимі. Тому немає логіки, виходячи з інтересів глави держави, змінювати Конституцію. Тож, виникає запитання — для чого тоді сьогодні започаткований весь процес зі зміни? Переконаний, що про людське око. Наприклад, щоб показати Заходу (були зауваження), що Україна готова змінювати Конституцію і суспільні відносини. Адже для того, щоб Янукович прийшов на другий термін, йому не потрібно змінювати Конституцію. Так, створена робоча група, там багато людей з іменами. Але можна було зробити набагато простіше. Згадайте історію, коли у США була створена Конституційна асамблея за часів президентства Джорджа Вашингтона. За чотири місяці вона підготувала проект Конституції, який згодом затвердили. Тобто йдеться про бажання щось змінювати. Не думаю, що у нашої влади сьогодні є таке бажання. Наприклад, Українське юридичне товариство давно підготувало проект Конституції, він презентований. Можна було хоча б ознайомитися з ним.

Нинішню Конституцію однозначно потрібно змінювати. Чому? Тому що вона дає всі підстави, щоб в країні відбулася узурпація влади. Проти авторитаризму в її положеннях немає запобіжників. Необхідно, щоб кожна з гілок влади мала реальні можливості контролювати один одного, існувала незалежна судова система. Чи стоїть сьогодні в суспільстві питання про зміну Конституції? Стоїть. Просто широкий загал мало розуміє, що таке Конституція, хоча вона є фундаментом державного будівництва. А все через те, що наші люди звикли до правового нігілізму. В Конституції мають бути виписані принципи, на основі яких живе суспільство і на основі яких функціонують органи державної влади. Треба створити такі умови, коли закон буде діяти однаково для всіх, незалежно від того, хто при владі. Опозиція має реально контролювати владу. Народ — і владу, і опозицію.

Віктор МУСІЯКА, професор права:

— Внесення змін у Конституцію у 2004 році — це ж не тільки чиясь забаганка, а потреба демократизувати конституційні засади організації влади, місцевого самоврядування, судової системи, правоохоронних органів... Але до місцевого самоврядування руки так і не дійшли... Такий незавершений процес фактично залишив Конституцію у стані, який вирішився КС тільки восени минулого року. Якщо ми прагнемо мати європейські засади організації життя в державі та суспільстві, треба системно змінити цілу низку положень нинішньої Конституції. Але перш ніж цим займатися, влада повинна поважати й виконувати чинний Основний Закон. Можна написати найкращу Конституцію у світі, але якщо вона не буде виконуватися, немає ніякого значення, якою вона буде у майбутньому. Якщо ж ставиться мета входження держави в конституційно-правове поле і поваги до Основного Закону, тоді в цьому є сенс.

Чому саме сьогодні започаткований цей процес? Основа легітимності — відповідність Конституції всім процесам, які відбуваються в державі. Коли в Європі є сумніви щодо реанімації нинішньої редакції Конституції, звичайно, діюча влада буде прагнути показати: ось, ми здійснили цей процес у демократичний спосіб. Скоріш за все, реформована Конституція буде затверджуватися на референдумі. До того ж, є точка зору Венеціанської комісії, Європарламенту. Вони хочуть бачити легітимну владу в Україні.

Я гадаю, влада намагатиметься підігнати все, що було зроблено за останній рік в антиконституційний спосіб у сфері так званих судової, адміністративної реформ, під нові положення в Конституції. Але якщо цей процес все-таки буде прозорим і доступним для сприйняття широким загалом, це буде непогано. Головне, щоб процес не відбувався кулуарно, як при так званій Національній конституційній комісії за часів Ющенка. Процес має бути прозорим, із залученням експертів в галузі конституційного права, представників громадянського суспільства, політичних партій (парламентських, позапарламентських), тоді можна не пропустити якихось «наглих» намагань влади. Я не думаю, що такі намагання будуть з боку Президента, але є люди у владній команді, які хотіли б все це зафіксувати в Основному Законі.

Я вже казав, що побічним результатом внесення змін в Конституцію може бути продовження каденції Президента. Зрозуміло, на це звертають велику увагу, але це не основне. Чому? Тому що вже є рішення Конституційного Суду щодо можливості Президента балотуватися ще на два терміни, якщо протягом його попередніх каденцій була змінена Конституція. Ми всі знаємо, що це рішення було прийнято ще за часів Кучми, але він цим так і не скористався. Тому сьогодні, якщо у когось будуть сумніви, це рішення можна просто продублювати. Можуть також бути якісь зміни, які стосуватимуться другої державної мови чи статусу державних органів. У цих положеннях можна записати що завгодно, але давайте почекаємо. Адже важливо, який саме механізм по створенню асамблеї буде запропонований, які на неї будуть покладені завдання тощо. На сьогодні обговорювати практично нічого, тому що поки є тільки обіцянки.

Чи долучений я до конституційного процесу? Ні. Мабуть, ініціатори чи організатори цього процесу не вважають мене гідним бути присутнім в цьому колективі. Я у свій час був долучений до Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при президенті Ющенко. Але через те, що не погоджувався з тим, як вона працювала, відмовився перебувати в її складі. Сьогодні комісія відновлена, її знову очолює Сергій Петрович Головатий. Маю надію, що вона працюватиме по-іншому.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— При живому парламенті ніякої Конституційної асамблеї не потрібно. Такий орган створюється лише за наявності серйозного конфлікту в країні, але конфлікту немає, громадянської війни — теж, більше того, в нас один начальник, єдине начало в усіх гілках влади. Й один орган влади — Адміністрація президента... У регламенті ВР усе прописано, навіщо створювати ще якусь асамблею, представників якої ми не знаємо?.. Захід тисне на Януковича тим, що кожен його крок із концентрації влади — нелегітимний, оскільки він нелегітимно перевів Україну на президентсько-парламентську форму правління. Тому, схоже, тепер придумали чисто африканський спосіб підвищення легітимності Януковича як президента. З політологічної точки зору тут пояснення лише одне — чим більша концентрація влади в руках Президента Януковича, тим менша легітимність цієї концентрації. Бо досі не вкладається в голові, як могли 18 дезорієнтованих, заляканих і малопрофесійних тоді нових членів Конституційного Суду взяти й змінити загальнополітичний устрій у країні. Такого ж не буває, й Європа ніяк не може визнати такого переходу, тому природно, що комусь прийшла в голову ось така африканська ідея. Але зовсім не має значення, хто входитиме в цю асамблею, тобто фігуруватимуть конституційні спеціалісти, котрі жодної ролі не відіграватимуть. Перше, що сьогодні мав би зробити КС, — визнати таку процедуру неконституційною, бо вона ніде не передбачена. А що робить КС? — Мовчить. Чому виникають різні припущення?.. Тому що нам не пояснили, навіщо це робиться». — УНІАН.

Іван КАПСАМУН, «День» №42-43, 11 березня 2011 р.

Малюнок Анатолія КАЗАНСЬКОГО / З архіву «Дня», 1996 р.

//www.day.kiev.ua/978

***
ВИСНОВОК ЩОДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
прийнятий Комісією на її 30 пленарному засіданні у Венеції, 7-8 березня 1997 року
//www.venice.coe.int/docs/1997/CDL-INF(1997)002-e.asp

ВИСНОВОК ЩОДО ПРОЕКТУ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

(Текст схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 року (CDL (96) 15))

//www.venice.coe.int/docs/1996/CDL(1996)020-e.asp

12.10.2012 Ігор Коліушко: Легітимність Конституції [держави - Україна] на даний час є сумнівною 

13.04.2012 Сергей Головатый. Демократия у нас есть

14.03.2012 Сергій Головатий. Конституція - це акт народу

06.03.2012 Спів… Головатий

06.03.2012 Комісія при Януковичу забракувала проект КПК Януковича

01.03.2012 Указ Президента України №168/2012 Про деякі питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого, Марини Ставнійчук)

16.08.2011 Олександр Северин. Симулякр під венеціанським соусом

27.04.2011 Леонід Кравчук. Не поспішай, бо встигнеш

29.03.2011 Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок «Про концепцію створення і функціонування Конституційної Асамблеї в Україні» (Сергія Головатого)

10.03.2011 Виталий Червоненко. Схватка за Конституционную Ассамблею

16.02.2011 Концепція створення і функціонування Конституційної Асамблеї (Сергія Головатого)

09.12.2010 Указ Президента України №1116/2010 Питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого /положення, склад)

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад)

Заява політради партії «Наша Україна» з приводу конституційних ініціатив влади 2011

Внесення змін до Конституції України у виконанні нинішньої влади загрожує стати інструментом узаконення авторитаризму та монополізації усіх владних повноважень в країні Партією регіонів.

Влада вже не раз демонструвала, що для своїх політичних інтересів готова ігнорувати положення Конституції, а «слухняний» Конституційний Суд виправдає усі суперечливі з точки зору законності дії цієї влади.

Саме з метою збільшення владних повноважень президента Януковича 30 вересня 2010 року Конституційний Суд прийняв сумнівне рішення, яким відновив чинність Конституції в редакції 1996 року. Фактично відбувся конституційний переворот, адже Конституція країни була змінена рішенням суду, а не парламенту, тобто в незаконний спосіб.

Кон’юнктурний перегляд Конституції країни підірвав правову і політичну легітимність теперішньої влади не тільки перед громадянами нашої країни, але й керівництвом Європейського Союзу. Саме це є реальною причиною конституційних ініціатив президента.

Ми підтримуємо Висновок Венеціанської комісії Ради Європи про те, що легітимна конституційна реформа в Україні має бути здійснена парламентом за активної участі опозиції та громадянського суспільства і, головне, у спосіб визначений Конституцією.

Саме тому ми вимагаємо, щоб Конституційна Асамблея була площадкою придатною виключно для підготовки проекту Конституції, а конституційне нормотворення не порушувало чинних конституційних норм.

Зміни до Конституції повинні відображати інтереси не влади, а всього українського суспільства. Тому ми наполягаємо, щоб в складі та керівництві Конституційної Асамблеї були рівною мірою представлені представники влади та опозиційних сил, державних та недержавних установ, бізнесу, профспілок, науковців та громадського сектору.

Україні потрібна Конституція, яка дозволить забезпечити справжнє народовладдя – гарантувати громадянські права, встановити контроль громадян за діями усіх гілок влади, ліквідувати недоторканість та привілеї високопосадовців, розвинути широке місцеве самоврядування, забезпечити право на справедливий судовий захист.

Проте такі конституційні зміни не потрібні цій владі, оскільки перешкоджатимуть їй здійснювати свою антинародну соціальну політику, що веде до зубожіння громадян та занепаду країни.

Наше завдання сьогодні – не допустити чергової профанації - тепер уже конституційної реформи та маніпулювання суспільством з метою узурпації влади та обмеження конституційних прав громадян.

11 березня 2011 р.

//www.razom.org.ua/news/11301/

Схватка за Конституционную Ассамблею (Документ)

Судя по всему, люди, которых Виктор Янукович отстранил от создания Конституционной Ассамблеи, пошли в контратаку, сыграв на опережение.

Конституционный спектакль Януковича

Вспомним, как 21 февраля Виктор Янукович на пару с Леонидом Кравчуком разыграли прекрасный спектакль на тему Конституционной Ассамблеи. Президент тогда на полном серьезе пытался «втюхать» журналистам, да и всему народу, что к нему тут недавно пришел Леонид Макарович с предложением создать Конституционную Ассамблею. Мол, первый Президент пришел к четвертому и «підступно» нашептал на ухо, что надо срочно переписать Конституцию. И лучше всего это сделает президентская Ассамблея под чутким контролем самого Кравчука. Люди, знающие, как на самом деле шла подготовка этого вопроса, только посмеялись с этого фарса. Зато уважаемые политики, которые уже грезили себя в роли великих конституционных реформаторов, чуть ли не волосы на себе рвали от злости.

Но, что поделаешь, Президент определился со своим выбором, дал полный карт-бланш на создание Конституционной Ассамблеи Кравчуку. Тот ответил - «Есть!», пообещав, что до 24 августа его научно-экспертная группа предоставит Президенту все организационные документы, и на День Независимости Янукович даст старт конституционной реформе. Короче говоря, экспертная группа разошлась, и, как мы полагаем, приступила к разработке проекта Конституционной Ассамблеи. По крайней мере, так говорил журналистам и Президент, и Леонид Кравчук.

Подножка Януковичу или вон Кравчука?

Каково же было наше удивление, когда мы узнали, что Венецианская комиссия уже официально зарегистрировала «Концепцию создания и функционирования Конституционной Ассамблеи Украины». Документ переведен на английский язык и опубликован под номером 618/2011.

Кто же тот человек, который, возможно, за спиной Президента, пока его экспертная группа только думает, чего бы такого в проект Конституционной Ассамблеи вписать, взял, да и передал европейцам готовый документ? Мало того, по утверждению источников «Главкома», Венецианская комиссия рассмотрит его на своем ближайшем заседании 25-26 марта.

Перечень возможных инициаторов такого финта достаточно широк – начиная от ПАСЕ, заканчивая различными украинскими чиновниками. Но, прочитав несколько первых абзацев документа, сразу становится понятно, откуда уши растут.

Итак, во вступлении указано, что на первом пленарном заседании Комиссии по укреплению демократии и утверждению верховенства права Президент Украины говорил об острой необходимости «системной конституционной реформы». И дабы проводить реформы, говорится в документе, именно Президент Украины предложил членам этой самой комиссии начать разработку концепции создания «модели Конституционной Ассамблеи». Реагируя на высочайшую просьбу Главы государства, Комиссия по укреплению демократии и утверждению верховенства права на втором пленарном заседании 16 февраля 2011 года рассмотрела и утвердила текст «Концепции создания и функционирования Конституционной Ассамблеи Украины». То есть, Концепция вышла из недр именно этой комиссии, а, учитывая, что ее глава - нардеп из фракции Партии регионов Сергей Головатый еще и представитель ПАСЕ в Венецианской комиссии, не сложно догадаться, кто занес туда документ. Это предположение подтвердили «Главкому» источники в комиссии Головатого.

Еще один выплывший нюанс – Концепция была утверждена президентской Комиссией еще 16 февраля, а 21-го Янукович рассказывал нам басни о гениальном и инициативном Леониде Кравчуке. Или Президент в очередной раз слукавил, или он вообще ведать не ведает, что творится в созданных им рабочих органах и комиссиях.

Но вернемся к нашим баранам. Логика людей, направивших документ в Венецианскую комиссию, достаточно проста – там готовую концепцию рассмотрят в конце марта, и, очевидно, дадут позитивное заключение. С европейским одобрением можно будет приходить к Президенту, поставив его перед фактом. Мол, концепция уже понравилась европейцам, а потому не выдумывайте велосипед на кравчуковской группе, давайте создавать Конституционную Ассамблею по нашему плану. Если, конечно, вы на самом деле приверженец европейской интеграции и так далее и тому подобное.

Что же касается смысла представленной на суд Венецианской комиссии Концепции, то, судя по всему, ее разрабатывали реальные специалисты в области конституционного права. Авторы документа представили два типа конституционных ассамблей. Первый – суверенные ассамблеи, которые сами Конституцию утверждают. Но нам такое не подходит. Второй – несуверенная ассамблея, являющаяся лишь консультативным органом, и ее проект изменений в Конституцию должен утверждать парламент.

Разработчики концепции четко обосновали, что в Украине Конституционная Ассамблея может быть только консультативным органом для разработки системной конституционной реформы. Продукт их работы Глава государства должен направить в Верховную Раду для утверждения в четком соответствии с XIII разделом действующей Конституции Украины. Как видим, комиссия Головатого усложняет любые инсинуации по поводу возможного утверждения Основного Закона на референдуме в обход парламента.

Согласно проекту Комиссии Головатого, Конституционная Ассамблея будет состоять из 100 членов: специалистов конституционного права, экспертов в других отраслях права, политических экспертов, представителей партий и институтов гражданского общества. Предлагается установить определенные квоты: не больше 30% политиков, в строгом соответствии с парламентским распределением на оппозицию и коалицию; не больше 40% юристов, политологов и представителей других социальных наук. Представителей институтов гражданского общества должно быть не менее 15%.

Для разработки концепции реформирования Конституции и написания самого текста поправок в недрах Ассамблеи должна быть создана специальная «Группа Экспертов». В нее войдут 10 самых известных беспартийных ученых в области конституционного права.

В Концепции комиссии Головатого указано, что Конституционная Ассамблея в полном составе будет встречаться не реже, чем раз в три месяца. Ассамблею должен возглавлять «Глава», который не может занимать никаких властных постов.

За организационную подготовку Конституционной Ассамблеи должен отвечать «Организационный комитет», состоящий из 5-7 человек. Создать его должен Президент Украины своим указом. Для сравнения – в научно-экспертной группе Кравчука более 20 членов.

Эта концепция существенно отличается от того плана работы, который согласовали Янукович и Кравчук. Источники «Главкома» пока не подтверждают, что Президенту известно, что, фактически, от его имени кто-то направил в Европу какие-то документы. При чем, в обращении к Венецианской комиссии вообще не сказано ни об указе Президента о подготовке Конституционной Ассамблеи, ни о том, что по этому поводу уже создана научно-экспертная группа.

Если же документ санкционирован Януковичем, то ситуация вообще получается комической – европейцам конституционные инициативы показали, а своему народу… забыли. Впрочем, суть этой интриги мы увидим в самое ближайшее время.

Предлагаем вам самим ознакомиться с неофициальным переводом Концепции Конституционной Ассамблеи:

10.03.2011 г.

Виталий Червоненко, «Главком»

//glavcom.ua/articles/3123.html

13.04.2012 Сергей Головатый. Демократия у нас есть

14.03.2012 Сергій Головатий. Конституція - це акт народу

06.03.2012 Спів… Головатий

06.03.2012 Комісія при Януковичу забракувала проект КПК Януковича

01.03.2012 Указ Президента України №168/2012 Про деякі питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого, Марини Ставнійчук)

16.08.2011 Олександр Северин. Симулякр під венеціанським соусом

27.04.2011 Леонід Кравчук. Не поспішай, бо встигнеш

29.03.2011 Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок «Про концепцію створення і функціонування Конституційної Асамблеї в Україні» (Сергія Головатого)

11.03.2011 Сергій Головатий. Конституція 1996 року - це українська цінність. Але...

16.02.2011 Концепція створення і функціонування Конституційної Асамблеї (Сергія Головатого)

09.12.2010 Указ Президента України №1116/2010 Питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого /положення, склад)

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад)

Леонид Кравчук: Мы - пионеры

Ни Ющенко, ни Кучма реформ не проводили - думали о втором сроке

Имя Леонида Кравчука сейчас на слуху, пишет Комсомольская Правда в Украине. Первый президент Украины вошел в организованную президентом Ассамблею по изменению Конституции, активно участвует в жизни страны. Мы решили пообщаться с ним и спросить о последних событиях в Украине...

На чаепитие Янукович пришел «тепленьким»

- Леонид Макарович, недавно Янукович собрал на чаепитие экс-президентов. Вас Виктор Федорович лично приглашал?

- Он мне сказал: будет мероприятие - приходите. А уже непосредственно перед общением пригласили на эту встречу через Сергея Левочкина (глава АП. - Авт.).

- И как впечатления?

- Знаете, Виктор Янукович, когда пришел на встречу после телеэфира, был еще «тепленьким»: глаза бегали, волосы поглаживал постоянно. Он же 4 часа сидел и отвечал на вопросы!

- А о чем говорили за столом с коллегами?

- Что бы кто ни говорил, все понимают, что мы там не анекдоты травили, а думали о будущем. Мы ведь впервые за 20 лет все вместе встретились.

- В свое время собрать всех президентов вместе пытался и Виктор Ющенко. Почему же у него не получилось?

- Не случайно его называли «мессией»: он слишком верил в свои собственные знания. А когда человек мнит себя непогрешимым, ему и советы не нужны.

У нас не Россия

- Тем не менее год назад вы не пришли на инаугурацию президента в Верховную Раду. Почему?

- Не стоит придавать большого значения инаугурации. Если человеку хочется велеречивости, помпезности, чтобы дорожки ковровые, а вокруг - охрана с автоматами, - пускай. Но это отвлекает от главного.

- А почему сейчас изменили отношение к Виктору Януковичу?

- Президент должен с первого дня работать, окружать себя профессионалами. Тогда и год, и два президентского срока легче пройдут. Вот у Януковича это получилось. Представьте, чего ему стоило принять решение и пойти на разговор со страной!

У нас не Россия, банки не забиты нефтегазовыми долларами. А он решился на реформы, которые на первых порах никогда успеха не приносят. Ни Ющенко, ни Кучма реформ не проводили: все думали о втором сроке!

- А Янукович разве не думает?

- Допускаю, что он делает это по ночам. Ведь днем он об этом еще ни разу не сказал. История оценит его по конкретным делам - не по словам. А дела говорят о многом.

Вот, например, новая политика с Западом, с Россией. Знаете, если бы Янукович сегодня подписывал харьковские договоренности с Медведевым, они были бы другими. Тогда нашего президента «тепленьким» взяли… Вот что нам досталось после соглашений?

- Скидка на газ…

- Да нет уже никакой скидки… Для нашей страны Россия продает газ дороже, чем для западных соседей. Мы им что, враги?

- Получается, наш президент поспешил, подписывая что предлагали?

- Нет. Это Россия использовала свой опыт, чтобы его «поспешить».

В Раде слишком много каст

- Расскажите о работе Конституционной ассамблеи, которую вы возглавили.

- Наша первая задача - наработать концепцию Ассамблеи. Ведь это первый такой орган в Восточной Европе, его не было ни в России, нигде. Мы - пионеры. И мы создаем самую высокую трибуну, куда войдут 120-150 беспристрастных человек, свободных от каких-либо обязательств. Вроде меня: я вот не имею амбиций - ни карьерных, ни должностных. Я все уже прошел. Мы разработаем проект Конституции, передадим в Верховную Раду.

- А почему изначально не доверить внесение изменений в Основной закон Раде?

- Парламент ведь не должен такими вещами заниматься. Там слишком много каст, «корпораций». Поделили все, что можно, и продлили себе жизнь на год.

- То есть вы были против переноса парламентских выборов на 2012 год?

- Да они же снова нарушили Конституцию! Пять раз за время независимости «влезали» в Основной закон, меняли его. Как им можно позволить снова это сделать?

- А если быть откровенным, могут ли из Конституции убрать пункты о бесплатной медицине и образовании?

- Это слухи! Ложь! Нас же хотят скомпрометировать с самого начала! Еще нет самой Ассамблеи. Это как после рождения младенца возле яслей выстроились товарищи с топорами, чтобы с ходу зарубить его.

Власть должна быть великодушной

- В оппозиционном Блоке Тимошенко вас осудили - мол, возглавив Ассамблею, вы перешли на сторону Януковича…

- Письмо президенту с предложением создать такой орган я написал еще в июле. Он думал, изучал инициативу более полугода, а в феврале издал указ. Это не Янукович меня приглашал - я сам решил, что так нужно поступить.

В конце концов, стоял вопрос, с кем делать Конституцию. Ну не с оппозицией же! Я ее, конечно, ценю, но писать закон нужно под эгидой большинства. Тем более что мы не будем писать Конституцию под президента - мы сделаем это для народа.

- А с Тимошенко вы общаетесь?

- Ну, не так часто, как раньше. Созваниваемся по телефону. Знаете, если оппозиции в стране нет, государство не выдержит напряжения. Общество похоже на скороварку: оппозиция - это клапан, через который вырывается пар. В тоталитарных государствах этого клапана нет, поэтому на Ближнем Востоке звучат социальные взрывы.

- Как оцениваете расследование уголовных дел против экс-чиновников и самой Тимошенко?

- Должны быть четкие, безукоризненные доказательства преступлений. Ведь за Тимошенко проголосовало 12 миллионов избирателей. Не все из них ее сегодня поддерживают, но многие понимают, что происходит… И еще одно - власть должна быть великодушной. Не прощать нарушения закона, а быть гуманной.

04.03.2011

//kp.ua/daily/040311/269436/

На Банковой состоялась встреча четырех Президентов Украины – Виктора Януковича, Леонида Кравчука, Леонида Кучмы и Виктора Ющенко.

Виктор Янукович обсудил со своими предшественниками вопросы настоящего и будущего Украинского государства.

25 февраля исполнился год со дня инаугурации Виктора Януковича на пост Президента Украины.

//www.president.gov.ua/ru/news/19454.html