Верховенство права в контексті української ментальності

Висловитися з приводу української ментальності і права мене спонукала лекція Надзвичайного і повноважного посла США в Україні пана Джона Теффта, яку він проголосив у Києво-Могилянській Академії, на тему: "Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модернового суспільства".

Точніше, не сама лекція, а реакція на неї, репліка, яку я почув виходячи із зали. У натовпі слухачів пролунало: "Чудні ці американці! Не розуміють, що українці не спроможні осягнути і, головне, неухильно дотримуватися не то що принципів верховенства права, але й звичайнісіньких правил переходу вулиці на перехресті, не говорячи вже про правові норми…".

До слова, сама лекція не відкрила для слухачів – студентів і викладачів правничого факультету Могилянки – чогось нового у філософії права, але доповідач зробив важливі акценти на глибинному та одночасно практичному розумінні основних засад верховенства права стосовно сучасного світу та України.

Аналізуючи історію, далеку і не дуже, і сучасний стан становлення та розвитку нашого суспільства і держави, політичної та державницької еліти доходиш невтішного висновку: мабуть таки той слухач лекції – правий.

Ми дійсно, у всі часи і віки, шалено мріючи про: правопорядок і справедливість, про чесну і не корумповану владу, про спокійне, красиве і заможне життя (як на Заході), намагаємось всіляко обійти, забути, не зрозуміти…тощо нами ж (або нашими представниками) встановлені правила та закони на користь власного інтересу і власної справедливості. А у кожного з нас інтереси і справедливість – свої!

Все починається з дитинства і триває все життя: коли "хочу" не співпадає з "можу", коли "добро для мене" не співпадає з "добром для тебе", коли "якщо дуже хочеться і не можна – все ж таки можна", коли "гроші – не пахнуть та їх багато не буває", "рука руку миє", "було б здоров’я, а все інше купимо", коли "моя хата з краю і нічого не знаю"…

Так формувалася і продовжує формуватися українська, як і російська та білоруська, щоправда зі своїми особливостями, ментальність – "слав’янський" характер.

Якщо ж до цих, на жаль, невмирущих постулатів додати такі людські якості як заздрість, помста, агресивність і байдужість – на серці та й в душі стає моторошно…

Нам потрібні закони, ми дуже хочемо безперешкодно реалізовувати свої права та інтереси в тих межах, що належать лише мені, і переважну більшість нас менш за все цікавлять межі прав та інтересів сусіда, колеги по роботі, просто незнайомої людини…

Якщо ж доля подарувала нам владу – моральну, управлінську, законодавчу, виконавчу, судову – над іншими людьми і подіями, то стережіться – ми її використаємо, як правило, на свою та своїх рідних і близьких користь у повній мірі, до кінця!

Тому відомі слова: "Влада – розбещує, а абсолютна влада – розбещує абсолютно" – актуальні як завжди! До влади всі, чи майже всі, намагаються дістатися з найкращими намірами – встановити всезагальний мир, спокій, благополуччя, справедливість.

Але діставшись до неї – хто вмить, а хто поступово – забувають про ці свої наміри і починають чи продовжують жити за суто власними правами та інтересами.

І верховенство права для кожного і всіх стають верховенством прав окремих людей та їх угрупувань (кланів). А з обов’язками – ще гірше.

Усі названі і не названі мною ознаки української ментальності знаходять свій прояв у сьогоденні: при досудовому розслідуванні і судовому розгляді так званих резонансних кримінальних справ та їже з ними: зґвалтувань та убивств, здійснених депутатами, прокурорами, суддями, мажорами.

А ще при розгляді та голосуванні законів у Верховній Раді; при корупційних відкатах можновладцям за повернення ПДВ чи отримання якогось дозволу; при складанні заліків, іспитів, тестів; при забудові історичних та заповідних територій; при переході вулиці у непозначених місцях, тощо…

Найсумніше, найприкріше, найжахливіше те, що всі ми чітко усвідомлюємо важливість функціонування принципу верховенства права, про який не говорить у нас хіба що лінивий, на рівні "кухонних розмов" і критики опонентів. Але починаємо сумніватися, а то й взагалі забувати про нього, коли переходимо від своїх роздумів і критиканства до реалій буденного щоденного життя…

Тоді ми починаємо знаходити незліченну кількість причин і мотивацій, щоб переконати себе і оточення в тому, що в наших, українських умовах неможливо дотримуватися цього самого "верховенства права", оскільки у нас народ – не той, влада – не та, історія – інша, сусіди – не дружні, а взагалі-то – така "наша ментальність…".

Так невже ж ми ніколи не виберемося з цього "клятого болота української ментальності"?!

Виберемося, якщо будемо всі разом і кожен окремо:

По-перше, мислити, аналізувати та узагальнювати власний досвід і досвід інших народів і держав.

По-друге, формувати у себе і свого ближнього оточення тверді переконання, що "ТАК" далі жити не можна і не треба.

По-третє, діяти у відповідності з цими (новими) переконаннями завжди, скрізь і в усьому.

Єдиною умовою дотримання верховенства права, а значить побудови дійсно правової держави і демократичного суспільства, є політична і людська воля, мужність і наполегливість еліти, принаймні тих, хто себе так називає, суспільства негайно і беззастережно подавати особистий приклад у реалізації вище перелічених трьох основних напрямів виходу з клятого болота.

Вислів Аристотеля: "У своїй довершеності людина – найблагородніша з тварин, позбавлена ж закону і справедливості вона – найгірша з них", наведений у лекції пана посла, має стати і бути одночасно і гаслом, і керівництвом в активних діях розбудови своєї країни для кожного з нас і для всіх разом.

20 квітня 2012 р.

Володимир Сущенко, кандидат юридичних наук, доцент, завкафедрою конституційного та адміністративного права і процесу Миколаївського Чорноморського державного університету імені Петра Могили, виконавчий директор "Центру дослідження проблем верховенства права та його втілення у національну практику України" Національного університету "Києво-Могилянська Академія"

//www.pravda.com.ua/columns/2012/04/20/6963064/

Микола Козюбра. Верховенство права i Україна 

Наталья Шныр. Словосочетание «верховенство права» у юристов вызывает лишь циничную ухмылку 

Дмитро Поїзд. Про верховенство права в Україні 

Джон Теффт. Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модерного суспільства 

Ганс-Юрген Гаймзьот. Переконаний, що Україна рано чи пізно таки стане правовою державою 

Віталій Крюков. Верховенство влади чи права? Спроба №2

//www.ezskins.com/Happyfrog.php?164501+Wallpapers

Законы должны молчать

С трибуны Государственной Думы Петр Столыпин не раз говорил, что законы должны молчать, раз этого требует интерес государства. Классический, авторитарный правитель Столыпин был искренним. Он действительно заботился об интересах государства, как мог, как умел. В рамках дозволенного царем Николаем ІІ, разумеется. Война Столыпина с непокорной закону Россией закончилась его, Столыпина, смертью от пули.

Российские экстремисты, убивавшие представителей власти, в сущности, думали так же, преступая закон, убивая, они заботились исключительно об интересах государства. Искренне, как и Столыпин. Их, экстремистов-революционеров, и Столыпина схватка закончилась, в конце концов, воцарением (в прямом смысле этого слова) новой авторитарной личности – Иосифа Джугашвили, Сталина.

Неактуальные для современной Украины параллели? Не совсем. С точки зрения Истории все это было совсем недавно, да и на нашей, украинской территории - в числе иных. И убили Столыпина, кстати, здесь, в Киеве. Сегодня, как и прежде, нас постоянно приучают к мысли, что законы должны молчать, раз этого требует интерес государства. Но к тому, столыпинскому двучлену сегодня следует добавить еще одно, весьма существенное: «раз этого требуют личные интересы держателей власти и их семей». Так, в частности, устроена фискальная политика украинского государства.

Законодательство своих государств выстраивают люди. Люди, получившие классическое образование в немецких университетах, выстроили законодательство нацистского рейха. Несколько ранее другие люди, получившие столь же серьезное образование в университетах царской России, выстроили законодательство тоталитарного СССР. Не могу не процитировать Карла Маркса, почему-то назначенного иконой в советской идеологии, задолго до 20-го века записавшего: «При беззаконном режиме не может быть законных действий». И еще, его же: «Законы против тенденции, законы, не дающие объективных норм, являются террористическими законами».

Украинское законодательство во многих случаях не дает объективных норм. Декларация, возведенная в ранг закона, приглашает к произвольному поведению и государство и граждан. Современная Украина – яркий пример такой всеобщей вседозволенности. Где погрязшие в грехе мздоимства и неприкрытого воровства люди призывают население страны бороться с коррупцией. Где депутат, открыто дирижирующий голосованием парламентского большинства, без всякого стеснения рассуждает перед миллионами телезрителей о необходимости соблюдения этических норм. Где молодой мультимиллионер, непонятно каким образом быстро собравший огромный капитал, уговаривает меня, рядового налогоплательщика, сполна платить налоги государству.

В середине 18-го века прусский король Фридрих Великий решил построить в потсдамском парке дворец Сан-Суси, но ему мешала расположенная там мельница. Мельник отказался ее снести, подал на короля в суд и выиграл процесс. Здесь, в Украине века 21-го, такое невозможно. Нам по-прежнему ближе идеология Столыпина. И его убийц.

Семен Глузман, 20 апреля 2012 г.

/society.lb.ua/position/2012/04/20/147164_zakoni_dolzhni_molchat.html

Фото: rodrus.com

Фото: actualhistory.ru

Усовершенствовать Творца 

Модернізована опозиція

Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модерного суспільства

"У своїй довершеності людина – найблагородніша з тварин,

позбавлена ж закону і справедливості вона – найгірша з них"

Аристотель написав цей рядок 2300 років тому, а він залишається влучним і зараз, коли ми зібралися тут сьогодні поговорити про важливість верховенства права в успішному сучасному суспільстві. Одна з інтерпретацій вислову Аристотеля полягає в тому, що за відсутності верховенства права немає і самого суспільства – принаймні по-справжньому цивілізованого суспільства.

Однією з характерних рис ХХІ-го століття є те, що, принаймні на рівні сприйняття, світ стає все меншим. Люди в усьому світі зараз мають набагато більше можливостей відразу дізнаватися про нові події у різних суспільствах.

По всьому світу ми бачимо, як люди підіймаються і заявляють, що вони воліють жити в демократичному суспільстві, керованому справжнім верховенством права – там, де жоден чоловік чи жінка не може бути вище закону, а всі керівники підзвітні. Я б сказав, що здоров'я демократичного суспільства в значній мірі визначається ступенем, до якого воно керується своїми власними законами.

Ви можете запитати, що я, власне, маю на увазі, коли я веду мову про "верховенство права"? А це була одна з провідних тем моєї роботи як дипломата протягом понад 40 років. Придатне визначення може бути узяте з пояснення концепції, яке знаходимо у доповіді Генерального секретаря ООН про верховенство права 2004 року. В ній говориться:

"Для Організації Об’єднаних Націй верховенство права означає принцип управління, за якого всі особи, установи і організації, державні та приватні, в тому числі сама держава, підпадають під дію законів, які публічно ухвалені, застосовуються рівнозначно і трактуються незалежно судовими органами, і які відповідають міжнародним нормам і стандартам прав людини. Це також вимагає заходів на забезпечення дотримання принципів верховенства права, рівності перед законом, відповідальності перед законом, неупередженого застосування закону, поділу влади, участі у прийнятті рішень, правової визначеності, недопущення свавілля та процесуальної й правової прозорості".

У грудні минулого року журналіст Микола Сірук, беручи в мене інтерв’ю для газети "День", запитав мене, чому я так виступаю про необхідність реформи судоустрою та інших заходів із зміцнення верховенства права в Україні. Я відповів йому, що, як і уряд Сполучених Штатів, я твердо вірю, що верховенство права є основою успіху будь-якої сучасної демократичної держави.

Всі люди в суспільстві – громадяни і негромадяни – повинні бути впевнені, що вони матимуть доступ до суспільної справедливості, якщо вважають, що їм було заподіяно шкоду.

Підозрювані у злочинах повинні вірити, що працює система законів, яка забезпечує прозоре і справедливе поводження з ними. Підприємства повинні знати, що якщо їх контракти не виконуються, є реальна можливість відшкодування.

Це важливо у контексті роботи посольства США тут, тому що основна частина нашої місії – допомогти українському народу досягти своєї мети процвітаючої, демократичної і незалежної держави, інтегрованої в європейські інститути. Жоден з цих елементів не може бути досягнутий повною мірою без верховенства права.

Я можу послатися на блискучу статтю в березнево-квітневому номері журналу "Форін Ефферз" (Foreign Affairs ) за 1998 рік під назвою "Відродження верховенства права". У ній Томас Карозерс з "Фонду Карнегі за міжнародний мир" попереджав про небезпеку шаблонного підходу до верховенство права, за якого воно розглядається як "панацея від бід для країн, що знаходяться в переході від диктатури або одержавленої економіки".

Разом з тим, він підтримує зосередження на цьому питанні уваги західних дипломатів, які працюють в країнах, що прагнуть стати ринковими демократіями, і попереджає, що "переписування конституцій, законів і нормативних актів – це легша частина роботи. Далекосяжні інституційні реформи – ось що є важким і повільним".

Я можу вам сказати з досвіду, що й легка частина не є, насправді, такою вже легкою. І сам Карозерс продовжує: "Західні країни та приватні донори вклали сотні мільйонів доларів у реформи, націлені на верховенство права, але стороння допомога не може замінити волю до реформ, яка має походити зсередини". Він описує три рівні або "типи" реформ:

* Тип перший, приділяє основну увагу реформуванню законів і правил;

* Тип другий зміцнює інституції, відповідальні за дотримання закону, і збільшує їхню компетентність, ефективність і підзвітність;

* Тип третій має "глибшу мету збільшення відповідності діяльності уряду законам" і "досягнення справжньої незалежності судової системи".

Верховенство права і демократія

Наш особистий інтерес у просуванні верховенства права з метою збереження демократії в Україні пов’язаний із тим, що Україна – велика країна із чималим населенням, яка має значну геополітичну вагу в центрі Європи і на східному кордоні Європейського Союзу. Ми глибоко зацікавлені у стабільності в цій важливій частині світу, і вважаємо, що демократична Україна саме й буде сприяти стабільності.

Наша альтруїстична мотивація випливає із нашої фундаментальної віри у права людини і з нашого бажання бачити, як люди в усьому світі користуються такими ж невід’ємними правами, що ми закріпили у нашій Декларації незалежності і Конституції. Багато з цих прав згодом були визнані в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і в незліченних конституціях по всьому світу, в тому числі в українській.

Події останніх кількох місяців тут, в Україні показали, наскільки важливою для подальшого розвитку демократії в Україні є справедлива, незалежна, і підзвітна система судоустрою. Відсутність професійних незалежних судів, або саме тільки враження, що суди не є вільними, підриває довіру до системи правосуддя.

Якщо люди вважають, що вони не мають рівного доступу до судів або бачать вибіркове переслідування політичної опозиції, вони дійдуть висновку, що судова система несправедлива і політизована, і це підірве їхню віру в інститути, основна функція яких полягає у забезпеченні їх прав. Це жахливо впливає на готовність суспільства в цілому поважати закон і діяти відповідно до встановлених правил.

Карозерс писав у своїй статті у "Форін Ефферз": "зміцнення верховенства права допомагає стримувати дві важкі проблеми – корупцію і злочинність – які є звичними для багатьох країн з перехідною економікою, озлоблюють громадян і ускладнюють реформаторські зусилля".

Як громадяни можуть довіряти лідерам, коли ті кажуть про необхідність якихось болісних реформ, якщо ці лідери сприймаються громадянами як такі, що за допомогою органів влади збагачуються за рахунок народу? Як вони можуть довіряти судам і правоохоронним органам захист своїх прав, коли вони бачать, що грошовиті особи з політичними зв’язками користуються "недоторканим" статусом, який дозволяє їм порушувати закони безкарно?

Хоча верховенство права не може гарантувати, що не буде корупції, або що лідери руху за громадянські права не стануть жертвами насильства , воно може гарантувати, що будуть наслідки для тих, хто порушує закон.

Закони США не завадили колишньому губернатору Іллінойсу Роду Благоєвичу тиснути на бізнес з метою отримати пожертви або його спробі продати призначення на місце в Сенаті, звільнене Бараком Обамою, коли той став президентом, але вони дозволяють нашій системі правосуддя віддати Благоєвича під суд і, після визнання винним, засудити його до 14 років в’язниці за його злочини. Він – третій губернатор штату Іллінойс за останні пару десятиліть, визнаний винним у посадовій корупції і засуджений до тюремного ув’язнення.

Верховенство права і економічний розвиток

Неможливо переоцінити важливість верховенства права для економічного розвитку. Суди повинні надійно вирішувати спори і захищати контрактні зобов’язання чесно і послідовно, в іншому випадку підприємці та іноземні інвестори шукатимуть інших ринків, не бажаючи, щоб їхній зароблений напруженою працею прибуток був украдений конкурентами або корумпованими чиновниками.

Тут, в Україні, за відсутності надійного захисту прав фізичної власності та прав інтелектуальної власності, бізнес-клімат залишатиметься слабшим за існуючий потенціал, і багато з найосвіченіших прагнутимуть залишити країну в пошуку кращого життя. Іноземні компанії подумають двічі, перш ніж інвестувати, коли вони мають альтернативи на більш передбачуваних і привітніших ринках.

Багато потенційних інвесторів коливаються, бо вони чули історії іноземних компаній, які зіткнулися з величезними проблемами непослідовного застосування закону – чи то у справі захисту їх від рейдерства, чи у справі своєчасного відшкодування сплаченого податку на додану вартість.

А так не повинно бути. Україна може похвалитися добре освіченим і працьовитим населенням. Україна має природні та людські ресурси і можливості для досягнення того, чого домоглися сусіди, такі як Польща – там, навіть тоді, коли західні економіки скочувалися в рецесію, деякі з тих же компаній, які радикально скорочували виробництва в таких країнах, як Ірландія, наймали робітників.

Польща була єдиною з країн ЄС, що уникла рецесії під час нещодавньої кризи. І у той час як верховенство права, очевидно, не щит від рецесії, воно – критично важливий елемент для необхідних економічних реформ, які можуть зробити економіку більш сильною і стійкою.

Легко пересвідчитися, скільки іноземців вбачають необхідність поліпшення ділового та інвестиційного клімату тут. Погляньмо на міжнародні опитування, що відслідковують інвестиції.

Дозвольте мені дати вам чотири приклади, в яких Україна опиняється нижче майже усіх європейських країн. В індексі сприйняття корупції "Трансперенсі інтернешнл" (Transparency International) Україна номер 152 з 182, в Індексі економічної свободи "Герітидж фаундейшн" (Heritage Foundation), Україна 163-тя з 183 – на кілька місць нижче за Білорусь, у Глобальному рейтингу конкурентоспроможності Світового Економічного Форуму Україна на 83-му місці з 142, і у доповіді Світового банку про простоту ведення бізнесу Україна посідає 152-ий рядок з 183. Ці організації, які вимірюють прогрес економічних реформ і побудову кращого ділового клімату, відзначають відступ, а не прогрес.

Треба бути справедливим і відзначити, що Україна, усе-таки, повільно досягає прогресу в деяких областях, пов’язаних з поліпшенням нормативно-правової бази для бізнесу. Посольство США, Американська торгова палата в Україні і ЄС особливо активно працювали з Верховною Радою, урядовцями і діловими колами, щоб допомогти Україні підготувати проекти якісних законів, які дадуть підприємствам шанс розвиватися і рости. Деякі хороші закони були прийняті, і ми можемо тільки сподіватися, що вони будуть належно виконуватися і дотримуватися.

Новий податковий кодекс, який вступив у силу минулого року, і новий проект Митного кодексу, який повинен вступити в силу в січні 2013 року – це два позитивні приклади таких вкрай необхідних реформ. Однак, ці нові закони працюватимуть лише тоді, коли всі окремі податкові й митні інспектори розумітимуть і поважатимуть закон. Впровадження цих законів має вирішальне значення.

Виклики, що постали перед Україною у правовій реформі

Так які ж реформи, якщо конкретно, ми рекомендуємо уряду України запроваджувати в першочерговому порядку?

Ніщо не є важливішим для верховенства права, ніж створення сильної, незалежної та вільної від корупції системи судоустрою. Не менш важливим є створення більш надійної і справедливої системи кримінального правосуддя, яке почнеться з прийняттям Кримінального процесуального кодексу, що відповідає європейським нормам.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерство юстиції та інші відомства уряду США тісно співпрацювали з українською владою, Європейським Союзом і Радою Європи у розробці пропозицій із узгодження цих законів із міжнародними та європейськими стандартами і рекомендаціями Венеціанської комісії та Ради Європи зокрема.

Не секрет, що українці не вірять, що їхні правові системи – кримінальна чи цивільна – не залежать від політичного втручання.

Багато міжнародних спостерігачів погоджуються, і не тільки через те, що видається вибірковим переслідуванням лідерів політичної опозиції в останні місяці. Є багато інших показників неблагополуччя правової системи, включаючи і відчуття, що корпоративне рейдерство зростає за сприяння деяких адвокатів, прокурорів, суддів і співробітників правоохоронних органів.

Крім того, на серйозні проблеми вказує провальний доробок України в Європейському суді з прав людини. У 2011 році Україна посіла третє місце знизу із 105-ма судовими рішеннями проти країни. Рішення проти України виносились за порушення у таких галузях: тривалість розгляду цивільних і кримінальних справ (66 окремих випадків), право на свободу та особисту недоторканність (42), право на справедливий судовий розгляд (21) та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження (15).

Треба зазначити, що за останні два роки парламент прийняв нові закони про державну службу, безоплатну правову допомогу, боротьбу з корупцією, торгівлею людьми, і відмиванням грошей. Ефективне застосування цих законів могло б допомогти Україні вирішити низку проблем, згаданих у доповіді Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ ) за 2010 рік, в тому числі пов’язаних із доступом до правосуддя, підвищенням здатності бюрократичної машини України управляти ефективно, та наданням захисту і допомоги найбільш соціально вразливим верствам населення України.

Також і прийняття нового закону про вибори, достатньо компромісного, щоб отримати підтримку значної частини опозиції, сподіваємося, допоможе поліпшити проведення вільних і справедливих виборів – знову ж таки, якщо правильно виконуватиметься. Ухвалення закону про доступ до публічної інформації також має потенціал з часом значно збільшити прозорість уряду, і, сподіваюся, його підзвітність також.

У Сполучених Штатах Закон про свободу інформації є надзвичайно потужним інструментом для преси, громадянського суспільства і широкої громадськості у боротьбі з корупцією, зловживанням владою, і для наполягання на змінах. Чи закон України буде мати такий же ефект, буде залежати від того, наскільки рішуче громадськість вимагатиме його дотримання і чи незалежна система судоустрою домагатиметься його виконання.

Реформа судоустрою

Дозвольте мені звернутися до реформи судоустрою. Не може бути жодних сумнівів, що закон про судоустрій і статус суддів, прийнятий в липні 2010 року був дуже потрібним кроком уперед, але необхідні суттєві зміни для приведення його у відповідність до рекомендацій Венеціанської комісії.

У Законі закріплено багато важливих реформ, у тому числі справедлива, прозора, що базується на реальних здобутках система підбору суддів, дисциплінарні процедури, випадковий розподіл справ, а також розміщення дисциплінарних рішень та скарг на неналежну суддівську поведінку в інтернеті. У царинах, де закон є недосконалим, президент Янукович розпорядився внести подальші зміни відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, що являтиме собою важливий крок у просуванні судової реформи в Україні.

На жаль, деякі із запропонованих поправок до закону про судоустрій не просувають реформу судової системи відповідно до європейських та міжнародних стандартів. Зокрема, дуже важливо, щоб всі ініціативи в галузі судочинства зберігали і підсилювали незалежність судової влади та її інститутів, включаючи особливо Верховний суд, роль і статус якого відповідно до нового закону викликають особливу стурбованість Венеціанської комісії та інших міжнародних спостерігачів, в тому числі Сполучених Штатів.

У той час як зміцнення ролі Верховного суду в якості кінцевого арбітра прав і свобод українців неможливо переоцінити, незалежність усіх суддів, очевидно, є так само важливою.

Незалежності судів усіх рівнів, серед іншого, загрожує та роль, яку відіграє прокуратура у Вищій раді юстиції, в тому числі використовуючи туманне формулювання присяги суддів, яке нав’язує Вища рада юстиції, залякуючи суддів, які не задовольняють запитів прокуратури про затримання або наполягань на певному обсязі покарання.

Протягом минулого року ми працювали з Комісією зі зміцнення демократії та верховенства права під керівництвом депутата і колишнього міністра юстиції Сергія Головатого над розробкою відповідних змін, які були направлені до адміністрації президента 20 грудня.

Ми були стурбовані тим, що недавно проголошені пріоритети адміністрації президента у царині реформи судоустрою ніяк не згадують ці пропозиції, і сподіваємося, що адміністрація президента розгляне їх якомога швидше і внесе їх до Верховної Ради. Ці поправки запровадили б дуже важливі покращання судових призначень і дисциплінарних процесів, а також допомогти б відновити частину повноважень та інфраструктуру Верховного суду.

Кримінальний процесуальний кодекс

Новий Кримінальний процесуальний кодекс, який був прийнятий Верховною Радою на минулому тижні, отримав схвалення Ради Європи і керівництва Євросоюзу за запровадження в ньому європейських стандартів.

Підбадьорює те, що президент Янукович оголосив про свій намір надіслати остаточну версію кодексу до Ради Європи для кінцевого аналізу, перед тим як його підписати. Наше Міністерство юстиції працювало разом з представниками української влади, підтримуючи розробку цього кодексу.

Цей кодекс не є досконалим, і я певний, що непередбачені проблеми ще виринуть у процесі його впровадження і вимагатимуть виправлень. Тим не менше, закон створює нову систему кримінального судочинства, засновану на принципі змагальності.

Фундаментально, закон змінює систему, в якій домінувало обвинувачення, на систему, де підсилено роль адвокатів захисту, а суд є остаточним арбітром питань, що розглядаються, і в кінцевому підсумку саме суди відповідають за захист прав обвинувачених і постраждалих.

Має значення й те, що новий кодекс забороняє використання незаконно добутих свідчень та розширює право обвинуваченого на доступ до адвоката до допиту поліцією і протягом усього процесу.

Нарешті, з метою забезпечення захисту фундаментальних прав людини, цей новий кодекс вимагає, щоб його інтерпретували у відповідності із Європейською конвенцією про права людини і рішеннями Європейського суду з прав людини. Ця умова є насправді визначною зміною для будь-якої пост-радянської правової системи.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс також дає прокурорам незамінний інструмент для ліквідації злочинних організацій і змов – використання угод про визнання винуватості. З досвіду американських обвинувачів, саме за рахунок використання таких угод стає можливим для слідчих притягнути до кримінальної відповідальності вищі ешелони злочинних організацій у злочинах, пов'язаних з шахрайством, корупцією, чи торгівлею людьми. Це тому, що свідчення інсайдерів є ключем до виявлення і доказу ролі різних учасників злочинної змови і до знайдення найважливіших доказових матеріалів і активів.

Це все потенційно гарні новини. Однак щоб усе це запрацювало, прокурори і міліція повинні діяти за законом – включаючи і ті його приписи, що можуть ускладнювати їхню роботу – а судді мають змушувати дотримуватись закону.

Наприклад, підозрюваним і обвинуваченим, яких затримує міліція, потрібно буде повідомляти до того, як вони почнуть відповідати на запитання міліції, про їхнє право зберігати мовчання і про право запросити адвоката. Кодекс складено таким чином, що взяття під варту є надзвичайним, а не найбільш поширеним запобіжним заходом з метою забезпечити участь особи у подальших процесуальних діях.

Міліція повинна буде відразу повідомляти родину про місцезнаходження затриманої особи. Якщо адвокати і суди правильно виконуватимуть свої ролі, стане дуже складно відмовити у доступі адвоката до клієнта. Без стількох недобровільних та силоміць вирваних зізнань для затримання і засудження людей потрібно буде здобувати справжні докази шляхом справжньої поліцейської слідчої роботи.

Щоб змусити вашу нову систему працювати, суди також мають відчувати більше відповідальності бути професійними, незалежними і підзвітними, а кваліфіковані юристи-захисники повинні відігравати динамічнішу та агресивнішу роль, наполягаючи, щоб права їхніх клієнтів поважалися міліцією, обвинувачами і судами.

Наприклад, закон передбачає відкрите і змагальне слухання суддею до затримання обвинуваченого. Це покладає на прокурора обов’язок довести, що не можна обійтися м’якшими за утримання під вартою засобами для забезпечення приходу обвинуваченого в суд і законослухняності під час слідства і суду.

Для прокурорів це буде значним тягарем – доводити це у відношенні осіб, звинувачуваних у нетяжких порушеннях закону і без історії попередніх судимостей. Для затримання суддя повинен винести обґрунтоване рішення, а період утримання під вартою не може перевищувати 6 місяців. Щоб продовжити утримання особи, прокурору потрібно знов довести, що м’якша альтернатива утриманню під вартою неприпустима. Рішення про затримання також можуть бути негайно оскаржені адвокатом.

Щоб змусити цю систему працювати, підозрювані й обвинувачені повинні мати кваліфікованих захисників, які будуть наперед продумувати захист своїх клієнтів, а коли дозволити собі такого адвоката фінансово неможливо, уряд повинен надавати кваліфікованого і незалежного захисника безоплатно.

Уряд України правильно робить, переробляючи з метою покращення закон про адвокатуру і починаючи запроваджувати, відповідно до ухваленого минулого року закону, систему безкоштовної юридичної допомоги.

Стати таким адвокатом захисту, який має необхідні знання і готовий подолати нові виклики, буде нелегко, але це необхідно – особливо це стосується тих адвокатів, які роками практикували за поганої системи.

Дозвольте мені також сказати кілька слів про суди присяжних, тому що більшість американців пишається нашою системою присяжних у судових процесах і наданою нею пересічним громадянам владою брати участь у чиненні правосуддя. Новий Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє щось на зразок суду присяжних у справах про злочини, де можливе довічне ув'язнення.

Суд присяжних складатиметься з двох суддів і трьох звичайних громадян, і рішення будуть прийматися на основі більшості голосів. Час покаже, чи ця система буде працювати так само добре, як і суд присяжних, що складається виключно з громадян, але я рекомендую вам продовжувати ретельно відстежувати і обговорювати це питання.

Суд присяжних може бути особливо ефективним в країнах з історією корупції та надзвичайної прокурорської влади. Можна уважно вивчити недавній досвід Росії із судом присяжних – в цілому, суд присяжних там, як повідомляється, покращив і якість процесів, і сприйняття результатів.

Хоча спроби незаконно впливати на рішення присяжних, безсумнівно, траплятимуться, і з ними потрібно чинити так, щоб не хотілося пробувати знов, настільки ж вірно, що в даний час часто зустрічаються спроби втручатися в незалежність суддів.

Зміни у менталітеті юристів

Крім інституційних змін відносного впливу суддів, прокурорів і адвокатів потрібна також зміна культури серед юристів. Зміни відбуваються, про що свідчить збільшення числа правників, які надають послуги pro bono – безоплатно, що стало невід’ємною частиною юридичної професії в більшості країн світу.

Ці "безкоштовні" юридичні послуги забезпечують доступ до системи правосуддя для осіб, які інакше не можуть дозволити собі якісні юридичні послуги. Нинішні "Типові правила професійної поведінки" Американської асоціації юристів закликають "всіх адвокатів надати як мінімум п’ятдесят годин безкоштовних послуг щорічно", стверджуючи, що "особиста участь в проблемах знедолених може бути одним з найбільш корисних досвідів у житті адвоката ".

Адвокати по всьому світу провели численні успішні справи про порушення прав людини у питаннях, починаючи від надання політичного притулку, і до законів щодо неурядових організацій. Робота pro bono підвищує репутацію юристів і їхніх фірм, надає можливості для вивчення нових галузей права, а також розширює особисті і професійні контакти.

Доступ громадян до правосуддя по всій території Україні залишається обмеженим і непослідовним, але юристи, працюючи безоплатно, зараз допомагають запобігти незаконному виселенню осіб з житла, неправомірному позбавленню людей роботи, або насильству над людьми в сім’ї. Уряд США був гордий підтримати роботу pro bono адвокатів і вручити нагороди тим, хто відзначилися своїми безоплатними послугами протягом останніх двох років.

Висновок

Чудовий парафраз цитати Аристотеля, з якої я розпочав, належить 34-му президенту США і командувачу союзними військами під час Другої світової війни Дуайту Девіду Ейзенхауеру. Він зазначив, що "найкращий спосіб показати, що верховенство права означає для нас у повсякденному житті, це згадати, що стається, коли верховенство права відсутнє".

Завжди пам’ятайте: "Правова реформа – спорт не для тих, хто швидко видихається" – це слова колишнього голови Верховного суду штату Нью-Джерсі Артура Вандербільта.

З промови посла США Джона Теффта перед студентами факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", 19 квітня /Текст скорочений. З повною версією промови можна ознайомитися тут.

Джон Теффт, посол США в Україні, 19 квітня 2012 р.

//www.pravda.com.ua/columns/2012/04/19/6963027/

Микола Козюбра. Верховенство права i Україна 

Наталья Шныр. Словосочетание «верховенство права» у юристов вызывает лишь циничную ухмылку 

Дмитро Поїзд. Про верховенство права в Україні 

Володимир Сущенко. Верховенство права в контексті української ментальності 

Ганс-Юрген Гаймзьот. Переконаний, що Україна рано чи пізно таки стане правовою державою 

Віталій Крюков. Верховенство влади чи права? Спроба №2

//fineartamerica.com/featured/god-guns-and-country-leonard-gregoire.html 

Манифест общественного движения «Украинский выбор»

Стыдно так дальше жить!

Двадцать лет назад граждане Украины избрали свой собственный путь, единогласно проголосовав за независимость и суверенитет Украины. Мы выбрали право самим определять судьбу своей страны.

За эти годы независимости мы неоднократно делегировали свое право на власть различным политикам и партиям. И каждый раз, политики или политические силы, приходя во власть, начинали проводить в жизнь курс, кардинально отличающийся от их предвыборных обещаний. Идеологические лозунги и программы стали для политиков всего лишь ширмой. Почему же, после этого они продолжают занимать свои должности и кабинеты? Кто и как в этом случае должен и может заставить их выполнять нашу волю и свои обещания?

Любая власть, осознавая свою бесконтрольность и безнаказанность, забывает об интересах народа. И вспоминает о них только накануне очередных выборов. Есть ли решение этой проблемы? Решение есть! Нам надо иметь не только право голосовать в день выборов, но и право, и механизмы осуществления контроля над теми, кому мы делегируем свою власть.

Ждать прихода «новой справедливой власти» - это утопия!

Мы должны заставить любую избранную народом власть считаться с мнением и выполнять волю большинства граждан!

І. Наши принципы и задачи:

1. Права и свободы каждого гражданина должны неукоснительно соблюдаться. Украина должна стать по-настоящему правовым и демократическим государством, гарантирующим гражданам право определять стратегический курс страны в вопросах внутренней и внешней политики, государственного устройства.

В Украине должна быть восстановлена парламентско-президентская форма правления, при которой парламент формирует правительство, контролирует его работу, назначает и освобождает с должностей руководителей правоохранительных органов.

2. Реальная забота о здоровье, благосостоянии и высоком уровне жизни каждого украинца, его социальной безопасности - должна стать главным приоритетом государства.

Достойная заработная плата, создание новых рабочих мест, обеспечение высокого уровня образования и занятости молодежи, достойные пенсии и социальные выплаты ветеранам, инвалидам и малоимущим, чернобыльцам и афганцам – это гарантия социальной и политической стабильности Украины.

Только высокий уровень развития нашей экономики, её конкурентоспособность в мировом разделении труда может обеспечить высокие социальные стандарты.

Поэтому политика государства должна стать прагматичной и обеспечить неуклонный рост национальной экономики. Без этого невозможно достичь постоянного повышения жизненного уровня граждан, особенно малообеспеченных, сохранить высокий уровень занятости. Необходимо приоритетное развитие наукоёмких и высокотехнологичных отраслей, таких как машиностроение, авиастроение, ракетно-космическая отрасль, судостроение, предприятия ВПК.

В этой связи решающее значение, на длительную перспективу имеет выбор направления внешнеэкономической интеграции Украины. Сравнительные оценки эффективности интеграции страны в направлении Таможенного союза с Россией, Беларусью и Казахстаном, Единого экономического пространства, и перспективы участия в Евразийском экономическом союзе, а также оценки возможной интеграции со странами Евросоюза, выполненные учеными Национальной академии наук Украины и независимыми экспертами показывают бесспорную эффективность восточного вектора интеграции. Это восстановит спрос на нашу продукцию, даст возможность реализовать транспортный и транзитный потенциал страны, создаст неисчерпаемый рынок сбыта для продукции нашего сельского хозяйства.

Именно это направление поможет остановить экономическую деградацию страны, эмиграцию талантливой молодежи, процесс обнищания граждан, восстановить некогда мощный потенциал украинской науки. Будет способствовать подъему национальной культуры и искусства.

3. Мы должны начать реальную борьбу с коррупцией. Антикоррупционный закон должен приниматься всенародно. Только тогда он может стать действенным механизмом для победы над таким национальным злом, каким является коррупция. Не могут принимать антикоррупционный закон те, против кого он направлен.

4. Земли сельскохозяйственного назначения – это последнее, что нам удалось сохранить. Мы против того, чтобы под видом земельной реформы произошел фактический захват земли несколькими финансово-промышленными группами. Вопрос купли-продажи земли должен решаться не парламентом, а народом.

5. Украина – двуязычная страна и никто не может ущемлять право людей использовать русский язык во всех сферах общественной жизни. Мы против того, чтобы государство вмешивалось в частную жизнь граждан, определяя язык общения с представителями государственных органов. Мы исходим из принципа, что в системе образования язык обучения должны определять родители детей, а не государство.

6. Украинские граждане должны иметь право на второе гражданство. Запрет на второе гражданство в современном цивилизованном мире является анахронизмом, унижающим достоинство людей.

ІІ. Основные направления нашей деятельности

Для того, чтобы реализовать эти задачи, мы предлагаем привести в действие главный постулат прямой демократии изложенный в Ст.5 Конституции Украины: «Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы власти и органы местного самоуправления».

Общественное движение «Украинский выбор» направит свою деятельность на:

1. Разработку и принятие Закона Украины «О всеукраинском и местном референдуме по народной инициативе», который должен закрепить право народа непосредственно решать стратегические вопросы внутренней и внешней политики, управления государственными делами и актуальные вопросы в регионах.

На всеукраинском референдуме:

- принимать стратегически важные законы и отменять действующие законы, не отвечающие интересам большинства граждан;

- принимать решения по наиболее важным вопросам общественной жизни, интеграции Украины в международные союзы и объединения;

- принимать Акты народной воли, последствиями которых могут быть: роспуск парламента, отставка правительства, прекращения полномочий состава судей Конституционного и Верховного Судов Украины.

На местных референдумах:

- решение важных социально-экономических вопросов;

- роспуск советов всех уровней;

- принимать решения, последствиями которых будет освобождение от занимаемой должности глав местных государственных администраций, а также городского, поселкового и сельского голову.

Решения власти легитимны, если это мнение большинства граждан!

2. Для выработки конкретных стратегий и планов развития страны, региона, населенного пункта, поиска путей решения наболевших проблем, мы будем проводить семинары, круглые столы, дискуссионные клубы с участием экспертов, ученых, журналистов, представителей общественности.

3. Для определения основных тем, проблем, тенденций, которые волнуют людей, мы будем проводить регулярные социологические опросы, в том числе регионального уровня. Это позволит установить приоритеты граждан и проблемы, которые власть должна решать в первую очередь.

4. Проведение общественных экспертиз решений органов власти и местного самоуправления, публикацию информационно-аналитических материалов о её деятельности.

Информирование граждан по всем вопросам деятельности нашего общественного движения.

5. Поддержку СМИ в создании рубрик и передач, которые освещают актуальные региональные вопросы, поднимают проблемы, что замалчиваются властями. Общественные информационные кампании, обнародование фактов противоправных действий органов власти и отдельных чиновников - должны стать действенным оружием в борьбе за наши права.

6. Проведение публичных мероприятий и протестных акций, которые должны вынудить власть решать наши общие проблемы, соблюдать интересы граждан и законные права народа.

«Украинский выбор» будет действовать в интересах большинства граждан, опираясь на инициативу и активность людей, как самостоятельно, так и в партнерстве с другими общественными организациями, с каждым кто разделяет наши убеждения.

Мы должны объединиться!

«Украинский выбор» - это не политическая партия! Это реальная возможность вернуть украинскому народу его попранные права и веру в справедливость, вернуть Украине ее честное и гордое имя.

«Украинский выбор» - это механизм, который приведет в действие настоящее народовластие.

Вставай рядом!

Страной управляешь ты!

17.04.2012

//vybor-ua.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=147:-l-r-&catid=1:2012-04-02-19-01-06&Itemid=4

Оцените красоту игры

Акт народної сваволі? Хочу бути головою ЦВК

Виктор Медведчук. Я себя вижу везде

Страной управляешь Ты, или Власть - народу!

Статус русского языка должен быть гарантирован

Конституционная Ассамблея и гражданское общество

Новообраний парламент матиме заледве 5-7% підтримки вже через кілька місяців після початку своєї роботи

Гражданское общество. Украинский выбор

Я за украинский выбор!

Беру свої слова назад

Конституционная Ассамблея в Украине: необходимость или фарс?

В Украине завершается формирование Конституционной ассамблеи, которая должна разработать новый основной закон страны. Власти считают это выполнением рекомендаций Совета Европы, оппозиция - фарсом, пишет Deutsche Welle.

16 апреля истекает срок внесения кандидатур в состав Конституционной ассамблеи при президенте Украины. Указ о создании этого органа украинский лидер Виктор Янукович подписал еще в январе 2011 года. В состав ассамблеи должны войти 100 человек из числа ученых, политиков и общественных деятелей, не состоящих на государственной службе. В администрации главы государства обещают, что ассамблея начнет разрабатывать новый основной закон страны уже в апреле-мае. Среди идей - введение двухпалатного парламента, выборы президента Украины Верховной радой, а также исключение из текста Конституции гарантий бесплатной медицины и образования. Оппозиция считает, что под видом выполнения рекомендаций Совета Европы власть пытается укрепить диктатуру нынешнего президента.

Зачем нужна новая Конституция

Виктор Мусияка - один из авторов Конституции, принятой в 1996 году, - полагает, что ныне действующий основной закон был необходим в условиях формирования нового государства, но на сегодня он уже выполнил свою задачу. Конституция, которая укрепляет жесткую президентскую власть и авторитарный режим, препятствует европейскому развитию страны, уверен эксперт.

Директор Международного института демократий Сергей Таран напомнил DW, что в 2004 году в Украине уже вводилась парламентско-президентская система правления. Но после того, как в 2010 году главой государства стал Виктор Янукович, Конституционный суд после ходатайства депутатов Верховной рады из числа сторонников президента отменил конституционную реформу. Это означало возвращение к президентско-парламентской системе, значительно расширявшей полномочия лидера страны. Консультативный орган по конституционному праву при Совете Европы - Венецианская комиссия - уже отметил неправовой характер этого шага, поскольку Янукович получил намного больше власти, чем могли предвидеть голосовавшие за него избиратели.

Самоустранение оппозиции

Предполагается, что треть учрежденной Виктором Януковичем ассамблеи составят эксперты в области конституционного права. Остальные кандидатуры должны быть выдвинуты различными общественными организациями, аналитическими центрами и политическими силами. Однако оппозиционные партии наотрез отказались участвовать в формировании нового органа. Так, экс-премьер и лидер крупнейшей оппозиционной партии "Батькивщина" Юлия Тимошенко в письме из Качановской колонии назвала Конституционную ассамблею "салоном ритуальных услуг "Во имя жизни".

Президент и его окружение, по мнению Тимошенко, "хотят сделать свою власть вечной и не оставить даже следов от евроинтеграционной стратегии Украины". Лидер второй по популярности оппозиционной партии Фронт змін (Фронт перемен) Арсений Яценюк назвал ассамблею "ширмой… гарантирующей Януковичу второй срок президентства" путем избрания в парламенте. Партия Виталия Кличко УДАР сочла предложение властей принять участие в разработке Конституции "хорошим, но пустым жестом власти" и призвала "отказаться от участия в этом фарсе".

Спешить никто не будет

Руководитель рабочей группы по формированию Конституционной ассамблеи, первый президент Украины Леонид Кравчук отвергает обвинения оппозиции. По его словам, эксперты в области конституционного права "связаны только с наукой и практикой, не служат партийным боссам и не напишут Конституцию для одного человека". За год группе Кравчука удалось разработать три документа: концепцию образования Конституционной ассамблеи, положение об этом органе и третий документ "рабочий, внутренний", содержание которого не разглашается. Работа ассамблеи, по прогнозам Кравчука, может завершиться весной 2014 года.

16.04.2012

Автор: Александр Савицкий

Редактор: Марина Барановская

//dw.de/dw/article/0,,15885348,00.html?maca=rus-rss-ru-all-1126-rdf

Фото: president.gov.ua

Киев. Здание Конституционного Суда Украины

Ганс-Юрген Гаймзьот: Україна рано чи пізно таки стане правовою державою

Мабуть, якби серед дипломатичних місій в Україні проводився конкурс на найактивнішу громадсько-політичну позицію, Посольство Федеративної Республіки Німеччини точно б опинилося серед призерів. Почнімо з того, що посол Ганс-Юрген Гаймзьот не так давно почав вести свій блог на «Українській правді», що саме по собі можна назвати неординарним учинком.

Посольство регулярно проводить всілякі зустрічі, круглі столи, конференції, панельні дискусії з найрізноманітніших питань. Наприклад, у лютому в посольстві відбулася велика дискусія щодо нового Кримінально-процесуального кодексу. Були присутні провідні німецькі та українські юристи, народні депутати, викладачі спеціалізованих вишів...

Щоправда, в ЗМІ широкий розголос отримав зовсім інший захід — нещодавня лекція початкуючого німецького історика Г.Россолінського-Лібе «Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам’ять про нього». Ця лекція, м’яко кажучи, викликала дуже неоднозначну реакцію. Закордонні українці навіть зажадали в амбасади вибачень. Мовляв, доповідач є недостатньо кваліфікованим (ще продовжує навчання), але «досить балакучим екстремістом»

Пан Гаймзьот тоді написав у своєму блозі: «Бути толерантним відносно легко, якщо я згоден з думкою свого візаві. Набагато важче, коли є відмінність у поглядах. І дуже проблематично, коли дискусія ведеться публічно»

Як би там не було, німецькій стороні можна докоряти в чому завгодно, але не в байдужості. Україна і Німеччина небайдужі одна до одної, і це, мабуть, найголовніше.

В останні дні в епіцентрі українського політичного життя опинилися німецькі медики. Сьогодні-завтра німецькі лікарі можуть приїхати до України для ознайомлення з умовами Центральної клінічної лікарні №5 «Укрзалізниці» (Харків), в якій збираються лікувати VIP-в’язня Качанівської колонії. Раніше на сайті клініки «Шаріте» з’явилася інформація, що ця медустанова готова надати свої послуги для лікування Юлії Тимошенко. З цієї теми ми й почали нашу розмову з послом Федеративної Республіки Німеччини в Україні Гансом-Юргеном ГАЙМЗЬОТОМ.

Пане посол, ось вже два тижні одна з топових тем в українських ЗМІ – лікування лідера опозиції Юлії Тимошенко в клініці «Шаріте». Минулої п'ятниці заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін у телеефірі каналу «Інтер» підтвердив, що переговори між Німеччиною та Україною щодо лікування Тимошенко дійсно тривають.

– Таку пропозицію українській владі зробили лікарі клініки «Шаріте». В п’ятницю 13 квітня вони знову приїдуть до України. Було також проведено переговори між представниками уряду Німеччини та України. І в результаті цих контактів домовилися перевірити можливість такого лікування. На мій погляд це цілком реально, якщо на це є політична воля.

– В принципі, ще не було прецедентів, аби ув’язнений лікувався за кордоном. Які тут можуть бути юридичні обґрунтування?

– Україна є членом Ради Європи і, на мою думку, ст. 39 регламенту Європейського суду з прав людини і тимчасова постанова ЄСПЛ створюють тут можливу основу. З іншого боку, таку можливість створює і реформа Кримінально-процесуального кодексу за наявності відповідної волі. Але це, звичайно ж, справа українського керівництва і законодавця.

– У тому ж ефірі Ренат Кузьмін заявив, що прокуратура перевіряє інформацію про можливу причетність Тимошенко до вбивства Щербаня та ще двох осіб...

– Я вважаю, тут необхідно розрізняти дві речі. З одного боку – лікування (і в цьому питанні потрібно враховувати гуманітарний аспект), з іншого боку – правові процедури.

Думаю, з урахуванням її стану, з урахуванням тих страждань, яких вона, поза сумнівом, зазнає, питання її лікування залишається першочерговим.

– Парламентська Асамблея Ради Європи підтримала можливість запровадження санкцій проти України. Як ви вважаєте, чи дійде до цього?

– Наша головна мета полягає в тому, аби Україна увійшла до системи зв'язків європейських держав. Тому я вважаю дискусію про можливість запровадження санкцій сумнівною, тим паче, коли не зрозуміло, що мається на увазі, і якщо ці санкції стосуватимуться населення України.

– Якщо я не помиляюся, саме німецький депутат ще минулого року першим виголосив словосполучення «індивідуальні санкції». Чи піде Німеччина на реальні, індивідуальні санкції відносно чиновників режиму, якщо не будуть виконані установки ПАРЄ?

– Можливість застосування індивідуальних санкцій обговорюється у ряді європейських країн. Але, як вам відомо, такі далегоклядні рішення в Європі ухвалюються спільно, за участю всіх країн, яких ці рішення стосуються.

В принципі, все можливо. Але треба враховувати, аби це було доцільно і вело до мети.

– Коли і за яких обставин може відбутися зустріч Віктора Януковича і Ангели Меркель?

– Наразі немає безпосереднього приводу для такої зустрічі. Якщо Німеччина стане учасником фінального матчу, то, можливо, такий привід з’явиться.

– Ви ведете блог на «Українській правді» – це досить незвично для посла. Що вас підштовхнуло до такого кроку?

– Насправді, першим був британський посол, який до цього дня продовжує цю справу і випереджає усіх за кількістю записів.

Я з’ясував для себе, що багато з того, що хвилює нас в Німеччині, тут невідомо. І на певні питання дивляться по-різному. Тому я вбачаю в цьому блозі можливість донести до політично зацікавленого читача думку з Німеччини.

– В одному зі своїх блогів ви написали, що український Конституційний суд не зумів довести свою незалежність, що практично всі його рішення «течуть у бік влади».

– Я все ж переконаний у тому, що Україна рано чи пізно все-таки стане правовою державою і тут усвідомлять, що правові рамки існують для формального затвердження права, але й для захисту громадянина від влади. В пострадянських країнах з низьким рівнем захисту прав громадянина і людини це має велике значення. Як кажуть у нас, Рим не за один день будувався. Україна – це країна перехідного періоду з важкою історичною спадщиною, що накладає свій відбиток. Але мені б хотілося, аби представники судової та правоохоронної системи виявили більше мужності.

– Можливо, ви чули приказку «Де два українця – там три гетьмана». Зараз українські демократи намагаються подолати цей стереотип і об'єднатися. «Фронт змін» і «Батьківщина» збираються йти на вибори одним списком. Як ви оцінюєте ці процеси?

– В українських прислів’ях завжди міститься часточка істини, навіть, можливо, більше, ніж часточка.

Я дуже сподіваюся на те, що українській опозиції вдасться об'єднатися на спільній основі. Вдасться об'єднатися, якщо не в одну, то в дві, максимум у три колони. Але головне – для чого і на якій змістовній основі відбудеться це об'єднання. Наприклад, незалежність правової системи. Це могло б стати дуже важливим меседжем.

Важливо витримати баланс. З одного боку, потрібно піднімати теми, які хвилюють населення, демонструвати свою здатність домогтися змін, а з іншого боку, не впадати в банальний популізм. Потрібно бути чесними з людьми і пояснювати необхідність деяких болісних кроків.

Наприклад, уряд України виділяє непомірно великі дотації на дешеву електроенергію для приватних домогосподарств, а також для місцевих теплоелектростанцій у розмірі 10,7 млрд. доларів США. Це робиться нібито на користь соціально незахищених верств населення. Але якщо заглибитися в деталі, то ще невідомо, хто насправді від цього виграє. Тобто існує багато питань, де опозиція могла б продемонструвати свою принциповість.

– Європа також вимагає від України підвищити ціни на газ для населення. І це справді болісний крок. Через які ще болісні кроки, на ваш погляд, повинна пройти Україна?

– Те, від чого всі страждають, але залучені в це, як у систему. Мова йде, звісно ж, про корупцію. Це не повинно тривати вічно. За цю проблему треба братися не на одному рівні, а на всіх рівнях. Не можна карати лише державних службовців. Необхідно пильно подивитися і на рівень розподілу державних замовлень в економіці, видачі ліцензії і приватизації. І треба починати з виховання, змалечку, щоб на генетичному рівні це усвідомлювалося як зло.

Німеччина відома своєю екологічною свідомістю. Відповідне виховання починається з початкової школи. А завдання політиків – показувати приклад.

– У Німеччині дуже популярний наш боксер Віталій Кличко. Хоча нині він уже, швидше, не боксер, а український політик. Як ви розцінюєте його перші кроки як політика національного рівня?

– Вважаю, що у нього є одна дуже хороша риса, важлива в політиці – він гідний довіри. Я сподіваюся, що йому вдасться повністю сконцентруватись на політиці, і тоді він досягне успіху. І сподіваюся, що він підбере собі таку команду, яка зможе забезпечувати йому високий рейтинг і компетентно працюватиме над виконанням необхідних завдань.

– Журнал Stern вирішив з'ясувати, хто є для німців прикладом для наслідування. Третє місце посіла нинішній канцлер Ангела Меркель, на другому опинився телеведучий Гюнтер Яух, а на першому – колишній канцлер Гельмут Шмідт? Чому саме він? Що такого привабливого в цій людині для німців?

– Нині йому понад 90 років, це людина збагачена життєвим досвідом. Треба сказати, він був нетиповим політиком. Люди відчували, що для нього утримання влади – не самоціль. Так і сталося – він свого часу втратив пост канцлера.

Я з радістю переконався, що тут в українських книжкових магазинах можна придбати книгу в українському перекладі, в якій опубліковано бесіди Гельмута Шмідта з німецько-американським істориком Фрицем Штерном. І я тільки хотів би побажати цій книзі якомога більше читачів в Україні. Ця книжка – прекрасна можливість познайомитись із двома мудрими людьми.

– До речі, один німецький письменник наразі опинився в центрі скандалу. Гюнтера Грасса визнали персоною нон ґрата в Ізраїлі. У своєму вірші він розкритикував політику Ізраїлю щодо Ірану. Зараз у Німеччині хтось його критикує, називаючи його твердження абсурдними, а хтось навпаки – захищає. Мовляв, Ізраїлю треба більш терпимо ставитись до критики. Цікаво знати вашу точку зору? На чиєму боці ви?

– На жаль, останніми роками Гюнтер Грасс виділявся більше своїми політичними висловлюваннями, ніж своєю літературною діяльністю. Я охоче залишаюсь прихильником його ранніх творів – таких як «Кіт і миша» та «Жерстяний барабан». До речі, «Жерстяний барабан» уже є українською мовою.

– Треба буде почитати. А як вам його політичні вислови?

– У них, на мій погляд, не витримано відчуття міри. Його політичні оцінки в мене завжди потрапляють в кошик для паперів.

– Було цікаво дізнатися, що канцлер Ангела Меркель живе у звичайній квартирі в центрі Берліна. Чи були ви в гостях у нашого Президента в Межигір’ї? Хотіли б ви там побувати?

– (Посміхається.) Я там ще не бував, тому не можу судити про це. Я вірю не всьому, що бачу і читаю в газетах. Для мене набагато важливіший змістовний бік зустрічей з політично відповідальними особами в Україні. І неважливо, де це відбувається.

– Ви вже майже чотири роки очолюєте німецьку дипломатичну місію в країні. Що вам у нас сподобалося, а що шокувало? Я знаю, що багатьох іноземців шокує кількість дорогих машин на вулицях Києва. Серед них, до речі, трапляються й справжні шедеври німецького автопрому.

– Ви знаєте, я з 2005 по 2008 рік був генеральним консулом ФРН у Нью-Йорку і маю зізнатися, що в Києві більше «Майбахів», ніж там.

В Україні є безліч речей, які мені подобаються і які я люблю. І цей перелік дуже довгий. Можливо, я його коли-небудь і опублікую.

А те, що мене тут шокує – це, з одного боку, використання влади у власних економічних інтересах. Причому це має відношення до всіх рівнів. З іншого боку, використання правової системи для переслідування опозиційних політиків.

– І при цьому суспільство доволі толерантно до цього ставиться...

– Справді, часом мене ця інертність дивує. Навіть багато українців, які займають чітку позицію, все-таки проявляють готовність брати участь у цьому.

– Перейдемо до більш приємної теми – ЄВРО-2012. Як відомо, збірна Німеччині гратиме у Львові і в Харкові. Скільки, за вашими очікуваннями, німецьких уболівальників приїде в Україну?

– Обов’язково! (вигукує українською мовою.) Вам, напевно, відомо, що всі дванадцять тисяч квитків, надані Федерації футболу Німеччини для матчу у Львові, вже розпродано. Наразі шукають інших можливостей для придбання квитків, і ми розраховуємо на п'ятизначну кількість любителів футболу, які прибудуть до Львова.

Харків розташований трохи далі, але там теж відбудеться дуже цікавий матч. Але сьогодні Харків вже зв?язується з політично мотивованими процесами проти опозиційних політиків.

– А ви вже придбали квитки чи вас і так пустять?

– Я придбав кілька квитків на ігри, в яких не бере участі команда Німеччини. А на ті матчі, де гратиме наша збірна, я отримаю білет від Федерації футболу Німеччини за службовим обов’язком.

– Розкажіть нашим читачам, як ви відзначили Великдень? Чи є у Києві церква, куди ви ходите? І чи святкуватимете ви вдруге цієї неділі, за українським звичаєм?

– До мене завітали мої діти, моя теща. Ми побували на службі у церкві і відзначили це свято пасхальним обідом. Тут, у Києві, є Німецька лютеранська євангельська церква святої Катерини по вулиці Лютеранській. Ось лишень великодня прогулянка цього року не задалася. Було дуже холодно. «Фауст» Гете якраз починається з такої великодньої прогулянки. Але там уже явно відчуваються прикмети весни, яка настає. Цього пасхального понеділка я весни не відчув.

Також останніми роками я брав участь і у святкуванні православного Великодня у Києво-Печерській лаврі, і у Володимирському соборі. І не бачу причини, аби не зробити цього і нинішнього року.

Олена ЯХНО, «День» №66-67, 13 квітня 2012 року

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА /«День»

//www.day.kiev.ua/226968/

Микола Козюбра. Верховенство права i Україна 

Наталья Шныр. Словосочетание «верховенство права» у юристов вызывает лишь циничную ухмылку 

Дмитро Поїзд. Про верховенство права в Україні 

Володимир Сущенко. Верховенство права в контексті української ментальності 

Джон Теффт. Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модерного суспільства 

Віталій Крюков. Верховенство влади чи права? Спроба №2