Україні потрібна Конституція Землі

Екологія має стати питанням номер один у державній політиці, тому що людство довго не протримається: нас або накриє велике цунамі, або ми отруїмося власними ж продуктами життєдіяльності. 

«Ми» — це і Україна, і вся планета Земля, адже щодо екологічної безпеки країни дуже залежні одна від одної. 

Згідно із соціологічними даними, нині 70% українців ситуацію в своєму регіоні оцінюють як негативну. 11% взагалі назвали повітря, яким дихають, воду, яку п’ють, і землю, на якій вирощують продукти, «повністю» неблагополучними. 60% — «скоріше неблагополучною», 1,7% — повністю благополучною. 

Звичайно, це суб’єктивні оцінки, але в будь-якому випадку громадяни в своїх регіонах знають, яка в них склалася ситуація з накопиченням сміття, покинутими складами з добривами, забрудненими водоймами чи загазованим повітрям. Тобто ці оцінки варті, щоб до них прислухалися. Оцінюючи вплив на людство глобального потепління, 38% опитаних вважають, що основний «внесок» зробила людина, 52% вважають, що людство — це тільки один із факторів негативного впливу на природу, тільки 7% вважають, що до потепління призвели природні процеси.

Висловилися наші громадяни й щодо ідей, як покращити екологічний стан. Більшість українців — 67% — висловилися за те, щоб не смітити на вулицях і в парках; 58% кажуть, що готові економити воду, електроенергію і газ, а також використовувати енергозберігаючі технології; 35% готові сортувати сміття і майже стільки ж використовувати менше «хімії» в побуті. Також кожен п’ятий заявив, що не проти брати участь у суботниках. Що стосується питань атому, то майже 90% українців проти збереження в Україні радіоактивних відходів з інших країн. Повторення масштабних катастроф в Україні не боїться тільки половина громадян, а кожен п’ятий вважає, що нещастя може статися щодня.

Виходить, що громадська думка України вже готова до змін, до екологічних реформ. Потрібно лише суспільство організувати. Хто б (чи що) це зробив? Можливо, допоможе мобілізувати сили Екологічна Конституція Землі, автором якої є ректор Національного лісотехнічного університету України, академік НАН України, професор, доктор економічних наук Юрій ТУНИЦЯ.

16-17 травня цього року він став учасником ІV Невського міжнародного екологічного конгресу, що відбувався в Санкт-Петербурзі. Юрій Юрієвич був головним доповідачем з ідеї створення Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) — міжнародного правового акта екологічної безпеки планети, яка проголошувалася президентами України в 2007 р., 2008 р. та 2009 р. на сесіях Генеральної Асамблеї ООН. Тож нинішній наш співрозмовник — Юрій Туниця.

— Юрію Юрійовичу, скільки часу пройшло з того часу, як зародилася ідея створення Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ)?

— Перша наукова дискусія з цього приводу відбулася 1992 року на Міжнародній конференції в Університеті Хофстра (США). Але спочатку варто нагадати читачам, чим викликана необхідність вироблення і прийняття Екологічної Конституції Землі. Усім відомо, що планета Земля завжди була органічно єдиною, взаємопов’язаною природною (екологічною) системою. У зв’язку з глобалізацією Земля стала, відповідно, й взаємопов’язаною і взаємозалежною економічною системою, причому — агресивною до довкілля. А звідси — й деградація біосфери, врешті — й світової економіки. Ще В. Вернадський у своєму вченні про біосферу й ноосферу відзначав, що людство стало «потужною геологічною силою». Ми стали свідками антиекологічного способу господарювання. Розумне й ефективне вирішення як глобальних, так і національних екологічних проблем можливе лише за умови переведення світового господарства в екологічну (чи — «зелену») економіку. Тільки таким чином людство може змінити хибну траєкторію соціально-економічного розвитку цивілізації.

— У квітні цього року відбулася Міжнародна науково-практична конференція в зв’язку з 25-річчям Чорнобильської трагедії, а в березні світ здригнувся від другої найбільшої катастрофи — на АЕС «Фукусіма-1» в Японії. Невже й науковцям, а головне — урядам багатьох країн не зрозуміло: ЕКЗ треба приймати негайно?

— Ідеться і про інші аварії, скажімо, на нафтовидобувній платформі в Мексиканській затоці (США). Людство має запам’ятати: ці та інші екологічні катастрофи сталися не внаслідок випадкового збігу обставин. Вони — рукотворні. Одразу ж після недавньої трагедії в Японії в світі заговорили, чи потрібно будувати нові атомні електростанції. Адже є безпечніші, хоча й менш прибуткові, альтернативні джерела енергії. Так, потрібно рішуче вдаватися до використання альтернативних джерел енергетики. Але зрозуміло, що відразу всі АЕС не закриєш... І тому в усіх країнах, в Україні — передусім, потрібно екологізувати освіту, переконувати учнів, студентів, що ми, люди, залежні від природи. І не повинні ставати її руйнівниками.

— Розкажіть детальніше про ідею ЕКЗ.

— Концептуально ця ідея складається з двох частин: дефінітивної і регуляторної, тобто інституційної. Що мається на увазі? У дефінітивній частині повинні бути виписані узгоджені міжнародні правила та норми такої економічної діяльності, яка була б екологічно безпечною. Друга, регуляторна, частина — це потреба в створенні Світової Екологічної Організації в системі ООН, а також інших органів, які б регулювали й контролювали дотримання норм, виписаних у дефінітивній частині, завдання та правила функціонування цих органів.

Уперше ініціативу створення ЕКЗ озвучив на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1997 році президент України Леонід Кучма. Вдруге він нагадував світовій громадськості про існування такої важливої ідеї в Зверненні з нагоди закриття Чорнобильської атомної електростанції 15 грудня 2000 року. У 2006 році це зробив прем’єр-міністр України В.Янукович у листі від імені уряду до учасників Міжнародної наукової конференції «Екологічна Конституція Землі як економіко-правова основа глобальної стратегії сталого розвитку та екологічної безпеки планети». Про потребу створення ЕКЗ говорили в ООН президент України В.Ющенко (2008, 2009), а також міністр закордонних справ України А.Яценюк у 2007 році.

— А політики інших країн?

— Першу частину ідеї ЕКЗ було проголошено на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН від імені Бразилії, Німеччини, Сінгапуру й Південної Африки канцлером Німеччини Гельмутом Колем... Будемо сподіватися, що скажуть своє слово парламенти країн-членів ООН. Адже свого часу Представництво України при Євросоюзі провело значну роботу з популяризації ідеї ЕКЗ. І, як нам здається, Європарламент мав би підтримати цю ідею. До речі, документи Конференції ООН із довкілля і розвитку (вона відома як «Ріо-92») спираються на найвищі досягнення людського розуму ХХ століття, вони були схвалені консенсусом 179 країн світу. На жаль, тільки один з п’яти документів саміту «Ріо-92», тобто Конвенція про зміни клімату, набув юридичної сили у вигляді Кіотського протоколу, підписаного й ратифікованого більшістю держав світу.

— Але, все ж таки, чому навіть після 16 конференцій, проведених ООН щодо продовження дії Кіотського протоколу після 2012 року, цей документ не здобув одностайної підтримки більшості країн світу? Чому, скажімо, кліматична конференція ООН у Копенгагені, наприклад, у 2009 році, не змогла прийняти заключний документ, а лише декларацію, навіть більше — розпливчасту угоду щодо глобального потепління просто «прийняли до відома»?

— Можливо, тому, що більшість країн, що розвиваються, вважають цю угоду «змовою багатих». Німецький часопис «Шпігель» пояснив це так: «Амбітні ідеї Копенгагена розбилися об інтереси США, Китаю та кількох інших країн, які вони ретельно охороняють».

— Отже, головними бар’єрами на шляху створення ЕКЗ є, з одного боку, багаті країни, а з іншого — наша влада. Це якщо говорити й про Україну.

— Звичайно. Хіба ще не достатньо фактів, щоб зрозуміти, збагнути і нам, і всім: маємо створити узагальнений консолідований основний закон, який би об’єднав усі міжнародні угоди в екологічній сфері й стимулював екологічну економіку, яка не спричиняє катастрофи? Треба добитися того, щоб той, хто забруднює середовище, платив. Цей принцип має бути основним. Я добивався, щоб виступити на пленарному засіданні Чорнобильської конференції (до 25-річчя катастрофи на ЧАЕС), щоб поговорити про це, про ЕКЗ, але нічого не вийшло. Мені тільки дали слово на засіданні секції.

— А на ІV Невський міжнародний екологічний конгрес, що відбувався нещодавно в Санкт-Петербурзі, вас запросили. І ви були головним доповідачем. Чому така неповага вдома й розуміння — за кордоном?

— Знаєте, немає пророка у своїй Вітчизні. А якщо серйозно, то в них не було кому доповідати з приводу ЕКЗ. Він відбувався у Думській залі в присутності 1 500 осіб із 48 країн. Нашу, українську, делегацію з 13 осіб, яку очолював голова ВР Володимир Литвин, гарно прийняли. У цій великій залі мені легко говорилося. Про те, що має бути реалізована ідея як створення Всесвітньої екологічної організації, так і, згодом, Екологічної Конституції Землі — основний закон, що може стати потужним імпульсом досягнення консенсусу у вирішенні проблем зміни клімату та інших екологічних загроз. Про те, що парламент і уряди всіх країн світу повинні до нас прислухатися і провести парламентські слухання та широкий діалог із громадськістю щодо принципових питань створення ЕКЗ. Наприкінці я висловив думку, що організатори Конференції ООН із сталого розвитку (2012 р.) повинні внести це питання у порядок денний Саміту Землі «Ріо+20». Приємно, що учасники Невського міжнародного екологічного конгресу підтримали ідею створення Світової Екологічної Організації і підготовки Екологічної Конституції Землі. Це вселяє надію.

Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ /«День» №95-96, 03 червня 2011 р.

//www.day.kiev.ua/210587