28-го червня по
всій Україні пройшли заливні дощі, місцями грози. Саме так – похмуро та
непривітно – відсвяткувала Україна "велике" державне свято – День
Конституції. Ніби оплакуючи загибель свого Основного Закону, скасованого Конституційним судом ще минулого року.
Вийшовши з
під’їзду та ховаючись від негоди під хитким дахом зупинки, мені мимоволі
довелось стати свідком розмови трьох молодих дівчат:
- Прівєт, с
празнікам!
- С какім?
- Ну как, с Дньом
маладьожі!
- Так він же був
позавчора…
- І вчєра, і
сьодня… всє чітирі дня…
- Та нє, сьодня ж
цей, День Канституціі!
Молодь також для
наших "можновладців" ніколи не була пріоритетним напрямком державної
політики, але зараз мова не про неї. Мова про те, що цей день так і не став
народним святом.
Ми просто не
вважаємо, як, власне, ніколи й не вважали, його таким. Хіба що ще одним
вихідним.
Його перші три
літери назви – "кон-" – вже давно замінені нами на "про-".
І від цього зміст цієї дати став лише чіткішим та зрозумілішим.
Ми не сліпі. Ми
все бачимо. І робимо висновки.
Тому нам взагалі
не зрозуміло – а що ж ми святкуємо?
Як це – "не
зрозуміло", здивується хтось… 28 червня 1996 року в Україні відбулось
прийняття чи не найдемократичнішої
у світі Конституції. Але ким і для кого? Народом і для народу? Ні. Швидше,
керівництвом держави для себе.
Нам як кістку
кинули декларативні твердження про "джерело влади", рівність та
соціальні гарантії, а за собою закріпили абсолютну владу та
безвідповідальність.
Та вони не
врахували того нюансу, що ми з цим документом ніколи не погоджувались. Ми не
казали ані "ТАК", ані "НІ". Нас взагалі ніхто не запитував.
І тому ми не сковані жодними зобов’язаннями.
Президент у
своєму зверненні до народу говорить про необхідність відкоригувати Конституцію.
Адже вона не зовсім досконала.
Браво.
Хоч крапля правди
є в бочці брехні. Однак способи, якими наш гарант збирається її корегувати,
викликають сумніви у їх об’єктивності. Що це за "Конституційна
Асамблея"? Хто ці мудрі експерти, що до неї входять? Чому саме вони, а
не хтось інший?...
В тому, що
Конституцію "покращать", я не маю жодних сумнівів. В тому, що всі
"покращення" будуть на руку діючому президенту, я також переконаний.
Та як його не покращуй – законів і далі ніхто не дотримуватиметься.
Ніхто з тих, хто
при владі. І сьогоднішнє створення Конституційної Асамблеї – це лише спосіб
глибшої узурпації влади.
За незрозумілими
назвами незрозумілих органів ховається абсолютно протилежний зміст. Адже
сьогодні під обгорткою "Конституційної Асамблеї" нам намагаються
впарити такий собі дорадчий орган при президентові Україні, в той час як його
первинне значення – це установча влада.
Його ще часто
називають Установчими (національними, народними, конституційними) Зборами
(соймом, конгресом, конвентом, скупщиною тощо).
Саме з таких
зборів починається діяльність будь-якої громадської, політичної, комерційної
організації чи об’єднання. З нього почало своє життя чимало держав – Франція,
США, Німеччина, Туреччина, Бельгія, Польща, Литва, Латвія, Грузія, Чехія,
Індія, Естонія, Італія, Болгарія, Румунія, Португалія тощо.
Хтось буде нас
переконувати, що держава – це занадто складний механізм, і тому її не можна
порівнювати з іншими організаціями. Це маячня. І переконують нас в цьому ті,
кому вигідно керувати державою, побудованою за зразком організованого
злочинного угруповання.
Насправді держава
– це лише форма самоорганізації населення. Все геніальне – просте. І чим
простішим є державний механізм – тим меншим є простір для зловживань. Тим
більше демократії. Тим більших успіхів може досягнути кожен громадянин зокрема
і їхні об’єднання в цілому.
Ідея створення
Конституційної Асамблеї має сенс. Але лише в тому випадку, якщо жоден з
існуючих органів влади не братиме участі в її створенні та роботі. А її
напрацювання будуть затверджені на всенародному референдумі постатейно. І всі
результати голосування безапеляційно будуть прийняті та виконані діючим
режимом.
Це останній шанс
для діючої влади на мирне і безболісне завершення державотворчого процесу в
Україні, що триває вже понад 20 років.
Чи скористається
влада цим шансом?
Дмитро Сінченко, Рух Державотворці, 30 червня 2011
р.
|
//durdom.in.ua/uk/main/photo/photo_id/26850.phtml |
1 коментар:
Молодь - наше майбутнє!
Що не ясно?
Дописати коментар