Виступ Президента України Віктора Януковича під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності в Палаці «Україна» 2012

Шановні співвітчизники!

Річниця незалежності - це свято єдності, гордості і надії.

Це час підбити підсумки нашої роботи і поговорити про плани та перспективи.

Останні роки були дуже серйозним випробуванням для українського народу.

Ми відчули жорсткий зовнішній тиск. Пережили тривалий час політичної нестабільності.

Зіткнулися з жорсткими економічними труднощами, породженими світовою економічною кризою.

Незважаючи на всі труднощі, ми наполегливо будуємо нашу спільну українську перспективу, виборюємо собі гідне місце в світі.

Загрози і проблеми, з якими стикається Україна, не унікальні.

Згортаються світові ринки, сповільнюється рух інвестицій, гальмується процес технічного і технологічного оновлення.

Звужуються можливості для досягнення торговельного і бюджетного балансу.

Особливість нашого становища зумовлена тим, що нинішніми труднощами прагнуть скористатися не лише зовнішні, а й внутрішні сили, які намагаються зробити політичний капітал на проблемах українського суспільства.

Я маю на увазі деструктивну частину опозиції, яка відмовляється від змістовного діалогу, робить ставку на дестабілізацію і хаос.

Її мотив зрозумілий - сховатися від відповідальності за свої минулі помилки. Заради політичного реваншу вони йдуть на провокації в Україні і за кордоном. Їм більше нічого запропонувати суспільству.

Проте не політики-популісти, а корумпована бюрократія становить найбільшу загрозу для розвитку країни.

Однак у влади достатньо політичної волі та важелів, щоб навести порядок і покласти край корупційному свавіллю.

Я переконаний: попри об’єктивні труднощі та внутрішню протидію, ми продовжимо курс на оздоровлення економічної, соціальної, правової та адміністративної сфер.

Історія нашої держави додає мені впевненості у тому, що ми досягнемо поставленої мети.

Адже становлення української нації, процес творення української держави - це історія пошуку, що ніколи не припинялася.

Це історія постійних економічних, політичних, соціальних і гуманітарних трансформацій. Від Давньої України-Русі до сучасної незалежної української держави.

І спільно з іншими європейськими народами ми творимо Європу ХХІ століття.

Ми здолали шлях від неповороткої і неефективної командно-адміністративної економіки до ринкової економіки відкритих можливостей та ініціативи.

Ми зруйнували систему ідеологічного диктату та політичного примусу.

Сьогодні в Україні активно утверджуються демократичні і правові процедури. В центрі сучасної політично-правової системи знаходяться права і свободи громадянина.

Відкрито шлях свободі думки і творчої самореалізації. Поставлено надійні перепони проти приниження на етнічному, культурному чи релігійному ґрунті. І ці досягнення сьогодні цінує кожен громадянин України.

Шановні друзі!

Незалежність - це в першу чергу спроможність держави самостійно обирати шляхи власного розвитку, захищати інтереси своїх громадян, гідно протистояти викликам сучасного мінливого світу.

Пройшовши шлях довжиною у двадцять один рік, наша країна поступово перетворилася на помітного світового гравця.

Відкрита модель національного економічного розвитку довела свою ефективність як в умовах кризи, так і в післякризовий період.

Нині перед Україною постали нові глобальні виклики, пов'язані з серйозним ускладненням ситуації на світових фінансових ринках, політичною нестабільністю на Близькому Сході.

За цих умов затягування з реформами наражатиме Україну на нові кризи, позбавлятиме можливостей світового економічного прогресу.

Саме тому з 2010 року ми пішли шляхом радикальних економічних реформ, розпочавши їх з дерегуляції економіки.

Ми послідовно рухаємося до створення сприятливих умов для цивілізованого й відповідального бізнесу в країні.

Зокрема, на законодавчому рівні визначено виключний перелік документів дозвільного характеру. Чиновникам заборонено встановлювати дозволи, не передбачені законом.

Скасовано понад 58 тисяч актів та рішень, які створювали перепони для розвитку бізнесу. Запроваджено декларативний принцип початку господарської діяльності.

Ми знизили ставки податків, надали податкові канікули для малого бізнесу, готельної справи, ІТ-індустрії.

Незважаючи на несприятливі зовнішні чинники, протягом 2010-2012 років нам загалом вдалося подолати руйнівні наслідки кризи і забезпечити стабільне зростання ВВП.

Економічні успіхи дали поштовх для зростання реальних доходів українців. Реальна зарплата торік зросла майже на 9%, за перше півріччя 2012 року - майже на 16%.

Стабільний валютний курс гривні є надійним орієнтиром для бізнесу, стимулом для притоку іноземних інвестицій.

Відбуваються якісні зрушення у структурі національного експорту, особливо у сфері послуг.

Сьогодні ми з гордістю можемо говорити, що Україна належить до п’ятірки найбільших світових експортерів програмного забезпечення.

Успішно втілюється ціла низка національних проектів. У тому числі проект «Нове життя», в рамках якого відкрито 6 перинатальних центрів, де вже народилось 8 тисяч дітей.

Ще одним прикладом ефективного впровадження національних проектів є будівництво в Одеській області LNG-терміналу.

Видатною віхою в історії Незалежної України є успішне проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

За останні два роки нам вдалося радикально прискорити побудову цілої низки важливих інфраструктурних проектів.

Нові термінали аеропортів, дороги, стадіони, модернізований рухомий склад залізниць, оновлена готельна інфраструктура, сучасні прикордонні пункти переходу утворюють потужну базу для подальшого економічного зростання.

Фінал європейського футбольного чемпіонату відкрив світові нову Україну. Ця подія сприяла звільненню європейців від багатьох стереотипів, нав’язаних недобросовісними політиками.

Проведення в Україні Євро-2012 довело всьому світові, що ми є надійним партнером міжнародної спільноти і здатні виконувати складні завдання.

Переконаний, що ми підтвердимо це високим рівнем проведення чемпіонату Європи з баскетболу у 2015 році та під час боротьби за можливість прийняти в Україні Зимні Олімпійські ігри 2022 року.

Послідовно посилюється й соціальний вектор державної політики. Доказом цього є нові соціальні ініціативи, які вже знайшли своє відображення у відповідних змінах до Державного бюджету.

У непростих економічних умовах ми знаходимо можливість підвищення соціальних стандартів.

Розпочалися важкі, проте неминучі реформи соціальної сфери: пенсійного, трудового законодавства, сфери охорони здоров’я.

Посилюється цільова спрямованість соціальної допомоги, ефективність видатків на соціальну сферу.

Наша мета - створити справді ефективну і динамічну систему соціального забезпечення громадян.

«Перезавантажено» регіональну політику. Регіони поступово позбуваються звички озиратися на центр, вчаться раціонально розпоряджатися своїм ресурсним потенціалом на стратегічних засадах.

Все це відбувається на тлі посилення взаємовигідної міжрегіональної співпраці, що зміцнює єдність країни.

На моє глибоке переконання, ці реформи позначили принципово новий етап розвитку незалежної України.

Адже вони спрямовані на встановлення норм, правил, практики, притаманних вже не перехідній економіці, а сучасним зрілим країнам європейського типу.

У зовнішньополітичній площині ми залишаємось вірними європейському вибору.

Ми впевнено торуємо шлях розбудови сучасної європейської держави. Але це надзвичайно складний процес. Ми шукаємо свою дорогу до спільноти розвинених держав.

Проте інтеграція за будь-яку ціну - за рахунок втрати незалежності, економічних чи територіальних поступок, за рахунок дозволу втручатися у внутрішні справи - такий шлях ми ніколи не сприймали і не сприймемо.

Свобода і незалежність - це найголовніша умова успіху і процвітання України.

Вільна держава, як і вільна людина, може робити помилки, може зазнавати поразок. Але у неї завжди є шанс на перемогу в майбутньому. У того, хто втратив свою незалежність, такого шансу немає.

Останнім часом ми здійснили серйозні кроки в напрямі входження України до європейської спільноти. Парафовано Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Тепер ми очікуємо на порозуміння з боку наших європейських партнерів, оскільки сприймаємо цей процес, як дорогу з двостороннім рухом.

Будуючи нову державу, ми прагнемо будувати новий світ, нову Європу, повноправною частиною є вже сьогодні Україна. Водночас ми маємо пам’ятати наскільки важливими для України є відносини з країнами СНД, зокрема з нашим найбільшим торговельним компаньйоном та сусідом - Росією. Нам необхідно всебічно розвивати співробітництво з нашими партнерами по СНД, адже саме там знаходиться найбільший ринок для українських товаровиробників. Тож ми не повинні залишати поза увагою інтеграційні процеси, що там відбуваються.

Шановні співвітчизники!

В історії людства вже не раз траплялись революційні зміни. Коли попередні моделі розвитку виявлялись вичерпаними і неефективними, наступав час трансформацій. І сьогодні світ входить саме у такий період.

Попереду нас очікують системні, фундаментальні зміни, які торкнуться усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства, держави.

На порядку денному міжнародного співтовариства стоять справді глобальні виклики:

• забезпечити вихід до новітніх технологічних укладів;
• вирішити проблему погіршення екології і кліматичних змін;
• знайти нову модель соціально-економічного розвитку в умовах обмежених життєво-важливих ресурсів;
• гарантувати глобальний демократичний розвиток, захист прав людини, бізнесу і співробітництво у світі.

В таких умовах успішний розвиток української держави залежить від нашої здатності виробити власну випереджальну стратегію подолання ризиків і загроз.

Одним із ключових викликів сучасності для всіх без виключення країн світу залишається глобальна економічна криза.

До цього часу зберігається нестабільність на світових фінансових ринках.

В багатьох країнах світу, передусім у країнах зони євро, накопичуються проблеми в секторі державних фінансів.

На тлі глобального зниження попиту загострюється конкуренція за ринки збуту і боротьба за збереження національного промислового потенціалу. Все більш реальною стає загроза торговельних війн.

В умовах невизначеності і зростаючих ризиків у глобальній економіці ми маємо робити ставку на вільне підприємництво, гарантувати максимально сприятливий клімат для інвестицій, для створення нових виробництв, впровадження новітніх технологій.

Україна має стати найбільш сприятливою країною для бізнесу - країною відкритих можливостей.

Розпочати і вести бізнес в Україні повинно бути простіше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Така наша мета.

Тільки в цьому випадку ми зможемо реалізувати наш шанс і наше прагнення увійти до лав країн-лідерів.

Для того, щоб гарантувати сталий розвиток країни маємо також знайти відповідь на проблему дефіциту енергетичних ресурсів.

У сучасному світі енергетична безпека вже стала синонімом незалежності та суверенітету держави. І ми повинні зробити прорив у вирішенні наших енергетичних проблем.

Україна має багаті запаси метану та сланцевого газу, родовища вуглеводнів на шельфі Чорного моря. Для їх розробки залучаються провідні іноземні компанії. Залучаються великі інвестиції.

Ми нарощуємо інвестиції у ядерну енергетику.

У нас є гарні перспективи для розвитку альтернативної, передусім «зеленої енергетики». Ми вже побудували найбільшу в Європі сонячну електростанцію.

У нас величезний невикористаний потенціал впровадження новітніх енергоефективних і енергозберігаючих технологій в економіці та житлово-комунальній сфері.

Впевнений, що в перспективі Україна позбудеться тотальної залежності від іноземних постачальників енергоресурсів.

Разом із тим, до традиційних глобальних ресурсних проблем сьогодні додаються нові. Через зміни клімату людство стикається із загрозами нестачі продовольства та питної води, деградацією сільськогосподарських угідь. За таких умов пріоритетом для України є розвиток аграрного сектору та харчової промисловості.

Наша держава має все необхідне для світового лідерства у цих секторах виробництва. Ми маємо сприятливі природно-кліматичні умови, потужний земельний і людський потенціал, розвинену науково-дослідну базу та вікові аграрні традиції. І ми повинні відповідально розпорядитися цими перевагами.

Україна вже сьогодні є потужною складовою світової продовольчої безпеки. Увага міжнародної спільноти до нашого аграрного сектору дедалі зростатиме. Це - шанс залучити кошти для модернізації національного АПК, «вдихнути нове життя» в сільські території та громади.

Водночас, хочу наголосити, що наша земля, наші ріки і озера, ліси і поля - це не просто природний ресурс. Це багатство всього народу, наш спадок, який ми отримали від предків і маємо передати нашим дітям. Тому раціональне землекористування, дбайливе ставлення до екології має бути базовим принципом нашої політики.

Часи трансформацій і змін у світі часто супроводжуються зростанням конфліктності у міжнародних відносинах.

Сьогодні відчутно збільшується кількість й інтенсивність локальних збройних конфліктів. Росте напруження у відносинах між різними центрами впливу у світі.

Водночас знижується дієвість міжнародного права та ефективність міжнародних безпекових організацій.

Україна як відповідальний учасник міжнародних відносин має докладати максимум зусиль для підтримки миру і недопущення нового глобального протистояння.

Позаблоковий статус держави відкриває перспективи для більш активної участі у врегулюванні міжнародних конфліктів у якості посередника.

Статус країни-засновниці ООН, наш авторитет і досвід роботи у якості непостійного члена Ради Безпеки ООН надасть ваги пропозиціям щодо реформування і підвищення ефективності цієї організації.

В контексті завдань підтримання миру і безпеки в регіоні актуальним стає формування єдиного й неподільного простору безпеки Великої Європи.

Для України, як і для інших позаблокових держав, обговорення формату створення такого безпекового простору дає можливості отримати додаткові зовнішні гарантії безпеки.

Водночас нам необхідно підвищити ефективність забезпечення національної безпеки за рахунок власних сил, засобів і ресурсів.

Вирішення цього завдання потребує докорінного реформування сектору безпеки та оборони. Напрямки цих реформ вже визначені у новій редакції Стратегії національної безпеки, Воєнній доктрині. І у найближчі роки поставлені завдання будуть виконані.

Виклики сучасного світу висувають нові вимоги і до ефективності урядів у обстоюванні власних національних інтересів.

Ефективність влади має критичне значення не лише для зменшення руйнівного впливу на Україну майбутніх криз і катастроф. Це, передусім, питання збереження і розвитку нашої економічної, соціокультурної, національної ідентичності. Це основна гарантія нашого суверенного права розпоряджатися власними ресурсами. І зрештою - власним майбутнім.

Тому саме зараз настав час для становлення ефективного та професійного державного апарату, якісних та доступних державних послуг, оперативного та результативного реагування на поточні та перспективні виклики.

Шановні друзі!

Світова криза стала не тільки випробуванням для нашої держави. Вона дала нам дуже цінні підказки, вказала на помилки, які ми можемо виправити. Вже багато що зроблено.

Базовим пріоритетом сьогодні є розвиток національного виробництва і звільнення підприємницької ініціативи.

В Україні акумулюються фінансові можливості для проведення глибинного оновлення виробничих фондів і технологічної бази. Для цього створюються всі необхідні умови.

Йде активний пошук інвесторів і партнерів для реалізації інноваційних проектів у перспективних галузях промисловості - машинобудуванні, літакобудуванні, розвитку енергетики.

Це ключова тема переговорів Президента і Уряду з нашими колегами із Росії, Китаю, США, країн ЄС. Ми відкриті до співробітництва і реалізації спільних проектів.

Головне, чого нам сьогодні бракує - це часу, так бездарно витрачати час, як наші попередники, ми не будемо. Наступні 2 роки будуть вирішальними для країни.

Або ми зосередимось на вирішенні дійсно важливих для суспільства питань. Або, в черговий раз потрапивши в тенета політичного протиборства, безнадійно відкотимося назад, посідаючи останні місця у світових інвестиційних рейтингах.

Сьогодні стабільність політичного життя і непорушність демократичних процедур є ключовою умовою нашого прогресу.

Але точка зору, що демократія - це постійні політичні перевороти, безкінечні авантюри, конфлікти, та розвороти державного курсу на 180 градусів - це велика помилка.

Демократія - це забезпечення прав і свобод громадян. Це забезпечення представленості їх інтересів в органах влади. Тільки на таких умовах можна будувати стабільність.

Сьогодні робиться все, щоб на практиці реалізувати цей принцип. На нових засадах буде сформовано новий парламент.

Партійний вождизм поступиться інтересам територіальних громад, які направляють своїх представників у Верховну Раду.

Переконаний, що цьогорічні парламентські вибори стануть відправним пунктом для кардинальних змін в українському суспільстві.

Буде вирішуватися питання вдосконалення бюджетної системи. Громади і регіони отримають необхідні повноваження та можливості для свого розвитку. Одержить новий імпульс адміністративна реформа.

Вибори мають відбутися чесно і відповідно до законодавства. Реформам потрібна легітимна представницька влада.

Заважати її формуванню, блокувати і зривати цей процес можуть тільки вороги оновлення нашої держави.

Я впевнений, що спільними зусиллями політичного керівництва держави, представницької влади всіх рівнів і громад ми подолаємо опір супротивників реформ на місцях, і в центрі.

Зі свого боку я робитиму все необхідне, щоб забезпечити реалізацію курсу перетворень.

Зокрема, Конституційна Асамблея забезпечить високий рівень фаховості і відкритості процесу підготовки нової редакції Конституції.

Закликаю всі політичні та громадські сили забути про поточну політичну кон’юнктуру і взяти участь в роботі Асамблеї.

Наступним кроком стане реформування правоохоронної системи. Наші правоохоронні органи, спеціальні служби мають стати не тільки ефективним інструментом протидії корупції та злочинності в усіх її проявах, але й забезпечувати безумовне дотримання законності та прав громадян.

Цьому сприятиме впровадження нового Кримінально-процесуального кодексу, прийняття низки законів про адвокатуру, прокуратуру.

Проте ключове значення матиме подальший розвиток української судової системи, яка є інструментом захисту прав громадян.

А це є серйозна справа для подальших економічних реформ. Особливо, якщо ми говоримо про земельну реформу, приватизацію, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Справедливий і незалежний суд - гарантія прав власника та інвестора. Тому продовження судової реформи є ключовою вимогою для продовження модернізації української економіки.

Мета економічних реформ - це не тільки технічне і технологічне оновлення. Наша мета - побудова відкритої економіки без рейдерства, корупції і «тіні».

Ще раз хочу наголосити - ми робимо ставку на розвиток вільного, конкурентного підприємництва. В цьому є основа майбутнього процвітання нашої держави.

Сьогодні у багатьох країнах обирають шлях збільшення податків. Для нас такий вихід неприйнятний. Навпаки, мусимо продовжити роботу по дерегуляції і лібералізації вітчизняного законодавства.

Вимагаю повністю знищити будь-який тиск на бізнес. Самим рішучим чином викорінити «наїзди» на підприємців корупціонерів від правоохоронних та контролюючих органів. Слід безжалісно очистити від них державну владу.

Натомість необхідно закріпити зрозумілі і стабільні «правила гри», створити чіткі гарантії прав власності, що дасть змогу розкрити підприємницький потенціал українського суспільства.

Водночас це звільнить шлях для приходу в Україну іноземних компаній і підприємців, які хочуть відкрити власну справу, налагодити нове виробництво, працювати над інноваціями разом з нами.

Зменшуючи тиск на бізнес, ми гарантуємо економічний розвиток на довгострокову перспективу.

Проте далеко не все вимірюється тільки економічною доцільністю. У ХХІ столітті державна незалежність набуває вираженого людиноцентричного виміру.

Громадянин оцінює дієздатність власної держави за станом безпеки життя й праці, рівнем задоволення основних соціальних потреб, вирішення власних проблем, захистом довкілля і створенням умов для самореалізації.

На жаль, доводиться констатувати: протягом двох десятиліть політики більше переймалися зовнішніми атрибутами незалежності, а не облаштуванням країни і життя людей.

У кричущому стані знаходиться житлово-комунальне господарство. Постійно посилюються техногенні ризики. Природні катаклізми загострили питання безпечності довкілля та спроможності протистояти стихії.

Переконаний, саме розбудова інфраструктури життєдіяльності має складати основний зміст нашої роботи щодо зміцнення незалежності України у найближчому десятилітті.

Таке завдання цілком може бути підґрунтям загальнонаціонального консенсусу. Адже робитимемо це для себе та для майбутніх поколінь.

Рухаючись в цьому напрямі, ми створимо необхідні умови для реформи соціальної сфери.

Нині успадкована ще від радянських часів розгалужена, але практично недієва соціальна сфера все менше відповідає очікуванням населення.

Рівень державної соціальної допомоги поки не захищає на достатньому рівні від злиднів. Водночас дуже часто соціальна допомога надається заможним громадянам.

Така система є несправедливою і має бути змінена і модернізована. Ми вже істотно просунулися в цьому напрямі завдяки реалізації нових соціальних ініціатив.

Разом з тим необхідно розуміти, що недоліки системи соціального захисту гостро відчуваються за умов зниження рівня добробуту населення.

Впевнений, що зростання оновленої української економіки буде надійною базою для підвищення доходів громадян.

Україна розпочала рух до побудови суспільства соціальної справедливості і ми не звернемо з цього шляху.

Цивілізаційний поступ сучасної української держави залежить від модернізації системи національної освіти, нових підходів до збереження національної культури та духовності.

Наріжним каменем нової гуманітарної політики залишається підтримка єдиної державної української мови.

Для того, щоб державною мовою створювався новий культурний продукт, робились наукові дослідження, знімались фільми, держава буде втілювати програму всебічної підтримки української мови.

Наше спільне завдання - створити і зберегти єдиний культурний простір нашої країни, дати кожному громадянину України право вільно використовувати свою рідну мову.

Тому ми будемо вдосконалювати законодавство про розвиток і застосування інших мов в Україні.

Водночас ми маємо забезпечити нашій культурі, нашій науці та економіці гідне місце в сучасному глобалізованому світі. Для цього ми повинні підтримувати прямий діалог із Заходом і Сходом. Тому я поставив перед Урядом завдання створити сприятливі умови для вивчення провідних іноземних мов, починаючи від дошкільних навчальних закладів і шкіл, до вузів та центрів підвищення кваліфікації.

На завершення свого виступу хочу підкреслити, що політика перетворень, яку ми зараз здійснюємо - це наш вільний вибір.

Ми не виконуємо зовнішні директиви, не намагаємось щось копіювати і необґрунтовано насаджувати в Україні.

Курс на оновлення - це вияв прагнення самого українського народу. Ми хочемо бути модерною нацією. Жити в економічно-розвиненій, впливовій, демократичній і правовій державі.

Сьогодні оновлення - це і є наша національна ідея. Вона об’єднує нас незалежно від віросповідання і культурних вподобань, від місця проживання або роботи. Тому я впевнений в успіху обраного курсу реформ.

Зі святом, дорогі співвітчизники!

З Днем Незалежності!

24 серпня 2012 року

Офіційне Інтернет-представництво Президента України

http://partyofregions.ua/news/blog/50378934c4ca42ee400001be

Фото прес-служби Президента України Віктора Януковича

http://video.bigmir.net/show/338958/

http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2012/08/24/854339.html?cid=3922337

http://fakty.ictv.ua/ru/index/view-media/id/19610

http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2012/08/22/853991.html

Віктор Янукович відкрив пам'ятник незалежності «Україна, що летить» — пам'ятник, встановлений на честь проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року у місті Харкові на площі Конституції. Був урочисто відкритий 22 серпня 2012 року напередодні 21-ї річниці Незалежності держави та Дня міста Харкова (святкується 23 серпня).

http://uk.wikipedia.org/wiki/Пам'ятник_незалежності_(Харків)

24.08.2014 Виступ Президента на параді на честь 23-ї річниці Незалежності України 

24.08.2013 Виступ Президента на урочистому зібранні з нагоди Дня Незалежності 

24.08.2011 Вітання Юлії Тимошенко українському народу з Днем Незалежності 

23.08.2011 Виступ Президента України Віктора Януковича під час урочистостей з нагоди 20-ї річниці Незалежності України в палаці «Україна» 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко 

24.08.2010 Звернення лідера партії «Батьківщина» до народу України в День Незалежності 

24.08.2010 Виступ Президента України Віктора Януковича на урочистих заходах з нагоди Дня Незалежності України на Майдані Незалежності 

14.01.2010 Юлія Тимошенко і новий шлях України: система реформ - система модернізації

Віктор Янукович святкує День Незалежності. Покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку. Київ, 24 серпня 2012 року

Фото прес-служби Президента України Віктора Януковича

http://news.tochka.net/ua/127387-yanukovich-v-lavre-postavil-svechu-za-nezavisimost-foto/

Віктор Янукович святкує День Незалежності. Покладання квітів до пам'ятника Михайлу Грушевському. Київ, 24 серпня 2012 р.

Фото прес-служби Президента України Віктора Януковича

http://news.tochka.net/ua/127387-yanukovich-v-lavre-postavil-svechu-za-nezavisimost-foto/

Виступ Президента України Віктора Януковича під час урочистостей з нагоди Дня Незалежності в Палаці «Україна». Київ, 24 серпня 2012 р.
http://deluxesound.com.ua/news/751-den-nezavisimosti-ukrainy-2012-prazdnichnyy-koncert-v-dvorce-ukraina.html

Урочистості з нагоди Дня Незалежності України в Національному палаці мистецтв «Україна». Київ, 24 серпня 2012 р.
http://deluxesound.com.ua/news/751-den-nezavisimosti-ukrainy-2012-prazdnichnyy-koncert-v-dvorce-ukraina.html

Світлана Дорош. У програмах майже усіх партій пропонуються реформи, що можливі лише у разі зміни Конституції

Програми партій: змагання декларацій і обіцянок

Побороти корупцію, обмежити депутатські пільги, зняти недоторканість і дати більше влади місцевим громадам - такі обіцянки ви знайдете у програмі ледь не кожної з 22-х політичних партій, чиї назви виборці побачать у виборчому бюлетені 28 жовтня. Серед "ексклюзивних" пропозицій - запровадження подвійного громадянства, заборона комуністичної ідеології, звільнення Юлії Тимошенко і Юрія Луценка та багато іншого.

ВВС Україна проаналізувала усі 22 програми партій, які висунули свої списки на виборах. Цей матеріал стосується передвиборчих обіцянок у сфері внутрішньої політики.

Ліквідувати, змінити, усунути

У програмах майже усіх партій пропонуються реформи, що можливі лише у разі зміни Конституції. Хоча жодна із партій не написала, що домагатиметься ухвалення нового Основного закону, об'єднавши пропозиції політичних сил, що містяться у програмах, цілком можна створити нову Конституцію. Інша річ, що, за усіма прогнозами, конституційної більшості у новій Верховній Раді може не виявитися.

Хоча президент Янукович і його оточення прагнуть змінити Конституцію, у виборчій програмі Партії регіонів про це не йдеться.

Лише одна політична сила - Партія пенсіонерів України - написала у програмі, що підтримує чинну Конституцію як "надійний політичний механізм для урівноваження та узгодження інтересів різних верств і груп". Решта більшою чи меншою мірою знає, що в Основному законі треба змінювати.

Хіт майже усіх виборчих програм - скасування депутатської недоторканості і запровадження механізму відкликання депутата парламенту виборцями. Декотрі партії додають до цього переліку президента України і суддів, попри те, що Конституційний суд визнав неправомірними пропозиції позбавити імунітету главу держави.

Хоча на це є відповідь у об'єднання "Батьківщина" - ця опозиційна сила взагалі пропонує ліквідувати Конституційний суд, який, на думку партії, є "співучасником Януковича в узурпації влади і порушенні прав мільйонів громадян".

Деякі партії пропонують ліквідувати не лише Конституційний суд. Соціалістична партія пропонує ліквідувати районні державні адміністрації, передавши їхні функції радам, їхнім виконкомам, селищним та міським головам.

З метою подальшого розвитку місцевого самоврядування будуть розширені повноваження органів місцевого самоврядування. Із програми Партії регіонів

У програмах більшості партій - надання більшої самостійності місцевим громадам. Як вказує партія "Зелені", територіальним громадам "треба надати усі можливості для вирішення своїх місцевих проблем шляхом децентралізації бюджетної системи держави".

У програмі Партії регіонів теза про надання більшої самостійності регіонам - єдина, коли вести мову про політичні реформи: "З метою подальшого розвитку місцевого самоврядування будуть розширені повноваження органів місцевого самоврядування", - обіцяє партія влади.

Переважна більшість партій пропонує скасувати конституційну норму про довічне обрання суддів і запровадити їх виборність місцевими громадами на певний строк. Причому, у цьому питанні є повний консенсус між комуністами, опозицією, націоналістами та іншими партіями. Щоправда, у програмі Партії регіонів про це не згадується.

Щодо реформування системи влади, то найрадикальніші пропозиції не у Радикальної партії, а у "Нашої України" і СПУ та ще кількох партій. Соціалісти пропонують повернути парламентсько-президентську республіку. Фактично, те саме пропонує і "Наша Україна" на чолі із Віктором Ющенком: уряд, на думку партії, має формувати парламентська більшість, а не президент. За парламентську республіку виступають Партія зелених України та "Руський блок".

Виборчу систему і діяльність парламенту партії також хочуть змінити, однак не всі. Радикальна партія Олега Ляшка пропонує скоротити чисельність парламенту із 450-ти депутатів до 200-т. Компартія хоче надати право законодавчої ініціативи профспілкам. СПУ, УДАР і "Наша Україна" - за запровадження виборів депутатів парламенту за відкритими списками. УДАР Віталія Кличка також хоче дозволити голосувати на місцевих виборах тим, хто досяг 16-річного віку.

Мова проти "языка"

Кілька партій не оминули у програмах мовної проблеми, але таких небагато. 

Підвищення статусу російської мови хочуть лише дві партії, що будуть у бюлетені. Партія регіонів і партія "Руський блок" обіцяють домагатися запровадження російської мови як другої державної.

"Свобода" Олега Тягнибока планує скасувати закон Ківалова-Колесніченка "Про засади державної мовної політики" і ухвалити закон "Про захист української мови".

Опозиційна "Батьківщина" у програмі про суперечливий закон не згадує, але обіцяє "наповнити реальним змістом статус української мови як єдиної державної" і створити умови "для вільного розвитку усіх мов національних меншин".

Вічна корупція

Тема корупції традиційно присутня у програмах політичних партій на усіх виборах. Цьогорічні вибори не стали винятком. Декларації про це становлять значну частину партійних програм.

Практично уся виборча програма присвячена боротьбі з корупцією в Української національної асамблеї, яку очолить на виборах Юрій Шухевич, син провідника ОУН-УПА. Хоча її обіцянки перегукуються із тими, що їх дають і їхні ідеологічні опоненти - Компартія та Соцпартія.

КПУ хоче ухвалити закон, який унеможливить "клановість і сімейність" у кадровій політиці.

"Українська платформа "Собор" хоче денонсувати міжнародні угоди, що дозволяють безподаткове виведення коштів в офшори, та встановити, що відео- та аудіо інформація, зібрана громадянами, буде аргументом для проведення службових розслідувань щодо посадових осіб та притягнення їх до відповідальності.

"Свобода", УДАР, "Батьківщина" і Радикальна партія Олега Ляшка обіцяють корупційну люстрацію чиновників, правоохоронців, суддів та прокурорів.

"Кожен, хто порушив закон або живе не за декларацією, буде звільнений з посади, притягнутий до відповідальності і позбавлений права працювати на державній службі", - ідеться у програмі "Батьківщини".

Боротися із корупцією найжорсткішими заходами обіцяють партії "Народно-трудовий союз", партія "Зелені". А "Зелена Планета" та "Україна майбутнього" сподіваються, передусім, на моральність. "Зелена Планета" пропонує ухвалити "Моральний кодекс державного службовця, політика, чиновника".

Ексклюзивні пропозиції

Особливістю кількох виборчих програм можна вважати те, що в них взагалі відсутні плани, пов'язані із політичними реформами, а усі обіцянки зосереджені на економіці, соціальних питаннях, медицині, екології та освіті.

Такою виявилася програма партії Наталії Королевської "Україна-Вперед!", яка у сфері політики обіцяє лише "привести у політику нове покоління лідерів та побудувати сильну і ефективну державу". Майже такими є і програми партій "Нова політика" (перший номер списку - голова Держагентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко) і "Рідна Вітчизна" (очолює список гендиректор нафтової компанії "Красноленінськнафтогаз" Іван Матієшин).

"Громада" багато місця у програмі відводить ролі української діаспори, яка має стати поширювачем на інші держави світу "моделі суспільства ІІІ-го тисячоліття", створеної в Україні.

"Руський блок" - єдина партія, котра обіцяє запровадити подвійне громадянство. Також ця політична сила єдина, котра виступає за федеративний устрій країни.

Ця партія також хоче заборонити "реабілітацію суб'єктів, пов'язаних із ОУН-УПА", а "Свобода" - єдина із 22-ти партій, яка обіцяє визнати вояків ОУН-УПА учасниками національно-визвольної боротьби за незалежність України і оголосити 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.

"Свобода" також хоче заборонити комуністичну ідеологію, а "Наша Україна" - "політичні партії, що сповідують авторитаризм та узурпують владу".

Радикальна партія Олега Ляшка багато згадує у своїй програмі про пенсіонерів, але не завжди на їхню користь. Зокрема, "радикали" хочуть заборонити обиратися до парламенту пенсіонерам більше, ніж на два скликання, а також звільнити усіх пенсіонерів із державної служби.

Партія регіонів обіцяє скасувати обов’язковий призов в армію вже із 1 січня 2014 року.

Кожен, хто порушив закон або живе не за декларацією, буде звільнений з посади, притягнутий до відповідальності і позбавлений права працювати на державній службі. Із програми партії "Батьківщина"

"Українська платформа "Собор" виступає за те, аби генеральний прокурор призначався за обопільної згоди президента, Верховної Ради та парламентської опозиції. А партія "Зелені" взагалі вважає, що тільки опозиція повинна мати право призначати генерального прокурора, міністра внутрішніх справ та всі парламентські комітети, пов'язані із правоохоронною діяльністю і судочинством.

Про "політичних в'язнів" у програмі згадує лише "Батьківщина". 

Об'єднання "Батьківщина" - єдина сила, що обіцяє "звільнити Юлію Тимошенко, Юрія Луценка, усіх політичних в’язнів".

Ексклюзив від партії "Україна майбутнього" - літературно-філософська програма, пронизана цитатами Григорія Сковороди. А загалом партія, очолювана депутатом парламенту Святославом Олійником, який колись входив до фракції "БЮТ-Батьківщина", пропонує "Концепцію управління країною "Любов до України", яка ґрунтується на крилатому вислові філософа: "О, солодкий шлях життя, коли совість чиста!".

Найрадикальніше, але нереальне

Якби проводився конкурс на найбільш популістські гасла виборчих програм, то напевне лідером стала б Радикальна партія Олега Ляшка. Більшість із його програми - це обіцянки, що навряд чи можуть бути виконані, однак вони найспівзвучніші із тим, що турбує багатьох виборців.

"Ми позбавимо депутатів космічних зарплат і несправедливих пільг. Скасуємо державні дачі і квартири, службові авто, охорону, особливе медичне забезпечення", - обіцяє партія Олега Ляшка.

Найяскравішим прикладом є обіцянки опозиційних "Батьківщини" і "Свободи": у їхніх планах - ухвалення закону про імпічмент президенту і початок цієї процедури, а також відставка уряду Миколи Азарова.

Навіть якщо опозиція матиме більшість у новій Верховній Раді, відновлена Конституція 1996 року не дозволить змінити уряд, оскільки одноосібне право формувати Кабінет Міністрів має президент. Процедура усунення якого також потребуватиме не лише часу, депутатських голосів, а й конституційних змін.

Що ж до самих виборів - на думку соціолога Ольги Балакірєвої, вони є, як і завжди, надто декларативними, а виборець орієнтуватиметься не так на програми, як на обличчя. "Виборчі програми схожі не лише за змістом, але й тим, що вони є занадто декларативними, у них немає відповіді на запитання, як усе обіцяне виконуватиметься. Тому виборці більше орієнтуються на конкретних особистостей, беруть до уваги, що конкретно ті чи інші політики зробили", - сказала пані Балакірєва ВВС Україна.

Світлана Дорош, ВВС Україна, 23 серпня 2012 p.

//www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/08/120822_party_election_programs_politics_sd.shtml

Між владою і народом

МОДЕРНІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЇ: ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ

Секретар Конституційної Асамблеї Марина Ставнійчук вважає, що новостворений консультативно-дорадчий орган при Президенті України дасть змогу суспільству істотно прискорити вихід із тривалої кризи.

— 20 червня в Києві відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, в якому взяли участь перші особи держави. Чим викликана урочистість у цій, здавалося, фаховій дискусії з конституційного процесу?

— Сьогодні на порядок денний вноситься не просто тема оновлення вітчизняної Конституції. Президент Віктор Янукович звернув принципову увагу саме на це, виступаючи під час відкриття першого засідання Конституційної Асамблеї. На його думку, модернізація Основного Закону допоможе розв’язати кілька найважливіших проблем українського суспільства. По-перше, це шанс укласти довгоочікуваний суспільно-політичний договір у країні між владою і народом.[!!!] По-друге, на базі внесених до Конституції змін можна буде забезпечити системне узгодження вітчизняного законодавства. І, по-третє, чи не найважливіше, це допоможе створити фундаментальні умови для модернізації всієї країни.

На переконання глави держави, легітимність конституційного процесу буде забезпечена активною співпрацею на сьогоднішньому етапі Асамблеї з Верховною Радою. Не випадково керівництво парламенту, більшості її профільних комітетів та фракцій прийняли запрошення взяти участь у першому засіданні Асамблеї і вже на першому етапі організації роботи виступили з важливими пропозиціями.

Системне оновлення Конституції неможливе без глибокої, насамперед наукової дискусії, для якої в Асамблеї зібралися найбільш авторитетні правознавці-конституціоналісти, вчені, експерти в інших галузях права, науки в цілому. Було вирішено проаналізувати виконання чинної Конституції, визначити пріоритети майбутнього конституційного процесу, його цілі, методи та завдання і, зрештою, напрацювати концепцію з пропозиціями для майбутнього законопроекту. Для цього були створені сім комісій за найважливішими напрямками досліджень та роботи. На початку липня керівники сформованих комісій Конституційної Асамблеї вже подали до координаційного бюро перші пропозиції щодо подальшої організації роботи. Крім вітчизняних експертів, до цієї роботи будуть активно залучені й європейські фахівці.

— Чим займатиметься Асамблея найближчим часом?

— Експерти проаналізують практично всі розділи Основного Закону. Комісії відпрацюють питання, що належать до їхнього відання. Аналіз повинен бути ґрунтовним — із урахуванням національного досвіду та європейських тенденцій по усій тематиці, але насамперед щодо розвитку інститутів місцевого самоврядування, системи вітчизняного правосуддя.

Потребує спеціального вивчення проблема захищеності Конституції. Як відомо, Конституційний Суд упродовж свого існування демонструє відмінний підхід до цієї проблеми. Аби точніше зрозуміти його позиції, застереження, Асамблея має проаналізувати правові підходи Конституційного Суду. Можливо, варто точніше узгодити, зокрема, зміст та застосування розділу ХІІІ Основного Закону, де визначено процедуру внесення змін до Конституції, із дотриманням ст. 5 про право народу визначати і змінювати конституційний лад. Крім того, існують класичні європейські моделі, які забезпечують розумний баланс між захищеністю, стабільністю та розвитком основоположних законів. Нам, очевидно, варто і їх взяти до уваги.

Наступне засідання ми розраховуємо провести до 20 вересня цього року. Протягом кількох днів, у які планується провести друге засідання Конституційної Асамблеї, учасники зроблять та обговорять низку важливих доповідей. Плануємо, що для початку буде розглянуто «теорію процесу» (з погляду європейського конституціоналізму), проаналізовано основні засади конституційного ладу, історію його формування в Україні. Експерти готують аналіз та порівняльний огляд із становлення інститутів центральної влади в Україні та у зарубіжних країнах, обговорять переваги й вади застосованих механізмів, можливості врахування досвіду інших країн. Історичний підхід дасть змогу краще зрозуміти, чому за 20-літній період української незалежності чимало конституційних положень так і не спрацьовували ефективно, а аналітичний огляд — сформувати прогноз розвитку на майбутнє.

— Формально вони діяли, але суспільству не вистачило правової і політичної культури для їх дотримання...

— У будь-якому разі йдеться про забезпечення статусу України як правової держави, про необхідність безумовного панування принципу верховенства права. На такому підході постійно наголошувалося на першому засіданні Конституційної Асамблеї, на цьому твердо наполягає Глава держави. Тож зміни до Конституції мають відбуватися виключно у передбаченому конституційному порядку. Такий підхід поділяє Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Парламентська Асамблея Ради Європи. Це загальноєвропейський підхід властивий не тільки Україні. Іншого шляху для модернізації Конституції немає. Нещодавно такий підхід підтримано і Європейською Комісією.

Як на мене, проблеми часто полягають не так в легітимності конституційного процесу, як у різного роду політичних спекуляціях. Пригадаймо, як не тільки правознавцям, науковцям, освітянам чи громадським діячам, а й представникам політичної еліти (насамперед представленим в парламенті) було запропоновано взяти участь у роботі Конституційної Асамблеї. Це дало б можливість пересвідчитися в об’єктивності аналізу. Однак деякі з опозиційних сил відмовилися від співпраці, хоча Асамблея відкрита для спільної діяльності у різних формах й нині, й на майбутнє.

— Після першого засідання в засобах масової інформації з’явилося чимало припущень стосовно Асамблеї.

— Варто розставити крапки над «і». Спочатку опозиція звинувачувала владу у підступних намірах, начебто Конституційна Асамблея запропонує суспільству обирати Президента у підконтрольному парламенті. Але суть президентської пропозиції полягала у визначенні п’яти пріоритетів майбутнього конституційного процесу. Жодний з них не стосується порядку обрання Президента чи Верховної Ради, адже нині не йдеться ні про форми управління органів влади, ні про способи їхнього обрання. Тобто такі претензії не витримують жодної критики.

Згодом інші закиди стосувалися невідповідності новоствореної Конституційної Асамблеї традиційному змісту схожих інституцій у класичному розумінні. Тим часом, аналізуючи тенденції сучасного конституціоналізму, можна пересвідчитися: подібні публічні інституції доводять ефективність і об’єктивність незалежно від назви. Особливо це стало очевидним за наслідками нещодавніх світових подій революційного характеру в різних країнах. Більш того, доволі часто (до парламентської процедури) саме такі публічні формати забезпечують більше легітимності в умовах недовіри до парламенту та інших державних інституцій. До речі, на це прямо звертає увагу і Венеціанська комісія.

Тим паче що сьогодні не йдеться про переписування Основного Закону шляхом докорінних змін пріоритетів і перезаснування держави. Конституція 1996 року хоч документ перехідного періоду, однак містить абсолютно правильні засади державного суверенітету і якості незалежної української держави, які, як на мене, лише частково, сутністно потребують змін. Президент України у своєму виступі визначив, що оновлення має зачепити механізми посилення конституційних гарантій прав і свобод людини, у тому числі реального забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод; розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії; збільшення ефективності механізму організації державної влади, її удосконалення та збалансованості; створення належних конституційних засад реформування і місцевого самоврядування з метою забезпечення його ефективності. Насамкінець модернізація Основоположного закону має торкнутися питання встановлення конституційних засад участі України в інтеграційних процесах.

Публічний, дискусійний формат Конституційної Асамблеї було обрано для суспільного діалогу на цю тему не випадково.

— А звідки виникли розмови стосовно перебирання Асамблеєю парламентських повноважень?

— Можливо, з того, що неполітична фахова дискусія змусить об’єктивно поглянути на роль єдиного законодавчого органу державної влади. Україна завжди прагнула до зміцнення вітчизняного парламенту, підвищення його професійності. Це об’єктивна суспільна вимога і демократична необхідність. Безумовно, законодавчу гілку влади можна і потрібно зміцнити інституційно, в тому числі на конституційному рівні, забезпечивши механізм стримування противаг у широкому сенсі державного управління. Парламенту можна надати більше установчих функцій, ширших повноважень у формуванні виконавчої влади чи контрольних функцій у різних сферах.

Але погодьтесь, чимало залежить від особистої відповідальності парламентарія. Якщо народний депутат усвідомлює її, ніхто не зможе зруйнувати реальний парламентаризм. Однак якщо парламентарій відчуває себе статистом чи «кнопкодавом», замість якого в залі голосує його картка, не допоможуть жодні найкращі конституційні механізми та гарантії.

Виборець повинен чітко усвідомлювати двозначність ситуації, особливо під час парламентських виборів. На жаль, сьогодні він розбещений, чимало хто заробляє на виборчому процесі. Виборець ставить владі слушні вимоги, але частину претензій йому варто було б адресувати до себе. Реальний парламентаризм — це спільна відповідальність депутатів і виборців.

— Стосовно яких проблем Конституційна Асамблея може сформувати єдину думку в той час, коли її годі очікувати від Верховної Ради?

— Є чимало таких дискусійних питань, починаючи, наприклад, з вибору виду виборчої системи.

Як на мене, можливість політичної структуризації надавала б пропорційна система відкритих списків, починаючи з прозорого механізму формування списків депутатів, завершуючи можливостями ефективної організації роботи професійного парламенту.

Я також є прихильницею ідеї запровадження в Україні єдиних виборчих циклів на конституційному рівні. Не може країна жити у безперервному виборчому процесі... Варто уважно придивитися до досвіду, зокрема, Франції та Росії, коли впродовж декількох місяців формується склад парламенту і обирається глава держави. Це дозволяє на одній електоральній хвилі збалансовано оновлювати обидва інститути — президента і парламенту, що мають взаємодіяти, спільно визначати і проводити внутрішню і зовнішню політику, формувати уряд, кожен в своїх аспектах.

Час вводити до Конституції поняття органічних законів, які разом з Конституцією створили б основу законодавства України. Це надало б можливість запропонувати до прикладу стабільний Виборчий кодекс... Щодо усіх цих та багатьох інших принципових ідей Конституційна Асамблея цілком здатна запропонувати авторитетне фахове бачення, що могло б вплинути на широку громадську думку, на подальший позитивний розвиток Української держави та суспільства.

21.08.2012

Бесіду вів Василь ЗОРЯ, спеціально для «Голосу України».

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=264925

Антоніна Колодій: Не пора, не пора, не пора…

Українству не можна весь час оборонятися. Пора вже вчитися наступати і робити кроки на випередження

Українству не можна весь час оборонятися. І не можна радіти кожному новому ляпасу, який, мовляв, має підштовхнути нас до мобілізації. Пора вже вчитися наступати і робити кроки на випередження. Бо інакше так і будемо тупцювати на місці. На цьому наголошує професор Львівського регіонального інституту державного управління при Президентові України, доктор політичних наук Антоніна Колодій у коментарі ІА ZIK до річниці незалежності України.

За роки незалежності є певні здобутки. Насамперед, українці мають національну державу. А держава – це самоцінність, тому що вона дає можливість спільноті вибирати свій власний шлях розвитку. З іншого боку, цю національну державу нам треба втримати. Зараз це питання знову постало перед українцями. З прийнятим нещодавно мовним законом і з іншими проблемами ми дійшли до того, що країна зараз у стані напіврозколу. При чому, розколюють навмисно, використовуючи певні внутрішні і зовнішні чинники.

Одним із досягнень є також те, що прихильність до демократичних цінностей серед українців все ж таки зберігається. Особливо у західному регіоні, але також частково і в східному. Ми робили порівняння Львова і Донецька, і не можна сказати, що є прірва між усередненою громадською думкою в цих містах.

Також варто відзначити, що громадянське суспільство, яке було під питанням на початках становлення Української держави, зараз набирає сили. І завдяки цьому факту можна мати якісь оптимістичні сподівання на майбутнє.

Попри ці та інші здобутки було також багато невдач і поразок. Насамперед, це всезагальна інституційна криза, яку маємо сьогодні. Всі інституції держави не працюють так, як це написано у Конституції. Нові закони підлаштовують під волю окремих осіб, старі закони не виконуються. Конституційний суд, Верховна Рада, не працюють. Виконавча влада працює, але на засадах неконституційних. Тому потрібна всезагальна інституційна перебудова, до чого жодна політична сила поки що не є підготовленою. Наші політики живуть короткочасними цілями і настроями. Вони живуть одним днем і дивитися трохи далі не мають ні часу, ні інтересу. І тому виникають великі проблеми – яким чином вийти з цієї інституційної кризи і побудувати державу, яка була б стійкою і водночас демократичною.

Зараз багато хто каже, що суспільство не має цінностей. Питання цінностей насправді не таке просте. Закликання «Цінності! Цінності!» мало що допомагають, бо слово «цінності» зажди вимагає прикметника, щоб пояснити, про які саме цінності йдеться – моральні, християнські, демократичні, ліберальні, національні, матеріальні чи будь-які інші. Якраз жадоба матеріальних цінностей веде часом до цинічного заперечення всіх інших цінностей у нашому суспільстві. Ми можемо спостерігати цю жадобу до матеріальних цінностей знизу і догори. Тому, якщо перебудовувати систему цінностей, то це мало би стосувалося всього суспільства.

Якби була система чи системи цінностей, які би поступово утверджувалися у суспільстві, то це були би вже ідеології. А з ідеологією у нас важко. Політичні партії переважно неідеологічні. Тому якісь ідеологічно оформлені й теоретично обґрунтовані цінності не можуть спускатися згори вниз. А внизу вони не формуються, тому що ми вийшли з такого суспільства, де була перекреслена мораль. І це довгий-довгий шлях, поки через нові покоління будуть формуватися нові системи цінностей.

Сучасний політикум також у дуже неприглядному стані. На мій погляд, найголовніше зараз питання – це поява нових людей на політичній арені. Але ці нові люди не з’являться в один момент. З одного боку, дуже приємно, що під час цієї виборчої кампанії є спроби молодих людей об’єднатися у Демократичний альянс, також є «Собор», який мобілізує інтелігенцію і так далі. Ми бачимо, що це все ще не настільки потужні рухи, щоб вони справді могли переламати ситуацію. Але я вважаю, що поява будь-яких нових чесних людей, які хочуть служити суспільству у Верховній Раді, – це, звичайно, буде плюс. Однак якщо їх не буде багато, то знову мало надії на те, що щось радикально зміниться.

Що стосується нашої «офіційної» опозиції, яка каже, що тільки вона опозиція, то в мене є до неї значна кількість претензій. Одна з них – чому ці опозиціонери заперечують, що їм потрібні нові люди у парламенті, чому вони хочуть відмежуватися від суспільства і казати, що тільки вони опозиція?

Не обов’язково опозиція має бути щось одне. Нам треба відійти від цієї гойдалки «або-або», при чому коли люди бачать, що і одна, і друга політична сила приблизно одних і тих самих коренів, одного і того ж походження.

Претензії до опозиції стосуються і судової системи. Ми знаємо, що робилося під час прем’єрства Юлії Тимошенко, як Писаренко і Портнов бігали і наводили порядки у судах.

Окремо можна сказати про поведінку «старих» опозиціонерів у Верховній Раді. Блокування силовим методом трибуни має відійти у минуле. Це абсолютно неприйнятна парламентська практика, яка веде лише до погіршення ситуації. На їхній совісті також голосування за відсутності депутатів, прийняття системи привілеїв як такої, що може існувати. Питання формування списків нічого нового не відкрило. А ганебний виборчий закон – це також наслідок того, що опозиція хоче мати все і відразу – звідси і 5% виборчий бар’єр, і небажання відкрити списки.

Далі опозиція має формуватися завдяки дії громадянського суспільства. Зокрема, мені дуже імпонує рух «Чесно», оскільки вони знайшли найбільш больову точку у нашому сучасному політичному житті, а саме неправові дії і порушення Конституції самими законодавцями. Думаю, такі ініціативи треба підтримувати і розвивати. Тоді ми будемо рухатися в напрямку оновлення політикуму.

Мої побажання, можливо, трохи наївно прозвучать, але я все-таки хотіла деякі з них висловити. Демократичним українським патріотичним силам не можна весь час оборонятися. Це стосується і опозиції як такої, і всього українства як спільноти. Треба нарешті вчитися наступати, робити випереджаючі дії, а не радіти, як от зараз можна почути, що, мовляв, добре, що ми отримали нового ляпаса і тепер ми мобілізуємося. Бо українці, бачите, коли їм ляпаса дають, то вони починають мобілізуватися. Але кожна така реактивна мобілізація починається із позицій, які є відкинутими назад. Ми починаємо не з того, чого вже досягли, а нас відкидають назад. Ми починаємо мобілізуватися і знову підходимо до здобутих раніше позицій. Це виходить топтання на місці, яке демонструє Україна перед світом і яке світ не може зрозуміти.

Не можна кидати справу на півдорозі або на самому її початку. Тут для мене болючим є питання Конституційної асамблеї. Громадянське суспільство проголосило ідею скликання такої асамблеї як реалізацію установчої влади народу. Нещодавно демарш зробив рух «Новий громадянин», заявивши, що він виходить із президентської Конституційної асамблеї. А що він там робив? Невже ці люди такі наївні і не розуміли, що це ніяка не асамблея, а дорадчий орган, який назвали асамблеєю винятково для того, щоб замилити очі і дискредитувати саму ідею Конституційної асамблеї? Таким чином, була проголошена гарна ідея, багато людей її підтримували і раптом все затихло. А без реалізації установчої влади народу із цієї тупикової ситуації, в яку нас завели, вийти вже неможливо.

Тут потрібна буде чітко поставлена мета і політична воля. І це стосується не тільки президента, а й усіх інших провідних політиків, а також навіть самого суспільства. Ми не звикли напружуватися. Ми завжди діємо, реагуючи на щось. І тому депутатам взагалі просто виглядає – покинули зал парламенту і вважають, що вони вже займаються опозиційною діяльністю. А якщо проявляти ініціативу в межах Верховної Ради не можна, то треба працювати з народом.

Мовний закон – це ж дзеркало української опозиції, її оборонної тактики, її гри у піддавки. Ми побачили її короткочасний бурхливий протест і швидке переключення на інші питання. І найголовніше – відсутність стратегічних дій.

Я підозрюю, що в опозиції навіть трохи загравали з Партією регіонів, думали, що це дійсно такий передвиборчий трюк. Мовляв, ми їм підіграємо, а вони нам у чомусь поступляться. Але треба було знати, з ким вони грають, і цього, звичайно, не можна було допускати, – заявила Антоніна Колодій.

21 серпня 2012 року

Підготувала Тетяна Штифурко

//zik.ua/ua/news/2012/08/21/364800

Новий Громадянин виходить зі складу Конституційної Асамблеї через підписання президентом мовного закону

Партнерство Новий Громадянин, засуджуючи прийняття та підписання Президентом неконституційного Закону «Про засади державної мовної політики», та будучи переконаним, що справжнє реформування Конституції можливе лише за умови поваги та неухильного додержання вимог чинної Конституції з боку органів влади, заявляє про свою відмову від входження до складу Конституційної Асамблеї, створеної при Президентові України, та відкликає свого представника в цьому дорадчому органі.

Нещодавно Президент України підписав та оприлюднив Закон «Про засади державної мовної політики». Водночас голосування депутатів 3 липня у Верховній Раді за проект Закону «Про засади державної мовної політики» супроводжувалося численними порушеннями Конституції України та Реґламенту парламенту, зокрема: було порушено вимогу Конституції щодо особистого голосування народними депутатами України; не було додержано визначеної Реґламентом Верховної Ради процедури підготовки проекту закону до другого читання та його наступного розгляду (зокрема, проект не був включений до порядку денного, що підтверджується текстом стенограми засідання ВР).

У заяві Партнерства Новий Громадянин від 06.07.2012 наголошувалося, що відповідно до статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними. Згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп від 30.09.2010, дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами, є однією з умов легітимності законодавчого процесу. Отже, законодавчі акти, які прийняті з порушенням вимог до процедури розгляду та ухвалення законів, є неконституційними.

Крім того, як зазначалося в заяві, ціла низка положень проекту Закону «Про засади державної мовної політики», що був розглянутий 3 липня 2012 р., суперечать Конституції України з урахуванням рішення Конституційного Суду №10-рп від 14.12.1999.

З огляду на це Партнерство звернулося, зокрема, до Президента України з вимогою застосувати право вето у разі направлення цього проекту на підпис. Підписання Президентом України зазначеного документа, на думку Партнерства «Новий Громадянин», означало би схвалення неконституційних дій народних депутатів, а також порушення Президентом свого конституційного обов’язку гарантувати додержання Конституції України.

У відповідь на цю заяву Радник Президента – Керівник Головного управління Адміністрації Президента з питань конституційно правової модернізації М.Ставнійчук в листі до Партнерства від 26.07.2012 погодилася з тим, що прийняття закону відбулося з грубими порушеннями Реґламенту, а значна частина його положень не узгоджуються з Конституцією України та міжнародними документами, ратифікованими Україною, зокрема Європейською хартією регіональних мов і мов меншин.

У заяві від 03.07.2012 Партнерство також наголосило, що підписання закону означатиме відсутність реальних намірів Президента сприяти здійсненню конституційної реформи в Україні, зокрема за допомогою свого допоміжного органу – Конституційної Асамблеї, що робить недоцільним участь у ній представників громадських організацій.

Від імені Партнерства заяву підтримали:

1. Дмитро Котляр, незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» в Конституційній Асамблеї

2. Творче об'єднання «TOPO», Олексій Хмара

3. Центр політичних студій та аналітики, Віктор Таран

4. Центр UA, Світлана Заліщук

5. Дебатна академія, Дмитро Сінченко

6. Інститут масової інформації, Роман Головенко

7. ВГО «Українська стратегія», Анатолій Пінчук

8. ВГО «Не будь байдужим!», Оксана Левкова

9. Київська незалежна медіа-профспілка, Юрій Луканов

10. ВЕГО «Мама-86», Ганна Голубовська-Онісімова

11. Коаліція громадських організацій та ініціатив "За вільну від тютюнового диму Україну", Ганна Гопко

12. МГО «Інтерньюз-Україна», Костянтин Квурт

13. Комітет виборців України, Олександр Черненко

14. Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Олександр Сушко

17.08.2012

//newcitizen.org.ua/news/noviy-gromadyanin-vihodit-zi-skladu-konstituciynoyi-asambleyi-cherez-pidpisannya-prezidentom

08.12.2013 Володимир Буткевич. Лист-звернення до громадян України 

02.12.2013 Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї (Олександр Барабаш, Ігор Когут, Микола Козюбра, Ігор Коліушко, Володимир Крижанівський, Микола Мельник) 

28.11.2013 Володимир Буткевич. Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї 

21.06.2013 Указ Президента України №341/2013 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 

01.10.2012 Указ Президента України №566/2012 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

06.07.2012 Члени Конституційній Асамблеї Дмитро Котляр та Ігор Когут вимагають скасувати... Марина Ставнійчук теж має власну позицію...

Сергій Головатий: У Конституційному Суді сидять не судді, а підприємці

Скасувати затверджений "Закон про засади мовної політики" та ухвалити новий пропонує нардеп-"регіонал", екс-міністр юстиції та екс-голова Комітету з питань регламенту ПАРЄ Сергій Головатий.

— Нинішній закон з юридичного погляду нікчемний від початку. Це юридичний нуль. Засади мовної політики визначені 10 статтею Конституції. У перехідних положеннях Конституції записано, що мають ухвалити також закон про порядок застосування мов. Але новий — це не закон про порядок. Тобто Верховна Рада зазіхнула на засади мовної політики, які вже визначені Конституцією! Це компетенція лише конституційної парламентської більшості — двох третин депутатського складу парламенту.

Автори закону кажуть, він забезпечує рівність мов. Але рівності мов в Україні не може бути. Коли є державна мова, то є її верховенство. Якщо українська матиме в Україні той самий фактичний статус, що й російська в Росії — вони будуть рівні. Але рівними в Україні та в Росії, але не в межах території України.

Тільки українська відповідно до унітарного статусу держави є юридичною категорією. Інші мови такими категоріями не є. Також європейська хартія виразно стверджує, що юридичними категоріями не є прикметники "регіональна" або "міноритарна". Вона визнає такими лише мови автохтонних груп. А зовсім не ті, якими люди розмовляють. Говорять про "російськомовне населення". Але українців, яких у минулому позбавили змоги розмовляти українською, просто русифікували. Держава зобов'язана надати їм можливість розмовляти українською.

Підхід розробників закону дуже дивний. Вони беруть якусь галузь і пишуть, що там можна використовувати або українську, або одну з мов 18 національних меншин. Означає, що всі чиновники і судді мають знати 19 мов. У законі фігурує "населення" — це теж не юридична категорія. Такими є нація, народ, етнічна меншина. Адміністративна одиниця, де можна використовувати мову автохтонної етнічної меншини поряд із українською, — це село, максимум місто. Не можна оголосити російську регіональною в Одеській області. Скільки автохтонних росіян віками проживають на Одещині?

Кажуть, закон можна юридично виправити. Це неможливо. Він юридично невідповідний — сама маніпуляція. Я не робитиму подання до Конституційного Суду, бо там сидять не судді, а підприємці. Їхні рішення неможливо спрогнозувати. Я домагатимуся скасування закону Колесніченка через ухвалення нового — "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні". Він уже зареєстрований у парламенті.

Записав Ігор ЛУБ’ЯНОВ, 17.08.2012 р.

//gazeta.ua/articles/comments-newspaper/_usi-chinovniki-i-suddi-mayut-znati-19-mov/451156

//tsn.ua/politika/nardep-regional-povstav-proti-skandalnogo-movnogo-zakonu.html

Асоціація суддів Конституційного Суду. Нова Конституція має бути прийнята на референдумі народом України 

Володимир Шаповал. У деяких суддів Конституційного Суду, якщо вони не отримують інструкцій, в очах з’являється собача туга за палкою 

Федір Орищук. Кількість суддів, які проголосували за скасування Конституції, засекретили 

Томас Маркерт. Рішення Конституційного Суду створило проблему легітимності влади в Україні 

Марина Ставнійчук. Конституційний Суд здивував Європу 

Сергій Грабовський. Бережіть Верховну Раду 

Сергій Головатий. Вища рада юстиції - це «гестапо» 

Павло Євграфов. У конституційному процесі вирішальна роль має бути за народом

//yurysty.org/blogpost889