вівторок, 29 травня 2012 р.

Програма опозиції: експерти радять менше обіцяти


Об’єднані опозиційні сили взялись обговорювати проект передвиборчої програми з економістами та політологами. 
Ті попереджають: усі проекти «покращення життя» слід ретельно прорахувати, інакше виборці не пробачать

Незважаючи на прогнози скептиків щодо ефективності і довготривалості чергового об’єднання опозиції, її лідери продовжують демонструвати міцність дружби і спільні напрацювання. Після представлення передвиборчої програми на форумі, об’єднана опозиція, як і обіцяла, взялася обговорювати запропонований проект. Для початку влаштували круглий стіл, запросивши чи не весь експертний цвіт вітчизняної політології й економіки, пише УНІАН.

Модератором заходу виступив Олександр Турчинов.

- Нас постійно звинувачували, що ми завжди проти - проти Януковича, його політики. Так, ми проти антинародної, антиукраїнської, я б сказав українофобської політики чинного режиму, - розпочав керівник передвиборчого штабу БЮТ. - Але ми пропонуємо свою внутрішню і зовнішню політику, програму конкретних дій, яка, на нашу думку, повинна розв'язати проблеми, які не вирішувалися в Україні багато років. Ми не хочемо, щоби це обговорення програми перетворилося на одобрямс. Ні, навпаки. Ми прагнемо чесної відкритої дискусії. Ми прагнемо порад експертного середовища, вас, найпотужніших експертів України, яких ми дуже поважаємо. Ми прагнемо порад наших громадян… Ми хочемо, щоби ця програма, мабуть, вперше в історії України, була реалізована.

Програма стоїть на чотирьох «китах»: справедлива держава (що передбачає справедливу зарплату, достойну пенсію, доступні ціни і тарифи, ресурси для майбутнього), чесна влада (без корупції, відповідальна, підзвітна і яка до того ж захищає громадян), гідне життя (робота – для кожного; гідне життя українського села; рівні можливості отримання сучасної освіти; доступна якісна медицина; турбота про людину; духовно багате, культурно розвинене суспільство; наука та інновації – шлях до конкурентоспроможності) і «європейська держава».

- Це та модель розвитку України, яку ми пропонуємо. Це та модель України, яку ми бачимо, за яку ми хочемо боротися, - заявив Арсеній Яценюк і продовжив. - Основний виклик сьогодні в Україні і в світі - відсутність справедливості. І наше завдання - відновлення справедливості.

Для відновлення справедливості опозиція поставила собі за мету вирішити насамперед найбільш болючі і важливі питання: відродження балансу влад і оновлення Конституції, подолання корупції і створення чесного суду.

Так навіщо міняти Конституцію?

Яценюк каже, що на питання, навіщо змінювати Конституцію, вони так і не отримали відповіді від Януковича.

- Пане президенте, а що ви там збираєтесь поміняти? Продовжити собі термін на 10 років, записати собі прізвище у Конституції, що ви і ваші наступники будуть президентами? Зараз тільки Януковичу зрозуміло, навіщо міняти Конституцію. Нам, як опозиції, треба зайняти чітку позицію: що ми пропонуємо в змінах по Конституції.

Чітке бачення того, навіщо міняти Конституцію, у лавах опозиції поки теж не сформовано. Хоча в їхній програмі і прописано: «Ми розпочнемо процес оновлення Конституції. Демократичною більшістю у новій Верховній Раді буде створена Національна Конституційна асамблея у формі спеціальної парламентської комісії. Після прийняття Парламентом нова Конституція буде винесена на Всеукраїнський референдум. Нова Конституція наблизить владу до громадян і зробить її більш відповідальною, прозорою і підзвітною. Президент обиратиметься тільки всенародно...»

Далі - більше: «Ми скасуємо монархічну за обсягом повноважень форму правління, незаконно запроваджену Януковичем. Президент не матиме такої необмеженої влади, як тепер. В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг. Баланс влади буде відновлено. У Верховній Раді буде створена нова, демократична більшість. Новий український парламент перестане бути слухняним виконавцем президентських забаганок, поверне собі функції законодавця, обмежувача і контролера виконавчої влади».

Але, зробивши досить гучні заяви, лідери подумали: а як реалізувати обіцянки на практиці? Як відновити парламентаризм і баланс влади?

- Що б ви порадили: президентська чи парламентська форма правління? Назвіть всі плюси і мінуси, - просить Яценюк у фахівців.

Сам він додає, що проти міксів на кшталт парламентсько-президентської республіки.

- Всі ці мікси спотворюють систему державного правління і формують монстрів - ні президент ні за що не відповідає, ні прем'єр. І в результаті створюються постійні політичні кризи, - наголошує новий лідер опозиції.

Думки експертів різняться.

Політолог Володимир 
Фесенко вважає, що від надмірної концентрації влади в руках президента Україні треба відмовлятися, і справа тут не тільки в прізвищі президента.
Він прихильник гнучкої парламентсько-президентської системи.

Вадим Карасьов налаштований більш скептично:

- Монарх, навіть абсолютний, завжди був обмежений законом. Він керувався законом і Богом. А сьогоднішні пострадянські президенти нічим не обмежені: ні законом, ні Богом, ні традицією, ні чим. Україні, дай Бог, перейти до конституційної автократії. Ми навіть до цього не перейшли. Перше завдання - влада закону. Створити правову державу і суспільство. Обмежити президента законом хоча б, а потім вже думати, як баланси зробити. В Конституції ми можемо написати що завгодно. Потім президент який-небудь збере Конституційний суд і все відмінить. От скажіть - чому так легко перейшли до авторитаризму після 5 років розгулу демократії? Значить, щось в системі не правильно. Є країни, які живуть не по Конституції, - Великобританія, наприклад. Але там є конституціоналізм, конституційний порядок. А є, які живуть по Конституції, але там нема конституціоналізму. Тому що Конституція – це модний гаджет держави. На ній клянуться, але по ній не живуть. Це називається дуальна держава, коли з одного боку конституційна, з іншого - адміністративно-силова, і ця силова начинка має більше значення, ніж конституційне наповнення…

А от професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань переконаний, що питання не в тому, яка ідеальна модель, а в тому, щоби в ній зберігалися баланси. На його думку, цікавою є ідея національної Конституційної асамблеї. Але не в тому вигляді, як її запропонував Янукович – орган при президенті, ним же створений. Конституційна асамблея в формі спеціальної парламентської комісії, як пропонує опозиція, це теж не ідеальний варіант, але це вже крок вперед, набагато демократичніший орган. Тим більше, якщо це буде парламент, в якому домінуватимуть демократичні сили.

По корупції вдарять скляними перегородками

Дві одвічні проблеми на Русі - дурні і дороги для України вже не актуальні. В усякому випадку, опозиція окреслила нові нагальні проблеми - корупція і монополія, які не дають можливості розвиватися ні громадянину, ні економіці, ні країні в цілому.

- В Україні зараз відсутня корупція, - каже Яценюк. - Корупція - це коли крадуть 10%. Сьогодні в Україні грабіж: грабуються державні компанії, державний бюджет, залучаються мільярдні кредити, які віддавати наступним поколінням. Ці кредиту йдуть на кшталт того, що називається Євро-2012 і закінчуючи тим, що тільки за минулий рік до Кіпру було перераховано 52 мільярди без оподаткування і зрозумілих джерел, звідки взялися ці гроші.

Опозиція обіцяє вивести доходи чиновників на світло, звільнити корумпованих можновладців, створити Національне антикорупційне бюро. Крім того, по корупції обіцяють вдарити прозорістю.

«Зобов’яжемо чиновників та високопосадовців, насамперед – працівників МВС, податківців, митників, здійснювати офіційний прийом громадян лише у спеціально обладнаних приміщеннях (публічних громадських офісах) зі скляними перегородками, відеоспостереженням. Запровадимо практику обов’язкової відеофіксації процесів безпосереднього контакту чиновника з громадянином, якому надається послуга, з можливістю вільного доступу до даної відеоінформації», - йдеться у програмі.

Щоправда, дієвість такої норми у боротьбі з корупцією деякі експерти піддають сумніву.

- Можливо, хай і будуть ці скляні приміщення. Але ж хабарі дають не під час прийомів, - зазначає Фесенко. - Це не основні важелі у боротьбі з корупцією. Треба почати з правоохоронної системи. Це крок номер один.

Історик Олександр Палій пропонує опозиції скористатися європейським досвідом і перейняти найкращі і найбільш ефективні норми програм у країн з найнижчим рівнем корупції, як то Нова Зеландія, Данія, Люксембург.

- Можна було б висунути ідею провокації хабара, - каже Палій. - Можна б було висунути ідею про звільнення чиновників, які (чи їхні сім'ї) мають більше певної суми - скажімо, 5 млн. грн. Навіщо країні поганий чиновник, якщо є хороший бізнесмен? Така б ідея була дуже популярна і працювала.

Чи бути Конституційному суду?

Ключовий елемент відновлення демократії і справедливості в країні - чесний суд, каже Яценюк. І додає, що такого сьогодні в Україні нема. Але опозиція хоче його створити.

«Нами будуть внесені зміни до законодавства про судову владу, що зроблять її незалежною від впливу інших владних інститутів. Ми створимо реально працюючий суд присяжних. Судді більше не будуть приймати неправосудні рішення, аби догодити владі. Ми проведемо реформи прокуратури і правоохоронних органів, перетворимо їх з репресивно-каральних на правозахисні, встановимо над ними ефективний цивільний контроль», - обіцяє об'єднана опозиція.

Водночас, реформа судової система знову викликає у самих її ініціаторів купу питань: чи лежить проблема цієї реформи виключно в механізмі призначення суддів, чи вона глибша? І чи можливо замінити якісно всю армію суддів?

Конституційний Суд, «який скомпрометував себе замовними рішеннями», опозиція хоче взагалі ліквідувати, а його функції передати спеціалізованій палаті Верховного Суду.

Олексій Гарань каже, що це питання дискусійне і існують інші механізми, за допомогою яких можна повернути Конституційному суду незалежність. А Фесенко додає, що обирати суддів - останнє діло:

- У нас обрання неминуче буде пов'язане з великими грошима. Ми просто переведемо корупцію в іншу форму. Не думаю, що треба 100% замінювати, думаю, є і чесні судді на нижчих ланках.

Експертна ложка дьогтю у медову програму

Експерти, звісно, потішилися, що опозиційні лідери публічно звернулися по їхню допомогу. Однак, свою «ложку дьогтю» у медовий проект програми об'єднаної опозиції не забарилися додати.

Віталій Бала радить розпочати соціальний діалог.

- Хотілося, щоб почалося обговорення з громадянами. Громадянин має проголосувати не шлунком і не серцем, а у нього має бути розуміння того, що він зможе якимось чином впливати на політику. Якщо люди побачать в кінцевому результаті, що ті зміни, які вони хотіли, будуть внесені, вони підуть на вибори і голосуватимуть за тих політиків, які їх долучили.

А ще Бала радить опозиції вводити певні ідеологічні тренди. Як приклад пропонує економічний патріотизм. Солідарний з ним і Олександр Палій. За його словами, не вистачає декількох месиджів, за які можна зачепитися, за які можна стояти, які можна винести на прапори. Каже, в суспільстві такий запит є.

А от Карасьов говорить, що в програмі дуже багато правильних речей, але вона не надихає: «Вона не епохальна, вона не надихне ні виборців, ні суспільство, ні наших стратегічних партнерів (на впевненість, - УНІАН), що ця країна виживе».

- Програма опозиції має бути не просто традиційним набором обіцянок. Виборці звикли до цієї гри в обіцянки. І вони вже не вірять, - наголошує Фесенко. - Треба зважувати на логіку економічну і логіку створення сучасної соціальної політики, передивитися обіцянки по прожитковому мінімуму, по збільшенню зарплат, щоб не вийшло так, як раніше з програмою Ющенка, який обіцяв в 5 разів збільшити кількість робочих місць чи щось подібне. Кожну цифру треба ретельно перевірити: чи будуть ресурси для реалізації? Добре, що низка громадських організацій моніторить, як виконуються передвиборчі обіцянки. І зараз це б'є по правлячій партії. Але завтра ви станете правлячою партією і питати будуть з вас. Мені здається, ваше першочергове завдання - повернутися до влади. Всі інші завдання - похідні. Ви соціальну і економічну програму зможете реалізувати лише, якщо матимете реальні важелі влади: і в парламенті, і в виконавчій владі.

Тепер лідери об'єднаної опозиції за два місяці хочуть об'їхати всю країну і обговорити програму в усіх регіонах, і вже після цього затвердити її на виборчому з’їзді, який відбудеться 30 липня. А перший круглий стіл з питань зовнішньої політики України обіцяють провести вже 1 червня.

Анна Ященко, 29 травня 2012 р.
//www.unian.ua/news/506308-programa-opozitsiji-eksperti-radyat-menshe-obitsyati.html
//e-news.com.ua/online_conferences/96

2 коментарі:

imho сказав...

Україна знову у глухому куті

Екрани телебачення якось зненацька – «з місця у кар’єр» – заполонили агітаційні ролики Партії Регіонів та об’єднаної опозиції. Перші – розповідають, що у 2009 році панував безлад і економіка летіла у провалля, а їм вдалося зупинити падіння, тому – ось-ось – почнеться невиданий зріст. Другі – закликають «повернути Україну народу».

Ролики, звісно, як і всі інші «агітки» – з красивими словами, гучними гаслами і мінімальною конкретикою. Таких і до цього було багато – «Не зрадь Майдан!», «Справедливість є, за неї треба боротися!», «Скасуємо депутатську недоторканість» та таке інше. Цікаво інше – уже цими невеличкими штрихами, фактично – контурами агітаційної роботи, дві основні групи – влада і опозиція – визначили характер і тональність власної поведінки на весь передвиборчий період.

Влада – розповідає про досягнення і навіть наводить якісь цифри. Але, із зрозумілих причин, не згадує про цифри інші. А могла б. Наприклад, згідно із Індексом економічної свободи, який щорічно розраховується газетою Wall Street Journal і дослідницьким центром Heritage Foundation, Україна як займала у 2010 році 162 місце серед 182 країн світу та була віднесена до числа «країн з невільною економікою», так і займає 163 у 2012, десь по сусідству із Соломоновими Островами та Лесото.

Відповідно і місце в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) змістилося з 134 у 2010 році до 152 у 2011. Нарешті, аналітичний центр Legatum Institute, визначаючи країни з кращим рівнем життя, у 2011 році поставив Україну на 69 місце, а у 2012 – після ще одного року «покращення» – на 74.

Показники роботи? Ще й які. Це на колегіях і у Верховній Раді можна звітувати, що країна переживає колосальний підйом, однак міжнародні рейтинги констатують зовсім іншу картину. Це вже не кажучи про песимістичні прогнози МБРР та регулярні (і звичні уже) резолюції ПАРЕ про порушення прав людини в Україні.

Але чи згадує про ці цифри виступаючий на тлі баннеру «За Батьківщину» Арсеній Яценюк? Ні, він обмежується загальними фразами.

Втім, можливо, така аналітика – не рекламного формату? Тоді звернемося до Програми об’єднаної опозиції «Справедлива держава. Чесна влада. Гідне життя», яка уже розміщена на опозиційних сайтах.

«Україна дедалі більше стає країною беззаконня, безправ`я, несвободи і несправедливості. Вона вже не є ні демократичною, ні правовою, ні соціальною державою. Національні багатства, створені працею усього суспільства, розподіляються на користь кількох десятків сімей. Ресурси, що належать нинішнім і майбутнім поколінням українців, – земля і надра, ліси і ріки, безцінні пам`ятки історії і культури – приватизуються, продаються і розкрадаються».

Як завжди – ні про що.

Ну, припустимо, що я і тут прискіпуюся. Преамбула все ж… Однак читаємо далі. Що таке «Справедлива держава»? Це «держава, в якій податки громадян використовуються не на утримання Януковича і його чиновників, а на зарплату лікаря і вчителя, будівництво доступного житла, доріг і дитячих майданчиків у вашому місті чи селі». Все і всім. Януковича утримувати не будемо. (Будемо утримувати Яценюка?).

«Чесна влада»? «Влада, яка поважає кожного громадянина й насправді керується принципом «закон один для всіх; влада без корупції, яка працює в інтересах кожного громадянина, всього суспільства, всієї країни, а не для того, щоб збагатитися за рахунок бюджету, «відкатів» чи хабарів». Взагалі, беззмістовний потік.

Дітям – морозиво. Бабі – квіти.

«Гідне життя»? «Можливість для кожного отримати роботу з гідною зарплатою, розпочати власну справу, заробити пенсію, достатню для повноцінного життя; впевненість у достойному майбутньому – своєму і своїх дітей; можливість гарантовано отримати якісну освіту та медичну допомогу, незалежно від матеріального стану й місця проживання, мати надійні соціальні гарантії від держави на випадок втрати працездатності».

imho сказав...

І далі, у тому ж дусі.

«Встановимо гідні зарплати і справедливі пенсії», «Проведемо антикорупційну люстрацію» (скільки разів її уже обіцяли провести), «Замість дорогого російського газу – дешева українська енергія» (шедевр передвиборчої програми – звідки енергію брати?), «Поставимо владу під контроль суспільства» та таке інше.

Згодом, починається «конкретика». Але яка «конкретика»! «Розмір пенсії буде підвищено в середньому на 334 гривні». А чому не на 335?

«Ми встановимо кримінальну відповідальність за надання неправдивої інформації в деклараціях посадовців». Щоб «саджати» їх, як Луценко?

«Ми розпочнемо процес оновлення Конституції. Демократичною більшістю у новій Верховній Раді буде створена Національна Конституційна асамблея у формі спеціальної парламентської комісії. Після прийняття Парламентом нова Конституція буде винесена на Всеукраїнський референдум». Ось цього – не треба. Скільки разів, після зібрання чергової Конституційної асамблеї, нова влада починала закручувати гайки в одному їй відомому напрямку.

«Ми сприятимемо встановленню ефективного та конструктивного партнерства між державою і суспільством для проведення фундаментальних реформ, поступового розв’язання всіх гострих проблем, які переживає наше суспільство». Без коментарів.

Цікавий пункт присвячено земельним питанням. З одного боку – «Буде подовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення…» (більшість виборців виступають проти продажу землі і відштовхувати їх не треба); з іншого – мораторій діятиме «до того часу, поки не буде проведено повну інвентаризацію земель, створено реальний земельний кадастр, вироблено прості, зрозумілі, чесні правила роботи земельного ринку». Тобто – на ще декілька десятків років.

Але уже в наступному абзаці – «Кожна земельна ділянка отримає свою відповідну ціну, яка залежить від багатьох умов (якості землі, її розташування, зручності для обробки)… Ми встановимо мінімальну гарантовану державою ціну на землю». Тобто питання продажу землі, насправді, опозицією уже вирішено у позитивному сенсі, а всі інші недомовки – для відводу очей.

Читати інші загальні фрази є втомливою справою. Але не лише для мене.

Лідери опозиції, які ухвалювали цю Програму, читали її в аналогічний спосіб.

Тому і бачимо такий пункт: «зміни до законодавства, які уможливлять встановлення (?) і встановлять стандарти мінімального, гарантованого державою обсягу медичної допомоги громадянам».

Друкарська помилка? Припустимо. Але ж Програма розміщена на офіційних сайтах! І читають її, намагаючись знайти для себе орієнтир під час виборчих перегонів, мільйони людей!

На початку статті я казав про характер і тональність поведінки влади і опозиції під час виборів 2012 року. І слід, на превеликий жаль, визнати, що вони нічим не відрізнятимуться від виборів 2002, 2004, 2006, 2007 та 2010 років – влада розповідатиме про тотальне покращення, забуваючи при цьому навести статистику справжнього «покращення», а опозиція замість аргументів волатиме – «Вставаймо! Рятуємо неньку!»

Альтернатива? А альтернативи немає. Не вважати ж такою Наталію Королевську, рекламний ролик якої («У мене є мрія») спонукає згадати про твердих «трієчниць», яких напередодні випускних іспитів батьки змусили вивчити хоча б одного віршика.

Що ж, привітаємо самих себе – Україна знову у глухому куті.
http://svobodaslova.in.ua/news/read/1719