Сергій Рахманін. Прелюдія до битви

Створення Конституційної асамблеї (органу, уповноваже-ного сотворити ескіз оновленого Основного Закону) не стало примітною подією. Поява КА особливих емоцій у політично розбалуваних громадян не викликала. Опозиція, що охоче використовує будь-який привід уколоти владу, відреагувала на факт виникнення нового дорадчого органу при президенті вкрай ліниво. Її не збудив навіть факт присутності в списку «асамблеїстів» такого одіозного персонажа, як Vip-вербувальник Анатолій Рибаков, пише DT.UA

Арсеній Яценюк обмежився ритуальною критикою, повторивши стару тезу: мета нового органу — забезпечити обрання Януковича парламентом у 2015 році. Сперечатися з таким припущенням — марно, погоджуватися — безглуздо. Експрес-опитування громадян, утаємничених у ниці деталі високої політики, переконало, що будувати бодай якісь конкретні прогнози з цього приводу передчасно. По-перше (наскільки можна судити), як сам Віктор Федорович, так і його хитромудрі візирі ще достеменно не знають, чого саме вони хочуть від чергового раунду конституційного процесу. Є нагальніші завдання і гостріші проблеми.

Ходять чутки, що «куратор» Андрій Клюєв уже колекціонує голоси нардепів, готових підтримати майбутні конституційні зміни. Якщо це й так, то, швидше за все, робиться про запас, за давньою вітчизняною традицією, — «шоб було».

По-друге, три роки — термін досить довгий. Чи багато народу у 1988-му вірило в близьке проголошення незалежності України? Хто міг спрогнозувати появу помаранчевого Майдану у 2001-му? Скільки провидців передбачали у 2007-му ув’язнення Тимошенко в лук’янівську темницю?

Ті, хто сьогодні з виглядом знавців береться докладно прогнозувати таке віддалене майбутнє, або трохи наївні, або дуже самовпевнені. По-третє, навіть поверхове ознайомлення з особовим складом нового формування не дозволяє вважати КА синклітом безсловесних виконавців чужої волі.

На початку року автору цих рядків довелося побувати на засіданні круглого столу, де обговорювалися майбутні плани КА. У роботі заходу взяли участь чимало потенційних членів недавно легалізованої асамблеї. У своїх виступах відомі правознавці не дуже церемонилися в оцінках влади. Як ілюстрацію наведу кілька цитат.

Суддя КС у відставці Павло Євграфов: «Верховна Рада допускає порушення Конституції під час прийняття Закону «Про вибори народних депутатів». Але й президент, підписавши такий закон, не виконав вимог Конституції. Чому він проігнорував обов’язки її гаранта? Ось у Німеччині президент вчинив всупереч конституції — і змушений був подати у відставку… Більшість наших громадян законослухняні. Найбільше загрожують Конституції органи державної влади. Її порушують президент, прем’єр-міністр, народні депутати».

Головний науковий співробітник Інституту держави і права Василь Сіренко: «У лихий час задумано ці зміни до Конституції… Де гарантія, що підготовлений Конституційною асамблеєю проект матиме якісь переваги?.. У влади є і бажання, і можливості провести в Конституцію найбільш реакційні зміни…» Постпред парламенту в Конституційному суді Анатолій Селіванов: «Розшифруйте, як може бути самокерованим дорадчий орган при президентові? Не може бути повноцінним суб’єктом конституційної правотворчості орган, залежний від президента, орган дорадчий…».

Віктор Мусіяка, професор права: «Захистом від зазіхань повинна стати чітко прописана в Конституції кримінальна відповідальність за узурпацію влади… Гарант не реагує на те, що в законах містяться прямі порушення Конституції, сам подає антиконституційні подання… Якщо президент не направить у парламент проект змін, напрацьований майбутнім складом Конституційної асамблеї, ми муситимемо звертатися до народу…» Перелік цитат, як і перелік ораторів, можна було б продовжити.

Згоден, у виконанні Тимошенко, Луценка або Яценюка реприманди були б яскравіші. Але ж ідеться не про полум’яних борців із режимом, а про тих, хто (бодай із огляду на рід занять) звик емоційне погоджувати з раціональним. Усіх перелічених громадян врешті-решт затверджено у статусі членів КА, хоча цілком очевидно, що ні своїх поглядів на конституційний процес, ні своєї думки про владу вони за місяці, які відтоді минули, не змінили. Дарма що опозиція поспішила записати їх у категорію громадян «чого зволите». За оцінками низки спостерігачів, щонайменше, п’ята частина членів нової структури — люди, котрі навряд чи свою точку зору ставитимуть у залежність від волі гаранта.

Повертаючись до лютневого столу, наведу ще одну цитату. Леонід Кравчук (якого вже тоді називали безальтернативним кандидатом на посаду голови асамблеї), ледве приховуючи роздратування, під завісу заходу вирік: «Байдуже, що думає президент вранці або ввечері. Це не має значення. Значення має те, що краще для українського народу». Безумовно, не треба перебільшувати сказане Леонідом Макаровичем, якого днями затверджено головою. Але й применшувати не треба у світлі того, що КА, нагадаємо, дорадчий орган при Януковичі, а не опозиційна фракція. Наївно вважати, що асамблея стане новим осередком опору режиму, але й розглядати її як безвідмовний «стіл юридичних замовлень» не варто. Принаймні поки що.

Оприлюднений список членів асамблеї, безумовно, неоднорідний. Незважаючи на логічний набір вимог до членів такого специфічного органу, в ньому є різні люди. Є «смотрящі» від різних центрів впливу. Є персонажі, котрі розглядають свою присутність у цьому органі як трамплін для кар’єрного зростання. Або плацдарм, необхідний для повернення у світ великої політики.

Є випадкові статисти. Є безідейні угодовці. Є ідейні нонконформісти. Є невиправні ідеалісти, які, попри все, вірують, що навколишній світ можна змінити на краще. І що Конституція — дійовий механізм таких змін. Є захоплені натури, для яких робота над модернізацією Основного Закону — цікаве заняття, складна, тонка, естетська гра. Чия візьме гору? Чи дадуть метри від юриспруденції і примкнулі до них використати себе «втемну»? Чим виявляться розвідки асамблеїстів — порожньою потіхою? Прикриттям для цинічної інтриги? Чи справжнім взірцем правознавчого мистецтва, здатним радикально змінити погляди суспільства і політикуму на Конституцію?

В останнє сьогодні дуже важко віриться. Але справедливості ради слід зазначити: є шанси, що КА виявиться здатною, як мінімум, створити корисні напрацювання, які рано чи пізно (краще б раніше) будуть взяті на озброєння розсудливими, сумлінними і відповідальними політиками.

Окремі члени КА щиро сподіваються, що в недалекому майбутньому до роботи асамблеї приєднаються представники опозиції, яка діяльність нової структури, з цілком зрозумілих причин, поки що ігнорує. Місця, відведені для висуванців БЮТ, «Нашої України», «Фронту змін», «Свободи» та «УДАРу», поки що порожні. І будуть порожніми, у кращому разі, до завершення виборчої кампанії.

Член КА Ігор Коліушко (людина, котру важко запідозрити у провладних настроях) погодився, що навряд чи коректно було іменувати дорадчо-консультативний орган при главі держави гордим словом «асамблея». Але при цьому висловив переконання: діалог стосовно конституційних змін необхідний. І опозиції було б нерозумно ігнорувати такий діалог, чіпляючись за назву й зневажаючи суть процесу.

Схожу точку зору висловив ще один асамблеїст, Віктор Мусіяка. На його думку, опозиції, раз уже вона говорить про свою можливу перемогу на прийдешніх парламентських виборах, сам Бог велів активно впливати на конституційний процес. Оскільки Верховна Рада наступного скликання і буде тим органом, на який ляже місія коригування Основного Закону.

Визначальна роль ВР у цьому процесі, як відомо, закріплена чинною Конституцією. Обов’язкове узаконення депутатами конституційної модернізації свого часу обіцяв Віктор Янукович. Уже після появи указу про створення асамблеї про обов’язкову участь Ради говорили голова КА Леонід Кравчук та секретар органу Марина Ставнійчук. При цьому вони не приховували: нову версію Основного Закону, з високим рівнем імовірності, винесуть на референдум. Оскільки у планах асамблеїстів уточнення розділів КУ — I («Загальні положення»), III («Вибори. Референдум») і, можливо, XIII («Внесення змін до Конституції України»), така «чистка» передбачає обов’язкову згоду народу.

Чи погодяться борці з владою — опозиціонери — використати КА як ефективний майданчик для переговорів, з’ясується скоро. Марина Ставнійчук у коментарі DT.UA сказала, що і Леонід Кравчук, і вона перебувають у постійному переговорному процесі з представниками опозиції. І що окремі противники режиму вже зголосилися в майбутньому підтримати деякі плановані новації.

Марина Іванівна сьогодні є головним носієм інформації про плани недавно створеного органу. Як секретар КА вона покликана бути мотором асамблеї. Як радник президента і керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації — вона зобов’язана виконувати функції посередника між владою та структурою, окремі члени якої щиро вірять у можливість відносно автономної роботи КА. На запитання про характер майбутніх відносин між Банковою і новим дорадчим органом один із членів асамблеї обережно зізнався: «Хотілося б, щоб вони мали повідомний, а не дозвільний характер. У президентської адміністрації напевно інші плани з цього приводу. Але, по-перше, у КА багато людей, котрі працюватимуть так, як вважають за потрібне. І пропонуватимуть те, що вважають за необхідне. Незалежно від майбутніх планів Януковича. По-друге, є надія, що АП певний час буде не до КА. Проблема ще й у тому, чи спрацюємося. В асамблеї зібралися носії різних підходів, а в суперечках юристів не завжди народжується істина. Крім того, надмір (хай і виправданий) представників академічної науки може зле прислужитися. Люди такого роду не завжди вирізняються бійцівськими рисами. Вони здатні створити, але чи здатні захистити створене — побачимо».

Перше засідання свіжоспеченої Конституційної асамблеї відбудеться, за словами секретаря комісії, не пізніше 20 червня. Точної дати поки що не призначили, оскільки її слід вписати у робочий календар гаранта. Участь у цьому заході Віктора Януковича Марина Ставнійчук вважає логічною й необхідною. Оскільки КА — дорадчий орган при президентові. Й оскільки саме Віктор Федорович вноситиме розроблений асамблеєю проект конституційних змін у парламент. На запитання, чи можливо, що Янукович із якихось причин проігнорує напрацювання КА, секретар комісії відповіла гранично дипломатично: «Я щиро сподіваюся на інтенсивний діалог, на регулярне спілкування. Зрозуміло, цей діалог не носитиме щоденного характеру. Але є і бажання, і можливість регулярно інформувати президента про те, над чим працює комісія. Пояснювати, що і як робиться. Професіоналізм членів асамблеї і відкритість президента дають підстави вважати, що пропоновані нововведення будуть зустрінуті з розумінням. Хоча говорити про характер майбутніх змін, безперечно, дуже рано».

Марина Ставнійчук вважає, що на першому засіданні Віктор Янукович поділиться з членами асамблеї своїми поглядами на ідеологію і філософію майбутнього конституційного процесу (цікаво було б послухати…) «Звісно, жодних конкретних, деталізованих побажань озвучено не буде. Співпраця президента з асамблеєю будуватиметься на принципах поваги і довіри».

Від себе додамо: президентським указом передбачено, що голова Асамблеї «регулярно, не рідше одного разу на квартал, доповідає президентові України про діяльність Конституційної асамблеї». Кажуть, цей пункт президентського указу особливо «потішив» самого «доповідача»…

Пані Ставнійчук не ризикнула прогнозувати, коли саме комісія завершить свою діяльність: «Попереду вдумлива, кропітка праця. З огляду на масштаб та складність завдань, на це знадобиться від півтора до трьох років». При цьому Марина Іванівна не виключила, що перший проект конституційних змін потрапить до Ради вже наприкінці нинішнього року. «Модернізація Конституції — процес складний і трудомісткий. Але багато що не тільки можна, а й потрібно змінювати оперативно. Схожу точку зору, до речі, поділяють і Венеціанська комісія, і ПАРЄ.

Пріоритет — створення повноцінної системи незалежного правосуддя. Необхідність модернізації системи судоустрою і правоохоронної системи усвідомлюють, на мою думку, і влада, і опозиція. І в цьому питанні ми можемо вийти на спільні підходи. Уточнення принципів формування і функціонування Вищої Ради юстиції, уточнення повноважень Верховної Ради і президента в цій сфері — вимога часу.

Змінити стан речей, не чіпаючи 131 статтю Конституції, неможливо. Було б ідеально, якби до вересня нинішнього року ми спільно вийшли на готовий законопроект, який був би попередньо схвалений більшістю Ради і поданий у Конституційний суд для отримання необхідного висновку. Завдання складне й амбіційне. Сподіваюся, воно виявиться здійсненним. Звісно, ця точкова зміна має бути чітко ув’язана із загальною філософією реформування Конституції, логіка цих локальних змін не може суперечити загальній логіці модернізації Основного закону». Деякі члени асамблеї, наскільки мені відомо, сумніваються в доцільності такого підходу. І вважають, що цей крок продиктований прагненням влади продемонструвати Європі свою готовність хоч у чомусь дотримуватися її побажань.

Як випливає з тексту указу Віктора Януковича, свою роботу асамблеїсти мають почати з узагальнення практики реалізації Конституції. Марина Ставнійчук розшифрувала, про що йдеться. На запитання, чи аналізуватимуться численні порушення Основного закону, у тому числі й державними органами, секретар комісії уточнила: «Буде проведено ретельний аналіз усієї практики застосування Конституції. Аналіз стану конституціоналізму в державі. Окремої уваги заслуговують рішення Конституційного суду. Якщо не всі, то принаймні значна частина. Без цього аналізу розробка повноцінної концепції реформування, на мій погляд, неможлива».

Венеціанська комісія та Парламентська асамблея Ради Європи справді рекомендували Україні узятися за вдосконалення системи судоустрою невідкладно, не чекаючи парламентських виборів. Та тільки готовність влади врахувати побажання шанованих структур трохи бентежить — дуже вже незвичною видається така зговірливість.

Характер відносин між українською владою та Венеціанською комісією також, мабуть, зазнає істотних змін. Принаймні так стверджує сама Марина Ставнійчук. За її словами, «…ми повинні відмовитися від неефективної практики: ми розробляємо проект, відсилаємо у Венеціанську комісію і по півроку чекаємо її висновків. Віднині ми працюватимемо в постійному тісному контакті з найпершого дня. У представників ВК буде можливість регулярно й оперативно ділитися із членами Конституційної асамблеї своїми побажаннями, висловлювати свої зауваження, обмінюватися думками з нашими правознавцями. Члени Венеціанської комісії висловили готовність перейти до такого набагато ефективнішого стилю роботи. Є надія, що процес роботи над конституційними змінами від цього тільки виграє».

Роз’яснила Марина Іванівна й зміст загадкового положення, яке міститься у президентському указі «Про Конституційну асамблею». Згідно з текстом указу, передбачається, що КА серед іншого створить комісію «з питань конституційного ладу та порядку ухвалення і введення в дію змін до Конституції України». На запитання, навіщо асамблеї така комісія, якщо порядок реформування Основного Закону чітко прописано в чинній Конституції, пані Ставнійчук з усмішкою відповіла: «Якщо ви звернули увагу, є кілька рішень Конституційного суду стосовно цих питань. І правова позиція КС у цих рішеннях істотно відрізняється.

Асамблея має проаналізувати стан порядку внесення змін до Конституцію». За словами Ставнійчук, у цьому питанні не може бути різночитань. Особливо тоді, коли йдеться про всеукраїнський референдум. Потрібен єдиний чіткий підхід, який, можливо, знайде своє відображення в новій редакції XIII розділу Конституції. «Не виключено, що буде запропоновано новий підхід, новий механізм внесення змін до Конституції України. Але про це поки що говорити зарано».

Секретар Конституційної асамблеї не поділяє думки деяких своїх колег по КА про те, що дієвим механізмом захисту від зазіхань на Конституцію може бути запровадження кримінальної відповідальності за її порушення, чітко прописане в Основному Законі. «Рівень правового нігілізму тепер такий високий, що Конституція потребує захисту. На певному етапі потрібні превентивні механізми. Але вони, на мій погляд, повинні носити конституційний, а не карний характер. Що це будуть за механізми, треба буде обговорювати».

Марина Ставнійчук вважає зайвою поспішність у питанні про впровадження територіально-адміністративної реформи. Вона вважає, що оскільки ця сфера прямо залежить від характеру розподілу повноважень між центральними органами влади, підхід до модернізації системи місцевого самоврядування повинен бути максимально зваженим. «Після того, як дійдемо єдиної думки, ми обкатаємо наші напрацювання у спеціально обраній пілотній області. Це дасть змогу проаналізувати можливі помилки й знайти оптимальний варіант розвитку місцевого самоврядування».

Секретар Конституційної асамблеї рішуче заперечує, що кінцевою метою роботи КА є створення такої редакції Конституції, яка передбачала б обрання президента парламентом. «На сьогодні визначення форми правління не є пріоритетним завданням. У членів асамблеї різні погляди на це питання. Форму правління буде визначено тільки після того, як буде розроблено чітку філософію та ідеологію конституційних змін». Розмови про парламентську республіку як про можливий спосіб збереження чинної влади Ставнійчук вважає звичайною політичною спекуляцією, цілком природною для періоду виборчої кампанії. «Структура влади повинна бути підпорядкована інтересам держави, а не навпаки».

Цікаво буде довідатися, чи поділяє цю думку сам Янукович.

25 травня 2012 р.

Сергій Рахманін, «Дзеркало тижня. Україна» №19

Фото president.gov.ua

//gazeta.dt.ua/POLITICS/prelyudiya_do_bitvi.html

25.05.2012 Віктор Костенко. Конституційна Асамблея - технологія відсторонення діючого Президента від влади