Шлях до соціальної справедливості - через народовладдя
пʼятниця, 18 травня 2012 р.
Олексій Малиновський: Повернемо державу громадянам!
«Повернемо державу
громадянам!» - під таким гаслом діє сьогодні Соцпартія України.
Соціалісти суттєво активізували свою роботу в цьому
напрямку. Ними прийнято Маніфест «До суспільства соціальної справедливості!», з
яким вони звернулися до народу України і яким, як програмним документом, визначили
стратегічні завдання для самої СПУ. Постійно працюючи серед людей, захищаючи їх
соціальні права, вони досить упевнено підвищують рейтинг своєї політичної сили й
соціалістичної ідеології в цілому.
Чого добивається СПУ і які пріоритети вважає для нашої
держави й суспільства найбільш прийнятними, - про це і наша розмова з першим секретарем
Черкаського обкому Соціалістичної партії України, членом Політвиконкому СПУ, народним
депутатом ІV і V скликань Олексієм Малиновським.
- Олексію Петровичу, ваша партія звернулася до суспільства
з Маніфестом - тобто такою формою заклику до громадськості, яка застосовується лише
в крайніх випадках.
- А сьогодні ми й
маємо таку виняткову ситуацію, коли ніхто не може бути байдужим до тих процесів,
які відбуваються в нашій державі. Руйнація економіки, безпрецедентна бідність населення,
соціальна незахищеність і безправ'я людей - суспільство отримало всі наслідки ліберально-олігархічного
правління, причому в такій концентрації, що це вже загрожує безпеці України та її
громадянам.
Так, за останні 20
років влада в нашій державі змінювалася неодноразово. Але незмінною залишалася її
суть і політика, яка нічого спільного з бажанням наших громадян - жити краще й бачити
свою країну процвітаючою не мала. Сьогодні ж маємо закономірний результат: купка
капіталістів нестримно збагачується, а народ злидарює. І будь-яке підвищення пенсій
і зарплат, між іншим, до гіркоти мінімальних, нічого в житті простих людей не змінить.
До того ж усі ці надбавки знову ж таки повертаються можновладцям - через нестримний
ріст житлово-комунальних послуг, підвищення цін на ліки, продукти харчування, предмети
першої необхідності тощо. І цю цінову вседозволеність ніхто припиняти не збирається,
бо це і є ті самі заплановані «відкати» нагору, які ми самі сильним світу цього
і постачаємо. Грішимо на дрібний бізнес, вважаючи, що це він розхитує такі інфляційні
шторми, насправді ж усе відбувається за чітко прорахованою вертикальною схемою.
Фінансові потоки течуть від нас у великі кишені й за межі України, купуються місця
в парламенті, високі й малі посади, розкошує, так звана, еліта і т.д.
Те, як масштабно і
спритно можна дурити цілий
народ, показала та ж ваучерна приватизація, коли ті, хто будував заводи й фабрики,
працював на них, залишились не тільки без обіцяного благополуччя, а й взагалі без
роботи. Теж саме відбулося і з розпаюванням колгоспів, у більшості своїй - колись
потужними виробничими структурами, які забезпечували населення вдосталь м'ясом і
молоком, причому - за мінімальними цінами.
За два десятиліття
ми пройшли таку школу виживання, яка не снилася навіть багатьом слаборозвиненим
країнам. Сьогодні ж у народу України намагаються відібрати ще й землю - останнє
багатство, яке йому поки що належить. Перетворення
землі на товар призведе до втрати села, як колиски української нації і державності.
Майже половина працездатного сільського населення залишиться без роботи. Хтось поповнить
армію трудових емігрантів, хтось просто зіп'ється. Негайно подвояться ціни на продукти
харчування. А на нашу землю прийдуть так звані інвестори, переважно - іноземці.
І тоді Україна остаточно втратить свій суверенітет.
Соцпартія категорично
виступає проти продажу землі. Її власником може бути тільки держава і в жодному
разі - не олігархічні клани, які досить швидко, в той чи інший спосіб переуступлять
її іноземним партнерам. Можна здавати землю в оренду, але на умовах власника - держави.
При цьому контроль за її використанням, збереженням якісних властивостей грунтів,
сплатою податків, дотриманням справедливої соціальної політики на селі повинен бути
чітко означений законодавством.
У соціалістів багато
причин бити на сполох і акцентувати увагу людей на найголовніших проблемах, які
вже є і які нам намагаються нав'язати. Та головне, ми прагнемо добитися того, щоб
суспільство зрозуміло: якщо воно діятиме спільно, то й влада змушена буде рахуватися
з його рішеннями. В іншому випадку, дотримуючись сумнозвісного прислів'я: «моя хата
скраю»,- ми залишимось голі, босі, безправні й що цілком імовірно - бездержавні.
- Отже, Соцпартія продовжує наполягати на розвитку
народовладдя як найбільш ефективної системи правління?
- Соціалісти України
впродовж двадцяти років добиваються саме цього - передати реальну владу та необхідні
можливості її здійснення на благо людей новим радам. Усі владці, включаючи керівництво
місцевих органів правопорядку та судів, повинні обиратися населенням, підпорядковуватись
громаді й перед нею звітувати.
У 2004-му році
ми досягли в цьому напрямку певних зрушень у Конституції. Заради цього пішли навіть
на політичні поступки. Але цей процес було загальмовано дочасними виборами й шаленим
опором наших політичних опонентів, які втрачати важелі влади і передавати її народу
аж ніяк не збиралися.
Сьогодні ж владна
система цілеспрямовано перетворюється в авторитарну,
де волевиявленню народу взагалі не буде місця. І це досить серйозна загроза демократії.
СПУ в своєму Маніфесті
пропонує децентралізацію влади, що означає ліквідацію райдержадміністрацій і створення
нових рад на місцях із європейськими функціями та можливостями. Чи реально це? Так,
якщо Соцпартію підтримає суспільство й вона зможе завершити розпочату нею конституційну
реформу, тоді ми отримаємо справедливі стосовно до простих людей закони, зможемо
розмежувати бізнес і владу, а ліквідація корупції стане не темою безплідних телешоу,
а справою держави. Відійдуть у минуле «відкати», висмоктування бюджету, конвейєри
хабарництва і здирництва через різні управлінські, силові та контролюючі структури.
Врешті-решт, ми доб'ємося справедливого оподаткування багатства, відновимо права
держави на «прихватизаційні» об'єкти. Стратегічні підприємства та галузі, такі як
облгази, обленерго, теплокомуноб'єкти повернуться під контроль держави. І вони вже
не диктуватимуть нам завищені і нічим не обґрунтовані тарифи, як це відбувається
зараз, коли управлінська система не тільки не зважає на те, як обдирається весь
народ, а ще й потурає цьому здирництву, бо й має від того свої фінансові «плюси».
Переглянемо ми й нечесно
отримані пільги. Бо коли понад 300 народних депутатів першого скликання, як виявляється,
є «чорнобильцями», то як такі інваліди першої групи (тобто лежачі хворі) можуть
десятиліттями виконувати свої обов'язки, керувати країною на політичному рівні.
Справедливість мусить
бути відновлена в усьому - в зарплаті, в яку слід закладати ціну людської праці,
а не економічні показники виробництва, в пенсіях, де зараз різниця між тим, що отримує
звичайний пенсіонер і колишній високий чиновник, надзвичайно велика. Всі надходження
від приватизації слід направити до Пенсійного фонду, та й самі її результати необхідно
ретельно переглянути і зробити відповідні висновки.
Сьогодні людям бракує
головного - соціальної
справедливості. Вона є, але не у нас, в Україні, а за кордоном. Це в європейських
країнах взяли всі кращі соціальні досягнення радянських часів і використали на благо
людей. У тій же Швеції, Австрії, Фінляндії, Франції, Німеччині і т.д. діють соціальні
програми, які запроваджувались у нас ще в 70-их роках. На Заході їх зуміли поєднати
з ринковою економікою і отримали результат. Ми ж здобуті нами цінності втратили,
дозволивши владі діяти так, як їй заманеться, - з зиском для себе та за наш рахунок.
Так далі продовжуватись
не може. Україна творилася людьми праці, і їм вона й повинна належати. Це стане
можливим, коли, беручи приклад з Європи, ми створимо в себе модель нового справедливого
суспільства - демократичний соціалізм. І це не просто ідеологія - це життя за новим
виміром, визначальними складовими якого є народовладдя, соціальний захист, відкритість
та відповідальність.
Позицію СПУ чітко
визначено в Маніфесті «До суспільства соціальної справедливості». І це не формальне
звернення. Це конкретна програма змін, які ми пропонуємо. І вони - для людей, а
не для ліберальної системи, яку представляє та ж об'єднана (поки що) опозиція -
БЮТ, Фронт Змін, «Удар», Громадянська позиція та ін. Життя вже показало: обіцяне
ними - мало чого варте, бо й діють ці політичні сили виключно в інтересах промислово-фінансових
груп і за їхньої підтримки. Ми ж добиваємось ліквідації олігархічного
суспільства й передачі влади народу, який повинен стати справжнім, а не декларативним,
як зараз, господарем у своїй державі.
18.05.2012
Інтерв'ю вела Наталя Віргуш,
«Черкаський край» №38 16.05.2012
//www.spu.in.ua/ua/presstizh/29666
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар