Януковичу Конституційна асамблея потрібна, аби приховати свій провал?

Досі достеменно ніхто не може відповісти на запитання, для чого створено Конституційну асамблею – ні її голова Леонід Кравчук, ні сам Віктор Янукович.

Про так звану Конституційну асамблею говориться вже більш як рік. Її створення ініціював Віктор Янукович. Відповідно до указу, який днями підписав президент Янукович, “Конституційна Асамблея утворена як спеціальний допоміжний орган при Президентові України, головною метою створення та діяльності якого є підготовка законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції”. Також Янукович затвердив склад Асамблеї. Її головою призначено Леоніда Кравчука – президента України в 1991-1994 роках. Директор Інституту держави і права імені Корецького НАН України Юрій Шемшученко призначений заступником голови, а радник президента – керівник головного управління з питань конституційно-правової модернізації АПУ Марина Ставнійчук стала секретарем КА. Загалом до складу Конституційної асамблеї увійшло 94 особи, пише УНІАН.

“Конституційна асамблея”… Гарно звучить, проте достеменно досі ніхто не може відповісти на запитання, для чого її створено. Відповісти не можуть ні Кравчук, ні сам Янукович. Нещодавно один з лідерів опозиції Арсеній Яценюк сказав, що Януковичу КА потрібна, аби у 2015 році обратися на другий термін, але вже в парламенті . Ми запитали в експертів, для чого Януковичу КА?

Борис Беспалий, 
народний депутат попередніх скликань:

Це привід створити ще один агітаційний майданчик для ПР

А вам особисто потрібна зараз Конституційна асамблея і чи потрібно зараз міняти Конституцію?

Так отож, і мені не потрібно. Кого зі своїх знайомих я про це не запитаю, нікому не потрібно. Висновок такий – в Україні дуже багато можна зробити для України без змін до Конституції.

У цій Конституційній асамблеї мене найбільше цікавить, скільки грошей на це буде витрачено. Тобто жодної потреби в ній для українців немає. Це по-перше!

По-друге, усі зміни до Конституції можна розробляти тими методами, які вже перевірено: для цього є парламент, президент, інші дорадчі органи. До речі, Конституційна асамблея — це лише дорадчий орган при президенті, як би він пафосно не називався. Тому готувати зміни можна й без Асамблеї, без зайвих витрат.

Третє — якщо воно не потрібне, тоді виникає серйозне запитання: для чого ця затратна справа робиться.

Висновок напрошується такий: відвернути суспільну увагу від реальних проблем. Це перше. Друге — створити ще один агітаційний майданчик для Партії регіонів, мовляв, бачите, ми робимо Конституцію з авторитетними людьми, науковцями, які славитимуть ПР. Їх трошки підгодують з держбюджету, тобто нашими з вами грошима, бо ж не з Межигір’я фінансуватимуть їх. І вони гарно славитимуть владу. Їм дадуть майданчик для привертання до них уваги, коли вони говоритимуть про Януковича.

Зрештою, якби вони хотіли якихось конституційних змін, вони їх можуть провести так, як і все, чого вони хотіли. Тобто ще раз можна сказати, що КА громадянам не потрібна.

Для людей у країнах Євросоюзу, за великим рахунком, байдуже, де обирається президент і чи взагалі обирається, тому що цим не визначається спосіб життя й правління в державі. У Євросоюзі тільки в найменш просунутих країнах обирається президент напряму. Бельгія, Норвегія, Данія, Англія... Хіба це погані країни? І там узагалі ніякий президент не обирається, там монархія. У Німеччині президент обирається в Бундестазі й адміністраціями земель, у Чехії — у парламенті. Хіба Чехія погана країна як зразок демократії?!

Так, справді обрання президента всенародно — більш демократичне, але після неділі завжди настає понеділок... І контролювати всенародного президента набагато складніше, виходить, він нікому не підзвітний, переобрати його теж складніше. Тобто шлях обрання більш демократичний, а контроль менш демократичний. Ну який контроль за Януковичем? Ніякого! Це як цар у Росії: обрали — і триста років кушайте.

Тобто має бути система стримувань і противаг, незалежно від того, кого обрали. Він однозначно має бути під суспільним контролем. Гадаю, з цією КА вирішили в черговий раз надурити людей.

Віктор Небоженко, 
політолог:

Януковича вже не обрано на другий термін. Це відома річ!

Януковичу Конституційна асамблея потрібна, аби показати Заходу типу деякі престижні кроки, мовляв, хоч у нас є політв’язні, не відбуваються реформи, але при цьому в нас відбуваються конституційні зміни. Влада це підноситиме як демократію. І їм байдуже, що в цьому не бере участі опозиція. Тимошенко сидить у тюрмі, і, звісно, що її політики не братимуть участі в КА. Бо це було б абсурдно, коли лідери сидять за ґратами, а її заступники резюмують про конституційний дизайн.

Так, Януковичу КА потрібна лише для престижного іміджу. Бо для чого ще? Він ж недавно зробив собі Конституцію 1996 року, дуже пристойну, з неймовірними повноваженнями. У цьому сенсі вже нема потреби посилювати президентську республіку.

Ідея обирати президента в парламенті обговорюється вже рік у дуже вузьких колах Партії регіонів, які прекрасно розуміють, що Януковича уже не обрано на другий термін. Це вже відома річ! Тому йому треба знайти “гідну” заміну, типу Ющенка, таку слабку людина, яка б боялася навіть імені Януковича. Якогось там Колєсніченка чи когось такого. Ну, чого ви смієтеся? Іде ж деградація політики.

КА — слугуватиме, швидше за все, для того, аби легалізувати повноваження Януковича. Бо якраз повноважень у нього достатньо, йому не потрібно зайвий раз притягувати увагу до того, що він контролює фактично всю владу в країні. Для того, аби обрати собі іншого чи того самого Януковича в парламенті, їм не потрібні додаткові повноваження.

КА потрібна тоді, коли треба міняти державний устрій, це перехід від однієї форми правління до іншої. А обрання президента в парламенті — це не зміна устрою.

Олександр Палій, 
політолог, історик:

Зміни до Конституції готуються виключно для того, щоб залишитися у владі після 2015 року

Цікаво, що кожен президент в Україні невідворотно приходить до ідеї зміни Конституції. Попри те, що в кожного з них була своя Конституція, вона все одно до кінця правління припиняла їм подобатися. Згадаймо, президент Кравчук проштовхував Конституційний договір, Кучма – його таки проштовхнув, а потім ще й проштовхнув «кучмівську» Конституцію 1996 року. Але потім і вона перестала подобатися, і її почали змінювати за проектом Мороза–Медведчука, та так, на щастя, і не змінили (не вистачило 6 голосів). За Ющенка діяла конституційна реформа 2004 року, що обрізала президентські повноваження. І всі президенти, як один, у кінці своїх повноважень розповідали про те, що Конституція їх не влаштовує.

Особливо дивно слухати нарікання від нинішнього президента Віктора Януковича. Адже він не тільки повернув собі суперпрезидентські повноваження Кучми, а й значно розширив їх законами – наприклад, про Кабмін. Тепер у нас послання президента визначатиме суть урядової політики. Тобто президент послав, і всі пішли струнко, при тому, що президент обраний меншістю, а Верховна Рада – який-не-який представницький орган. Усі умови для роботи нині є: бери та роби, якщо хочеш і можеш. Приміром, у президента нині є всі формальні й неформальні повноваження, щоб вичистити судову систему. Але вона не вичищається, а дедалі більше забруднюється, аж до такої межі, що, крім демонтажу, її вже, напевно, ніщо не виправить.

Навіщо весь цей цирк з нескінченною зміною Конституції?

По-перше, розмови про конституційну реформу потрібні владі для виправдання перед виборцями своєї неефективності й провалів. Коли не виходить нагодувати народ, його годують казочками. Мовляв, ось-ось там на обрії бовваніє омріяний шматочок паперу. Розповідаючи народові оці казочки про Конституцію, яка нібито все вирішить, влада тим часом будує собі Європу на своїх гектарах без жодних конституцій.

По-друге, зміни до Конституції готуються виключно для того, щоб залишитися у владі і після 2015 року. Треба чітко розуміти: усі розмови влади про реформи – це такі ж самісінькі казочки, як і оповідання про Конституцію. Владу все влаштовує. Їй потрібні лише такі зміни, які забезпечать відсутність будь-яких змін.

Проте влада явно фетишизує процес і не розуміє однієї дуже простої речі. Адже в результаті накопичення несправедливостей і неефективності в країні відбувається масштабна делегітимація політичного режиму. У результаті такої політики самоделегітимації режиму чиновники, судді й прокурори одного дня можуть виявитися просто підстаркуватими дядьками. Якщо цих несправедливостей накопичується критична маса (а для кожного суспільства вона своя), владу не рятують ніякі папірці, навіть якщо на їхній обкладинці написано красивими літерами «Конституція».

Держава стоїть на справедливості. Привілеї підривають режим і є підставою для нестабільності. Цих простих речей нинішня влада вперто не хоче розуміти. Може, тому, що не розуміє, що таке справедливість, а може, привілеї для неї дуже солодкі – такі, що не можна відірватися.

Оксана Климончук, 22.05.2012

//www.unian.ua/news/504935-yanukovichu-konstitutsiyna-asambleya-potribna-abi-prihovati-sviy-proval.html

13.01.2012 Україні загрожує активізація реформ 
«Минулого року реальний результат, який ми отримали, не був підкріплений тим очікуванням суспільства, на яке ми розраховували. Реформаторські ініціативи не дійшли до громадян повною мірою» (Віктор Янукович).