четвер, 31 січня 2013 р.

Василий Маляренко: Конституция пишется для народа, для Украины


В 2010 году полномочия Верховного Суда так ограничили, что «его не стало в Украине». Потому Верховный Суд нужно спасать: записать в Конституции конкретные полномочия, а не «декларативные вещи». Так считает представитель Конституционной ассамблеи Василий Сиренко. Его поддерживает большинство членов рабочего органа КА.

Чтобы мир не смеялся

На очередном заседании Комиссии КА по вопросам правосудия опять говорили о полномочиях, которыми необходимо наделить высший судебный орган. К дискуссии присоединились и «верховники», которым небезразлична судьба ВС. Не все они были в восторге от того, что предлагается записать в одной из статей Основного Закона.

Сначала комиссия поддержала идею, что в Конституции должно быть отмечено: законы, регулирующие вопросы судоустройства, судопроизводства, статуса судей принимаются не меньше чем двумя третями конституционного состава парламента (более чем 300 голосами народных депутатов).

Потом комиссия дискутировала: 3- или 4-звеньевой должна быть судебная система в Украине. По мнению научного консультанта Украинского центра экономических и политических исследований им. А.Разумкова Николая Мельника, самой оптимальной для нашего государства является 3-звеньевая судебная система. «Прежде чем сделать 3-звеньевую систему, нужно пройти по коридорам Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел и увидеть шкафы с десятками тысяч дел. Поймите, введение 3-звеньевой системы будет означать, что нужно ликвидировать или высшие суды, или ВС. На это никто не пойдет. ВС нельзя создать в составе 500 судей. Если высшие суды превратить в ВС с составом в полтысячи лиц, то над нами будет смеяться весь белый свет. Суды кассационной инстанции рассматривают миллионы дел. Как обеспечить в одном суде кассационную инстанцию?» — поинтересовался председатель Комиссии КА по вопросам правосудия Василий Маляренко.

Неотъемлемое право

Дискутировали собравшиеся и о судьбе ВС. Некоторые склонялись к мнению, что определение полномочий — это задача процессуального законодательства. «Предлагаю следующую редакцию: на ВС возлагается кассационный пересмотр жалоб, определенный законом», — отметил Н.Мельник.

Другие отстаивали роль и статус ВС. «Если мы напишем в Конституции абстрактные формулы, то в текущем законодательстве все будет изменено и истолковано так, как истолковано в настоящее время: записано, что ВС — высший судебный орган, а полномочий он имеет меньше, чем высшие специализированные суды», — отметил главный научный сотрудник отдела теории государства и права Института государства и права им. В.М.Корецкого НАН Василий Сиренко.

По его мнению, нельзя запретить гражданам обращаться в ВС, ведь «Конституцией предусмотрено право человека обращаться во все виды судов». «Сегодня мы спасаем ВС, потому что его полномочия ограничили так, что его не стало в Украине. Гражданин не имеет возможности использовать ВС как средство защиты своих прав. И мы должны прописать в Конституции полномочия ВС таким образом, чтобы их нельзя было изменить и по-другому трактовать», — настаивал на своем В.Сиренко.

«Верховник» Иван Шицкий предложил начать «судебный» раздел Конституции с основных принципов. «Мы не вдаемся в принципиальные вещи и в результате воспроизводим подход к судебной власти как к вторичной экстраординарной функции исполнительной власти. Мы должны указать на сущность судебной власти. Указав на это, мы откроем дорогу к описанию качественных и количественных ее характеристик, порядка их осуществления. А так мы пишем процесс, не имея цели. Куда мы придем? Скорее всего, в зеркальном порядке воспроизведем существующие положения. То есть текст будет другим, а семантика такой ж», — заявил И.Шицкий.

Также, по его мнению, на судебную власть должна возлагаться охрана верховенства права, поэтому необходимо ст.8 Конституции дополнить ч.3 следующего содержания: «Обеспечение действительности верховенства права и его охрана составляют содержание полномочий судебной власти и возлагаются на ВС и систему низших судов, которые могут быть созданы Верховной Радой».

В.Маляренко отметил, что концептуальные принципы совершенствования конституционного урегулирования правосудия уже есть и они утверждены КА. Поэтому сегодня комиссия должна работать над полномочиями ВС.

«Когда мы прописываем в таком порядке полномочия ВС, то прописываем не полномочия системы, которая раскрывает суть судебной власти и служит критерием для дальнейшей работы при решении вопросов судоустройства и судопроизводства, а сразу переходим на процессуальный уровень конкретного судебного органа. Таким образом мы фактически лишаем судебную власть полномочий», — подчеркнул И.Шицкий.

И кассация, и ревизия

В конце концов комиссия остановилась на следующем варианте редакции ст.1 раздела «Судебная власть» (в настоящее время раздел VIII Конституции называется «Правосудие»):

«Судебная власть в Украине является самостоятельной и независимой. Судебная власть в Украине осуществляется Верховным Судом и другими судами, созданными в соответствии с законами. Органом, который обеспечивает деятельность судебной власти, является Высший совет юстиции. Высшим органом судебной власти является Верховный Суд Украины. Верховный Суд Украины имеет право законодательной инициативы по вопросам осуществления судебной власти.

На Верховный Суд Украины возлагается:

— рассмотрение жалоб на нарушение государством норм Европейской конвенции по правам человека и основополагающим свободам;
— пересмотр в кассационном порядке судебных дел:
а) сторонами которых определены законом высшие должностные лица государства;
б) о преступлениях, за которые уголовным законом предусмотрена высшая мера наказания;
— пересмотр в ревизионном порядке судебных дел:
а) в случае установления международным судебным учреждением, юрисдикция которого признана Украиной, нарушения Украиной международных обязательств при решении дела судом;
б) на основаниях неодинакового применения судами одной и той же нормы материального или процессуального права в подобных правоотношениях;
в) в случае выявления незаконного осуждения человека при отсутствии возможности пересмотра дела в апелляционном, кассационном порядках или по вновь открывшимся обстоятельствам.

Верховный Суд может иметь и другие, предусмотренные законом, полномочия».

По требованию судей ВС комиссия отказались от предложения в качестве одного из полномочий высшего судебного органа определить дачу разъяснений судам по вопросам применения законодательства.

Кроме того, комиссия начала рассматривать ст.2 раздела «Судебная власть». Так, в ней предлагается записать, что «судопроизводство в Украине осуществляется исключительно судами. Юрисдикция судов распространяется на все правоотношения, возникающие в государстве. Суды не принимают решения во исполнение полномочий других органов или должностных лиц, кроме случаев, определенных законом».

Следующую встречу комиссия назначила на 30 января. На ней будут обсуждать гарантии судейской независимости.

Прямая речь

Василий Маляренко, председатель комиссии КА по вопросам правосудия:

— Проще всего было бы для комиссии прибегнуть к следующей редакции: на ВС возлагается обеспечение единства, законности, верховенства права путем рассмотрения дел, в предусмотренных законом случаях. И все, точка. Но, думаю, такая редакция никого не удовлетворит. Конституция пишется для народа, для Украины. И нельзя исходить из того, много или мало жалоб будет поступать в ВС после того, как за ним закрепят предложенные нами полномочия.

Евгений Кубко, президент ЮФ «Салком»:

— Я предлагаю записать в Конституции, что высшим судебным органом является ВС, который возглавляет систему судоустройства Украины, установленную законами о судопроизводстве. Правосудие осуществляется ВС, а также специализированными судами и местными судами, предусмотренными законами о судопроизводстве. Также следует отметить: ВС может рассматривать любое судебное дело. Он обобщает судебную практику и определяет общие принципы правосудия в соответствии с Конституцией и законами о судопроизводстве.

Марина Закаблук,
«Конституция без абстрактных формул»
«Закон и Бизнес» №4 (1094) 26.01—01.02.2013
//zib.com.ua/ru/13989-v_konstitucii_dolzhni_propisat_polnomochiya_verhovnogo_suda_.html


середу, 30 січня 2013 р.

Виталий Бала: Вряд ли Виктор Янукович готов ущемлять себя в полномочиях


Немножко рановато

2000 продолжает опрос известных в стране экспертов и людей с активной жизненной позицией

Вряд ли президент будет ущемлять себя в полномочиях, уверен директор Агентства моделирования ситуаций Виталий БАЛА. Поэтому об идее избрания главы государства парламентом можно забыть.

— В выступлении, посвященном Дню cоборности Украины, Виктор Янукович заявил, что благодаря созданной им Конституционной Ассамблее конституционная реформа превратилась в проект всей украинской общественности.

Можно ли рассматривать эти слова как намек на то, что уже в скором будущем начнется широкое обсуждение проекта конституционной реформы, который затем будет вынесен на референдум? Есть ли у власти в нынешних условиях шанс провести нужные ей изменения в Конституцию посредством референдума? Попытается ли государственное руководство отменить всенародные выборы президента и перенести его избрание в парламент — или Виктор Янукович (сохраняющий высокие шансы на переизбрание на всенародных выборах) не решится на подобный шаг, способный вызвать возмущение в стране и за рубежом?

— Широкое обсуждение изменений в Конституцию можно только приветствовать. В этом случае желательно выйти за рамки Конституционной Ассамблеи и привлечь к процессу всех заинтересованных лиц. В первую очередь — экспертов, в том числе международных.

Но необходимо исходить из того, что на сегодня мы имеем Конституцию, в которой любые изменения, сделанные без участия парламента, мягко говоря, не совсем законны. Парламент в любом случае должен быть основным участником процесса. Любой референдум по вопросу изменений в Основном Законе по большому счету все равно упирается в решение Верховной Рады, принятое тремястами и более голосами. Меня, кстати, смущает один момент: к чему все эти изменения, если, как показывает практика, Конституционный Суд за день или два может взять и вернуть в жизнь страны Конституцию прошлого?

Насчет выборов президента парламентом говорится довольно много. Но давайте будем реалистами. Легитимность такого президента в любом случае будет значительно ниже, чем избранного всенародно. Опять же, полномочия не те. Вряд ли Виктор Янукович готов ущемлять себя в полномочиях. И зависеть от трехсот депутатов тоже не совсем комфортно — могут и снять при желании.

— Президент Виктор Янукович встретился на экономическом форуме в Давосе с бывшим госсекретарем США Генри Киссинджером, в настоящее время возглавляющим международную консалтинговую фирму Kissinger Associates, которая занимается и лоббистской деятельностью. По словам Киссинджера, на встрече обсуждались «отношения между Украиной и США, а также между Украиной и ЕС», она «была плодотворной и прошла в теплой атмосфере».

Может ли Виктор Янукович рассчитывать на то, что ему удастся заручиться поддержкой американской политической элиты, которая окажет давление на руководство стран ЕС для ускорения евроинтеграции Украины? Насколько обоснованна уверенность президента в том, что Украина обязательно подпишет соглашения об ассоциации с ЕС и о создании Зоны свободной торговли с Евросоюзом уже в ноябре, на саммите Восточного партнерства в Вильнюсе? Имеет ли отношение к попыткам Виктора Януковича навести мосты с американской и европейской элитой подписание соглашения с транснациональной корпорацией Shell о разделе продукции от добычи сланцевого газа между нею и компанией «Надра Юзовская»? Напомним, подписание этого договора прошло в Давосе при участии Президента Украины на следующий день после его беседы с Киссинджером.

— Генри Киссинджер, конечно, выдающийся, известнейший специалист в области геополитики. Но, к сожалению, для Украины его влияние на мировые процессы сейчас не настолько значительное, как в былые времена. Безусловно, иметь в лице Киссинджера лоббиста Украины очень неплохо. Но я не совсем уверен, что мы приобрели лоббиста. Все, что он сказал, пока что имеет дипломатическую, ни к чему не обязывающую формулировку.

Вообще вопросы евроинтеграции Украины сейчас вряд ли сильно интересуют американцев — у них масса своих внутренних проблем. Да и, если говорить о внешнем векторе, для США в любом случае приоритет — это отношения с Россией.

Что касается заявления Януковича о подписании в ноябре соглашений — было бы удивительно, если б человек, в последнее время только и говорящий об ассоциации с ЕС и о создании Зоны свободной торговли с Евросоюзом, не обещал, что все произойдет в ближайшее время.

— В ответ на призыв Юлии Тимошенко создать единую оппозиционную политическую силу из сторонников различных взглядов лидер партии «Свобода» Олег Тягнибок заявил, что считает это нецелесообразным. В то же время председатель фракции «Батькивщина» Арсений Яценюк назвал создание «единой демократической партии», способной победить на президентских и парламентских выборах, «одной из основных задач оппозиции».

Свидетельствует ли принципиально различная реакция на призыв Тимошенко об углублении противоречий внутри оппозиционной коалиции? Можно ли рассматривать планы по созданию единой оппозиционной партии как попытку «Батькивщины» разорвать сотрудничество со «Свободой» (а возможно, и с «УДАРом»), не отказываясь от своих политических обязательств? Существуют ли реальные перспективы объединения оппозиционных сил (без «Свободы») и выдвижения единого кандидата в президенты? Или призыв Тимошенко не имеет практического смысла и направлен исключительно на достижение пропагандистского эффекта?

— Об углублении противоречий внутри оппозиционной коалиции речь не идет. Вопрос — единая кандидатура на президентские выборы от оппонентов действующей власти. И заявления по поводу создания партии направлены на выполнение этой задачи. Для оппозиционных сил она очень важная, стратегическая.

Проблема в том, насколько тактично оппозиция решит данную задачу. Как мне представляется, единого кандидата нельзя назначить. Условно говоря, все объединились в одну партию, и ее глава и есть единый кандидат. Выбор должны сделать граждане, это можно определить хотя бы с помощью социологических исследований. Но сейчас это делать немножко рановато, этот вопрос надо решать в 2014 г.

Создание единой оппозиционной политической силы я считаю нецелесообразным. Говорить о вливании в такую партию «Свободы» или «УДАРа», как мне кажется, не совсем правильно. Особенно это касается партии Тягнибока, у которой есть своя ниша и которая не первый год в политике. В единую партию пока можно объединить тех, кто тяготеет к центристской позиции, — «Батькивщину» и «Фронт змин».

Беседовал Константин РЯБИНОВ
Данная статья вышла в выпуске №5 (640) 1 – 7 февраля 2013 г.
//2000.net.ua/2000/svoboda-slova/vybor/87688
//glavcom.ua/articles/3721.html

Вадим Карасев. Еще рано говорить, что у Януковича нет шансов победить на всенародных выборах 
Віктор Янукович. Конституційна реформа із справи для вузького кола політиків перетворюється на спільний проект української громадськості 
Віктор Янукович. Належне місце в Основному законі мусить отримати громадянське суспільство 
Вікторія Гладковська. Грузія. Молдова. Конституційна реформа як засіб збереження влади: досвід пострадянського простору 
Андрей Ганжа. Конституция в три хода 
І-й Відкритий форум громадських рад «Плануємо майбутнє» 
Виталий Кулик. Демократия участия - новый тренд развития гражданского общества в Украине 
Марина Ставнійчук. Дефіцити демократії може покрити лише активне громадянське суспільство 
Євген Бистрицький. Про що свідчить стратегія, затверджена президентом 
Виктор Медведчук. Гражданское общество. Украинский выбор 
24.03.2012 Указ Президента України №212/2012 Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації 
25.01.2012 Указ Президента України №32/2012 Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (Положення про Координаційну раду (Марини Ставнійчук), персональний склад) 
Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України
Віктор Янукович. Зарази втілення реформ… (Олександр Северин. Моделі)

Вадим Карасев: Еще рано говорить, что у Януковича нет шансов победить на всенародных выборах


Вперед, к демократизации демократии

2000 продолжает опрос известных в стране экспертов и людей с активной жизненной позицией

Подписание нашей страной соглашений об ассоциации с ЕС и о создании Зоны свободной торговли — дело предрешенное. Потому что это очень нужно самому Евросоюзу, считает директор Института глобальных стратегий Вадим КАРАСЕВ.

— В выступлении, посвященном Дню cоборности Украины, Виктор Янукович заявил, что благодаря созданной им Конституционной Ассамблее конституционная реформа превратилась в проект всей украинской общественности.

Можно ли рассматривать эти слова как намек на то, что уже в скором будущем начнется широкое обсуждение проекта конституционной реформы, который затем будет вынесен на референдум? Есть ли у власти в нынешних условиях шанс провести нужные ей изменения в Конституцию посредством референдума? Попытается ли государственное руководство отменить всенародные выборы президента и перенести его избрание в парламент — или Виктор Янукович (сохраняющий высокие шансы на переизбрание на всенародных выборах) не решится на подобный шаг, способный вызвать возмущение в стране и за рубежом?

— Заявление Виктора Януковича об активизации, интенсификации конституционного процесса вызывает ряд вопросов. Во-первых, для чего, собственно, нужны изменения в Основном Законе — если учесть, что реальные конституционные изменения в пользу президентской формы правления осуществлены решением Конституционного Суда в октябре 2010 г.? Уже мало что может увеличить полномочия главы суперпрезидентской республики, которой Украина стала, вернувшись к Конституции 1996 г.

Конституционная Ассамблея нужна, чтобы всенародным одобрением закрепить этот ретроповорот в 90-е? В преддверии президентских выборов 2015 г., из-за неуверенности в победе действующего президента, хотят еще раз отмотать ситуацию декабря 2004 г.? (Тогда президент утратил часть полномочий в пользу премьер-министра.) Пока что, по моему мнению, у правящей команды нет четкого понимания алгоритма, траектории, конечной цели нынешнего конституционного процесса.

Вообще за два года до президентских выборов и за год до начала оперативной подготовки к ним говорить, что у Януковича нет шансов победить на всенародных выборах, рано. Переносить избрание президента в парламент нецелесообразно с точки зрения власти. Ведь именно общенародные выборы дают постсоветским президентам тот минимум легитимности, который позволяет им концентрировать в своих руках властные полномочия.

В первой половине 2013 г. вряд ли можно ожидать обсуждения конституционного документа какой-то мифической «общественностью», на которую ссылаются президент и его команда. Что такое общественность? Собираемые в административном порядке коллективы заводов, предприятий, фирм? В конце концов, у нас есть реальная политика — и как можно обсуждать Конституцию без лидеров политических партий, парламентских фракций, без основных кандидатов на пост президента?

— Президент Виктор Янукович встретился на экономическом форуме в Давосе с бывшим госсекретарем США Генри Киссинджером, в настоящее время возглавляющим международную консалтинговую фирму Kissinger Associates, которая занимается и лоббистской деятельностью. По словам Киссинджера, на встрече обсуждались «отношения между Украиной и США, а также между Украиной и ЕС», она «была плодотворной и прошла в теплой атмосфере».

Может ли Виктор Янукович рассчитывать на то, что ему удастся заручиться поддержкой американской политической элиты, которая окажет давление на руководство стран ЕС для ускорения евроинтеграции Украины? Насколько обоснованна уверенность президента в том, что Украина обязательно подпишет соглашения об ассоциации с ЕС и о создании Зоны свободной торговли с Евросоюзом уже в ноябре, на саммите Восточного партнерства в Вильнюсе? Имеет ли отношение к попыткам Виктора Януковича навести мосты с американской и европейской элитой подписание соглашения с транснациональной корпорацией Shell о разделе продукции от добычи сланцевого газа между нею и компанией «Надра Юзовская»? Напомним, подписание этого договора прошло в Давосе при участии Президента Украины на следующий день после его беседы с Киссинджером.

— Встреча Виктора Януковича с Генри Киссинджером дело, безусловно, нужное. Но вряд ли патриарх американской дипломатии сегодня обладает необходимым политическим и тем более административным весом, чтобы обеспечивать внешнеполитическое и дипломатическое прикрытие тех или иных шагов украинского руководства, не очень хорошо воспринимаемых американской администрацией.

Рассчитывать, что украинская власть сможет выстроить некую эксклюзивную геополитическую стратегию с нынешней американской администрацией, не стоит. Нет серьезных оснований. Тут не помогут ни лоббистские усилия Генри Киссинджера, ни уступки американским компаниям в разработке залежей сланцевого газа. Бизнес бизнесом, но геополитика и интересы на постсоветском пространстве для официального Вашингтона намного важнее, нежели бизнес-проекты украинской власти с теми или иными американскими корпорациями.

Что касается уверенности Януковича по поводу подписания соглашений об ассоциации с ЕС и о создании Зоны свободной торговли, то обоснована она следующими факторами. Во-первых, Евросоюзу в условиях кризиса необходима история успеха. И подписание соглашения с Украиной (надо отметить, очень нетривиального) крайне необходимо ЕС и брюссельским наднациональным элитам.

Во-вторых, европейцы прекрасно осознают критически важный рубеж в развитии Украины — президентские выборы 2015 г. В Европе понимают, что хотя и ассоциированная, но все-таки интегрированность нашей страны в европейские структуры дает возможность провести эти выборы по демократическим стандартам. Пусть и минимальным. А стало быть, есть надежда на победу более приемлемых для европейцев альтернативных кандидатов. Что приведет к демократизации украинской демократии после выборов.

— В ответ на призыв Юлии Тимошенко создать единую оппозиционную политическую силу из сторонников различных взглядов лидер партии «Свобода» Олег Тягнибок заявил, что считает это нецелесообразным. В то же время председатель фракции «Батькивщина» Арсений Яценюк назвал создание «единой демократической партии», способной победить на президентских и парламентских выборах, «одной из основных задач оппозиции».

Свидетельствует ли принципиально различная реакция на призыв Тимошенко об углублении противоречий внутри оппозиционной коалиции? Можно ли рассматривать планы по созданию единой оппозиционной партии как попытку «Батькивщины» разорвать сотрудничество со «Свободой» (а возможно, и с «УДАРом»), не отказываясь от своих политических обязательств? Существуют ли реальные перспективы объединения оппозиционных сил (без «Свободы») и выдвижения единого кандидата в президенты? Или призыв Тимошенко не имеет практического смысла и направлен исключительно на достижение пропагандистского эффекта?

— Углубления противоречий в рядах оппозиционной коалиции нет. Поскольку о том, что необходимость в создании единой оппозиционной партии сегодня отсутствует, заявил и Виталий Кличко. Противоречия есть у лидеров оппозиции с Юлией Тимошенко, которая продолжает оставаться одним из ее признанных лидеров, но находится, скажем так, на дистанции от непосредственного управления политическими процессами.

Тимошенко мыслит в логике революции и свержения действующего политического режима. Эта логика предполагает единый фронт, четкое лидерство, распределение ролей после победы: президент, премьер, спикер. И отсутствие самостоятельной игры оппозиционных колонн. Поскольку именно на партийно-оппозиционный эгоизм, на оппозиционные расколы, на автономную игру с властью власть как раз и рассчитывает.

Логика же других оппозиционеров не революционная, а эволюционная, парламентская. Она заключается в том, что каждая парламентская партия выдвигает своих кандидатов, и тот, кто попадает во второй тур, будет пользоваться поддержкой других оппозиционных сил. До осени, я считаю, оппозиционеры все-таки вынуждены будут определиться: политическая динамика развивается в логике либо свержения режима — либо эволюции.

Беседовал Андрей КУЗЬМИН
Данная статья вышла в выпуске №5 (640) 1 – 7 февраля 2013 г.
//2000.net.ua/2000/svoboda-slova/vybor/87687

Виталий Бала. Вряд ли Виктор Янукович готов ущемлять себя в полномочиях
Віктор Янукович. Конституційна реформа із справи для вузького кола політиків перетворюється на спільний проект української громадськості
Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України
Віктор Янукович. Зарази втілення реформ… (Олександр Северин. Моделі)

вівторок, 29 січня 2013 р.

(VІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 2013


30 жовтня 2012 року секретарем Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина обрано ректора Київського університету права Бошицький Ю.Л.

29 січня 2013 року в приміщенні Федерації профспілок України відбулось сьоме засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина (далі - Комісії).

В засіданні Комісії взяли участь: голова Комісії – суддя Європейського суду з прав людини (у відставці), доктор юридичних наук, професор Буткевич В.Г., секретар Комісії – ректор Київського університету права, професор, Бошицький Ю.Л., члени Комісії – президент Національної академії педагогічних наук України, академік НАН України, доктор філософських наук, професор Кремень В.Г., доцент кафедри конституційного права України Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», конституційний експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Речицький В.В., почесний голова Демократичної спілки угорців України, кандидат юридичних наук Товт М.М., заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук, професор Шульга М.О., заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор Майборода О.М., віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління Попок А.А., голова Федерації професійних спілок України Кулик Ю.М.Крім цього, у роботі Комісії взяли участь її постійні експерти Л.Д.Тимченко, Л.Л.Тимченко та С.В.Шевчук. Гостями засідання були головний консультант Управління модернізації Адміністрації Президента України Пономаренко Л.А., заступник керівника Міжнародного Агентства США з міжнародного розвитку «Доступ до правосуддя» (USAID) Петрова Н.І. магістрант факультету соціології Санкт-Петербурзького університету А.С. Бояшев та ін.

Учасниками засідання було розглянуто ряд питань, зокрема: затверджено протокол засідання Комісії від 18 грудня 2012 року; заслухано, обговорено та затверджено концепцію щодо змін до Конституції України в частині закріплення та гарантування прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Ухвалені рішення знайдуть своє відображення в подальшій роботі Комісії над підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Конституції України.

29 січня 2013 року
//kul.kiev.ua/novini/uchast-rektora-kijivskogo-universitetu-prava-nan-ukrajini-boshickogo-ju.-l.-u-zasidanni-komisiji-konstituciynoji-asambleji-z-pitan-prav-svobod-ta-obov-jazkiv-ljudini-i-gromadjanina.html

19.03.2013 (Х) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
25.02.2013 (IX) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 
12.02.2013 (VIII) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов'язків людини та громадянина 
18.12.2012 (VІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов‘язків людини та громадянина 
10.09.2012 (ІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 
04.07.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов'язків людини і громадянина


пʼятницю, 25 січня 2013 р.

Всеволод Речицький. Ідея обмеженого правління як політико-правова доктрина


Ідея обмеженого правління або дуже близька до неї ідея верховенства права, з якої виріс сучасний конституціоналізм, виникла ще в Середньовіччі під впливом низки факторів. Верховенство права – у широкому сенсі даного поняття – означає, що в суспільстві склався консенсус стосовно того, що існуюче право є справедливим, що воно передує політичній владі і стримує будь-якого можновладця у будь-який час. Тобто сувереном у даному випадку є не живий правитель чи володар, а абстрактний закон. Це також означає, що будь-яка політична влада отримує свою легітимація лише за умови, якщо вона санкціонована законом, правом.

Відомо, що ще у ХІІ столітті право католицької церкви суттєво вплинуло на принцип верховенства права й обмеженого правління, оскільки саме автономія церкви від держави допомогла встановити засновану на принципах розуму правову систему. Адже для того, щоб заснувати верховенство права в якості обмежувача уособленої в живих людях політичної влади, недосить було застосувати теоретичний принцип, який зобов’язував би можновладців коритися вимогам закону. Спочатку право мало втілитися у реальних інститутах, які були «за природою речі» наділеними автономією від держави, а тому й здатні обмежувати її свавілля. Саме таким інститутом у Європі ХІІ століття була католицька церква.

Пізніше англійський філософ Д.Локк (1632-1704) писав, що закони, які керують поведінкою людей, мають свою внутрішню ієрархію й поділяються на закони божественні, цивільні й громадської думки (доброго імені). У свою чергу, нобелівський лауреат з економіки і політичний філософ Ф.фон Гаєк (1899-1992) неодноразово підкреслював, що ідея вищого закону, який керував би ординарними законами, не є новою. Уже у ХVIII столітті вона прочитувалась у концепції права Божого, або права Природи і Розуму. При цьому первісне припущення того, що подібний закон слід позитивно викласти на папері, належить американським колоністам. Заме звідси, як зазначив пізніше американський теоретик права Р.Дворкін (1931), виросла добре відома дворівнева конституційна теорія. Її перший рівень встановлював, чиї саме вірування та життєві ідеали мають правити за конституційний зразок, а другий – відповідав на питання про конкретний зміст конституційних положень.

З плином часу в історії сформувалися дві головні сфери нормування суспільного життя: публічна і приватна. Владні (політичні) повноваження підлягали розповсюдженню на першу із них. У подальшому ідея органічного публічного права виявилася «вибуховою», оскільки саме вона довела й утвердила наявність універсального конституційного права, спільного для всіх.

З тих пір, на думку Ф.фон Гаєка, ідея органічного конституціоналізму передбачає усвідомлення людьми тієї обставини, що політична влада має діяти у відповідності до певних принципів, й що політичні керівники мають обиратися на свої посади для здійснення того, що вважається правильним з точки зору даних принципів, а не для утвердження того, що вважають правильним вони самі.

І хоча окремі конституції можуть суттєво відрізнятися за своїми мовними, світоглядними, культурними та іншими параметрами, англосаксонська ідея обмеженого правління (верховенства права) склалася в якості універсальної вимоги індивідуальної свободи, виборності керманичів й права народу контролювати хід державних і громадських справ.

У цьому сенсі англійська неписана конституція, яка першою втілила у собі ідею верховенства права, була потім лише формалізована у писаній Конституції США 1787 року. І хоча в Західній Європі політичне життя ще й досі знаходиться під сильним впливом «живого» парламентського права, органічний конституціоналізм вирішив ідею правового забезпечення обмеженого правління в універсальній формі.

Ідею обмеженого правління у її сучасній інтерпретації можна розпізнати у відомій теорії справедливості американського політичного філософа Д.Ролза (1921-2002). На думку Д.Ролза, категорія справедливості являє собою нормативну угоду, на яку погодились би всі люди, не маючи можливості сказати багато, якщо взагалі що-небудь, відносно субстанціонального змісту даної угоди. У близькому до цього сенсі він писав про концепцію правильного як про сукупність загальних за змістом і конкретних за застосуванням принципів, які мають сприйматися суспільством у якості інстанції, до якої звертаються конфліктуючі вимоги сторін. Розмірковуючи над засадами політичної справедливості, Д.Ролз неодноразово підкреслював ту обставину, що глибоке розуміння її принципів якраз і становить основу сучасного конституціоналізму.

Таким чином, концепція обмеженого правління виходить із того, що індивіди, які живуть у волелюбній і демократичній країні, не визнають того, що лише державі належить право визначати й формулювати їх суб’єктивні права. Адже, на їх думку, подібні права належать їм безпосередньо від природи. Більше того, політичний лібералізм виходить із того, що індивіди сприймають будь-який уряд як продукт власної з ним угоди. У цьому сенсі система органічних політичних відносин між громадянами і державою є системою впорядкованої свободи, яка й становить основу соціального порядку. Не дивно, що становлення доктрини обмеженого правління по-новому визначало зміст таких понять як моє і твоє, вимагаючи рішучого обмеження державного Левіафана[1] конституційними рамками.

Повертаючись до ідеї обмеженого правління у теорії справедливості Д.Ролза, необхідно визнати, що саме сформульовані у цій теорії принципи визначають основу сучасної концепції політичного лібералізму, закладеної в основу органічного конституційного права. Дана концепція служить тому, щоб люди зверталися до неї як до абстрактного регулятора публічних відносин, вищого критерію, який дозволяє їм правильно тлумачити той або інший основний закон. Слід зазначити, що будь-яка більш широка доктрина навряд чи може бути прийнята у якості основ конституційного ладу.

Ідею обмеженого правління не можна глибоко зрозуміти також без правильного усвідомлення позиції громадянського суспільства у системі конституційних координат. Зокрема, сучасний конституціоналізм виходить із того, що громадянське суспільство не може і не повинно розглядатися як суспільство-асоціація, яке має якісь інші, окрім збереження власної свободи, цілі та інтереси. Звідси витікає методологічний висновок про те, що свобода громадянського суспільства є таким втіленням громадянських чеснот, яке можна обмежувати правом виключно з метою її (свободи) захисту чи охорони. Потенційно можливий «обмін» громадянської свободи на вигоди добробуту чи життєвого комфорту визнається у даній системі фундаментальних політичних взаємин принципово неприйнятним.

На жаль, практичний досвід спочатку буржуазних, а пізніше й соціалістичних революцій схилив людей до того, щоб перейти від розуміння природи права як втіленої справедливості до його позитивістської трактовки – зведеної у закон волі держави. У соціалістичних країнах ХХ століття у якості засад конституціоналізму використовувалась пануюча комуністична ідеологія. Зокрема, у Радянському Союзі тривалий час зберігалась і підтримувалась загальна переконаність у тому, що зміст конституційних норм має визначатися сукупністю директивних рішень КПРС. Сприйняття парадигми конституціоналізму у гіпертрофовано ідеологічній формі стало характерною ознакою більшості тоталітарних політичних режимів.

Що ж стосується більш універсального погляду на проблему, то хоча у романсько-германській теорії правових джерел не визнається апріорного існування права, її прихильники все-таки погоджуються із тим, що право міститься не лише в законодавчих актах. Тобто і тут пошук права співпадає з пошуком справедливості, а це невідворотно веде до переконання у тому, що будь-який закон є протиправним, якщо він несправедливий. Потреба у справедливості передбачає, у свою чергу, визнання цінності свободи, яка є характерною потребою всіх вищих тварин. Відповідно, закон, який відкидає свободу як вищу соціальну цінність, не може визнаватися справедливим і правовим. З іншого боку, поняття справедливості і людської свободи є історично змінюваними. Тобто все те, що вважається органічно виправданим за даних обставин у конкретному суспільстві, прямо впливає на його уявлення про свободу, справедливість, владу і роль права.

У свою чергу, в англійсько-саксонській правовій системі право – це втілений Розум. І хоча філософ Т.Гоббс (1588-1679) щиро вважав, що законом є не літера, а лише те, що відповідає вищому задумові Творця, зрозуміти його тезу можна лише за умови, що задум Творця є розумним. На думку ж політичного мислителя Ж.-Ж.Руссо (1712-1778), мудрий законодавець лише формалізує правила, які органічно уже утвердилися в світі. Так, органічні закони політики передбачають у нього верховенство, єдність та неподільність (суверенітет) політичної волі народу. Право служить для Ж.-Ж.Руссо не джерелом, а кодифікацією органічно вироблених прав і свобод людини. Законодавець не може створювати людські права і свободи, оскільки вони, за природою речей, передують будь-якому свідомому намірові.

Описуючи Велику французьку революцію 1789 року у загальному контексті еволюції права, дослідники вказували на те, що перш ніж ухвалити позитивну конституцію, Національна асамблея спочатку сформулювала метафізичні основи державності. І лише після цього розпочався довгий і пристрасний процес написання основного закону. Все це свідчить про те, що ідеї свободи, обмеженого правління і верховенства права подолали непростий шлях, перш ніж втілитися у конкретній конституційній формі.

Ідея обмеженого правління має також свій геополітичний аспект, на що одним із перших вказав видатний німецький філософ Гегель (1770-1831). Зокрема, у його філософії права політична природа людини аналізується у зв’язку з характером прив’язаного до певної частини світу народу. Утім, ще Т.Джефферсон (1743-1826) писав про те, що конституційні принципи США виникли на основі поєднання засад англійської неписаної конституції з ідеями органічного права і американського здорового глузду.

З іншого боку, важливою рисою конституціоналізму як втілення ідеї обмеженого правління є те, що становлення конституційних принципів відбувалося на тлі глобальних, світових процесів. Ще й сьогодні на міжнародному рівні ведуться дебати про те, чи варто державі бути мінімальною і піклуватися лише про безпеку, фізичне і моральне благо нації, чи вона може запропонувати народам щось суттєво більше. Загалом, оптимальне визначення простору свободи і її правильного співвідношення із владою залишається універсальною проблемою конституціоналізму.

Гарантування свободи через закріплення у основному законі переліку суб’єктивних прав і свобод, а також охоронюваних законом інтересів вважається нині класичним. Проте дієвість будь-яких конкретних прав і свобод залежить від ставлення конкретної нації до свободи в цілому. Наприклад, ідея А.Швейцера (1875-1952) про те, що фундаментом права є гуманізм, так само як і ідея К.Маркса (1818-1883) про те, що в демократії законом стає саме буття людини, розуміється по-різному в залежності від різних національних контекстів.

З іншого боку, ідеям обмеженого правління і правової держави притаманний яскравий універсалізм. Правова держава виходить із аксіоми, яка вважається нині універсальною: громадянам дозволено все, що не заборонено законом. Не дивно, що більшість основоположних конституційних ідей батьків-засновників США – Т.Джефферсона, А.Гамільтона (1755/57-1804), Д.Медісона (1751-1836) та Д.Адамса (1735-1826) визнаються сьогодні аксіомами вільного світу.

[1] Левіафан – уособлення сильної держави у політичній концепції Т.Гоббса.

25.01.2013
Всеволод Речицький, конституційний експерт ХПГ
//www.khpg.org/index.php?id=1359118799

Виктор Мусияка. Гарантом Конституции должен быть не Президент 
Сергей Ольховик. Народная Конституция - легитимным путем

//vintika.net/wallpaper/419-nabor-oboev-vysokogo-razresheniya-4-70-foto.html

середу, 23 січня 2013 р.

Шлях до суспільного договору, а не інструмент для виборів


Започаткована торік Конституційна Асамблея стала дискусійним майданчиком з напрацювання змін до Основного Закону

Однією із знакових подій минулого року вчені-правники, громадські діячі, політики та політологи називають перехід від здебільшого безплідних розмов і різноманітних політичних закликів у практичну площину вітчизняного конституційного процесу, що має на меті оновити, відповідно до нинішніх реалій, та якісно поліпшити визначальний закон держави.

Форма, обрана для цього, не нова для цивілізованого світу. Це Конституційна Асамблея, яку називають не дорадчим органом, а саме радчим, тобто таким, що має допомогти владі, політикуму і суспільству досягти бажаного консенсусу щодо чіткого визначення шляхів поступу, а також загальноприйнятних правил співжиття великої європейської країни та її народу.

Спробуємо хоча б побіжно згадати торішні напрацювання наших конституційників і водночас зазирнути за лаштунки року нинішнього: що він нам готує?

Без директив і «паркетного» управління

Отже, навесні 2012-го Президент України запропонував майже ста найавторитетнішим вітчизняним правознавцям підготувати пропозиції для змін у чинній Конституції України з тим, щоб наступного 2014 року винести ці напрацювання на розгляд Верховної Ради. Це, за словами Віктора Януковича, має бути конкретний документ із конкретними пропозиціями і конкретними змінами.

Відразу після організаційного засідання Конституційної Асамблеї було визначено її головне завдання і призначення: шляхом дискусій та обговорення розглянути всі проблеми, пов’язані з реформуванням чинного Основного Закону, що накопилися останніми роками, і надати висновки та пропозиції.

Зокрема вже торік у вересні предметом такого обговорення стали зміни до статті 98: ішлося про відновлення парламентського контролю за надходженням та використанням бюджетних коштів — важливого завдання Верховної Ради. Необхідність цього підтримали 66 членів Асамблеї і за її ухвалою главі держави запропоновано підготувати відповідний законопроект.

За словами голови Конституційної Асамблеї першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, його колеги водночас працюють над загальною концепцією Конституції та розробляють зміни до її складових частин. Це, завважив Леонід Макарович, «два паралельні процеси, які допомагають глибше і серйозніше бачити, що відбувається в Україні. Якщо Конституційна Асамблея відокремиться від життєвих процесів української дійсності, вона багато втратить».

Чинний Президент держави, продовжив Леонід Кравчук, із перших днів сказав ученим, що зголосилися попрацювати на майбутнє держави: «Не ходіть до мене за директивами, ви найкращі експерти України». І додав: «Ви — доктори, академіки саме з питань конституційного процесу, правового, юридичного. Залучайте будь-яких експертів світового масштабу. Отже, ми робитимемо те, що вважаємо за важливе, стратегічно важливе для українського народу, Української держави».

Феміді личить… справедливість

До проблем, що перебувають у конституційному полі, безперечно, належить доопрацювання правової системи та судоустрою. Останніми роками тут є про що говорити: ухвалено низку знакових законів, які тривалий час відтерміновувалися. Це закони «Про судоустрій та статус суддів», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів», новий Кримінально-процесуальний кодекс, які великою мірою відповідають демократичним європейським стандартам, отримали належну оцінку вітчизняних та закордонних експертів.

Водночас кардинально це ще не змінило ситуації в цій царині, й говорити про ефективне правосуддя в Україні ще зарано. Як справедливо зауважує член Конституційної Асамблеї доктор юридичних наук Микола Оніщук, недовіра до правової системи пов’язана передусім із тотальним дефіцитом справедливості в ній. Парадокс, зазначає він: правова система, у фундамент якої закладається справедливість, фактично працює всупереч власній природі.

Уже очевидно, що виправити стан справ лише ухваленням окремих законодавчих актів і розв’язати всі задавнені проблеми водночас буде важко. Про це зокрема йшлося на третьому пленарному засіданні Конституційної Асамблеї, яке відбулося торік у грудні. Темою його були визначені питання концептуальних засад конституційно-правової модернізації вітчизняного правосуддя, законопроекту «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» та визначення поняття і системи правоохоронних органів.

Доповідач, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя Василь Маляренко, зосередивши увагу присутніх на проблемі недовіри українського суспільства до людей у суддівських мантіях, навів такі цифри: лише кожен п’ятий українець гадає, що суд у нас незалежний, натомість четверо із п’яти вважають суддівські органи залежними і несправедливими.

Дискусія за великим «круглим столом» залу засідань Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, куди запросили широкий загал не лише науковців, а й представників Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія), була гострою та емоційною.

Зазначалося, що ресурс нормативно-конституційних змін щодо розширення впливу народу на процес правосуддя повною мірою ще не вичерпаний. З-поміж пропозицій, які внесли на обговорення колег члени Конституційної Асамблеї, — надання конституційних гарантій суду присяжних; запровадження виборчих мирових суддів; підняття вікового цензу на посаду судді до 29 років; відмова від призначення суддів уперше на п’ятирічний термін; зміна порядку формування та складу Вищої ради юстиції з метою її деполітизації; виведення кримінальної юстиції зі сфери політичного впливу тощо.

Учасники дискусії дійшли спільної думки, що судова реформа не буде результативною без зміни суспільного менталітету. Йшлося про нагальність розширення сфери правової культури та ліквідації правового нігілізму, реальної демонстрації однакового застосування закону для всіх і відмови від «телефонного права».

Оновлення потребує також концептуальне визначення місця і ролі судової влади в системі розподілу владних повноважень нашої держави, наголошували провідні українські вчені-правознавці.

Зокрема директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького, академік НАНУ, заступник голови Конституційної Асамблеї Юрій Шемшученко звернув увагу колег, що разом із посиленням гарантій незалежності суддів не менш важливо забезпечити належний доступ до правосуддя всім українським громадянам. Люди в суддівських мантіях мають суворо дотримуватися законності у відправленні правосуддя.

У багатьох виступах на засіданні йшлося про вироблення чітких і прозорих стандартів оцінки діяльності суддів, посилення відповідальності суддів за свою діяльність. А радник Президента України Андрій Портнов, окрім інших важливих питань, озвучив на загал пропозицію щодо скасування необхідності затверджувати суддів Верховною Радою.

Моделі змін потрібен консенсус

Як свідчить практика, будь-яка реформа вимагає публічного обговорення, створення належної атмосфери відкритої дискусії, а не приватних розмов у кулуарах. Тоді від неї можна очікувати ефективності та успішності.

За словами керівника головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента, секретаря Конституційної Асамблеї Марини Ставнійчук, таке широке обговорення вже пройшла довгоочікувана реформа місцевого самоврядування. Більш того, в Україні вже сформувався громадський консенсус щодо необхідності її безвідкладного проведення, визначено і загальну модель реформи.

Ця тема стала провідною на міжнародному «круглому столі» з питань розвитку інституційних спроможностей асоціацій місцевого самоврядування, який наприкінці минулого року відбувся у Львові.

Зазначалося, що правове регулювання та практика місцевого самоврядування досі не відповідають сучасним вимогам демократичної держави, хоч Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування ще на зорі незалежності, в 1997-му. Навпаки, значна частина нормативно-правових новацій в цій царині суперечить визначеним Президентом України пріоритетам місцевої демократії, розбалансувала систему і певною мірою загрожує національним інтересам держави.

З липня 2011 року працює робоча група з підготовки проекту Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, проводяться консультації з асоціаціями органів місцевого самоврядування, формується попит на експертний супровід ухвалення відповідних рішень. Найближчим часом це питання буде винесене на чергове засідання Конституційної Асамблеї. Тож є надія, що і ця проблема набере законодавчих обрисів, і зміни в організації регіональної та місцевої влади зрештою стануть реальністю.

КОМЕНТАРІ

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного Інституту стратегічних досліджень, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади:

— Унікально, що у складі нашої Асамблеї зібралася правова еліта України. Від її досвіду і фахової позиції сьогодні залежить зміст і несуперечливість майбутньої версії Основного Закону. Великим успіхом стало винесення фахової дискусії щодо конституційних змін за межі партійних дебатів.

Політикам важко сперечатися з науковою елітою, простіше використовувати популістські аргументи. Та неідеальне законодавство не повинно ставати причиною для політичних демаршів. Асамблея розглядає експертну дискусію як шлях до суспільного договору, а не як інструмент для виборів. Її місія полягає не в напрацюванні якогось особливого документа, а в узгодженні позицій для досягнення компромісу.

Василь МАЛЯРЕНКО, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя:

— Другий рік поспіль у суспільстві триває дискусія довкола реформи судової гілки влади.

Судова влада має стати самостійною, незалежною та економічно забезпеченою. І тому правові дебати не зупиняються на оптимізації законодавства, а просуваються далі до відповідних змін у положеннях Конституції.

Критично важливо окреслити повноваження Верховного суду. Він повинен бути інстанцією, яка забезпечуватиме єдину законність у державі. У кожного з трьох вищих судів може бути власний погляд на закон. Та хто зводитиме позиції до єдиної? На мою думку, лише Верховний суд країни через розгляд конкретних справ.

Можна назвати чимало прикладів, коли справи проходили всі інстанції, однак людей засуджували незаконно. Верховний суд повинен мати право розглянути справу в ревізійному порядку. Якщо ми прийдемо до цього, то наведемо лад у судовій системі.

Багато суперечок також довкола інституту присяжних. Люди сподіваються на зрушення з його введенням. На жаль, це ілюзії. Протягом тридцяти років моєї практики в радянські часи жодного разу народні засідателі не висловили думки, протилежної моїй як судді. Вважали за краще погоджуватися з фахівцем, оскільки не розумілися на судочинстві.

За кордоном суди присяжних розглядають дедалі менше справ. Водночас вони потребують значних видатків: на заробітну плату присяжним, виділення приміщень, процедуру підбору. Японія та Німеччина давно вирішили, що суди присяжних їм не по кишені. Невже Україна багатша?

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, 23 січня 2012 року
Фото (засідання) Володимира ЗАЇКИ
//ukurier.gov.ua/uk/articles/shlyah-do-suspilnogo-dogovoru-ne-instrument-dlya-v/p/

13.03.2013 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея?
07.12.2012 Томас Маркерт. Схоже, завдання Конституційної Асамблеї - затверджувати ідеї Банкової 
06.12.2012 Марія Бровинська. Головні двері
06.12.2012 Леонід Кравчук. Конституційна Асамблея вам не швидка допомога! 
05.10.2012 Лілія Гришко. Конституційній асамблеї доручають законодавчий «мотлох» 
28.09.2012 Виталий Червоненко. Игорь Колиушко. Конституционная ассамблея по вызову 
07.03.2012 Конституційна Асамблея другої свіжості

(V) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №10] 2013




РІШЕННЯ
координаційного бюро
Конституційної Асамблеї
від 23 січня 2013 року №10
м. Київ

Про пропозиції до Концепції внесення
змін до Конституції України

Заслухавши інформацію голів комісій Конституційної Асамблеї щодо пропозицій до Концепції внесення змін до Конституції України, координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

1. Рекомендувати комісіям Конституційної Асамблеї до 15 лютого 2013 року опрацювати пропозиції до Концепції внесення змін до Конституції України та внести їх до координаційного бюро Конституційної Асамблеї.

2. Координаційному бюро Конституційної Асамблеї із залученням окремих членів Конституційної Асамблеї забезпечити опрацювання поданих комісіями Конституційної Асамблеї пропозицій до змісту Концепції внесення змін до Конституції України.

Голова
Конституційної Асамблеї Л. Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук

23.01.2013
Прес-служба Президента України Віктора Януковича
//www.president.gov.ua/news/26899.html

22.03.2013 (VІIІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №13]
20.02.2013 (VIІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №11-12] 
05.02.2013 (VI) Засідання координаційного бюро КАЯК 
29.11.2012 (ІV) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №6-9, проекти рішень КАЯК №9-11] 
04.10.2012 (ІІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №4-5] 
10.09.2012 (ІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №1-3] 
11.07.2012 Перше засідання координаційного бюро КАЯК 
20.06.2012 Координаційне бюро КАЯК (склад)