Венеціанська комісія за демократію через… Ставнійчук?

Несподіванки від Конституційної асамблеї

Стрижневим пунктом [конституційної] реформи стало зосередження кадрових важелів у руках глави держави.

Десь на периферії суспільної уваги залишився факт надсилання у Венеціанську комісію (Європейську комісію «За демократію через право») проекту закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні». Зроблено було це не там, не тими й, до речі, не дуже те. Добре, що хоча б відіслали туди, куди слід.

Відбувалося все, як узагалі це робиться в Конституційній асамблеї, доволі несподівано. На черговому, третьому, пленарному засіданні цього вельмишановного органу (6 грудня минулого року) серед доповідей комісій асамблеї в контексті методичного забезпечення підготовки Концепції внесення змін до Конституції зовсім не в заявленому концептуальному ключі вигулькнула доповідь радника президента Андрія Портнова. У ній ішлося про проект закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів».

Не вдаючись детально у зміст його пропозицій, зауважимо, що хоча вони не визначали основоположних ідей, але докорінно змінювали підходи до ключового питання: хто формує суддівський корпус? Стрижневим пунктом реформи стало зосередження у чомусь напряму, а в чомусь опосередковано, кадрових важелів у руках глави держави. Та не про це мова.

Новели пана Портнова не викликали захвату в залі. Сам текст змін нагадував більше таку собі службову інструкцію з перепідпорядкування судової гілки влади Банковій.

Того дня в постановленій частині рішення конституційного зібрання навіть не згадується про якісь заходи із впровадження зазначених ініціатив. Але за лаштунками робота кипіла. Десь усередині лютого, в переддень саміту Україна—ЄС, стало зрозуміло: хоча б щось треба покласти перед європейськими панами, аби засвідчити, що якісь рухи таки робляться. Зокрема, в галузі судового реформування, яке так хоче бачити в Україні євроспільнота. Бо у нас тільки й тих новин, що вибіркове правосуддя.

Було вирішено терміново видати на-гора не абищо, а цілісний документ про судову реформу. Запросили Леоніда Кравчука. Тут же скликали не саму асамблею, а її координаційне бюро. Воно відповідно до пункту 28 регламенту асамблеї «з урахуванням пропозицій комісій та інших робочих органів вносить на розгляд Конституційної асамблеї проекти рішень» з перелічених там же питань. І не більше.

Але доволі тривала розмова голови з президентом спонукала пана Кравчука на певне розширення повноважень координаційного органу. На той час було вже виготовлено в адміністрації на Банковій проект узагальнюючого юридичного витвору, а саме — проект закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні». Отак, не більше, але й не менше. Начебто навіть в одній із комісій асамблеї цей документ було розглянуто і підтримано [через два дні після рішення координаційного бюро про надіслання законопроекту до Венеціанської комісії – ред.]. Чи так це, сказати складно, бо жодного офіційного повідомлення на сайті асамблеї нема.

Після цього бюро, попри певну обструкцію в своїх рядах, вирішило в порушення регламенту, на свій страх і ризик, самочинно виконати функції власне асамблеї. А саме: «Рекомендувати голові Конституційної асамблеї Л. Кравчуку надіслати проект закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні» до Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) для надання висновку». І таке відбулося попри те, що асамблея не уповноважувала бюро займатися цією справою, а лише закликала в своєму рішенні від 6 грудня «продовжувати роботу у контексті підготовки пропозицій до Концепції внесення змін до Конституції України відповідно до напряму їх діяльності з урахуванням, зокрема, висновків та рекомендацій Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія)».

Тоді хто ж уповноважив шановне панство з координаційного бюро робити вищезгадане, для чого така самодіяльність? Наскільки нам відомо, право звернення до Венеціанської комісії мають держави, міжнародні організації. Отже, до неї мав би звернутися особисто президент, якого на останніх виборах уповноважив на такі дії його виборець. До того ж саме він має за Основним Законом право законодавчої ініціативи, а не хоча й спеціальний, але все ж таки допоміжний орган при ньому, яким має бути за задумом Конституційна асамблея. І вже зовсім не по Савці свитка, якщо йдеться про координаційне бюро.

Андрій Портнов під час засідання 6 грудня наголошував: «Зауважуємо, що цей законопроект не має своєю метою докорінну зміну закріпленої в Конституції моделі судочинства та не претендує на розгляд як завершений варіант змін до Основного Закону України». Він також зазначав, що головна думка глави держави полягає в такому:«Тільки після того, як він (представлений законопроект. — В. К.) буде опрацьований спочатку у відповідних комісіях Конституційної асамблеї, а потім пройде обговорення на пленарному засіданні, він буде доповнений найкращими пропозиціями і новим правовим регулюванням питань щодо порушення присяги, про яке ви зараз сказали. Ми також погоджуємося, що треба це доопрацювати і, можливо, включити до запропонованого тексту, тільки після цього ми маємо запропонувати цей проект Венеціанській комісії і, отримавши висновок, виходити із законодавчою ініціативою до парламенту».

Поспіх, з яким було подано до асамблеї цей законопроект, його заангажованість і фрагментарність призвели в сукупності до того, що під час засідання 6 грудня, асамблея жодним словом не визначилася щодо його подальшого опрацювання. А лише побіжно згадала про це в преамбулі свого рішення.

Чому ж тоді все було зроблено не так? Бо, по-перше, треба ж звітувати перед європейськими колегами стосовно їх вимог про правову реформу в Україні. Цьому аж ніяк не слугують подальше перебування в буцегарні Тимошенко й Луценка, а також недоладні рішення суддів щодо позбавлення депутатських мандатів Балоги, Домбровського та Власенка. По-друге, наші партнери із Заходу, зачаровані пані Ставнійчук та першим президентом України, пообіцяли, що мало не до червня нададуть своє резюме з питань реформування правосуддя, якщо наші пропозиції з’являться у них найближчим часом.

Проте справа асамблеї не в тому, щоб займатися перманентним рихтуванням нашої конституційної Біблії. Тільки після того, як буде вироблено загальну концепцію змін до Конституції, можна займатися вибудовуванням цеглинка за цеглинкою нової її редакції. А не у зворотному порядку.

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ

13.03.2013

//racurs.ua/199

 

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 

13.03.2012 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея? 

06.12.12, 05.02.13 Венеціанський «карнавал» у Києві 

07.12.2012 Томас Маркерт. Похоже задача Конституционной Ассамблеи - утверждать идеи Банковой 

06.12.2012 Мария Бровинская. Главная дверь 

06.12.2012 Леонид Кравчук. Конституционная Ассамблея вам не скорая помощь! 

05.10.2012 Лілія Гришко. Конституційній асамблеї доручають законодавчий «мотлох» 

28.09.2012 Виталий Червоненко. Игорь Колиушко. Конституционная ассамблея по вызову 

25.09.2012 Елена Геда. Во ВСЮ меняются 

07.03.2012 Конституционная Ассамблея второй свежести

(VI) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 2013

[голова - Андрій Єрмолаєв,

секретар - Володимир Богатир]

12 березня 2013 року у приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень відбулося чергове засіданні Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади (далі – Комісія).

На засіданні був представлений проект Концепції внесення змін до Конституції України щодо організації державної влади, підготовлений робочою групою Комісії.

В обговоренні проекту Концепції внесення змін до Конституції України щодо організації державної влади взяли участь члени Комісії.

Комісією за результатами обговорення прийнято рішення взяти за основу підготовлений робочою групою Комісії проект Концепції внесення змін до Конституції України щодо організації державної влади.

Членам Комісії доручено надати робочій групі у письмовому вигляді до 14 березня 2013 року свої пропозиції та зауваження до цього проекту. Робочій групі з урахуванням наданих зауважень та пропозицій підготувати узгоджений проект Концепції внесення змін до Конституції України щодо організації державної влади.

12.03.2013

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/27126.html

15.02.2013 (V) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 

05.12.2012 (ІV) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 

15.11.2012 (ІІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 

25.10.2012 (ІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 

02.07.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади 

26.06.2012 Науково-практична конференція «Конституційні засади модернізації України»

Римма Білоцерківська: Покажіть мою власність по Конституції

Территориальные общины вернут нам землю и спасут от «беспредела»

Имя Белоцерковской стало широко известным в ходе избирательной кампании 2012 года. Тогда вся страна узнала, что женщину из Северодонецка, организовавшую акцию протеста жильцов против незаконной застройки, власть хочет упрятать в СИЗО по сфабрикованному за пять лет до этого уголовному делу. Широкий резонанс и возмущение общественности спасло Римму Белоцерковскую от расправы.

Сегодня известная луганская правозащитница полна оптимизма — что уже впечатляет в наше время. Похоже, выборы пошли ей на пользу — она не верит политикам и в политику, зато полна веры в победу здравого смысла. А еще в то, что собственность сможет изменить сознание даже «советских» людей. С ней можно соглашаться или не соглашаться, но она — из числа немногих, кто берется помогать людям добиться справедливости, и делает это успешно. Сама же правозащитница верит в способность простых людей стать, наконец, хозяевами «в своем доме».

— Вы уверены, что инициатива низов может что-то кардинально изменить в провинции?

— Уверена: у нас просто нет иного выхода. Имеет смысл мотивировать граждан защищать свое пространство. Смотрите: 15 лет назад — я была одна, через 3 года — нас 5 человек, у нас в руках — Законы и Конституция, и у нас выходит постоять за себя; дальше — нас еще больше, в руках — то же самое, и все получается. А все остальные живут в беззаконии — потому что законов они не знают. Плюс привычка — «мне проще за все заплатить». Да не проще — весь мой15-летний опыт говорит об этом! Например, меня 12 лет никто не проверяет — вот это «проще», вот это реально — почти Европа. Законодательство в Украине европейское, его просто мало кто знает. Проще на колени встать. А на самом деле проще жить так, как мы живем — я и мои единомышленники.

— Вы хотите сказать, что сегодня Северодонецк является территорией относительной законности?

— Северодонецк — нет, а вот наша общественная организация — «да» на 100%. Вот вы задаете вопрос о «моем» криминальном деле — а ведь шестой год ничего со мной сделать не могут: уже все развалилось и распалось. Преступные действия в отношении меня каждого из «расследовавших» это дело — а это 46 человек — мы прописали посекундно, что он и когда совершил; состава преступления — нет, он притянут «за уши»... За много лет работы в законодательном поле, будучи мотивированными не на зарабатывание на этом денег, а сугубо на защиту своих интересов, мы досконально изучили правозащитную систему государства, и потому умело и эффективно пользуемся ею.

— Возможно, ваш случай — уникален. Потому что в стране мы видим совсем другую картину, совсем другую тенденцию: громкие процессы, но лучшие адвокаты страны никак не могут защитить своих именитых клиентов...

— У этих адвокатов и защитников совсем другой подход делу: их не интересует судьба клиента и справедливость, им нужен клиент-жертва, чтобы на нем то ли сделать себе имя, то ли заработать политический или еще какой капитал. В ряде таких процессов мы предлагали свою систему защиты, но от наших предложений отказались.

В свое время мы обращались и к Турчинову, и к Москалю, и к Кличко, и к Княжицкому — всем предлагали...

Я, например, разобралась, что в Северодонецке... нет суда. Юридическое лицо частного права — «субъект хозяйственной деятельности», что запрещено Хозяйственным кодексом. Как они могут осуществлять правосудие? Прокуратура вообще не имеет юридического лица — обособленное подразделение; ни доверенности, ни печати, ничего нет — есть только подпись прокурора...

Это такие вещи, которые приводят в сознание каждого конкретного прокурора и судью, который берет в руки дело... И мы им (лидерам оппозиции — «А») об этом говорили, мы даже им послали открытое обращение. Мы рекомендовали: официально запросите у Печерского суда, информацию о хозяйственной деятельности , сведения об аренде помещения , платежные документы об оплате аренды ... И вы поймете, что в Киеве территориальная община (громада) не имеет собственности на помещения в котором расположен Печерский суд

А без решения собственника, территориальной общины (громады), об учреждении суда на ее территории не возможно оформить юридическое лицо публичного права , каким и должен быть суд. Поэтому, какое может быть правосудие, если суд — юридическое лицо частного права, является «субъектом хозяйственной деятельности»! Это же беззаконие, решение такого суда не имеет никакой юридической силы.

...У меня не уникальное дело, у меня такое же самое дело, как и у Юлии Тимошенко, у Юрия Луценко, только методы защиты иные. А у «них», как мы поняли, табу на инициативы низов — потому что рушится та же устоявшаяся олигархическая система у той же оппозиции, у той же «Свободы».

(Переходить на українську) А ми кажемо: «покажіть мою власність по Конституції». Нічого немає — і все рушиться... Чому я і хочу про це саме і говорити, бо це є ключ до всього. Це якраз світло в кінці тунелю, до якого ми мусимо йти, бо кожну сфабриковану справу можна розвалити в суді, бо в можновладців немає жодної справи, зробленої по закону; але в них працює система.

В нас вже є багато дієвих напрацювань. Наприклад, ми навчилися лікуватися безкоштовно. Подивіться на наш сайт «Правовий простір»: нам офіційно надали відповідь, що по Конституції лікування — безкоштовно, привели рішення Конституційного суду. І дійсно — я зараз особисто отримую лікування безкоштовно, в той самий час люди за це гроші платять... В нас є людина, яка вже 6 років тяжко хворіє на рак, але тільки в цьому році його лікували безкоштовно — за тими ж заявами про злочин про «залишення в небезпеці для здоров’я», які ми скерували до правоохоронних органів відносно дій медичних працівників.

...Сьогодні треба відроджувати територіальні громади. Які одразу ж врятують нас от «бєспрєдєла» прокуратури, суду та міліції. Більше того: це поверне нам власність, тому що б скільки б не говорили, що державою володіють олігархи, юридично володіємо нею ми, громадяни, у яких — кожного з нас — за підрахунками економістів вкрали майна, власності на суму в 700 тисяч доларів, які ми можемо повернути. Якщо буде просвітницька робота і кожному ми пояснимо, що закони, Конституцію і свої права кожен мусить знати — в розвинених країнах Конституцію вчать з дитинства, а ми цей шлях мусимо пройти у зрілі роки.

Треба сформувати територіальні громади, власність всю оформити належним чином; тільки власність змінить людей.

Безлад в країні буде до тих пір, поки людина не відчує себе громадянином, власником певної території. Яким себе, наприклад, відчуваю я. І в мене сьогодні дуже багато знань, якими я можу захиститися від свавілля.

— А ви можете навести приклад хоча б однієї громади, яка б склалася на Ваших очах?

— Можу. На жаль, в рідному Сєвєродонецьку така громада поки що не склалася, але ми до цього йдемо. У Львівський області ви можете взяти інтерв’ю у голови територіальної громади села Руда Кам’янка-Бузьського району. І ще в нас на підході 5 територіальних громад у Львівській та Житомирській області — в районі, де знаходиться карь’єр з видобутку титанової руди підприємство Дмитра Фірташа. Там люди вмотивовані створити громаду, бо в них навіть води питної вже немає (в соответствии с действующим законодательством, начинать добычу полезных ископаемых без согласования с местной общиной нельзя — «А»).

Бо відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу суб’єктом права власності на землю є виключно територіальна громада, а громад — власників як таких — немає, цим олігархи та інші можновладці і користуються. Вони «прокатують» це все на провінції, а потім використовують ці всі методи по всій Україні. Якби була б територіальна громада в Сєвєродонецьку, то б не було «моєї» кримінальної справи; якби була б територіальна громада — власник землі у Києві, то не було б ніяких протизаконних забудов. В Америці і Європі — трьохрівнева, п’ятирівнева система місцевого врядування, а територіальні громади — власники землі, співвласники держави. В нас поки що немає запиту спільноти на те...

— А може, справа ще й у тому, що у людей немає не тільки правової культури, а й достатньої культури взагалі?

— Так. Мотивація з’являється із знаннями. А з мотивацією приходить розуміння, що і як саме треба робити на користь суспільства. Наприклад, у мене як громадянина і підприємця, який багато років працює на виробництві, займається громадською роботою — порушень немає ніяких. І коли я починаю задавати питання у Пенсійному фонді, податковій, які зареєстровані, як суб’єкти господарської діяльності, а у мене є про це витяги, у тому числі, що податкова знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності, то вибачте... Ми по Конституції домовились на інше. Я нічого не зобов’язана. Для відносин з громадянином у суб’єкта господарської діяльності повинен бути договір, угода, правочин. Які податки, люди добрі! Ви спочатку оформіть все по Конституції, а потім питайте з інших!

Один філософ сказав: не треба просити у Бога те, що може дати Конституція. Конституція для українців має стати другою книгою після Біблії. Або навіть першою.

У нас в Сєвєродонецьку і не тільки, оскільки ми вже майже три роки працюємо на всю Україну, люди, коли узнають про свої реальні права, прозрівають. Навіть міліція в останній час стає на нашу сторону, бо треба комусь наводити лад у місті, і ми знаємо, як це робити. А з територіальними громадами виникає муніципальна, територіальна міліція — власність територіальних громад — чи будуть вони тоді «бєспрєдєльнічать»? Не будуть — бо в Європі так. І прокурор буде «свій», і суддя, який не скривдить громаду, яка йому довірила правосуддя. Раніше територіальні громади навіть батюшку обирали — того, кому вони могли довірити навіть душу. Вдумайтесь в це!..

...Моє ставлення до політиків і політики? Якийсь час ми співпрацювали зі «Свободою», вони мене навіть обрали головою окружної комісії, коли вибори були. Потім пропонували стати головою обласної організації. Але коли я піднімала питання — «ви готові говорити про територіальні громади, готові вести з цього приводу просвітницьку роботу, готові встановлювати конституційний лад в країні і утворювати територіальні громади на тих територіях, де у вас є більшість і навіть там, де її у вас немає, але є хоча б один депутат — ви готові на це?».

«Ні!» — мені говорить Ігор Швайка (Ігор Олександрович Швайка — народний депутат України 7-го скликання, голова Харківської обласної організації ВО «Свобода» з 2008 року — «А») — «Такого не можна говорити українцям, вони того не зрозуміють». Я розумію, що таке ставлення до серйозної проблеми йде «зверху»... Коли українець каже, що він патріот, але не хоче втілювати в життя речі, вкрай необхідні нації і державі, то для мене спілкування з такими людьми — це просто витрачання часу.

Я не вмотивована на вчорашній день. Територіальні громади — це об’єднання людей для вирішення спільних інтересів, а коли мені кажуть — «а чого я, жертва, мушу об’єднуватись з моїм катом» — так вони розуміють виборців комуністів і Партії Регіонів, то для нас така позиція — ще раз — вчорашній день.

...Моя участь в політиці? Це була ще одна можливість донести до людей те, про що ми сьогодні з вами говоримо. Хоча на минулих виборах до парламенту мене формально зняли з реєстрації, офіційно за те, що я... українка, так вирішив суд. З цього приводу я вже подала в Європейський суд з прав людини.

Але повернемось до головної теми нашої бесіди — в контексті тих же виборів. Коли є зареєстрована територіальна громада, то є реєстр власності цієї громади і є реєстр власників цієї власності та дієздатні власники, починаючи з 18 років — одночасно є виборцями. На тих же самих виборах на території громади «мертвих душ» вже не «пропишеш», а це суттєво зменшить процент фальсифікацій на виборах. Сьогодні є якійсь незрозумілий для мене «реєстр виборців», який вже 16 років містить в собі хтозна скільки «мертвих душ», які «голосують» і «голосують», як це комусь потрібно... Якщо територіальні громади на своїй території візьмуть під контроль вибори — у фальсифікаторів все рухне.

Впевнена: справжнім українцям потрібно саме це.

Римма Белоцерковская — лидер северодонецкой правозащитной организации «Правовий простір». 

Родилась в апреле 1963 года в с. Ново-Червоне Троицкого района Луганской области. 

Образование: 1981 г. — окончила ПТУ № 24 (Северодонецк, специальность — «оператор»), 1984 г. — окончила Рубежанский индустриально-педагогический техникум («мастер промышленного и гражданского производства»), 1992 г. — окончила Днепропетровский химико-технологический институт (специальность — «механик), 2008 г. — окончила Киевский международный университет (специальность — «правоведение»).

Работала на производстве и в сфере торговли, с 1996 года — частный предприниматель (производство мебели). Семья: муж, два сына. Беспартийная.

Известный правозащитник. Наработки Р.Белоцерковской помогли сотням предпринимателей остаться работать на законной упрощенной системе налогообложения и помогли предпринимателям разобраться в неконституционности существующей пенсионной системы в Украине.

Фигурант скандального уголовного дела, возбужденного против гражданской активистки и правозащитницы в 2007 году, когда она, участвуя в протестной акции жильцов одного из северодонецких многоквартирных домов против застройки придомовой территории, пыталась воспрепятствовать работе строительного подъемного крана. Дело до сих пор — в стадии судебного рассмотрения

В августе 2012 года Центральная избирательная комиссия отказала Римме Белоцерковской в регистрации кандидатом в народные депутаты Украины в одномандатном избирательном округе № 106. Как указано в постановлении ЦИК, автобиография Р.Белоцерковской не содержит сведений о ее гражданстве, следовательно, указанный документ не является автобиографией кандидата в народные депутаты Украины в понимании требований пункта 2 части второй статьи 55 Закона.

11.03.2013
Константин Иванченко, «Аргумент»

//argumentua.com/stati/rimma-belotserkovskaya-territorialnye-obshchiny-vernut-nam-zemlyu-i-spasut-ot-bespredela

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 

12.07.2012 Олексій Малиновський. Ключем до розв’язання проблеми народовладдя є зміна ролі й статусу органів місцевого самоврядування 

02.07.2012 Адам Мартинюк. Луцьк не тягне на центр Волинської області 

27.06.2012 Які надії на Основний Закон покладають представники місцевої влади? 

26.06.2012 Виктор Матчук. Украине нужна административно-территориальная реформа 

20.06.2012 Адам Мартинюк. Розмови йдуть, щоб скоротити кількість областей 

05.06.2012 Римма Білоцерківська. Україна захоплена рейдерами 

21.11.2010 Андрій Дуда. Вигнання держави з регіонів

Ірина Бодрова. Проблеми конституційно-правового регулювання статусу Автономної Республіки Крим

Питання

територіального устрою

займає у політико-правовій практиці

будь-якої держави одне з центральних місць.

Хоча встановлено, що процеси централізації та децентралізації влади розвиваються циклічно, загальносвітовою тенденцією у даний час є здійснення певної децентралізації публічного управління, наближення рівня прийняття найважливіших політичних рішень як можна ближче до населення. Як вказується у Преамбулі Декларації з регіоналізму в Європі, прийнятої Асамблеєю регіонів Європи 4 грудня 1996 року, регіони у межах законодавства своїх країн є необхідною складовою частиною демократії, децентралізації і самовизначення шляхом надання народам можливості ототожнювати себе зі своєю спільністю та розширення їх участі у житті держави.

Вирішення територіального питання у кожній країні носить виключно індивідуальний характер. Це викликає необхідність не просто переносити готові шаблони класичних зразків державного устрою на місцеві умови, а кожен раз адаптувати механізми гармонізації відносин по вертикалі територіальної організації публічної влади, враховуючи самобутність регіонів.

Проблеми конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим набувають особливої актуальності у період конституційно-правової реформи, коли уточнення соціально-політичних координат розвитку Автономії вимагає адекватного правового рішення, юридичного забезпечення політичного реформування. І при цьому вкрай важливим стає не тільки не втратити, а й примножити наявні здобутки конституційної теорії і практики.

На цей час закладені лише основи правового статусу Автономної Республіки Крим та її органів. І зроблено ще далеко не все. На наш погляд, можна виокремити декілька блоків конституційно-правових проблем функціонування Автономної Республіки Крим.

1. Незавершеність формування правового статусу Автономної Республіки Крим та її органів

Можна визначити декілька етапів становлення правового статусу Автономної Республіки Крим у складі України:

І етап — з 1954 р. — до 1991 р. Кримська область як адміністративно-територіальна одиниця з рівними правами з іншими областями;

ІІ етап — з 1991 р. до 1995 р. Автономна Республіка Крим як складова частина України, яка самостійно вирішує питання, віднесені до її відання;

ІІІ етап — з 1995 р. до 1996 р. Автономна Республіка Крим як адміністративно-територіальна автономія, яка самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією України та законами України;

IV етап — з 1996 р. до сьогодні. Автономна Республіка Крим як невід’ємна складова частина України, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

На сьогоднішній день, на наш погляд, є необхідні підстави для збереження статусу Автономної Республіки Крим як особливого суб'єкту територіального устрою держави. Адже коли органи публічної влади автономного утворення вважати органами державної влади, то в цьому випадку втрачається сенс самої автономії. Але він ще більше втрачається у випадку, якщо вважати органи публічної влади автономії органами місцевого самоврядування. Автономні утворення мають свою, притаманну лише їм форму публічної влади. І це найбільшою мірою відповідає основним тенденціям розвитку сучасних держав, оскільки ідея децентралізації та регіоналізму зараз стоїть на порядку денному світового співтовариства.

Для збереження такого статусу є усі правові та концептуальні підстави, не говорячи вже про історичні, соціально-економічні та національно-культурні передумови. Системний аналіз норм Основного Закону свідчить, що за сучасної конституційно-правової моделі публічна влада Автономної Республіки Крим має особливий характер, що не дозволяє віднести її ні до державної влади, ні до місцевого самоврядування. Про це, зокрема, свідчать такі положення:

• встановлення спеціальної конституційної правосуб'єктності Автономної Республіки Крим на відміну від інших адміністративно-територіальних одиниць України (Розділ Х Конституції України);
• надання особливої організаційної форми адміністративно-територіальної одиниці — Республіка (ст.133, Розділ Х Конституції України);
• закріплення власної системи органів влади Автономної Республіки Крим (ст.136 Конституції України);
• конституювання предмету нормативного регулювання (ст. 137 Конституції України) та предметної підвідомчості (ст.138 Конституції України) Автономії;
• закріплення права прийняття Конституції Автономної Республіки Крим (ст.135 Конституції України);
• запровадження особливих конституційно-правових форм взаємодії між вищими органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим (п.28 ст. 85, п. 16 ст. 106, ч.2 ст. 137, ст. 139, ст. 150 Конституції України);
• позначення самостійної матеріально-фінансової основи Автономної Республіки Крим (п.п. 3, 4 ст. 138 Конституції України).

Формально-юридичні підстави нечіткого правового статусу влади Автономної Республіки Крим надав сам законодавець, коли не відніс дану систему органів ні до органів державної, ні муніципальної влади та не виокремив її у самостійну підсистему публічної влади.

Статус Автономної Республіки Крим уточнювався у рішеннях та правових позиціях Конституційного Суду України. Так, Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо сумісності посади сільського, селищного, міського голови з мандатом депутата Верховної Ради АРК від 20 травня 2004 р. № 12-рп/2004 фактично визначалося, що Автономна Республіка Крим не віднесена до місцевого самоврядування. У Рішенні Конституційного Суду України у справі про Конституцію АРК від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003 зазначалося, що для Автономної Республіки Крим як адміністративно-територіальної одиниці України не характерні державний суверенітет, власне громадянство та інші ознаки держави; межі Автономної Республіки Крим з іншими адміністративно-територіальними одиницями не є державними кордонами.

Проте специфіка політико-правового статусу Автономної Республіки Крим повинна отримати чітку конституційно-правову формалізацію.

Разом з цим означена специфіка дозволяє говорити про наявність особливої форми публічної влади — влади автономного утворення, яка існує поряд з державною владою та владою органів місцевого самоврядування. Як така вона має гарантуватися державою, забезпечуватися державним захистом.

Поряд з цим необхідно визначити соціальну основу влади Автономної Республіки Крим, адже будь-яка політика, будь-яка владна діяльність втрачає свій сенс і демократичний вимір, якщо вона не орієнтована на людину, громаду, населення, народ, задоволення їх інтересів та потреб. Влада Автономної Республіки Крим має здійснюватися в інтересах населення Автономії; саме його інтереси, а не адміністративно-територіальну одиницю повинна представляти Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Відповідного оновлення з урахуванням накопиченого за роки незалежності досвіду державного будівництва та новітніх тенденцій конституційно-правового розвитку вимагає організаційна система публічної влади. Розвиток її на сучасному етапі зіткнувся з проблемою відсутності системного підходу до формування організаційної системи публічної влади в цілому. Адже проблему розвитку Автономії, а тим більше удосконалення правового регулювання її статусу, не можливо ставити і вирішувати відірвано від усієї системи публічної влади. Органи влади Автономії пов'язані дуже тісними різноманітними та різнорівневими правовими та формально невизначеними зв'язками та відносинами як з органами державної влади, так і муніципальними органами. Ефективність влади Автономної Республіки Крим не може бути сама по собі (автономія заради автономії), вона повинна співвідноситися з ефективністю усієї системи публічної влади.

На превеликий жаль, системного підходу до розв'язання питань системно-структурної організації влади в Автономній Республіці Крим до сих пір не було. Про що, зокрема, свідчить той факт, що закони України, які визначили правовий статус органів влади Автономної Республіки Крим, приймалися відокремлено, інколи з 13-річним розривом у часі (Закон України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" 1998р., Закон України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" 2011р.). І на сьогоднішній день маємо чимало прикладів колізій між цими законами, що несуть скриту небезпеку політико-правових конфліктів.

Свого часу висловлювалася пропозиція ухвалити комплексний закон України "Про організацію влади в Автономній Республіці Крим", який би визначив її загальні засади і принципи. Однак цей варіант було відкинуто. Але проблема узгодженості актів, що визначають статус вищих органів влади Автономної Республіки Крим, залишається актуальною. Власне як і проблема надмірної і невиправдано детальної регламентації багатьох процедурно-процесуальних питань навіть внутрішньо-організаційної діяльності органів влади Автономної Республіки Крим на законодавчому рівні. Це ставить одночасно й питання розмежування предметів нормотворчості державних органів влади та органів влади Автономії.

2. Проблеми нормотворчої діяльності Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим має значний регулятивний потенціал: конституційно визначений предмет власної нормотворчої діяльності; особливий нормативно-правовий акт — Конституцію Автономної Республіки Крим; розвинуту систему нормативно-правових актів органів влади Автономії; визначені організаційні засади нормотворчої діяльності.

Сфера нормотворчої діяльності — доволі гостре питання розподілу компетенції між центральними органами влади й органами влади Автономії. Конституційно-правова теорія і практика не мають однозначного висновку щодо правової природи актів Автономної Республіки Крим, їх місця у загальній системі законодавства України. Вирішенню цього питання не сприяє існуюче конституційно-правове регулювання. Саме з цього приводу було прийнято дванадцять рішень Конституційного Суду України, фактично це предмет спору майже з усіх справ, розглянутих Конституційним Судом щодо кримської проблематики. Але недоліки конституційно-правової регламентації не повинні усуватися в інтерпретаційний спосіб.

Конституційний текст у редакції 1996 року містить значну прогалину правового регулювання в частині:

• визначення виду правового акту, яким Верховна Рада України затверджує Конституцію Автономної Республіки Крим,
• порядку затвердження та внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим,
• а також допускає нечітке визначення системи правових актів Автономії, місця в системі законодавства України Конституції Автономної Республіки Крим.

Конституція Автономної Республіки Крим є особливим правовим актом Автономії. Системний аналіз норм Конституції України свідчить про формально-юридичне відокремлення законодавцем Конституції Автономної Республіки Крим від загальної системи нормативно-правових актів органів влади Автономії. Семантична конструкція норми ч.1 ст.135 Конституції України визначає Конституцію Автономної Республіки Крим як акт Автономії. Одночасно Конституція Автономної Республіки Крим не віднесена до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Окремо закріплена і особлива процедура прийняття та введення у дію цього документу.

Конституція України прямо не позначає місце Конституції Автономної Республіки Крим в системі національного законодавства. Це єдиний із нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим та її органів, який належить до підсистеми законів в ієрархічній структурі законодавства України, що було визначено Рішенням Конституційного Суду України від 16 січня 2003р. №1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим). Вища юридична сила Конституції Автономної Республіки Крим в системі правових актів Автономії, сувора підпорядкованість їй усього масиву нормативно-правових актів органів Автономної Республіки Крим на всіх його структурних ланках, як горизонтальних, так і вертикальних, пояснюється тим, що вона є актом установчого характеру.

З доктринальної точки зору такий акт повинен зберігати стабільність правового регулювання при різного роду перетвореннях у галузевому законодавстві. Конституційна модель організації влади в Автономній Республіці Крим та розподілу компетенції повинна бути вивільнена з-під ситуативних рішень законодавця. Реалізація нових положень галузевих законів багато в чому залежить від узгодженості з моделлю публічно-владних відносин, яка запроваджена в Автономній Республіці Крим, здатністю забезпечити реалізацію законодавчих приписів необхідним організаційно-правовим інструментарієм. Стабільність конституційно-правового статусу становить важливий чинник ефективного правового регулювання.

Унітарний державний устрій України зумовлює конкуруючий характер нормотворчих повноважень Автономної Республіки Крим, адже єдність українського законодавства, забезпечення дії принципу верховенства закону на всій території держави призводить до випадків регулювання на загальнодержавному рівні тих питань, які для окремого суб'єкту адміністративно-територіального устрою — Автономної Республіки Крим – віднесені до його власного відання.

Вирішенню проблем у сфері нормотворчості, поряд з оновленням його регламентації в Основному Законі, сприятиме й прийняття Закону України "Про нормативно-правові акти". Цей закон має забезпечити встановлення вимог до нормопроектувальної та нормотворчої діяльності органів влади, реалізації правових актів, а також створить необхідні законодавчі підстави для розв'язання правових колізій між актами органів державної влади та органів влади Автономії.

3. Проблеми конституційно-правового регулювання компетенції Автономної Республіки Крим

Наявність власного предмету відання та гарантій самостійного здійснення відповідних повноважень у зарубіжній практиці конституційно-правового будівництва визнається обов'язковою умовою створення та функціонування автономних утворень. Визначення в Конституції України меж повноважень Автономної Республіки Крим мало забезпечити стабільність її правового статусу і водночас надати можливість для ініціативної, самостійної реалізації їх в інтересах автономії та України в цілому.

Власна компетенція Автономної Республіки Крим не є однорідною як з точки зору предметної (галузевої) підвідомчості, так і особливостей повноважень з урахуванням ступеню самостійності органів влади Автономної Республіки Крим у їх здійсненні. Зокрема, можна визначити три групи таких повноважень:

• перша група — повноваження щодо самостійного врегулювання та встановлення механізму здійснення публічно-владного управління по законодавчо визначеному колу питань;
• друга група — повноваження, що здійснюються при реалізації допоміжних функцій у визначених законодавством межах для вирішення спільних з органами державної влади задач;
• третя група — повноваження, формально-юридична самостійність у здійсненні яких поєднується з організаційно-технологічною залежністю від рішень органів державної влади.

Особливості вказаних груп повноважень зумовлюють і специфіку їх правової регламентації: вона має або виключний (здійснюється лише органами влади Автономної Республіки Крим), або допоміжний (здійснюється в межах комплексного правового регулювання поряд з іншими органами публічної влади з чітко визначених законодавством питань) характер.

Правове регулювання повноважень Автономної Республіки Крим безпосередньо обумовлене природою цих повноважень. Конституційне закріплення власного предмету нормотворчої діяльності та предмету власного відання Автономної Республіки, зміст яких визначається інтересами населення Автономії, гарантує самостійне правове забезпечення виконання відповідних повноважень.

Конституція України прямо не встановлює гарантій самостійного здійснення власних повноважень Автономної Республіки Крим. Вони визначаються неможливістю здійснення цих повноважень органами державної влади або органами місцевого самоврядування, які згідно ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закріплення таких повноважень за Автономною Республікою Крим унеможливлює їх реалізацію органами інших форм публічної влади. В іншому випадку відповідні дії або акти органів публічної влади в силу прямої дії Конституції України, гарантованої ч.3 ст.8 Конституції України, мають визнаватися такими, що не відповідають Конституції України. Не порушуючи конституційно визначених предмету нормотворчості та власного відання Автономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані враховувати їх у своїй діяльності.

Разом з цим непоодинокими є випадки неврахування або часткового врахування повноважень Автономної Республіки Крим у галузевих законодавчих актах. Самостійна діяльність органів та посадових осіб Автономної Республіки Крим щодо вирішення питань, віднесених до відання Автономії, у цей же час є елементом загальнодержавного механізму функціонування певної галузі або сфери господарства. Відтак власні повноваження Автономної Республіки Крим повинні знаходити своє закріплення у відповідних галузевих актах законодавства, інтегруватися у цілісний процес публічно-владного управління відповідною галуззю або сферою господарства. Але такий механізм ще не сформований у тій мірі, яка потрібна для ефективної реалізації особливого конституційно-правового статусу Автономії. Його елементи розвиваються нерівномірно і досить слабко пов'язані між собою. Відсутність комплексності різко послаблює реальний правовий та публічно-владний вплив на суспільні відносини в економічній, соціальній, національно-культурній, екологічній та інших сферах.

На сьогоднішній день актуальною є проблема співмірності повноважень регіональних органів влади. Наочно вона проявляє себе при аналізі співвідношення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим та обласних державних адміністрацій. Адже Рада міністрів фактично заміщуючи в управлінському механізмі такого регіону, як Автономна Республіка Крим, обласну державну адміністрацію, інтегрована до системи органів виконавчої влади, виконуючи функції регіонального органу виконавчої влади загальної компетенції на засадах делегування. Аналіз положень Законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" засвідчив про відсутність у Ради міністрів або звуженість 35 повноважень, передбачених для облдержадміністрацій. Вважаємо, що специфіка правового статусу Ради міністрів Автономної Республіки Крим як органу, який поєднує функції виконавчого органу Автономії та регіонального органу виконавчої влади, цілком слушно ставить питання співмірності обсягу компетенції Ради міністрів та обласних державних адміністрацій. Він не повинен бути меншим за обсяг компетенції обласних державних адміністрацій, але характер повноважень (власні або делеговані) має враховувати специфіку правового статусу Автономії.

Не менш болючим компетенційним питанням є проблема конкуруючої компетенції виконавчих органів Автономії та територіальних органів центральних органів виконавчої влади. З точки зору усунення таких випадків важливого значення набуває питання доцільності надання виконавчим органам Автономної Республіки Крим частини повноважень територіальних органів центральних органів виконавчої влади на засадах або передачі повноважень з одночасним віднесенням до власної компетенції, або їх делегування зі збереженням державного контролю за їх здійсненням. Засадами такого перерозподілу повноважень мають слугувати принципи законності, ефективності, економічності публічно-владного управління, вимоги збереження стабільної керованості галузевою або функціональною сферою, оптимального поєднання загальнодержавних та республіканських інтересів.

Упорядкування компетенції Автономної Республіки Крим може бути здійснене з урахуванням європейського досвіду інших унітарних держав. Так, на законодавчому рівні можливо визначити:

• предмети виключного відання Автономної Республіки Крим;
• предмети спільного відання органів державної влади та органів влади Автономної Республіки Крим з чітким позначенням кола повноважень;
• повноваження, які делегуються органам влади Автономної Республіки Крим зі збереженням їх державно-владної природи, державним бюджетно-фінансовим забезпеченням та встановленням державного контролю за їх виконанням як з точки зору законності, повноти, так і з точки зору ефективності реалізації;
• повноваження, які тимчасово, на певний визначений проміжок часу, надаються органам влади Автономної Республіки Крим з метою досягнення конкретного соціально-економічного або іншого результату.

Таке упорядкування потребує проведення великої за обсягом роботи з формування технологічної карти розподілу компетенції. При цьому мають враховуватися й ті власні та делеговані повноваження, що здійснюються органами місцевого самоврядування на території Автономії.

У зв’язку з питанням упорядкування компетенції потребує вирішення й проблема розв’язання конфліктів у даній сфері. Компетенційні конфлікти у сфері предметної підвідомчості та належності повноважень не мають чітких юридичних механізмів свого розв'язання. Європейська практика свідчить, що вони, як правило, вирішуються Конституційними судами. Це дозволяє успішно вирішувати на загальнодержавному високопрофесійному конституційно-юрисдикційному рівні публічно-владні конфлікти, які є неминучими за наявності великого обсягу нормотворчості на різних територіальних рівнях. Одночасно такий механізм є важливою гарантією забезпечення верховенства національної Конституції та законів, а також юридичної охорони гарантованої Конституцією автономії регіону.

4. Проблеми недостатньої відпрацьованості конституційно-правових механізмів взаємодії між органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування

На сьогоднішній день рівень конституційно-правової регламентації системи гарантій статусу Автономної Республіки Крим вкрай звужений. Наявні положення мають, як правило, опосередкований характер.

Конституція України не визначає механізми участі Автономної Республіки Крим в управлінні державою. Легалізовані механізми впливу зведені фактично лише до участі представників Автономії в окремих консультативно-допоміжних органах з питань місцевого самоврядування та регіональної політики, які створені при вищих органах державної влади. Якщо в останні роки органи місцевого самоврядування одержали такий інституційний механізм взаємодії, як асоціації органів місцевого самоврядування, які проводять консультації з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України з найбільш важливих питань муніципальної та регіональної політики, то органи влади Автономної Республіки Крим такого механізму не мають.

У зв’язку з цим вважаємо доцільним надання на конституційному рівні Верховній Раді Автономної Республіки Крим права законодавчої ініціативи. Це сприятиме більш повному врахуванню у законотворчій діяльності специфіки даного регіону, запобігатиме випадкам нехтування з боку законодавця власними повноваження Автономної Республіки Крим, а також системному розвитку законодавчих основ державної регіональної політики.

Крім того, вважаємо необхідним прийняття ряду рішень на законодавчому та підзаконному рівні:

1. Законодавчо закріпити необхідність врахування українським парламентом висновків Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо законопроектів, які стосуються інтересів населення Автономної Республіки Крим.

2. Передбачити залучення органів влади Автономної Республіки Крим до процесу вивчення законів, що прийняті Парламентом України та надані на підпис Президенту України. Зараз відповідні правові акти (ні Розпорядження Президента України від 30 травня 1997р. №221/97-рп "Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України", ні Регламент Кабінету Міністрів України) не передбачають такої можливості. Встановлення такого механізму може слугувати додатковою гарантією додержання у межах законотворчого процесу гарантованих Конституцією України власних повноважень Автономії.

3. Також необхідно розглянути питання щодо визначення у складі Кабінету Міністрів України особи, відповідальної за виробку і реалізацію державної політики щодо Автономної Республіки Крим. На сьогоднішній день завдання забезпечення взаємодії з органами влади Автономної Республіки Крим та реалізації державної політики щодо Автономії не покладено на жоден центральний орган виконавчої влади. Саме для такої державної структури можна передбачити функціональне завдання щодо виробки та організації виконання державної політики, здійснення державного контролю за виконанням делегованих повноважень.

Як свідчить досвід зарубіжних країн, запровадження інституту державного контролю властиве усім державам з наявністю автономій. Він спрямований на:

• одержання об'єктивної і достовірної інформації про ситуацію в автономії,
• попередження порушень законодавчого поля держави,
• надання допомоги органам влади автономії в організації покладених на них державою функцій та завдань;
• виявлення причин та умов порушення законності автономними утвореннями;
• застосування санкцій до органів влади автономії.

Характер державного контролю залежить, як правило, від типу автономії.

В адміністративній автономії він здійснюється безперервно, передбачає можливість втручання в оперативну діяльність органів влади Автономії. Контролюючий орган наділяється повноваженнями не лише спостерігати за додержанням загальнодержавного законодавства та застосовувати санкції, але й оцінювати доцільність дій та рішень відповідних органів.

В умовах політичної автономії державний контроль наближений до моніторингу, передбачає постановку питання про усунення виявлених невідповідностей законодавству або напрямкам державної політики.

Крім того, на сьогоднішній день ні Конституція України, ні відповідні закони України не визначають засад взаємодії органів влади Автономної Республіки Крим з органами місцевого самоврядування. Але це питання потребує свого врегулювання з метою забезпечення високо інтегрованого інституційного та організаційного механізму публічної влади на території Автономної Республіки Крим.

Всупереч вимогам ряду норм Конституції України й досі не прийнятий закон "Про місто-герой Севастополь", який мав би визначити спеціальний правовий статус цього міста, а також особливості здійснення у ньому виконавчої влади та місцевого самоврядування. Відсутність такого закону зумовлена складністю не лише організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цьому місті, але й взаємовідносин муніципальних органів між собою, багаторівневістю адміністративно-територіального устрою цього міста. Проте неприйняттям закону проблем не розв'язати, можна лише їх збільшувати.

Сучасне правове регулювання питань організації публічної влади на території міста має переважено підзаконний характер. Міська рада позбавлена можливості вирішувати головні питання організації виконавчих органів, зокрема, щодо їх системи, структури, штатів тощо. Існуючий правовий порядок здебільшого зорієнтований не на надання додаткових прав територіальній громаді міста, зумовлених його особливим статусом, а швидше на обмеження прав місцевого самоврядування. Це можна пояснити з урахуванням соціально-політичних, демографічних, матеріально-фінансових характеристик міста.

Але очевидно, що такий порядок не відповідає логіці конституційного регулювання. У відповідних законопроектах здебільшого пропонувалося відтворити організаційно-правову модель, запроваджену у столиці України. Однак варто зауважити, що нормативно-правове регулювання спеціального статусу міста Києва як столиці України, особливостей здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у цьому місті, як відомо, не можна назвати досконалим. Це підтверджується, зокрема, чисельними конституційними поданнями до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення окремих положень Закону.

Вважаємо, що в законі, який визначатиме спеціальний статус міста Севастополя, має бути використаний власний досвід здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади. Організація місцевого самоврядування у цьому місті має передбачати особливості статусу, у тому числі й у компетенційній сфері, а не бути виключенням з нього. Місто Севастополь має повне право на існування гарантованої на конституційному рівні системи місцевого самоврядування, яка має функціонувати поряд з системою місцевих органів виконавчої влади.

Таким чином, системна, послідовна, комплексна, науково обґрунтована модернізація конституційно-правового регулювання статусу Автономної Республіки Крим має забезпечити належну базу для підвищення ефективності регулятивного впливу всього масиву правових норм у сфері функціонування органів влади Автономної Республіки Крим, сприяти удосконаленню організаційно-правового механізму реалізації статусу Автономії.

06 березня 2013 року

Бодрова Ірина Іванівна,

канд. юрид. наук, доцент,

завідувач сектору НДІ державного будівництва

і місцевого самоврядування НАПрН України

____________

//cau.in.ua/ua/activities/analytics/id/bodrova-ii-problemi-konstitucijno-pravovogo-reguljuvannja-statusu-avtonomnoji-respubliki-krim-723/

21.06.2013 Світлана Серьогіна. Місцеве самоврядування - сполучна ланка між державою і особою

01.03.2013 Про Концепцію внесення змін до Конституції України щодо удосконалення статусу Автономної Республіки Крим

07.02.2013 Сергій Чернов. Сьогодні в Україні діють закони, які гальмують розвиток місцевого самоуправління 

21.01.2013 Олександр Мороз. Оркестр - Конституційна Асамблея - може нефальшиво зазвучати тільки при талановитому диригуванні 

05.01.2013 Світлана Серьогіна. Ілюзія самоврядування 

30.11.2012 Марина Ставнійчук. Відповідь на загрози унітарності та територіальній цілісності України 

23.10.2012 Ірина Бодрова. Європейський досвід удосконалення адміністративно-територіального устрою 

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 

13.10.2012 Олександр Мороз. Ще раз про систему влади - головну проблему України 

20.09.2012 Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (проект) 

28.08.2012 Круглий стіл «Шляхи реформування місцевого самоврядування в Україні» (Через децентралізацію до зміцнення соборності України)

23.07.2012 Леонід Кравчук. Саме необхідність нормування місцевого самоврядування - перша причина, по якій конституція вимагає удосконалення 

27.06.2012 Георгий Крючков. В Полтавской области планируется оставить всего четыре района, в Херсонской - три

//dt.ua/POLITICS/parlament-krimu-hoche-otrimati-pravo-zakonodavchoyi-iniciativi.html

(V) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 2013

Світлана Серьогіна

Схвалено Концепцію внесення змін до Конституції України щодо удосконалення статусу Автономної Республіки Крим

1 березня у Ялті на базі курортно-оздоровчого комплексу «Росія» відбулося розширене засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування.

В роботі Комісії взяли участь Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим Володимир Константинов, його перший заступник Сергій Доніч та заступник Григорій Іоффе, члени Президії кримського парламенту Костянтин Бахарєв, Віталій Нахлупін, Валерій Косарєв, Петро Запорожець, Енвер Абдураімов, Рустам Теміргалієв, відповідальний секретар Центру законодавчих ініціатив Юхим Фікс.

Учасники засідання обговорили Концепцію внесення змін до Конституції України щодо удосконалення статусу Автономної Республіки Крим. Зокрема, створення належних правових, інституційних, організаційних, матеріально-фінансових та інших засад, необхідних для підвищення ефективності функціонування органів влади автономії, поліпшення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина в Автономній Республіці Крим, забезпечення комплексного і сталого розвитку регіону.

Обговоривши детально основи функціонування Автономної Республіки Крим та її органів, вислухавши думку представників кримської сторони, експертів щодо конституційно-правового статусу автономії, члени Комісії Конституційної Асамблеї підтримали запропоновану Концепцію.

Як зазначила член Конституційної Асамблеї, голова комісії з адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, завідуюча кафедрою державного будівництва Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Світлана Серьогіна, це перший етап по внесенню конкретних змін в Основний закон країни. «Вироблені Комісією пропозиції будуть винесені на пленарне засідання Конституційної Асамблеї, де вони повинні бути підтримані більшістю голосів. Потім почнеться робота над певним законопроектом. Тому перший етап завершено успішно».

За її словами, проект Концепції щодо внесення змін до Конституції України щодо удосконалення статусу Автономної Республіки Крим розроблено на основі національних традицій, зарубіжного досвіду і базується на необхідності посилення гарантій економічної самостійності, належного бюджетно-фінансового забезпечення функціонування автономії та підвищення якості життя населення.

01.03.2013

Прес-центр Верховної Ради АРК

//www.rada.crimea.ua/news/01_03_13

06.03.2013 Ірина Бодрова. Проблеми конституційно-правового регулювання статусу Автономної Республіки Крим 

06.12.2012 (ІV) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 

18.10.2012 (ІIІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 

25.09.2012 (ІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 

28.08.2012 Круглий стіл «Шляхи реформування місцевого самоврядування в Україні» 

04.07.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування