пʼятниця, 18 травня 2012 р.

Олексій Малиновський: Повернемо державу громадянам!


Шлях до соціальної справедливості - через народовладдя

«Повернемо державу громадянам!» - під таким гаслом діє сьогодні Соцпартія України.

Соціалісти суттєво активізували свою роботу в цьому напрямку. Ними прийнято Маніфест «До суспільства соціальної справедливості!», з яким вони звернулися до народу України і яким, як програмним документом, визначили стратегічні завдання для самої СПУ. Постійно працюючи серед людей, захищаючи їх соціальні права, вони досить упевнено підвищують рейтинг своєї політичної сили й соціалістичної ідеології в цілому.

Чого добивається СПУ і які пріоритети вважає для нашої держави й суспільства найбільш прийнятними, - про це і наша розмова з першим секретарем Черкаського обкому Соціалістичної партії України, членом Політвиконкому СПУ, народним депутатом ІV і V скликань Олексієм Малиновським.

- Олексію Петровичу, ваша партія звернулася до суспільства з Маніфестом - тобто такою формою заклику до громадськості, яка застосовується лише в крайніх випадках.

- А сьогодні ми й маємо таку виняткову ситуацію, коли ніхто не може бути байдужим до тих процесів, які відбуваються в нашій державі. Руйнація економіки, безпрецедентна бідність населення, соціальна незахищеність і безправ'я людей - суспільство отримало всі наслідки ліберально-олігархічного правління, причому в такій концентрації, що це вже загрожує безпеці України та її громадянам.

Так, за останні 20 років влада в нашій державі змінювалася неодноразово. Але незмінною залишалася її суть і політика, яка нічого спільного з бажанням наших громадян - жити краще й бачити свою країну процвітаючою не мала. Сьогодні ж маємо закономірний результат: купка капіталістів нестримно збагачується, а народ злидарює. І будь-яке підвищення пенсій і зарплат, між іншим, до гіркоти мінімальних, нічого в житті простих людей не змінить. До того ж усі ці надбавки знову ж таки повертаються можновладцям - через нестримний ріст житлово-комунальних послуг, підвищення цін на ліки, продукти харчування, предмети першої необхідності тощо. І цю цінову вседозволеність ніхто припиняти не збирається, бо це і є ті самі заплановані «відкати» нагору, які ми самі сильним світу цього і постачаємо. Грішимо на дрібний бізнес, вважаючи, що це він розхитує такі інфляційні шторми, насправді ж усе відбувається за чітко прорахованою вертикальною схемою. Фінансові потоки течуть від нас у великі кишені й за межі України, купуються місця в парламенті, високі й малі посади, розкошує, так звана, еліта і т.д.

Те, як масштабно і спритно можна дурити цілий народ, показала та ж ваучерна приватизація, коли ті, хто будував заводи й фабрики, працював на них, залишились не тільки без обіцяного благополуччя, а й взагалі без роботи. Теж саме відбулося і з розпаюванням колгоспів, у більшості своїй - колись потужними виробничими структурами, які забезпечували населення вдосталь м'ясом і молоком, причому - за мінімальними цінами.

За два десятиліття ми пройшли таку школу виживання, яка не снилася навіть багатьом слаборозвиненим країнам. Сьогодні ж у народу України намагаються відібрати ще й землю - останнє багатство, яке йому поки що належить. Перетворення землі на товар призведе до втрати села, як колиски української нації і державності. Майже половина працездатного сільського населення залишиться без роботи. Хтось поповнить армію трудових емігрантів, хтось просто зіп'ється. Негайно подвояться ціни на продукти харчування. А на нашу землю прийдуть так звані інвестори, переважно - іноземці. І тоді Україна остаточно втратить свій суверенітет.

Соцпартія категорично виступає проти продажу землі. Її власником може бути тільки держава і в жодному разі - не олігархічні клани, які досить швидко, в той чи інший спосіб переуступлять її іноземним партнерам. Можна здавати землю в оренду, але на умовах власника - держави. При цьому контроль за її використанням, збереженням якісних властивостей грунтів, сплатою податків, дотриманням справедливої соціальної політики на селі повинен бути чітко означений законодавством.

У соціалістів багато причин бити на сполох і акцентувати увагу людей на найголовніших проблемах, які вже є і які нам намагаються нав'язати. Та головне, ми прагнемо добитися того, щоб суспільство зрозуміло: якщо воно діятиме спільно, то й влада змушена буде рахуватися з його рішеннями. В іншому випадку, дотримуючись сумнозвісного прислів'я: «моя хата скраю»,- ми залишимось голі, босі, безправні й що цілком імовірно - бездержавні.

- Отже, Соцпартія продовжує наполягати на розвитку народовладдя як найбільш ефективної системи правління?

- Соціалісти України впродовж двадцяти років добиваються саме цього - передати реальну владу та необхідні можливості її здійснення на благо людей новим радам. Усі владці, включаючи керівництво місцевих органів правопорядку та судів, повинні обиратися населенням, підпорядковуватись громаді й перед нею звітувати.

У 2004-му році ми досягли в цьому напрямку певних зрушень у Конституції. Заради цього пішли навіть на політичні поступки. Але цей процес було загальмовано дочасними виборами й шаленим опором наших політичних опонентів, які втрачати важелі влади і передавати її народу аж ніяк не збиралися.

Сьогодні ж владна система цілеспрямовано перетворюється в авторитарну, де волевиявленню народу взагалі не буде місця. І це досить серйозна загроза демократії.

СПУ в своєму Маніфесті пропонує децентралізацію влади, що означає ліквідацію райдержадміністрацій і створення нових рад на місцях із європейськими функціями та можливостями. Чи реально це? Так, якщо Соцпартію підтримає суспільство й вона зможе завершити розпочату нею конституційну реформу, тоді ми отримаємо справедливі стосовно до простих людей закони, зможемо розмежувати бізнес і владу, а ліквідація корупції стане не темою безплідних телешоу, а справою держави. Відійдуть у минуле «відкати», висмоктування бюджету, конвейєри хабарництва і здирництва через різні управлінські, силові та контролюючі структури. Врешті-решт, ми доб'ємося справедливого оподаткування багатства, відновимо права держави на «прихватизаційні» об'єкти. Стратегічні підприємства та галузі, такі як облгази, обленерго, теплокомуноб'єкти повернуться під контроль держави. І вони вже не диктуватимуть нам завищені і нічим не обґрунтовані тарифи, як це відбувається зараз, коли управлінська система не тільки не зважає на те, як обдирається весь народ, а ще й потурає цьому здирництву, бо й має від того свої фінансові «плюси».

Переглянемо ми й нечесно отримані пільги. Бо коли понад 300 народних депутатів першого скликання, як виявляється, є «чорнобильцями», то як такі інваліди першої групи (тобто лежачі хворі) можуть десятиліттями виконувати свої обов'язки, керувати країною на політичному рівні.

Справедливість мусить бути відновлена в усьому - в зарплаті, в яку слід закладати ціну людської праці, а не економічні показники виробництва, в пенсіях, де зараз різниця між тим, що отримує звичайний пенсіонер і колишній високий чиновник, надзвичайно велика. Всі надходження від приватизації слід направити до Пенсійного фонду, та й самі її результати необхідно ретельно переглянути і зробити відповідні висновки.

Сьогодні людям бракує головного - соціальної справедливості. Вона є, але не у нас, в Україні, а за кордоном. Це в європейських країнах взяли всі кращі соціальні досягнення радянських часів і використали на благо людей. У тій же Швеції, Австрії, Фінляндії, Франції, Німеччині і т.д. діють соціальні програми, які запроваджувались у нас ще в 70-их роках. На Заході їх зуміли поєднати з ринковою економікою і отримали результат. Ми ж здобуті нами цінності втратили, дозволивши владі діяти так, як їй заманеться, - з зиском для себе та за наш рахунок.

Так далі продовжуватись не може. Україна творилася людьми праці, і їм вона й повинна належати. Це стане можливим, коли, беручи приклад з Європи, ми створимо в себе модель нового справедливого суспільства - демократичний соціалізм. І це не просто ідеологія - це життя за новим виміром, визначальними складовими якого є народовладдя, соціальний захист, відкритість та відповідальність.

Позицію СПУ чітко визначено в Маніфесті «До суспільства соціальної справедливості». І це не формальне звернення. Це конкретна програма змін, які ми пропонуємо. І вони - для людей, а не для ліберальної системи, яку представляє та ж об'єднана (поки що) опозиція - БЮТ, Фронт Змін, «Удар», Громадянська позиція та ін. Життя вже показало: обіцяне ними - мало чого варте, бо й діють ці політичні сили виключно в інтересах промислово-фінансових груп і за їхньої підтримки. Ми ж добиваємось ліквідації олігархічного суспільства й передачі влади народу, який повинен стати справжнім, а не декларативним, як зараз, господарем у своїй державі.

18.05.2012
Інтерв'ю вела Наталя Віргуш,
«Черкаський край» №38 16.05.2012
//www.spu.in.ua/ua/presstizh/29666

Немає коментарів: