четвер, 21 червня 2012 р.

Конституційна асамблея: рух від квазі-монархії


Яких змін потребує Конституція? Конституція якої країни є кращим прикладом для нас? Чи позначиться на якості роботи асамблеї відмова опозиції брати у ній участь? Відповіді експертів для УНІАН.

Конституційну асамблею створено указом Президента України як спеціальний допоміжний орган при главі держави, який до 2014 року покликаний сформувати новий текст Основного Закону. До її складу увійшло дев`яносто три експерти та політики. Опозиція брати в ній участь відмовилася.

Учора відбулося перше засідання Конституційної асамблеї. Його учасників ми запитали про те, яких змін, на їхню думку, потребує Конституція? Конституція якої країни є кращим прикладом для нас? І чи позначиться на якості роботи асамблеї відмова опозиції брати у ній участь?

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

ВАРТО ПОЗБУТИСЯ ІМІТАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОСТІ

Головне, чого потребує Конституція України, - вона повинна стати реальною. Це не повинен бути документ-декларація та просто папір. Це повинен бути працюючий Основний закон країни. Тому від нашої імітаційної конституційності варто перейти в режим реальної конституційності. Необхідно, щоб Конституція стала Основним законом, за яким живе влада, котра служить фундаментом розвитку, як для суспільства, так і держави. Якщо говорити конкретніше, то головне, що повинна забезпечити Конституція – усунути всі елементи президентського «самодержавства», які містить пострадянська Конституція. Це коли президентська влада стоїть над всіма іншими гілками влади.

Нова Конституція повинна покласти край квазі-монархічному самодержавному статусу президентської влади в країні. Це коли президент є не просто головою влади, він є господарем, власником влади. І фактично сувереном, бо суверенітет належить не народу, як це декларувалося Конституцією, а належить президенту. Він є президентом-сувереном, у його руках зосереджена вся влада, починаючи від виконавчої, завершуючи судовою та законодавчою, яку під себе підбирає перша особа за допомогою підзаконних актів та всіляких неконституційних кроків (як-то, наприклад, закон «Про центральні адміністративні органи влади», за яким президент контролює не лише міністрів, а й заступників, міністерські апарати. Необхідно, щоб Конституція забезпечувала реальну незалежність парламенту та реальну незалежну судову владу. Не буде незалежного суду, не буде ніякого конституціоналізму. І тоді Конституція просто стане модним гаджетом, який необхідно мати кожній державі.

Чи зможе Конституційна Асамблея збільшити обсяг прав та свобод громадян? Зможе. Але лише за однієї умови. Якщо буде тиск знизу, бо конституціоналізм згори ніколи не призводив до реального конституціоналізму. Для чого потрібні конституційні зміни? Чому влада на це пішла? Гадаю, що у влади було багато неконституційних резонів, коли вона ініціювала Конституційну асамблею. Але головне, це гра на випередження конституціоналізму знизу, котрий сьогодні все більше та більше відчувається у державах, які переживають агонію свого пострадянського стану. Вже не лише всередині високочолих еліт, а в масі людей, які страждають від беззаконня тих самих еліт та правоохоронних органів, несправедливого корумпованого суду, з’явився попит на закон та справедливість. І цей попит став ключовим, у тому числі і в Україні. Забезпечення закону та справедливості і є основною функцією Конституції. 

Тому, ймовірно, була б конституційна революція знизу (вона йде, втім не дуже помітно, вона проявляється у боротьбі проти мажорів та у випадках беззаконня як у справі Оксани Макар). 

У щоденній боротьбі людей за свої права визріває оця низова конституційна революція та формується нове конституційне покоління, яке вимагає не просто нової Конституції, а й реального конституційного порядку.

Влада ніколи не піде на обмеження своєї влади, ніколи не піде на обмеження свого права карати та прощати. А реальна Конституція таки обмежує владу. Але якщо буде зростати хвиля конституційної революції знизу, то Конституційна асамблея може задовольнити запит на порядок та справедливість та намагатися новим шляхом, не доводячи до Майданів та революцій, масових виступів внести реальні зміни до Конституції та реально обмежити владу, створити реальний конституційний порядок.

Ситуація залишається неоднозначною та багато що буде вирішуватися та залежати від конкретної політичної ситуації в країні та контексту, який починає проглядатися на усьому пострадянському просторі.

Що стосується прийняття Конституції на референдумі. Ну давайте згадаємо події в Росії. Провели там референдум. І що сталося? Що, це забезпечило владу народу? Чи, може, референдум, що проводять у Києві, здатен забезпечити владу киян? Референдум дії залежить від того, в якій політично-правовій культурі та якій країні він проводиться.

У наших умовах ні референдум, ні парламент, особливо який формується при закритих списках та непрозорому фінансуванні політичних партій та кандидатів, не забезпечать прийняття Конституції. Не треба і асамблей. Необхідно провести парламентські вибори за відкритими списками, за новим законодавством про фінансування виборів та кампаній із реальною конкуренцією та європейськими стандартами. І тоді новий, конкурентно обраний парламент, якому люди довіряють, депутати якого відрізняються від багатьох відомих персонажів, зможе прийняти Конституцію в інтересах країни.

Конституція якої країни підходить нам? - Польщі та Франції. Там є президент, але не з такими серйозними повноваженнями, які мають президенти у таких пострадянських президентурах, як Росія, Україна, Білорусь, Казахастан. У Польщі президент «за сценою», він є символом, гарантом. Він визначає політику, але виконавчої та судової влади у президента нема. Він важливий ключовий гравець але він за сценою.

Максим Розумний, доктор філософських наук, завідувач відділом Національного інституту стратегічних досліджень:

КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ - не політичний інструментарій

Очевидно, що Конституція потребує змін в багатьох своїх частинах. Це стосується і загальних частин, і загального державного устрою, і захисту прав людини. Ці зміни можуть бути косметичні, не дуже принципові. Бо в цілому наша Конституція непогана. Конституційний процес - це ознака зрілого демократичного суспільства, яке постійно переглядає основи своєї самоорганізації, умови та конкретний зміст національного консенсусу з ключових питань. Тобто, якщо в межах цього конституційного консенсусу буде підтверджено державний статус української мови, буде визначено, що українська нація - це громадяни усіх національностей та будь-якого етнічного походження, то це буде непогано, це зніме політичні спекуляції на питаннях ідентичності. І це лише один аспект. Практично у кожному розділі Конституції є такі питання, які потребують професійної відповідальної розмови у межах такого органу, як Конституційна асамблея. Тому я не поділяю песимізму того, хто розглядає Конституційну асамблею виключно, як політичний інструментарій. Мені здається, що до цього слід ставитися, як до одного з базових інститутів державної політики.

Чи є застарілою Конституція 1996 року? Конституція - це формалізований та зафіксований елемент національного консенсусу. Конституція 1996 року приймалася на виріст. Сказати, що ми її переросли, що там є щось архаїчне, дитяче, наївне, я би так не сказав. Звичайно, є питання вдосконалення політичної системи, це окремий елемент Конституції. Хоча про нього найчастіше говорять і навколо цього переважно відбуваються політичні дебати. Є питання політичного режиму або моделі влади. Це важливий момент Конституції. І якісь елементи цієї моделі, яка була результатом компромісу між тодішнім президентом Леонідом Кучмою та опозиційним до нього парламентом, може і повинна бути модернізована. У цьому сенсі Конституція застаріла. Але слід не лише модернізовувати Основний закон, а й виховувати політичну культуру, розвивати політичні інститути.

Запитання, чи слід виносити зміни Конституції на референдум, як на мене, доволі спекулятивне. Як ми внесемо питання? Внесемо громадянам дві колонки та запитаємо, за який текст ви готові проголосувати? Запитаємо, чи хочете ви статусу другої державної для російської мови. Це питання спекулятивне, його можна будь-яким чином надалі тлумачити. Я, наприклад, противник вільних опитувань стосовно окремих положень Конституції. Але вважаю, що повний текст Конституції, після того, як він пройде всі парламентські процедури, повинен бути винесений на референдум. Конституція - це зафіксований індивідуальний досвід країни. Тому ми не можемо запозичити разом із досвідом текст будь-якої іншої Конституції. Але загалом, якщо говорити про формулювання основних цінностей, прав та свобод людини, політичної моделі, то ми наслідуємо зразок французської демократії. Але у нас є великі відмінності в питаннях місцевого самоврядування. Але чим більше Конституція віддзеркалюватиме наш досвід, чим більше вона буде українською, чим більше вона відповідатиме тим змістам, які вкладатимуть в поняття самі громадяни та політики, тим краще.

Олександр Корнієвський, доктор політичних наук, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень:

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ПОВИННА ЗАФІКСУВАТИ ПРИНЦИП ВИЩОСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА НАД ДЕРЖАВОЮ

У сучасній Конституції немає жодного слова про громадянське суспільство. Навіть відсутнє це словосполучення. Думаю, що Конституція повинна зафіксувати принцип вищості громадянського суспільства над державою. Бо держава - це складова суспільства. А у нас пострадянська система, яка ще базується на тому, що держава - це основне. А звідси нерозвиненість структур суспільства, яке мало би взяти на себе деякі владні повноваження. Дуже багато питань викликають статті, де зазначені права та обов`язки. Нонсенс Конституції полягає у тому, що не вирішені питання щодо автономної республіки Крим. Наша держава унітарна, а автономні республіки - не ознака унітарності. Але це не головне. Як не головне і питання бермудського трикутника: мова, історія та напрямок розвитку.

Чи необхідно у Основному законі виписувати розмежування повноважень президента, прем`єра та парламенту? Думаю, що обов`язково, бо мова йде про розподіл влад. Кожен має свої повноваження та повинен існувати баланс інтересів. Але я гадаю, що найактуальніше - знайти в Конституції баланс інтересів між владою та суспільством. Як у Франції, Англії та державах ЄС, на першому місці повинна стояти людина.

Я думаю, що механічне перенесення західного досвіду, а тим більше ліберальних практик, - неприйнятне.

Я вважаю, що зміни до Конституції варто виносити на референдум. Думаю, що варто запровадити інститут народної законодавчої ініціативи. Це і є одним із шляхів запровадження оцього інституту народної ініціативи. Бо якщо глянути в історію, то там є Народне віче в Новгороді Київської Русі, Козацьке віче за часів Богдана Хмельницького, Студентське віче, яке вирішували усі питання життя вузів наприкінці 19, початку 20 століття. У нас є демократичні традиції. І саме ці, доленосні питання для України, варто виносити на загальний референдум. Тому що Верховна Рада апріорі і морально не може ці питання вирішувати та розглядати у зв`язку з недосконалістю нинішньої пропорційної із закритими списками партійної системи. Тому я - за референдум. І за те, щоб народ міг би сказати своє слово. Бо, власне, за Конституцією народ і є джерелом влади, але народ не є владою на сьогодні, бо ми маємо кланово-олігархічну державність.

Чи впливатиме на якість роботи відсутність в асамблеї опозиції? Бажано, щоб опозиція взяла у цьому участь. Але це вже політичні та кон`юктурні моменти.

Щодо конституційних прикладів для наслідування... Інституалізація українського суспільства пов`язується із першою Конституцією Франції, де були, власне, записані права людини та громадянина.

Олександра Руднєва, завідувач відділу державної правової політики Національного інституту стратегічних досліджень:

КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ - ВЕЛИЧЕЗНА ПОДІЯ

Я вважаю, що Конституційна асамблея - це величезна подія, коли вперше для роботи над конституційним процесом будуть об`єднані усі найкращі юристи України. До Конституційної асамблеї увійшли не лише правники-юристи, але й представники громадськості. Це не робоча група з написання Конституції, це установа, яка буде запроваджувати широкий суспільний діалог. Бо зараз існує певна потреба суспільного діалогу з питань права, його місця в суспільстві, підвищенні ролі Конституції, як законодавчого акту найвищої юридичної сили.

Державна мова, територіальний устрій, напрямок країни повинні регулюватися конституційними законами. Ці питання доволі серйозні, але щоб вносити зміни у розділи Основного закону, які торкаються цих питань, існує ціла процедура. Я знаю, що питаннями першочергового значення є питання правоохоронної системи, адміністративно-територіального устрою, внесення змін до Конституції. Я вважаю, що в Конституції є питання, які варто відпрацювати. Бо все, що відбулося у цій царині за двадцять років, повинно бути предметом обговорення.

Я не думаю, що відсутність опозиції позначиться на роботі Асамблеї. Зараз там дев`яносто п`ять людей. А за кожним з них стоїть величезна кількість людей, які працюватимуть в малих групах, де є фахівці з різних галузей права. Зрештою, опозиція може делегувати представників на більш пізньому етапі. Це ж не на місяць роботи. Це довгий процес.

Ігор Когут, голова ради громадської організації “Лабораторія законодавчих ініціатив”:

Я БУВ БИ НЕ ПРОТИ ОБИРАТИ ПРЕЗИДЕНТА В ПАРЛАМЕНТІ

Я очікую, що Конституційна асамблея стане вагомим майданчиком, де ми зможемо обговорити ключові виклики в нашій державі. Я майже переконаний, що з перших засідань ми обговоримо такі питання, як децентралізація, місцеве самоврядування, судоустрій та судова система. Переконаний, що і державна мова, і позаблоковий статус і напрямок розвитку стануть темами для дискусії, і окремою темою дискусії стане - чи повинно це ставати предметом регулювання Конституції.

Одним з ключових наших завдань вважаю децентралізцію влади, у тому числі між центром та регіонами. Конституційно слід дати більше повноважень в регіони. Друге завдання - збалансувати відносини між президентом, урядом та парламентом. Зараз нагнітаються розмови про те, що президента захочуть обирати в парламенті. І я в принципі був би не проти такої позиції. Але президент повинен тоді мати абсолютно інші повноваження, церемоніальні. Чи наприклад, є дискусія, якою повинна бути форма організації влади: чи президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська (я буду підтримувати другу). Але питання децентралізації, питання балансів влад, питання прав людини та гарантій цих прав — ключові. На референдум можна буде винести вже готовий текст Конституції. Але поки що діє розділ 13 Основного закону, за яким парламент ухвалює нову редакцію Конституції, а потім зміни деяких розділів затверджуються референдумом. І у майбутньому ми можемо піти шляхом затвердження рішення парламенту референдумом. Це додасть додаткової легітимності, але особливої потреби у цьому немає. Можливо, в системі недовіри суспільства настільки бракує легітимності, що у процесі реформування Конституції нам доведеться застосувати принцип установчої влади. Тобто зараз ми маємо дорадчий орган при президентові. Але можливо доведеться пройти через процедуру обрання представників, котрі остаточно схвалять текст Конституції.

Щодо участі опозиції... Коли ми говоримо про Конституційну асамблею, то це експертний клуб, експертна рада. Якщо ця рада будет розробляти текст Основного закону, то звичайно, відсутність тут опозиції стає проблемою. Але постати гостро вона зможе після парламентських виборів. Я думаю, що після парламентських виборів склад парламенту буде дуже змінений і велика частина роботи, у тому числі і з реформування Конституції, буде покладатися на парламент.

Щодо питання про те, конституції яких країн нам ближчі. Ми зараз найближчі до французської форми організації влади. Але у Франції є особливості миттєвого реагування на різні політичні події. У нас такого реагування на проблеми нема. У нас є проблема якості політиків та політичних партій.

Опитував Олег Семенюк, 21.06.2012
//www.unian.ua/news/510658-konstitutsiyna-asambleya-ruh-vid-kvazi-monarhiji.html

Немає коментарів: