Пам’яті Конституції України

Мабуть, важко придумати вишуканіше знущання над основним законом України, аніж напередодні Дня Конституції провести перше засідання Конституційної асамблеї, створеної Януковичем для чергового її редагування. 

Коли Конституція України була нарешті ухвалена 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради, всі пишалися і самим фактом її появи, і тим, що її положення були витримані (принаймні декларативно) у кращих європейських та світових демократичних традиціях.

Інша справа – практичне застосування. У нас існує безліч добрих і чудових законів, але влада не намагається особливо напружуватися задля їхнього дотримання, якщо для цього немає особливої необхідності чи власного інтересу. Є собі закон – то нехай і буде, потрібний стане – застосуємо.

Інша справа – Конституція. Президент Кучма був цілком був задоволений своїми повноваженнями, і його конкуренти на виборах 1999 року теж не особливо пнулися до редагування Основного закону, доки були впевнені, що рано чи пізно стануть його спадкоємцями.

Лише восени 2004 року, коли очевидним став прихід до влади Віктора Ющенка, розчарований Мороз швиденько протягнув в парламенті політичну реформу на основі проекту Симоненка-Медведчука в обмін на підтримку змін до закону про вибори Президента (які дозволили провести переголосування 2-го туру).

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями, реформа набула чинності з 1 січня 2006 року. Україна перейшла від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління.

Після приходу до влади Януковича, 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України чемно скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року. Янукович знову насолоджується усією повнотою президентської влади, а регіонали продовжують пояснювати всі сучасні негаразди періодом правління «помаранчевих», тобто обмеженого ними ж у повноваженнях Ющенка.

Але є ще Леонід Кравчук, якому ніяк не дає спокою Конституція. Мабуть, тому, що в його часи вона так і не була ухвалена, сталося це вже при Кучмі. Отож і не терпиться йому внести і свої правки туди, залишитися причетним до «конституційного процесу». Тому й довірено йому очолити Конституційну асамблею, віддано Конституцію як іграшку – грайся, кресли собі щось другорядне. Януковичу корегувати владні повноваження інтересу немає – він і так має все і всіх. Хіба що регіонали постараються внести положення про статус російської мови.

Проте лише від українців, лише від нашого свідомого та активного голосування 28 жовтня залежатиме, чи буде конституція Кучми, Януковича або Кравчука. Чи справді Конституція України.

Степан Орич, 22 червня 2012 р.

//politikan.com.ua/2/0/0/51069.htm

//zacenite.com/view/ostatki_svobody._chast_2/