четвер, 5 липня 2012 р.

Початок роботи Конституційної асамблеї України у відгуках політиків та експертів


17 травня 2012 р. Президент В. Янукович підписав Указ «Про Конституційну асамблею», згідно з яким Конституційна асамблея (КА) є спеціальним допоміжним органом при Президентові України. До завдань цього органу входить підготовка законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України, організація громадського, професійного (за участі міжнародних експертів) обговорення цього законопроекту, а також доробка тексту за наслідками такого обговорення. Потім Асамблея представляє допрацьований текст змін до Конституції Президенту України, який вносить його на розгляд Верховної Ради.

Головою Асамблеї призначений перший Президент України Л. Кравчук, його заступником – директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Ю. Шемшученко, секретарем Конституційної асамблеї – радник Президента, керівник ГУ з питань конституційно-правової модернізації АП М. Ставнійчук.

Конституційна асамблея створена в складі 95 осіб, які працюють на громадських засадах і мають рівні права. Слід зазначити, що дотепер залишаються невикористаними квоти п’яти кандидатур від опозиційних політичних сил. У зв’язку з цим Президент надав політичним силам, які не подали кандидатур до Конституційної асамблеї, можливість вносити пропозиції протягом всієї її діяльності.

За словами секретаря КА М.Ставнійчук, з метою гарантування належного рівня легітимності і самостійної роботи при формуванні Асамблеї повною мірою враховані рекомендації Європейської комісії «За демократію через право».

Станом на початок діяльності Конституційної асамблеї до її складу входять 73 учені. Серед них 10 академіків (В. Геєць, В. Кремінь, О. Онищенко, В. Тацій, П. Толочко та ін.), шість членів-кореспондентів Національної академії наук України, 39 докторів юридичних наук, чотири доктори філософських наук, по три доктори економічних і політичних наук, два доктори історичних наук. Також в Конституційній асамблеї представлено всі п’ять відділень Національної академії правових наук України і чотири її регіональні наукові центри.

Крім того, склад КА сформований за рахунок включення 13 керівників вищих навчальних закладів, які мають серйозні юридичні, філософські, політологічні школи. Серед них: Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національний університет «Одеська юридична академія», представлені також Національний університет «Києво-могилянська академія», Львівський національний університет ім. І. Франка та ін.

До складу Асамблеї увійшли також сім суддів Конституційного Суду України у відставці – це перший склад КСУ, який ніколи не критикували, суддя Європейського суду з прав людини у відставці, голова Центральної виборчої комісії, члени Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії). Представлені в КА і 22 провідних громадських об’єднань України, Федерація профспілок, Конфедерація вільних профспілок, Союз юристів, Союз адвокатів, Асоціація міст, Асоціація районних і обласних адміністрацій, Центр Разумкова, Центр політико-правових реформ, Інститут правової політики та інші організації.

Як наголосив з приводу складу КА директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академік Національної академії наук України Ю.Шемшученко, НАН України має як ніколи «вагоме представництво» в Асамблеї. За його словами, «такого великого представництва наша Академія ще не мала в жодній конституційній комісії незалежної України. Нагадаю з цього приводу, що до складу першої Конституційної комісії (1990 р.) було включено всього вісім учених. Друга Конституційна комісія (1994 р.) була сформована взагалі без науковців. У реформуванні Конституції України 2004 р. учені також не брали участі. То ж хіба дивно, що Конституційний Суд визнав цю реформу неконституційною. І вийшло так, що протягом шести років ми жили за неконституційною Конституцією».

Незважаючи на те, що науковий потенціал НАН України використовувався в процесі розробки механізмів реформування Основного Закону держави не надто активно, питання реалізації Конституції України і проблеми її удосконалення постійно перебували в полі зору вітчизняних учених, які презентували своє бачення проблеми під час конференцій і круглих столів, в інтерв’ю ЗМІ.

Зокрема, як наголошував академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, академік НАН України О.Онищенко,прийняття в 1996 р. Конституції мало неабияке значення для української державності, активізувало процеси державотворення й правотворення. Конституція стала фундаментом правової системи країни, її законодавства, а також визначальним чинником забезпечення державного суверенітету, формування та розвитку інститутів державної влади. Проте розвиток українського суспільства, реформування його політичної системи потребує вдосконалення форми державного правління, перерозподілу конституційних повноважень між основними владними інституціями. Актуальними залишаються питання реформування судово-правової системи, адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування, удосконалення взаємовідносин місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Саме для вирішення цих питань конче необхідно вдосконалювати Конституцію.

У свою чергу академік НАН України Ю.Шемшученко підкреслив важливу роль академічної правової науки в забезпеченні конституційного будівництва в Україні. За його словами, спільними зусиллями інститутів держави і права ім. В. М. Корецького, політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Академії правових наук України та Інституту законодавства Верховної Ради визначено концептуальні основи українського конституціоналізму й державного ладу України, статусу людини і громадянина, форм безпосереднього народовладдя, органів державної влади і системи органів місцевого самоврядування та теоретичні основи українського парламентаризму, інституту президентства, державного управління, правосуддя, конституційної юстиції тощо.

Тож побудова діяльності нинішньої Конституційної асамблеї на міцному науковому фундаменті дає підстави для оптимізму стосовно її результатів.

Поки що, за попередніми розрахунками, планується, що проект змін до Конституції України Конституційна асамблея подасть Президенту до початку 2014 р. За словами голови КА Л.Кравчука, «зараз говорити з точністю до якогось місяця дуже складно. Ми діятимемо у такий спосіб: до кінця цього року ми сформулюємо концепцію конституційних змін, починаючи з 2013 р. і весь 2013 р. ми працюватимемо над текстом змін, його виносити на обговорення експертами на українському і міжнародному рівні, а в кінці 2013 і не пізніше початку 2014 р. ми проект закону про внесення змін до Конституції України подаємо Президенту України», – сказав Л.Кравчук.

Що стосується того, до яких розділів Конституції вноситимуться зміни, голова КА зазначив, що це буде предметом обговорення. Він також не виключив, що до Конституції буде включено нові розділи, наприклад, розділ про охорону Конституції. Л. Кравчук запевнив, що всі подібні пропозиції обговорюватимуться на круглих столах із представниками суспільства.

Крім того, на його думку, незважаючи на те що квота опозиції в Конституційній асамблеї не заповнена, це «не є приводом для сумніву в легітимності цього органу».

Перше організаційне засідання Конституційної асамблеї України відбулося 20 червня. Для того, щоб розпочати роботу над новою Конституцією на засідання КА прийшли всі президенти незалежної України – Л. Кравчук, Л. Кучма В. Ющенко та В. Янукович. Участь у заході також взяли спікер ВР В. Литвин, голови депутатських фракцій Верховної Ради, представники Європейської комісії, Ради Європи, ОБСЄ, ООН.

Відкриваючи перше засідання Конституційної асамблеї, діючий глава держави окреслив основні цілі й пріоритети майбутньої роботи. По-перше, В.Янукович заявив, що не хоче, щоб Конституція «писалась під когось». «Упевнений, що Конституція України не повинна писатися під будь-який орган влади, політичну силу або окремі персоналії. Це безперспективно», – підкреслив він.

По-друге, за його словами, нова Конституція повинна стати актом, який визначить чіткий розподіл владних повноважень, що забезпечить збалансованість у владі та вбереже державу від конфліктів й авторитаризму.

Крім того, Президент розставив пріоритети процесу конституційно-правової модернізації. Зокрема, на його переконання, першим з таких пріоритетів є «посилення конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина, у тому числі реального забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод». Також одним із пріоритетів глава держави назвав розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії. Третім пріоритетом, на його думку, є збільшення ефективності механізму організації державної влади, її удосконалення і збалансованості, а четвертим – створення належних конституційних основ реформування місцевого самоврядування з метою зростання його ефективності.

Також глава держави серед пріоритетів назвав встановлення конституційних засад участі України в інтеграційних процесах.

«І найголовніше: оновлена Конституція України повинна бути орієнтована на утвердження людини як вищої цінності суспільства і держави. Разом з тим і інші положення Конституції України, які на практиці виявилися неефективними, повинні істотно покращитись», –додав В.Янукович.

Він висловив упевненість, що після проведення парламентських виборів до роботи Асамблеї приєднається опозиція, яка теж братиме участь у формуванні Основного закону держави.

Президент України також нагадав, що звернувся до керівництва Європейської комісії і Ради Європи з проханням залучити своїх експертів до роботи Конституційної асамблеї. Крім того, В.Янукович поінформував, що Венеціанська комісія і Парламентська асамблея Ради Європи «також рекомендують розпочати конституційну реформу ще до парламентських виборів і вітають створення в Україні Конституційної асамблеї».

Також на засіданні члени Конституційної асамблеї затвердили керівників комісій, бюро Асамблеї і прийняли за основу регламент своєї роботи, який передбачає, що всі пропоновані зміни до Конституції прийматимуться 2/3 від членів КА. Зокрема, було створено сім комісій з питань: конституційного ладу і порядку ухвалення і введення в дію змін до Конституції України; прав, свобод і обов’язків людини і громадянина; здійснення народовладдя; організації державної влади; правосуддя; правоохоронної діяльності, адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, затверджено персональний склад і обрано голови комісій. Голови комісій, голова, заступник голови та секретар увійшли до складу бюро Конституційної асамблеї.

Слід зазначити, що особливу увагу на першому засіданні Конституційної асамблеї було приділено її співпраці з європейськими інститутами. Ідеться, зокрема, про підтримку Конституційної асамблеї з боку Європейської комісії «За демократію через право» на всіх етапах її роботи. Уже досягнуто домовленість про визначення експертів Венеціанської комісії, які матимуть нагоду аналізувати напрацювання Конституційної асамблеї.

У цілому ініціювання на найвищому державному рівні підготовки змін до Конституції викликало неоднозначну реакцію з боку політиків, експертів, ЗМІ.

На думку Голови Верховної Ради В.Литвина, Конституція України 1996 р. виконала свою роль і вже не відповідає вимогам часу. «Є всі підстави констатувати, що Конституція 1996 р. свою відповідальну і важливу місію виконала... Темп життя змінився, а Конституція не встигає. За великим рахунком, вона не відповідає реаліям нинішнього життя», – вважає спікер. На його переконання, чинна Конституція поступово втрачає свою легітимність, враховуючи ту обставину, що життя вимагає ухвалення нормативних актів, які б не суперечили Основному закону.

В.Литвин підкреслив, що на сьогодні, на відміну від 1990-х років, у державі склалася сприятлива ситуація, коли можна в спокійному темпі працювати над внесенням змін до Конституції. Водночас Голова ВР заявив, що члени Конституційної асамблеї, перш за все, повинні досягти консенсусу між собою щодо того, які саме зміни до Конституції необхідно вносити.

Діючий спікер вважає, що парламент, який має виняткове право вносити зміни до Основного закону, нині не здатний домовитися про необхідні конституційні зміни. «Очевидно, що Верховна Рада, яка вже давно перебуває в передвиборному стані, не може відігравати таку роль, яку вона покликана відігравати за своїм призначенням – бути місцем, кафедрою для такого діалогу», – сказав спікер парламенту.

За його словами, проведення першого установчого засідання Конституційної асамблеї є символом того, що інститути влади повинні залишатися на відстані від роботи, пов’язаної з опрацьовуванням пропозицій спочатку за концепцією конституційних змін, а потім – практичних напрацювань до Основного закону. «Конституційна асамблея повинна виконати своє головне призначення – стати майданчиком для всеукраїнського діалогу з приводу того, що відбувається в Україні, як ми повинні жити далі і як визначити в Конституції плани українського суспільства», – сказав В.Литвин. Він зазначив, що Асамблея повинна запропонувати стратегію реформування Основного закону і запропонувати суспільству власне проект конституційних змін для всенародного обговорення.

Разом з тим В.Литвин висловив переконання, що не можна вносити зміни до розділу про порядок внесення змін до Конституції України. «Повинна залишитися жорстка норма про внесення змін до Конституції для того, щоб не виникало спокуси вносити зміни до Основного закону під ту або іншу розстановку політичних сил. У цьому питанні норми повинні бути незмінними», – зазначив Голова ВР.

Голова Конституційної асамблеї Л.Кравчук також вважає, що «є в Конституції серйозні проблеми. Суспільство випередило вже Конституцію. За 20 років вона відстала від життя, і ми повинні її модернізувати. У цьому є потреба українського суспільства. Про це нам постійно нагадують міжнародні організації, зокрема Венеціанська комісія», – підкреслив екс-президент.

«Ви також знаєте, що той спосіб, у який сьогодні Конституція повернена суспільству для реалізації через Конституційний Суд, не до кінця легітимний. І все це треба виправити заради модернізації українського суспільства», – підсумував Л.Кравчук.

Зі свого боку, представники опозиційних партій, які не увійшли до складу КА, вважають цей орган неконституційним. Так, один з лідерів «Батьківщини», віце-спікер ВР М.Томенко підкреслив, що Конституційна асамблея повинна бути установчим органом, до якого люди обираються, а не призначаються в Адміністрації Президента. За його словами, опозиція наполягатиме на винятковому праві парламенту вносити зміни до Конституції. М.Томенко зазначив, що розробкою змін до Конституції має займатися парламентська конституційна комісія, співголовами якої повинні виступати представники більшості й опозиції.

Раніше лідер «Фронту змін» А.Яценюк заявляв, що Асамблею може створити лише Верховна Рада.

Також, на думку опозиціонерів, мета Асамблеї – підготувати поправки до Конституції, які розширять повноваження діючого Президента. Лідери об’єднаної опозиції говорять, що не хочуть бути «ширмою» для Президента, який заявляє, що нова Конституція повинна з’явитися як наслідок консолідації всіх політичних сил та громадських організацій, які увійдуть до Конституційної асамблеї.

Не братиме участь у роботі Конституційної асамблеї і партія УДАР. Лідер партії В.Кличко вважає, що першочерговою проблемою сьогодні залишається зневага Конституцією з боку влади, яка робить з Основного закону «фіктивний документ», який не є обов’язковим для виконання. «Замість того, щоб виправляти ситуацію і боротися з проблемами, влада просто заявляє – мовляв, Конституція погана, тому її потрібно змінити. І чомусь нікому в голову не приходить проста думка: “А може, варто просто почати цю Конституцію виконувати?”. Адже вона – не просто текст, надрукований на папері. Це – договір суспільства і влади, правила гри, яких повинні дотримуватися всі», – написав у своєму блозі В.Кличко.

Слід зазначити, що на відмову представників опозиції від участі в роботі Конституційної асамблеї її голова Л.Кравчук відреагував таким чином: «Опозиція є частиною української політичної системи. Тому коли вона, не маючи жодних конструктивних пропозицій, просто відмовляється, це означає, що вони роблять помилку», – зазначив Л.Кравчук.

В.Литвин також вважає, що «будь-яка політична сила і політик повинні використовувати всі можливості для того, щоб донести і аргументувати своє бачення процесів у суспільстві, якщо вони є виразниками інтересів суспільства».

Що ж до оцінок експертів, то, наприклад, на думку директора програми «Цивільне суспільство і належне самоврядування» міжнародної фундації «Відродження», кандидата юридичних наук О.Орловського, у новій редакції Конституції головна увага повинна бути приділена питанням розвитку безпосередньої демократії, які в чинному Основному законі або чітко не прописані, або залишаються декларативними.

Він зазначив, що норми чинної Конституції фактично не є нормами прямої дії, а значить, на них дуже рідко посилаються органи державної влади, судові органи і т. п. «Це, мабуть, сьогодні головна і найбільша проблема чинної Конституції», – вважає експерт.

На його думку, необхідно також на рівні конституційних норм посилити статус, роль, правову і фінансово-організаційну основу місцевого самоврядування в Україні, яке сьогодні не має належної матеріальної і фінансової бази. Крім того, зазначив О.Орловський, в контексті коригування Конституції повинні бути вирішені питання, пов’язані з проведенням у майбутньому адміністративно-територіальної реформи, оскільки діючий адміністративно-територіальний устрій не сприяє розвитку місцевого самоврядування і не створює умов для самодостатності територіальних громад.

Підсумовуючи, він висловив думку, що основне завдання Конституційної асамблеї – повернути пошану до Конституції України. «На жаль, мене як юриста дуже засмучує, що сьогодні Конституція у значній мірі живе якимсь своїм життям, а реальне життя фактично істотно відрізняється від того, що ми бачимо в тексті Конституції України», – зазначив фахівець.

З свого боку, голова правління Центру політико-правових реформ І.Коліушко переконаний, що Конституційна асамблея повинна розпочати свою роботу з аналізу стану реалізації чинної Конституції і з’ясування причин невиконання тих або інших її положень. «Спочатку потрібно розібратися з тим, що у нас виконується, що не виконується і чому не виконується. Тому що якщо у нас влада демонструє небажання виконувати Конституцію у принципі, тоді не має значення, що написане в Основному законі. А якщо вона не виконує, тому що не може виконати якихось розпоряджень, оскільки вони конфліктно сформульовані або якось там життя змінилося за час існування Конституції, тоді інша справа, тоді потрібно обговорювати зміни до неї», – сказав І.Коліушко.

Він додав, що є «різні приклади, і одне, і інше має місце», а тому Конституційна асамблея повинна стати майданчиком для ґрунтовного діалогу щодо стану реалізації чинної Конституції між ученими, експертами із суспільного сектора, політиками, тобто всіма, хто причетний до проблеми конституціоналізму. «Якби в результаті такого діалогу нам вдалося підготувати якийсь аналог того, що в західних країнах називають “Зеленою книгою”, тобто документ, що визначає проблему в тій сфері, яка виноситься на реформування, я думаю, це був би гарний початок для роботи такого консультативно-дорадчого органу», – вважає експерт.

На його думку, потім цей документ повинен буде широко обговорюватися з громадськістю і вже за наслідками обговорення можна б було писати наступний, який містив би різноманітні альтернативи вирішення проблем, погоджених у першій книзі. Саме таким чином, тобто поетапно, слід наближатися до конституційної реформи, зазначив І.Коліушко. «Це буде досить тривалий процес, але поспішати нікуди. Конституційна реформа має значення тоді, коли вона з розумінням сприймається більшістю громадян країни. Якщо хтось робитиме спробу швидко щось написати в кабінеті і всім це накинути, зиску від цього не буде», – переконаний глава правління Центру політико-правових реформ.

Крім того, І.Коліушко багато змін вніс би до розділів, пов’язаних з організацією державної влади. «Ми єдина країна у Європі, де Конституція змішаної республіки передбачає подвійну відповідальність уряду і перед парламентом, і перед Президентом. Цього ніде немає і не повинно бути з погляду теорії. Відповідно, уряд повинен формуватися під великим впливом парламентської більшості і відповідальним повинен бути перед парламентом», – коментує експерт.

Зі свого боку, голова Національної комісії із питань захисту суспільної моралі, доктор юридичних наук В.Костицький акцентує увагу на тому, що чинна Конституція України «себе не вичерпала». За його словами, на сьогодні «дійсно, є проблеми з реалізацією Конституції, якнайбільше зі статтею 8, що свідчить про принцип верховенства права і про те, що норми Конституції є нормами прямої дії».

Він не відкидає можливості працювати над поліпшенням Конституції. При цьому відзначає: «Працювати над тим, щоб у майбутньому створити щось краще, звичайно, можна. Коли це відбудеться? Для мене це питання. Я не упевнений, що це повинно відбутися завтра. Я не бачу для цього політико-правових і економічних підстав». «Звичайно, конституційний процес безперервний, життя виставляє нові вимоги. Але питання про те, чи потрібно ламати Конституцію, або, може, потрібно створювати умови для того, щоб шукати ефективні шляхи реалізації чинної Конституції, воно, здається, не потребує відповіді, і для нас зрозуміле, тому що основою стабільності держави є конституційна стабільність», – підкреслив В.Костицький.

Схожу точку зору озвучив і директор Центру політичного маркетингу політолог В.Стоякін, який відзначив, що і вітчизняні, і зарубіжні експерти одноголосно визнають Конституцію України однією з найдемократичніших у Європі. Але український Основний закон є, по суті, «завислим у повітрі», оскільки його основні положення не підкріплені відповідними законами, що регулюють виконання Конституції. «Зрозуміти важко, що саме хочуть змінювати, тому що ключові моменти якраз змінювати не збираються. Глибокого сенсу в дрібній редакційній правці, з моєї точки зору, немає, тому що немає законів, які б регулювали положення Конституції», – говорить експерт.

А керівник Лабораторії законодавчих ініціатив І.Когут акцентував увагу на тому, що Конституція України повинна гарантувати українцям ті права і свободи, які не будуть обмежені. З одного боку, нині Конституція України гарантує право на отримання освіти і на отримання безкоштовного медичного обслуговування, а з іншого – виконання цього обмежене коштами бюджету. «Виходить фікція, і так з багатьох питань. Тому я чекаю, щоб уникнути подібного, Конституція повинна стати більш юридичним документом, ніж політичним», – стверджує експерт.

Щодо того, Конституція якої країни для України є найкращим прикладом, то тут у І.Когута є дві версії: або Конституція Франції, або Конституція Польщі. Тим часом, на думку політолога, в Україні є багато кваліфікованих експертів, які могли б самі, без жодних порівнянь з конституціями інших країн, внести зміни до нашої. «Але тут є загроза того, що вони просто не домовляться, тому що у кожного є своє бачення того або іншого питання», – відзначає І.Когут. Тому і створений такий майданчик у вигляді Конституційної асамблеї, на якому можна все обговорити.

На думку експерта, на нинішньому етапі головним для Конституційної асамблеї є не остаточний проект Основного закону, «і що потім вже в рамках Конституції вона буде прийнята або парламентом, або якимсь іншим способом. Більш важливим є саме створення формату такого громадського діалогу, який дасть змогу зрозуміти, чого саме люди чекають від цих змін, від влади.

Директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень С.Толстов схвалює створення КА. Адже, за його словами, робота Конституційної комісії в парламенті, яка раніше створювалася для внесення змін до Конституції, виявилася неефективною. «Єдиний теоретично можливий варіант напрацювання конституційних змін полягає в тому, щоб винести цей процес за рамки парламенту. До того ж формування КА формально було достатньо прозорим», – підкреслив експерт.

За його словами, у конституційному полі є неврегульовані питання або врегульовані частково, але їх не так багато з погляду практики взаємодії структур влади. До питань, які гостро потребують корекції, експерт відносить зміну адміністративно-територіального устрою, а також питання децентралізації місцевого самоврядування.

С.Толстов вважає, що під час зміни Конституції переходу до президентської республіки не буде. «Може йтися тільки про якесь перетрушування в рамках президентсько-парламентської форми правління. Тут можуть бути зміни, що стосуються прерогативи призначення на посади у виконавчій владі, в питаннях судової влади тощо», – вважає він.

Також експерт сумнівається в можливості того, що до нової Конституції увійдуть норми про обрання Президента парламентом. У такому разі Україна знову перетворилася б на парламентсько-президентську республіку, досвід якої виявився невдалим.

Зі свого боку, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенко схвалив те, що в Конституційній асамблеї буде не так багато політиків: «Я прихильник того, щоб первинний пакет конституційних змін готувався експертами-конституціоналістами і представниками громадянського суспільства, а політики до цього процесу можуть підключитися – оскільки їм доведеться голосувати за проект змін в парламенті».

Доктор філософських наук, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень М.Розумний у свою чергу зазначає, що практично в кожному розділі Конституції є питання, що потребують професійної відповідальної розмови в межах такого органу, як Конституційна асамблея. «Тому я не поділяю песимізму того, хто розглядає Конституційну асамблею виключно як політичний інструментарій. Мені здається, що до цього слід ставитися, як до одного з базових інститутів державної політики», – наголосив фахівець.

Також він підкреслив, що «Конституція – це формалізований і зафіксований елемент національного консенсусу. Конституція 1996 р. приймалася на виріст. Сказати, що ми її переросли, що там є щось архаїчне, дитяче, наївне, я б так не сказав. Звичайно, є питання вдосконалення політичної системи, це окремий елемент Конституції. Хоча про нього найчастіше говорять і навкруги цього переважно відбуваються політичні дебати. Є питання політичного режиму або моделі влади. Це важливий момент Конституції. І якісь елементи цієї моделі, яка була результатом компромісу між тодішнім президентом Л. Кучмой і опозиційним до нього парламентом, може, і повинні бути модернізовані. В цьому сенсі Конституція застаріла. Але слід не тільки модернізувати Основний закон, а й виховувати політичну культуру, розвивати політичні інститути».

А доктор політичних наук, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень О.Корнієвський зазначає, що нонсенс Конституції полягає в тому, що не вирішені питання, які стосуються Автономної Республіки Крим. «Наша держава унітарна, а автономні республіки – не ознака унітарності», – підкреслює експерт.

Суддя КСУ у відставці, голова Асоціації суддів КСУ П.Мартиненко, у свою чергу, перераховує причини для внесення змін до Конституції. Зокрема, він вказує на те, що вже не перший рік Україна ігнорує зауваження Ради Європи до окремих формулювань: по-перше, це стосується ст. 24 Конституції, у якій іде мова про принцип рівності Громадян України, а Європа вимагає, щоб були рівні всі Люди. По-друге, норма щодо різностатевого шлюбу – Європа таких обмежень вже не ставить.

Наступний на черзі – Розділ II Конституції. «Основна проблема цього розділу в тому, що він незрозуміло навіщо включає ряд так званих соціальних прав(економічних, екологічних, культурних). Ну ось, наприклад, є у нас в Конституції право на працю, а у когось роботи немає, отже, на підставі такої норми можна звертатися до суду. А суду що робити? Забезпечувати всіх роботою? – акцентує увагу П.Мартиненко. – Цю групу прав краще винести в Преамбулу або оформити в окрему Декларацію».

Слід зазначити, що ряд експертів, визнаючи необхідність удосконалення Основного закону України, із приводу створення Конституційної асамблеї висловлюються досить скептично.

Зокрема, директор Інституту глобальних стратегій В.Карасьов переконаний, що «за наших умов ні референдум, ні парламент, особливо який формується за закритими списками і за непрозорого фінансування політичних партій і кандидатів, не забезпечать ухвалення Конституції. Не потрібно і асамблей. Необхідно провести парламентські вибори за відкритими списками, за новим законодавством про фінансування виборів і кампаній з реальною конкуренцією і європейськими стандартами. І тоді новий, конкурентно вибраний парламент, якому люди довіряють, депутати якого відрізняються від багатьох відомих персонажів, зможе прийняти Конституцію на користь країни».

З іншого боку, зазначив політолог, для створення Конституційної асамблеї і тактичних, і стратегічних резонів було достатньо. Головним мотивом нової конституційної історії і «конституційного кейса», на його думку, було розуміння того, що «країна не визначена, недооформлена, тобто недоконституційована. І ось цю задачу повинна вирішити Конституційна асамблея», – сказав він.

У свою чергу керівник наукових програм Інституту відкритої політики М.Стріха переконаний, що нову Конституцію треба приймати на всенародно обраній Конституційній асамблеї. «Першу Конституцію Франції приймали Установчі збори. Жоден з їх делегатів не мав права обиратися до парламенту. Зараз у нас багато політиків виступають за перестворення держави, вважаючи, що нинішня безнадійно корумпована і реформувати її неможливо. Для цього треба всенародно обрати Конституційну асамблею з умовою, щоб жоден її член не мав права балотуватися до Верховної Ради або займати місце в самих найвищих органах виконавчої влади, принаймні на якийсь період. Щоб люди працювали не на свою майбутню позицію, а заради блага держави», – підсумував експерт.

Схожої точки зору дотримується і колишній перший заступник секретаря РНБОУ, а нині політичний експерт С.Гавриш. «Реальна Конституційна асамблея передбачає розпуск парламенту. Потім обирають делегатів на асамблею, яка скликається лише для одного: розробки і ухвалення Конституції. Після цього проходить всенародний референдум. Україна поки не знала такого способу. Політики, які приватизували політичний мандат на 20 років, бояться дати можливість приймати Конституцію виборцям», – відзначив він.

А політолог А.Палій, нагадуючи, що кожний Президент в Україні неминуче приходить до ідеї зміни Конституції, переконує в тому, що нинішні зміни до Конституції потрібні представникам влади, по-перше, для виправдання перед виборцями своєї неефективності і провалів і, по-друге, щоб залишитися при владі і після 2015 р.

Водночас слід зазначити, що лише не набагато більше 4% українців головною причиною складної соціально-економічної ситуації в Україні вважають недосконалість чинної Конституції. Про це в своїй статті для «Дзеркала тижня. Україна» пише науковий консультант Центру Разумкова М.Мельник, коментуючи рішення Президента В. Януковича про створення Конституційної асамблеї для внесення змін до Основного закону.

За словами експерта, переважна більшість громадян бачать головну проблему України в неналежній діяльності влади. «Закономірно, що у громадян сформувався стійкий образ Конституції як об’єкта неефективних експериментів, кожний з яких призводить до погіршення ситуації в державі. Тому побоювання, що чергова зміна Конституції за умов низького рівня довір’я до влади може супроводжуватися суспільно-політичними ускладненнями або зумовити їх, не позбавлені підстав», – зазначає М.Мельник.

У цілому ж слід підкреслити, що за сучасних умов стрімких змін у суспільному житті буде помилкою перебільшувати цінність «недоторканності» Конституції. Внесення змін до Конституції є звичайною світовою практикою, яка надає можливість ефективно враховувати зміни в суспільному житті, зовнішні і внутрішні чинники, що впливають на якість організації держави і суспільства, безпеки і добробуту громадян.

Завдання Конституційної асамблеї – напрацювати текст законопроекту і представити його Президенту для подальшого внесення до парламенту. Тут експерти нагадують, що Президент і без КА наділений повноваженнями внести такий законопроект без будь-якого попереднього обговорення в експертному й професійному середовищі, скориставшись відповідними професійними ресурсами своєї Адміністрації, Кабінету Міністрів тощо. Тому, як мінімум, шкоди від самого факту утворення Конституційної асамблеї немає, а як максимум – вона надає можливість представникам різних суспільних груп тим або іншим чином вплинути на конституційний процес або, у крайньому разі, сигналізувати суспільству про тривожні моменти процесу підготовки змін до Основного закону.

Більшість експертів сходиться на тому, що в складі Конституційної асамблеї зібраний потужний науковий і суспільний потенціал у сфері українського конституціоналізму, що дає певні підстави для оптимізму щодо створення відкритого професійного формату дискусії щодо модернізації Конституції.

Багато в чому це залежатиме від того, наскільки мета, визначена в указі Президента, відповідає дійсній меті формування Конституційної асамблеї. Адже варіантів використання такого процесу в нинішній ситуації апологетами й супротивниками конституційної реформи приводиться досить багато (найбільш часто називаються такі:

1) щире бажання влади через приведення тексту Конституції у відповідність до політичних реалій виправити ситуацію в Україні на краще;

2) прагнення влади зміцнити власне владне положення, розширити владні повноваження або хоча б гарантувати собі безпеку в разі несприятливого для неї результату політичних подій у майбутньому;

3) прагнення продемонструвати світу і своїм виборцям, що в Україні, незважаючи на критику, здійснюються суттєві реформи (разом з пенсійною і судовою реформами, ухваленням нового КПК);

4) спроба відвернути суспільну увагу від нагальних проблем, пов’язавши перспективу реального впливу на ситуацію в державі з діяльністю Конституційної асамблеї;

5) ставлення до цієї реформи як до звичайного політичного проекту, з яким влада не пов’язує ніяких серйозних надій, не переслідуючи мету внесення наперед запланованих змін до Конституції, і використовування самого факту роботи в цьому напрямі у власній політичній діяльності.

Можлива також комбінація цих варіантів. Крім того, експерти підкреслюють, що Асамблея в жодному випадку не повинна поспішати під час розроблення змін до Конституції, оскільки це повинен бути перевірений, максимально сприйнятий у суспільстві і в політикумі проект. Також висловлюється побажання, щоб результатом роботи Конституційної асамблеї (окрім законопроекту про зміни до Конституції) обов’язково стало вироблення рекомендацій із забезпечення реалізації Конституції.

Ворошилов Олег Володимирович, канд. іст. наук, 
старший науковий співробітник Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
//www.nbuv.gov.ua/asambleya/robot_konst_asan.html
//www.nbuv.gov.ua/people/vov.html
Фото: Юрія Тивончука /ПРЕС-СЛУЖБА КНУ
//www.univ.kiev.ua/ua/news/3701/


Немає коментарів: