Леонід Кравчук. Шоста спроба

Леонід Кравчук, перший президент України, залишається вірним своєму принципу: не випадати з активного політичного та інтелектуального життя. Нині діяльність Кравчука і його ініціативи знайшли підтримку у Віктора Януковича – чинний глава держави поставився з розумінням та, очевидно, зацікавленням до ідеї Леоніда Макаровича щодо створення Конституційної Асамблеї. З цього ми й починаємо нашу розмову.

- Леоніду Макаровичу, ви завжди були прихильником того, аби зміни до Конституції приймала не Верховна Рада, а Конституційна Асамблея. Нарешті перші кроки до створення такого органу зроблено. Можна почути про нього детальніше – з кого складатиметься Асамблея та які завдання виконуватиме?

- По-перше, про те, чому у мене виникла така ідея. За двадцять років Верховна Рада п’ять разів вносила зміни до Основного закону. В перший раз у 1991 році, коли приймали зміни до радянської Конституції. Потім – в часи Кучми, який почав як президент України готувати нову Конституцію. Але сил тоді не вистачило. І було прийнято, якщо пригадуєте, так званий «конституційний договір». Це таке собі ноу-хау, невідомо що, бо хоч він і називався конституційним, зібрали за нього лише 276 голосів. Цей документ звів нанівець виконавчу владу, але проіснував він недовго.

Третя спроба: почали приймати Конституцію у 1996 році. Прийняли. Заснували президентсько-парламентську республіку. Але потім настав 2004 рік, і республіка стала вже парламентсько-президентською, з точністю до навпаки. І, нарешті, у 2010-му Конституційний Суд повернув назад Конституцію 1996 року. Таким чином, я подумав, що не можна Верховній Раді постійно дозволяти експерименти над українським народом. Зажирно це буде для Верховної Ради, даруйте за непарламентський вислів.

У той же час після того, що протягом двадцяти років відбувалося з Конституцією, а відтак – і з різними законами, у нас нагромадилась маса алогічностей. Маса «непослідовностей» і маса «нелегітимностей», я б так сказав… І після того, як у 2010-му Конституційний Суд повернув нам «стару-нову» Конституцію, деякі структури (зокрема, Венеціанська комісія) дійшли висновку, що українська Конституція має проблеми з легітимністю.

- І всі ці думки ви донесли до Януковича?

- Я звернувся до президента з листом, у якому виклав ситуацію, яка склалася. Відзначив, що в такому випадку будувати державу на міцному фундаменті дуже важко, бо й фундаменту, власне, немає. Відтак я запропонував йому варіант: доручити підготовку змін до Конституції або оновлення Основного закону Конституційній Асамблеї.

Різні бувають конституційні асамблеї. В основному, двох видів: суверенні і несуверенні. Суверенні самі напрацьовують зміни, самі приймають їх і виносять на референдум. Так буває після якихось докорінних змін – революцій, переворотів тощо. Тобто суверенні асамблеї діють так: вони починають, а народ завершує. Несуверенна асамблея не може сама приймати Конституцію, вона виконує дорадчу функцію при президентові України. Тобто в цьому органі збираються професіонали, представники політичних сил (але цих бажано поменше, щоб вони не політизували ситуацію), а також правники, філософи, конституціоналісти. Словом, люди, які можуть сформулювати закон не під будь-кого, а для народу.

Потім цей орган підсумовує свої напрацювання і скеровує їх, приміром, президентові України як особі, що має право законодавчої ініціативи. Він подає до парламенту, парламент приймає зміни і виносить їх на всеукраїнський референдум.

- Арсеній Яценюк з цього приводу вже воліє говорити про узурпацію прав парламенту…

- Ми не можемо обійти жоден легітимний орган. Ніхто не скаже, що у нас незаконно обраний парламент або президент. Зауважити тут можуть інше: скажуть, що й у цьому випадку кожен знову працюватиме сам на себе. Це можливо. Але Конституційна Асамблея працює відкрито і публічно – з обговореннями і круглими столами, з експертизами (і міжнародними зокрема), бо у нас передбачена і експертиза Венеціанської комісії.

Потім – коли все це обговорено, схвалено і оприлюднено (а варто сказати, що зміни можливі навіть у той текст, який напрацювала Конституційна Асамблея), президент подає проект Конституції до Верховної Ради. І вона також, до речі, може не схвалити цей текст, її ніхто не змусить цього робити. Але якщо Верховна Рада побачить, що інтереси українського народу у цій Конституції захищено, тоді буде про що говорити. Хоч загалом процес прийняття змін може зайняти два-три роки.

- Ви вже знаєте, що принципово нового буде у Конституції, над якою працюватиме Асамблея?

- Ну, скажімо, у нас в чинній Конституції фактично відсутній розділ щодо місцевого самоврядування. Ми фактично не знаємо нормальної судової системи, системи правоохоронних органів, бо наші правоохоронні органи нерідко діють поза інтересами людей. А щодо самоврядування… Всі говорять, що на Театральній площі в Києві не можна зводити будинок, бо внизу – метро, і наслідки можуть бути фатальними, але суд приймає рішення і каже, що будувати можна… Хоча у суді немає справжнього фахівця з цього питання.

Одним словом, в Конституції мають бути сформулювані норми, щоб прочитання жодного закону не викликало різних тлумачень. Щоб все було однозначно. Якщо, приміром, в Конституції записано, що кожен депутат голосує сам за себе, то там же має бути і відповідальність за порушення цієї норми. Якщо сидиш вдома і не хочеш ходити на засідання або продаєш свою картку іншим – здай повноваження, бо депутат – це не просто почесна посада… Ми хочемо написати таку Конституцію, яка не залишає жодної шпаринки для тих, хто хоче подавати її і тлумачити так, як кому вигідно.

На сьогодні указом президента створена науково-експертна група, завдання якої – підготувати концепцію Конституційної Асамблеї, визначити повноваження і створити дорожню карту її роботи. Я сьогодні направив листа до всіх членів групи, яким попросив до середини березня визначити всі питання, які перед нами стоять, з тим, щоб на День Конституції президент міг звернутися до нації і роз’яснити, які сценарії конституційного процесу нас чекають.

Коли ми все це зробимо, тоді матимемо уявлення про те, як будувати концепцію змін до Конституції. Спочатку буде концепція, а потім вже стане зрозуміло, які проблеми є найбільш болючими та гострими. Повторюю: якщо хтось буде робити спробу звинуватити нас у тому, що ми намагаємось обійти Верховну Раду, то це буде свідома фальсифікація подій. Такого завдання ніхто не ставить.

- Чи ви торкалися з розмові з Януковичем головного питання: яку Україну будуватиме Конституційна асамблея? Президентсько-парламентську республіку чи парламентсько-президентську? Яка модель більше імпонує особисто вам та Віктору Януковичу?

- Ми говорили на цю тему. І я, і він сказали одне: очевидно, з цього питання нам треба буде провести опитування.

- Референдум?

- Ні, не референдум, а опитування. Референдум – більш масштабна акція, а референдум, приміром, проводив Кучма, коли запитував думку щодо змін до Конституції, які торкалися депутатської недоторканості. Референдум має наслідки прямої дії – його ми проводили в 1991 році, коли разом з обранням президента голосували за незалежність України. Верховна Рада тоді не затверджувала цей акт. А Кучма поніс свій референдум до парламенту, і Рада три питання з шести не імплементувала…

А щодо республіки, то я вам зараз свідомо не скажу свою точку зору. Я хочу, щоб своє слово сказав народ, щиро хочу… Бо вже стільки було всіляких змін: Кучма спочатку виступав за президентсько-парламентську республіку, а під кінець своєї каденції вже говорив про парламентсько-президентську… Бачите, президент двічі міняв свою точку зору, тому від думки однієї людини не можна відштовхуватися, треба залучати усе суспільство.

- Олександр Мороз ставиться досить скептично до всієї вашої теперішньої роботи. Він зазначає, що 95 відсотків тексту чинної Конституції залишиться неторканим, і змін зазнає лише незначна його частина, власне, та, що стосується перерозподілу повноважень між гілками влади…

- Я вам скажу відверто: Конституція 1996 року була більш збалансована, ніж Конституція 2004-го. Місцева влада формувалась президентом, виконавча і центральна влада формувалась Верховною Радою. Таким чином, завершилось все тим, що ніхто нікого вже не слухав і не чув. Президент казав своїм так званим «губернаторам», що не треба їхати на засідання уряду, а уряд не давав свого підпису, коли президент призначав свого «губернатора».

І це я вам лише один приклад навів. Таку Конституцію не можна було приймати – це до відома Олександра Олександровича Мороза, який вважає її вдалою. І ще питання: а чого вони, як її автори, наламали таких дров? Чому порушили процедуру прийняття змін до Конституції, що дало підставу Конституційному Суду зробити висновок, що Основний Закон було прийнято не легітимно – з порушенням самої Конституції і регламенту.

Тож якщо вже захищати Конституцію, то таку, де комар носа не підточить. А тут не те, що комар, тут цілий слон носа засуне. Я відверто здивований: Мороз така досвідчена людина, а вже точно прорахував – навіть у відсотках! – скільки залишиться від чинної Конституції. Тут поспішати не треба, а ми завжди поспішали, тому й дійшли до такої ситуації, як зараз…

Я не думаю, що Мороз образився… А якщо й образився, то, мабуть, через те, що вважає себе батьком Конституції 2004 року. Хоча він – судячи з її тексту – вітчим, та ще й поганий. Не хочу образити Олександра Олександровича, але я також маю досвід, і не малий. Але при цьому я не знаю, ані скільки змін буде, ані якими саме вони будуть. Давайте ми спочатку все зробимо – відкрито та легітимно, а далі буде видно.

- Я нещодавно перечитувала книгу Кучми «Після Майдану», де він згадує, зокрема, і день голосування за політреформу – 8 грудня 2004 року. З контексту сказаного я зрозуміла, що у Кучми тоді інакшого вибору не було – принаймні, так витікає з його власних слів. Це до питання поспіху, про який ви казали…

- Я, власне, погоджуюсь, бо чим відрізняється демократичне суспільство від тоталітарного? Демократичне можна порівняти зі скороваркою, яка має клапани. А тоталітарне – як каструля з глухою кришкою, яку час від час рве. Як от, наприклад, зараз «рве» арабський Схід. Там нема демократії, нема й вихлопу. Так і з Конституцією: треба було шукати якийсь клапан. Але ж ми відкрили клапан змін, і такого наробили…

- Гаразд, але якщо відійти від високих матерій і поговорити про більш приземлені речі, зокрема, про соціальні проблеми. У новій Конституції, над якій працюватиме Асамблея, буде звужена сфера державної опіки над громадянином? Іншими словами, чи залишиться право на безкоштовне медичне обслуговування, на освіту? Власне кажучи, оскільки вже багато років ці права носять суто декларативний характер, можливо, чесніше буде від них відмовитись…

- Знаєте, ми повинні розуміти, що сьогодні немає необхідних соціальних захисних моментів не тому, що ми – бідні, а тому, що у нас процвітає корупція, хабарництво, тіньова економіка… У нас вистачає джерел, щоб давати якщо не цілком усі гарантії, то бодай їх частину поки що. Бо якщо ми підемо по такому шляху, що у нас, мовляв, немає можливості, то тоді ми заберемо у людей геть усе і нічого не залишимо. Ми маємо зробити інше: прописати такі функції у Верховної Ради, президента України, у правоохоронних органів, які б забезпечили дотримання закону.

Не може бути жодного пояснення, жодного виправдання для особи, яка порушила закон і біжить каятися. Якщо хоча б один раз президент закриє на це очі і скаже, що то чорт поплутав… Та не може тут чорт поплутати, а якщо поплутав, то йди геть! До президента не повинні йти чиновники з поясненням, чому вони не виконують його розпорядження. Як правило, якщо вони цього не роблять, то починають президента «вилизувати», як це зробили Чернівці під час президентської «Розмови з країною»: вивели на мороз дітей і змусили їх співати. А чому? А тому, що область ця – одна з найгірших.

У нас такий підхід: піди поплач – і тебе пробачать. А пробачати не повинні ані президент, ані Верховна Рада, бо посадова особа не додому до них на вареники йде. Ми повинні так виписати Конституцію, щоб раз і назавжди було зрозуміло: порушив – назад дороги нема.

- Іншими словами, право на безкоштовну медицину в Конституції залишиться, попри те навіть, що корупція у цій сфері – вже навіть поза межами добра і зла…

- Залишиться. Головне зараз – прописати механізм щодо того, як це забезпечити, як проконтролювати виконання, як знайти шляхи економії тощо.

- І ще щодо корупції. Останнім часом все більше розмов ведеться про смертну кару. Причому на одному фланзі про це говорять комуністи, а з іншої сторони дану тему лобіюють ультраправі – «Свобода», наприклад. Можливо, це і є запорука того, що закони будуть виконувати? Страх, напевно, діятиме ефективніше, ніж найбільш досконалі механізми забезпечення законів…

- Я думаю, що головне те, аби покарання людини залежало від закону, а не від грошей. Це важливіше. Бо й від смертної кари можна відкупитися. Тут все питання у судочинстві, у принципі формування судів і у відповідальності суддів перед народом. От що я вам казав про Театральну площу? Чого лізе туди суддя? Він що, компетентний у питаннях архітектури і безпеки будівництва? Ні. Але він із задоволенням бере участь у тому, щоб вирішити долю цього будівництва.

Можна, звісно, розстрілювати і за жменю зерна. Як колись розстрілювати «трійки»… Мого рідного дядька Митрофана розстріляли на станції за одне-єдине слово: він комусь необережно сказав, що у Польщі жити краще, ніж у нас, от його і розстріляли за «зраду». Тож так можна дійти до повного абсурду. Головне, щоб кара була невідворотна: якщо вже 15 років, то, значить, 15 років, і не менше.

Коли я був президентом і мені подавали прохання про помилування, я навіть не розглядав його, якщо у справі йшлося про групове зґвалтування чи про вбивство дитини… Ідея смертної кари, звісно, «заманлива», але це не гарантує падіння рівня злочинності. Все впиратиметься у відповідальність і рівень судів.

- Леоніде Макаровичу, останнє питання з дещо іншої, не конституційної «опери». Цими днями ювілей у Михайла Горбачова – йому виповнюється 80 років. Ви знаєте цю людину особисто, що можете сказати про нього і про його роль у долі нашої держави?

- Я думаю, що у нього є всі підстави вважати, що саме з ним пов'язаний новий етап життя нашої країни. І України зокрема. Чи довів він свою справу до кінця? Чи був послідовним та системним? На мою думку, ні. Хоча це тема для окремої великої розмови. Але саме перебудова Горбачова була початком нашого шляху до незалежності.

Наталія Лебедь, Переписати Конституцію, 04 березня 2011 р.

//obozrevatel.com/politics/perepisati-konstitutsiyu.htm

Закон про відсутність вибору 2015

Партія регіонів уже розпочала підготовку до виборів-2015. Зміни до електорального законодавства мають утвердити вплив влади на результати голосування, а плани змін до Конституції – розбалансувати державні органи для наступників Януковича.

Під димовою завісою «адміністративної реформи», якою влада назвала тимчасове скорочення штатної чисельності своїх центральних органів, команда Януковича реалізує план системних політичних перетворень. Мета: страхування Партії регіонів на випадок програних президентських виборів 2015 року. Точніше, створення такої владної моделі, за якої ця подія втрачає «сакральне» значення.

Зачистка перед виборами

Очевидно, питання номер один для «партії влади» (і це підтверджено інформацією джерел) – формування депутатського корпусу Верховної Ради України з конституційною більшістю від Партії регіонів. З одного боку, остання позбувається головного болю у вигляді ненадійних «тушок»-перебіжчиків, із другого – власна конституційна більшість ПР – це реальна можливість вносити зміни до Основного Закону, зокрема і в частині перерозподілу повноважень гілок влади. А це чимало, якщо зважити, що президентові-2015 іще два роки доведеться працювати зі старим парламентом.

Першим кроком до отримання «правильних» результатів на парламентських перегонах 2012 року має стати розробка, знову ж таки, «правильного» закону про вибори народних депутатів України. Схоже, сюрпризів не буде. Новий документ про електоральну кампанію до Верховної Ради зверстають на тій самій основі, що й закон про місцеві вибори.

Саме такий висновок можна зробити з анонсування Мінюстом і депутатами від Партії регіонів розробки нового відповідного законопроекту.

Як зазначив на своїй прес-конференції міністр юстиції Олександр Лавринович, наступні вибори однозначно відбудуться на засадах змішаної пропорційно-мажоритарної системи. Мовляв, така позиція президента. Ми теж не сумніваємося, що система виборів буде змішаною, бо мажоритарний складник, тобто вибори за територіальними округами, – один із найкращих способів «розхитати» електоральні позиції партій протилежного табору в Центральній та Західній Україні.

Водночас міністр лукавить, кажучи, що формування виборчих комісій на парламентських виборах ітиме в тому самому порядку, що й сьогодні. За нашою інформацією, яка заслуговує довіри, в новому законопроекті буде дубльовано норми щодо формування виборчих комісій, аналогічно, як на місцевих перегонах. Тобто КПУ, Народна партія і Партія регіонів матимуть контрольний пакет акцій у всіх виборчих комісіях і зможуть ухвалювати будь-які рішення щодо суб’єктів виборчого процесу.

Цікавий натяк зробив Лавринович на одній із прес-конференцій, озвучивши інформацію про дискусії в середовищі розробників законопроекту щодо положень про фінансування виборчих кампаній та з приводу відповідних фондів: «Українські політики й українські правники мають близьку позицію, а представники міжнародних організацій мають протилежну позицію». Цю тезу треба розуміти таким чином, що партія влади намагатиметься протягнути до електорального закону положення про лімітування виборчого фонду. Це дасть змогу скасовувати реєстрацію «неугодних» суб’єктів виборчого процесу на підставі «порушень у фінансуванні виборчої кампанії».

Регіональний тил

У потоці політичних новин доволі непомітною пройшла заява першого заступника начальника управління Адміністрації президента України з регіональної політики Євгена Онопрієнка.

Озвучена аж ніяк не першою особою в апараті, насправді, вона була дуже знакова. Як констатував промовець, «до 2015 року ми від адміністрацій (районних і обласних державних. – Авт.) вийдемо на виконавчі комітети всіх рівнів. Виконавчі органи будуть тільки у рад. У Києві в тому числі». Виходячи зі слів чиновника АП, місцеві державні адміністрації не припинять свого існування, але функціонально будуть змінені – «голова державної адміністрації повинен від імені держави контролювати законність дій виконавчої влади, але ніяк її не здійснювати».

На перший погляд, нічого дивного в цьому проекті Банкової немає. Ліквідація місцевих державних адміністрацій – давня ідея Партії регіонів. Саме заміну їх на виконкоми рад (як у Радянському Союзі) було вперше після прийняття Конституції 1996 року запропоновано в конституційному проекті ПР 2003 року (щоправда, там-таки передбачили й прямі вибори голів областей та районів), пізніше цю ідею постійно педалювали в усіх програмних документах Партії регіонів, політичних заявах «регіоналів», зокрема і Януковича.

2010 року Партія регіонів та команда нового президента отримали всю повноту влади в державі. Як показало останнє голосування щодо внесення змін до Основного Закону в частині термінів виборів, на сьогодні ПР має ситуативну конституційну більшість і може вносити зміни такого рівня, які не суперечать інтересам опозиції.

Але чомусь ніхто сьогодні не поспішає ініціювати реконструкцію системи місцевої влади в державі, хоча технологічно це достатньо легко. Районні та обласні ради в нас сформовані, вони на сесійному засіданні ухвалюють рішення про створення виконкомів. Останні «отримують» у «спадок» повноваження рад, виконання яких сьогодні делеговано державним адміністраціям, інші функції (за винятком контрольних) державних адміністрацій автоматично передаються виконавчим комітетам рад. Фактично, для реалізації даної політичної обіцянки Партії регіонів і особисто Віктора Федоровича треба лишень внести зміни до кількох законів, основні з яких – «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України місто-герой Київ».

Водночас на початку 2011 року чиновник АП анонсує системну реформу районного та обласного рівня влади на 2015 рік. Чітка прив’язка реформи регіонального самоврядування до 2015 року (дата чергових виборів президента України) багато що прояснює в можливих планах Банкової. Схоже на те, що команда Януковича на період президентської каденції свого патрона хоче зберегти строгу вертикаль влади на місцевому рівні (коли він призначає, притягує до дисциплінарної відповідальності, зокрема і звільняє за поданням КМУ, голів місцевих державних адміністрацій). Але перед самими виборами 2015 року, побоюючись програшу на виборах, команда Януковича позбавить імовірного п’ятого президента України реального впливу на регіональну владу. Фактично, йдеться про повторення ситуації з обмеженням повноважень президента Ющенка відповідно до Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року. Передача виконавчо-розпорядчих повноважень голів місцевих держадміністрацій виконавчим комітетам місцевих рад у світлі місцевих виборів 2010-го означатиме фактичний контроль Партії регіонів над виконавчою регіональною владою і після виборів 2015 року.

Андрій Дуда, 03 березня 2011 р.

//tyzhden.ua/Politics/18098

Олександр Мороз. Що започатковуємо ми? (з приводу указу про Конституційну Асамблею)

Видання Указу Президента про підтримку створення т. зв. Конституційної Асамблеї завершує оформлення намірів, котрі декларуються деякими політиками уже тривалий час. Характерно, що найчастіше такі ідеї проголошували ті, хто займав високі державні посади. Показово також, що вони при тому нібито дбали про потребу забезпечити реалізацію права народу як джерела влади.

Ні в кого немає сумніву, що про право народу тут не йшлося і думкою його ніхто не цікавився. Це й не дивно, бо громадяни незадоволені не змістом норм Конституції, зокрема їхніх прав і свобод, а тим, що ці права не забезпечуються державою. Звідси закономірний висновок - не треба  займатися маніпулюваннями довкола Конституції. Потрібно зосередитися на тих проблемах, котрі справді турбують людей. Адже Основний Закон не створює жодних перешкод для забезпечення людей роботою, навпаки, - зобов'язує владу гарантувати людям соціальний захист, пенсії, стипендії, медичне обслуговування і безпеку... То давайте цим і займатися, а не придумувати якісь причини, через що конституційні норми в багатьох випадках стають формальностями, а Конституція не поважається громадянами.

Зрозуміло, що Основний Закон мусить вдосконалюватися постійно, виходячи з обставин, що складаються  внаслідок розвитку держави і суспільства. В Конституції якраз і передбачений порядок внесення змін (уточнень, поправок). Тому присвячений її окремий ХІІІ розділ. Він викладений так, щоб обмежувати спокуси неврівноважених ініціаторів. Передбачено, наприклад, використання референдуму щодо найважливіших моментів державного і суспільного ладу, прав і свобод громадян. І (!) змісту розділу ХІІІ.

Схоже, що це якраз найдужче нервує бажаючих бавитися з Конституцією. Чому такий висновок?

Конституція не передбачає ніяких асамблей. До речі, в українському лексиконі слово "асамблея" стосується лише як означення  загальних зборів якоїсь міжнародної організації (Генеральна асамблея ООН, Парламентська асамблея Ради Європи тощо). Неточна дефініція орієнтує на оманливу логіку дій. І справді, в коментарях ініціаторів "асамблеї" (а дискусії з цього приводу в різноманітних "центрах", "лабораторіях" і т.п. ведуться уже не перший рік, не Л.Кравчук ініціатор ідеї) передбачаються різні варіанти, як "асамблеєю" замінити парламент. Там і референдум про потребу нової Конституції, і референдум про зміну змісту її ХІІІ розділу, і про можливість самою "асамблеєю" ухвалювати новий Основний Закон, і навіть про те, що її ініціативи не варто аналізувати в Конституційному Суді. А чому? Бо все, мовляв,  заполітизовано: парламент, КС, уряд... А "асамблея" буде зі "святих", які політикою не займаються, не займалися і зобов'яжуться (!) пізніше не займатися, на державну службу не влаштовуватися і т.д. Що останнє - порушення конституційного права громадянина - до уваги не береться.

Аналітики з "центрів" і "лабораторій", не маючи, схоже, власних аргументів, посилаються на досвід колишніх країн Східної Європи, на Італію, Португалію, Венесуелу, Індію і т.д. Говорять при тому про реалізацію установчого права народу шляхом проведення Установчих Зборів, котрі утверджують Основний Закон. Правильно пишуть. Так було. Але у всіх випадках - при становленні нових держав або нового суспільного ладу: в Індії - після її колоніального стану, в Італії і Португалії - при переході від фашистської диктатури до демократії, в Румунії, Болгарії... - при зміні соціалістичного на капіталістичний лад, в Бельгії, США, Норвегії та ін. - при прийнятті взагалі першого закону, що започатковував державність.

А що започатковуємо ми? Ми, через 20 років існування держави, починаємо демонструвати сумнів у тому, що вона "ще не вмерла"?  Та ні, вона жива і була би здоровішою, якби на її організмі не заводилися різні утворення з сумнівними функціями.

Повторимо ще раз, характерно, що спекуляції довкола Основного Закону завжди велися в Україні високопосадовцями. Спочатку Л.Кучма, підтриманий Л.Кравчуком і І.Плющем, вибив у парламенту право уряду (вдуматися!)  писати закони, т.зв. декрети. Проти такої авантюри зі мною виступило лише 12 депутатів. Розвал економіки, розграбування багатств країни - один з наслідків тієї авантюри. Згодом Л.Кучма, ставши президентом, по всьому світу бідкався, що в нього немає права розпустити парламент, що той має бути двопалатним і т.п. Естафету незадоволення прийняв В.Ющенко, котрий, аби стати президентом, підтримав перший крок до європейської моделі управління, а після обрання відразу включився в боротьбу за скасування змін. Саме задля цього була неконституційна затія з виборами - 2007, шахрайство з голосами щодо противників конституційного реваншу - соціалістів. Згодом особиста свара президента з прем'єром звела конституційні приписи до фігового листка. Проте вони мають тепер задоволення: є Конституція - 1996. Нехай з незаконним рішенням КС і бездіяльним у цьому відношенні парламентом, але... є. В.Ющенко і Ю.Тимошенко мають бути задоволеними.

Здавалось, мав би бути задоволеним і В.Янукович. Ніхто ж не подумає навіть, що в нього не вистачає повноважень для влади або немає хисту тримати її в руках. Вміння вже продемонстровано.

В чому ж річ? Чому такий бурхливий сплеск конституційних ініціатив та ще й в далеко не підходящий момент? Не варто посилатись на банальність з приводу спроби закрити соціально-економічні негаразди політичним шоу довкруж Основного Закону. Для того при потребі інструментів вистачило б. Не хочу робити домисли, але сподіваюсь, що В.Янукович уважно проаналізує ХТО і ЧОМУ добивається розгоряння конституційного скандалу. І яких наслідків, в т.ч. для самого президента, можна очікувати.

Можливо "ходокидо президента" накидали йому доказів щодо необхідності змін. Цілком таке допускаю, тим паче, на шляху України в Європу треба "Європу" створювати в Україні. А для цього правова система має бути адаптована до європейської. Така робота розпочата в кінці 2004-го, до речі, при підтримці В.Януковича. І якби не регресивні рішення КС, потрібно було б лише змінити деякі статті щодо самоврядування, судової системи, прокуратури.

В будь-якому разі, змінювати дещо в Конституції слід. То в чому проблема? Президент - суб'єкт законодавчої ініціативи. Він має конституційне право створювати робочі групи, комісії тощо. Достатньо його розпорядження, щоб без визначення статусу надуманого зайвого органу, без політизації, професійно і якісно, нехай би і під надійним керівництвом Л.Кравчука, група підготувала потрібні пропозиції. А далі - як визначено в Конституції. Якщо потрібно - то і через референдум. А забезпечення обговорення, експертизи, гласність... Це справа технології.

Роблячи це, слід подбати про відповідність "духу і букви" Конституції. З цього приводу деякі правники можуть зайти далеко, захоплюючись "духом", звинувачуючи інших в юридичному невігластві. Але, як мовиться в російській, трохи перефразованій приказці "на нюх и цвет товарищей нет". Одному з нової редакції тягнутиме європейською "Шанелью   5", іншому - нужником диктатури. Конституція, при її всеохватній ролі і узагальненому утвердженні статусу правової держави, залишається при тому річчю абсолютно конкретною. Тільки в такому вигляді вона придатна до своєї виняткової функції.

Пропонується шлях найкоротший, найефективніший. І, головне, конституційний.

Вкотре повторю, біди України не в Конституції, а в її недотриманні.

Олександр Мороз, «Товариш», сайт українських соціалістів

Номер 1 (1418) 24.02.2011 - 02.03.2011

//www.tovarish.com.ua/archive/1418/Chetvertai/Scho_zapoc.html
//obozrevatel.com/politics/sezd-spu-prohodit-v-zakryitom-rezhime.htm

Конституційна Асамблея: до такого не дійшов навіть Путін

Днями з-під пера президента України Віктора Януковича вийшов указ про підтримку ініціативи першого президента Леоніда Кравчука щодо створення Конституційної асамблеї для підготовки змін до Конституції України, пише УНІАН.

Аби утворилася така асамблея, спершу створили науково-експертну групу з її підготовки. Власне, ця наукова група й повинна, як висловився Леонід Кравчук, дати зелену карту цій конституційній асамблеї, яка писатиме нову конституцію чи лише зміни до неї. Це поки що питання відкрите, оскільки головний ініціатор – пан Кравчук – і сам до пуття не може пояснити, якою хоч приблизно буде оновлена Конституція, яка її головна ідея і найголовніше – чого раптом обрали такий шлях для вдосконалення Основного Закону.

– Ми хочемо вперше в історії України зробити зміни для українського народу, – каже Леонід Макарович, – тобто це будуть незаангажовані люди, які думатимуть не про особисту владу, а про інтереси народу. Чи потрібно змінювати Конституцію? Так, потрібно, тому що вона скомпрометована. Венеціанська комісія та критика всередині кажуть, що потрібно поставити конституційний процес у правові рамки і щоб він відповідав чинному легітимному способу її прийняття. Тому ввійдуть сюди ті люди, я так думаю, які можуть це зробити, будучи незаангажованими… Тобто щоб це була сучасна Конституція, відповідала глобальним змінам у світі, критичним змінам у країні, була надовго і щоб її не змінювали кожних 4-5 років. От і все!

Говорячи про незаангажованих людей, пан Кравчук, схоже, призабув, що як би красиво не написали новий законопроект, усе одно його вноситиме президент Янукович, а ухвалюватиме Верховна Рада. А вони і є головними порушниками чинної Конституції (разом із Конституційним судом). Проте перший президент знаходить аргументи на захист нинішнього глави держави:

– Янукович нічого не порушував, він же не може скасувати рішення Конституційного суду. У президента немає таких повноважень...

Оскільки зі слів самого ініціатора ми так і не зрозуміли головної ідеї створення нової конституції, ми звернулися до фахівців.

Деякі положення Конституції явно не подобаються нинішній владі

Експерт з конституційного права Олександр Барабаш припускає, що вся ця колотнеча задумана, аби Кравчуку знайти якесь застосування.

“Президент завжди виступає як законотворчий ініціатор, і для суспільства не має значення, хто розробляє його законопроекти, - сказав експерт. - Тому я не розумію, чому влада приділила цій асамблеї стільки уваги. Усе одно відповідальність лежатиме на президенті й на Верховній Раді. Тим більше що, крім загальних, банальних фраз, жодного пояснення не прозвучало.

Леонід Макарович сказав, що це триватиме півтора-два роки і прийматиме їхню Конституцію новий парламент. Тому дозволю собі висловити припущення, що це просто такий механізм надання Кравчуку – в системі нових, так би мовити, центрів влади – якоїсь видимої публічної посади. Будь-якого іншого сенсу я не бачу.

Такими штампами, що, мовляв, сьогоднішня Конституція постсоціалістична, тому потрібна демократична, - можна обвішати будь-який документ. Не буває постсоціалістичної чи постдемократичної Конституції, головна – правова культура: дотримуються її чи не дотримуються.

Члени цієї науково-експертної групи, у публічних висловлюваннях дискредитували саму ідею в корені, бо серйознішого аргументу, ніж просто потрібна “демократична Конституція”, не навели.

Ніхто нічого до пуття не може пояснити.

Зрозуміло, що деякі пункти чинної Конституції не подобаються сьогоднішній владі, тому, схоже, таким чином вона хоче прибрати їх. Але простим шляхом – унесенням змін до Конституції – це було б неможливо це зробити. Маю на увазі питання мови, військових закордонних баз, виборчої системи, особистого голосування депутатами, двох термінів президента”...

Нова Конституція означатиме появу нової держави

Народний депутат (НУ-НС) Роман Зварич вважає, що з появою Конституційної асамблеї, яка змінюватиме сьогоднішню Конституцію, фактично утвориться нова держава.

“Нова Конституція, - вважає він, - означає нову юридичну особу на міжнародній арені. Це юридичний висновок. А політичний – біс його знає. Як на мене, це має характер окозамилювання, вдумайтеся лишень у юридичну суть цього процесу…

Мені все поки що видається дуже туманним…

У розділі 11 (? 13 - ред.) Конституції прописано порядок змін до Конституції. Їх здійснює законодавчий орган нашої держави, який є також найвищим представницьким органом в Україні. Він і реалізує право народу міняти свій конституційний лад. Тому я не бачу логіки створювати ще якийсь орган”.

До такої єресі не дійшов навіть Путін, який виробляє з Росією, що хоче

Політолог Віктор Небоженко теж не бачить правової логіки у створенні такого органу, бо “коли з’являється конституційна асамблея, Верховна Рада автоматично починає відігравати другорядну роль, адже вона перестає виконувати свою найголовнішу роль – законодавчу”.

“При живому парламенті, - сказав Небоженко, - ніякої Конституційної асамблеї не потрібно. Такий орган треба створювати тоді, наприклад, коли вороги захопили парламент, обстріляли всіх тушок. Тобто коли відбувається щось неординарне, коли є необхідність відмовитися від процедури конституційних змін, прописаних у чинній Конституції. У такому разі народ має обрати такий орган, який або писатиме нову Конституцію, або даватиме якісь рекомендації.

А то виходить, що одразу три органи займаються одним і тим самим. Ось уявіть собі, якби печінка виконувала роль мозку і серця. Лікар з глузду з’їхав би, не кажу вже про самого хворого.

У нас є Конституційний суд, який на свій розсуд міняє Конституцію, є Верховна Рада, уповноважена це робити, і тепер ще з’являється Конституційна асамблея. Ще трішки, і ми зберемо якусь раду старійшин, общак...

Такий орган створюється лише за наявності серйозного конфлікту в країні, але конфлікту немає, громадянської війни – теж, більше того, у нас один начальник, єдине начало в усіх гілках влади. І один орган влади – Адміністрація президента. Тож давайте будемо чесними й оголосимо його цією Конституційною асамблеєю.

У регламенті ВР усе прописано, навіщо створювати ще якусь асамблею, представників якої ми не знаємо? Це будуть губернатори чи люди з пропискою в Макіївці? Чи хлопці, які принципово не хочуть говорити українською мовою? Чи просто вся адміністративна вертикаль? А що? Таке ж теж може бути… Тобто ми ніяк не можемо зрозуміти, хто це буде... До такої єресі не дійшов навіть Путін, який що завгодно виробляє з Росією”.

Європа не може збагнути, як 18 чоловік змінили конституційних лад

“Захід тисне на Януковича тим, що кожен його крок з концентрації влади – нелегітимний, оскільки він нелегітимно перевів Україну на президентсько-парламентську форму правління. – сказав Небоженко. - Тому, схоже, тепер придумали чисто африканський спосіб підвищення легітимності Януковича як президента.

Можете бути певні, Венеціанська комісія скаже, що такої процедури ще не було в цивілізованій Європі. З політологічної точки зору тут пояснення лише одне – чим більша концентрація влади в руках президента Януковича, тим менша легітимність цієї концентрації. Бо досі не вкладається в голові, як могли 18 дезорієнтованих, заляканих і малопрофесійних тоді нових членів Конституційного суду взяти й змінити загальнополітичний устрій у країні. Такого ж не буває, і Європа ніяк не може визнати такого переходу, тому, природно, що комусь прийшла в голову ось така африканська ідея. Бо як по-іншому пояснити лідерам інших країн, що Янукович за один день перетворився з президента в парламентсько-президентській країні на президента в президентсько-парламентській країні?”

Оскільки нам нічого не пояснили, виникають припущення

Небоженко припускає, що насправді нічого нового в цій Конституції написано не буде:

“Ну, може поміняють речення чи параграфи місцями, - сказав він. - Ну, може, щось і нове придумали, не знаю... Тарас Чорновіл каже, що продовжать депутатам повноваження до 2015 року. Усе можливо.

Але зовсім не має значення, хто входитиме в цю асамблею, тобто фігуруватимуть конституційні спеціалісти, котрі жодної ролі не відіграватимуть.

Перше, що сьогодні мав би зробити КС, – визнати таку процедуру неконституційною, бо вона ніде не передбачена. А що робить КС? - мовчить.

Чому виникають різні припущення?.. Бо нам не пояснили, навіщо це робиться. Янукович сказав, що подивився в очі Кравчуку, а той сказав, що нам б не завадило таке зробити. І теж цікаво, чому саме Кравчук?..”

Влада розуміє, що користується повноваженнями, отриманими в неконституційний спосіб

Співавтор чинної Конституції Віктор Мусіяка вважає, що влада таким чином хоче легалізувати свою неконституційність:

“Коли створюється держава, тоді може бути створено якийсь орган, якому надано установче право створити певний закон чи Конституцію. Нам же сказали, що буде асамблея, але не пояснили, який буде механізм її створення. Ми не знаємо, які вона виконуватиме завдання. В указі президента нічого не сказано.

Я не можу збагнути, чого їм ще не вистачає, вони ж отримали Конституцію 1996 року, за якою керував Кучма. Очевидно, влада розуміє, що користується повноваженнями, отриманими в неконституційний спосіб, тому якось хоче вийти на конституційний шлях, проте вкотре переступає через букву закону.

Я не виключаю, що в текст можуть вписати третій термін повноважень Віктора Федоровича. Проте можемо лише припускати, оскільки жодних пояснень не надходило”.

Оксана Климончук

//unian.net/ukr/news/news-423675.html

Конституанта – Конституционная Ассамблея – Учредительное Собрание

КОНСТИТУАНТА –
от фр. assemblee constituante – учредительное собрание, pouvoir constituant – учредительная власть.
|читати українською|

В разных странах Конституанта
имеет разные названия – собственно учредительное собрание, народное, национальное, конституционное собрание, конституционная ассамблея (конгресс, конвент) и т. п.

КОНСТИТУАНТА – всенародный высший коллегиальный временный представительский орган, специально образуемый для разработки и принятия конституции государства.

Первые Конституанты были образованы в США и Франции. Первые в мире конституции – основополагающие законы – были приняты именно учредительными собраниями еще в ХVІІІ ст.

В исторической ретроспективе принятия основного закона специально избранной Конституантой, по большей части, происходило после и в результате каких-либо чрезвычайных событий, войн и революций, системного кризиса (США, 1776, 1787; Франция 1789, 1792, 1848, 1871, 1945; Германия, 1848; Бразилия, 1988; Колумбия, 1991; Камбоджа, 1993), после разрушения империй (Австрия, 1918; Россия, 1918; Германия, 1919; Турция, 1922), обретения политической независимости (Бельгия, 1831; Польша, 1919; Латвия, 1919; Литва, 1920; Чехия, 1920; Грузия, 1921; Индия, 1950, Эстония, 1992), падения тоталитарных режимов (Италия, 1947, Португалия, 1976, Болгария, 1991, Румыния, 1992, Южная-Африканская Республика, 1996). Иными словами, реализованная Конституанта всегда знаменовала собой системные изменения в жизни общества и устройстве государства.

Идея Конституанты не обошла и Украину. 30 октября (ст.ст.) 1917 года Украинская Центральная Рада приняла основы законопроекта о выборах в Украинское Учредительное собрание. Третьим Универсалом был назначен день выборов – 27 декабря 1917 года и день созыва – 9 января 1918 года. Сами выборы проходили уже в условиях войны с большевиками и не были закончены. Выборы состоялись лишь на свободных от оккупации территориях в 171 избирательном округе (общее количество созданных округов – 301). Собственно все четыре Универсала Центральной Рады были акцентированы на учредительное собрание. Первый и второй – на Всероссийское, а третий и четвертый Универсалы – на Украинское Учредительное собрание.

Западная-Украинская Народная Республика, с момента своего создания, также ориентировалась на Конституанту. Украинская Национальная Рада в своем Статуте, принятом во Львове 18 октября 1918 года, прямо называет себя Конституантой. 13 ноября 1918 года ею был принят Временный основной закон, который предусматривал созыв учредительного собрания для принятия конституции Западной-Украинской Народной Республики.

Большевистская агрессия, немецкая оккупация, война и внутренние дрязги, похоронили тогда все надежды на Конституанту Украинского Народа – Народную Конституцию – Украинскую Народную Республику.

Концепция учредительной власти была сформулирована во времена Великой французской революции аббатом Эммануэлем-Жозефом Сийесом (фр. Sieyes, 1748–1836). Согласно этой концепции, учредительная власть первична относительно всех других властей – законодательной, судебной и исполнительной.

Учредительная власть является практическим и высшим проявлением суверенитета – верховной власти народа, который, реализуя ее через своих специально и только для этого избранных представителей (учредительное собрание), принимает конституцию.

Исходя из формы созыва Конституанты – общим волеизъявлением, депутаты учредительного собрания получают специальный (прямой) мандат от народа, который дает им возможность и право принимать участие в решении вопросов принятия конституции. Наличие именно такого мандата обеспечивает наивысший уровень легитимности принятых таким образом конституций.

Главным признаком Конституанты является легитимность – признание народом ее правомерности, законности действий и полномочий. Другими словами – доверие граждан. Недоверие – нелегитимность – нивелируют Конституанту по сути.

ЛЕГИТИМНОСТЬ (лат. legitimus – согласный с законами, законный, правомерный) – согласие народа с властью, когда он добровольно признаёт за ней право принимать обязательные решения. Чем ниже уровень легитимности, тем чаще власть будет опираться на силовое принуждение. Кроме того, легитимность – политико-правовое понятие, означающее положительное отношение жителей страны, больших групп, общественного мнения (в том числе и зарубежного) к действующим в конкретном государстве институтам власти, признание их правомерности. //dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/138786

Сегодня, исходя из мотивов прагматизма (читай – из-за страха перед собственным народом) наиболее распространенной является практика принятия конституции или внесения в нее изменений парламентом. К этому, для отвода глаз, чтобы придать основному закону большую легитимность, может добавляться утверждение принятых парламентом решений на всенародном референдуме.

Референдум не является прямым заменителем Конституанты. Поскольку речь идет о большом по объему документе – конституции, чрезвычайно важным является вопрос доверия к разработчикам основного закона. Поэтому референдум скорее есть логическим дополнением и продолжением Конституанты, «последним легитимизатором» ее действий и решений.

Легитимность организации и деятельности Конституанты, как правило, должен обеспечивать специальный правовой акт, который устанавливает порядок проведения выборов ее членов. Однако, например, в условиях системного политического кризиса – кризиса доверия всех ко всем, очевидно, могут возникнуть сомнения относительно законности – легитимности самого этого акта.

При таких обстоятельствах важную роль играет сам факт проведения всеобщих и демократических выборов в учредительное собрание. Верховная власть – суверенитет – принадлежат народу: легитимизация Конституанты происходит непосредственно через ее выборы и с момента ее избрания – вследствие свободного всенародного волеизъявления.

Единственная задача Конституанты – принятие новой или изменение действующей конституции – основополагающего – фундаментального, главного, стержневого, ключевого, родоначального закона.

Цель Конституанты – Народная Конституция – гражданский консенсус – гражданская солидарность – во имя свободы, достоинства и развития – через установление справедливого закона всеми для всех.

Когда от сердца к сердцу каждого гражданина Украины прочной, связующей нитью пройдёт закон, тогда родится новая политическая нация – новая украинская речь посполитая – новая республика – общее дело, общее созидание – новый и праведный путь для всего Украинского Народа.

• Конституция Франции: Декларация прав человека и гражданина 1793
• Конституция Франции: Конституционный Акт 1793
• Конституция США: Билль о Правах 1791
• Народная Конституция Речи Посполитой 1791
• Декларация прав человека и гражданина 1789
• Конституция Соединенных Штатов Америки 1787
• Декларация Независимости США 1776
• Декларация прав Вирджинии 1776

Ред. – В. Ак-Мурза, 01.03.2011
По тексту – В. М. Шаповал. Конституанта
//cyclop.com.ua/content/view/1142/58/1/9/

Через три, пять или десять лет будем снова иметь восстание

Конституция как общественный договор должна исходить от народа

Собери основной закон

Власть не смеет попирать народ

Идея ограниченного правления как политико-правовая доктрина

Конституция Украины должна отражать потребности украинцев во всем мире

Сомневаюсь в том, что украинцам хватит смелости принять конституцию, которая напоминает американскую

Конституционная реформа: новые реалии

Новую Конституцию Украины напишет народ

Государство – не «организация общества», а организация, которая находится в обществе

Историко-политическая природа категории «народовластие» в конституционных актах Украины (возникновение и эволюция)

Порядок принятия, изменения и отмены конституций

Не пора, не пора, не пора…

Новая Конституция как инструмент глубокой социально-политической перезагрузки

Выход из кризиса власти - через конституанту

Конституция Украины состоится вместе с обществом

Несуверенная Украина

Революция - это тоже власть народа

Нужна конституционная революция снизу!

Ни власть, ни оппозиция не видят народ участником конституционного процесса

Конституция Украины принята не ради народа, а ради интересов власти

Общественный договор - как альтернатива перманентных изменений в Конституцию

Народная оппозиция - народная Конституция

Народная Конституционная Ассамблея

Нельзя жить по Конституции, которая не воспринимается как легитимная, не воспринимается народом как своя

В поисках легитимности

Это будет Конституция народа

Fata morgana народного суверенитета

Украине нужна гражданская конституанта

Кто заложит основу Основного Закону?

Указотворчество президента - имитация конституанты

То, что предлагает Яценюк, ничем не лучше указа Януковича

Народ должен взять власть в свои руки

Доктрина народного суверенитета: правовые и политические воззрения

Заразы воплощения реформ (Модели)

37 тысяч можно созвать на стадионе

Берегите Верховный Совет

Камо грядеши, земле моя?

Конституционная реформа: изменений не узбежать, поэтому нужно на них воздействовать

Ударим конституантой по сдаче национальных интересов

Народная Конституция: путь ослов или игра в домино 1
Народная Конституция: путь ослов или игра в домино 2
Народная Конституция: путь ослов или игра в домино 3

Народная конституция - легитимным путем

Украине нужна народная Конституция, а не сговор политиков

Первородный грех украинской Конституции

Перезагрузка. Конституанта

Путь к новой Конституции Украины

Живая ткань Конституции

Время прямой демократии

Народная конституция

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о гарантиях для Украинского Народа

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о праве народа на восстание

Сердце как орган высшего познания 1
Сердце как орган высшего познания 2
Сердце как орган высшего познания 3

Хроническое конституционное забытье

Республика по-украински

Новая республика - неизбежна

В конституционном процессе решающая роль должна быть за народом

В программах почти всех партий предлагаются реформы, возможные лишь в случае изменения Конституции

Новая Конституция должна быть разработана не Президентом, не Правительством и принята не Верховной Радой или манипулятивным референдумом, а исключительно Конституционным Собранием [ГАУ]

Мы должны создать действительно народную Конституцию и не допустить подмены понятия децентрализация [УДАР]
Конституционная Ассамблея - первый шаг к народной Конституции [ПР]
Только народная легитимная Конституция Украины... [ГАУ]
Народная Конституция - проект построения системы настоящего народовластия [КПУ]
Надо ввернуть страну народу [КПУ]
Настоящая Конституция Украины должна стать Конституцией общества, граждан, Украинского народа [УВ!]
В Конституционной Ассамблее нет народа [00Б]
Страной управляешь Ты, или Власть - народу! [УВ]
Народная Конституция: миф или реальность? [УВ]
Ввернем государство гражданам [СПУ]
[ГАУ] призывает предоставить право писать Конституцию народу
Национальная Конституционная ассамблея имени народа Украины [ФЗ]
Конституанта - едва ли не самый демократический и самый профессиональный способ принятия Конституции [НП]
Вернем Украину народу! [ГАУ]

Путь к народной Конституции единой политической наци [НУ]

80% украинцев живут за чертой бедности
80% украинцев не читали Конституцию

Несостоявшаяся держава?
Провидцы об Украине

• Международный билль о правах человека
• Право на достоинство. Народный Трибунал
• Право на восстание - право на сопротивление
• 1000-летняя Конституционная Ассамблея Украины: путь к Народной Конституции или потерянное тысячелетие
• Права человека: вопросы и ответы
• Децентрализация 2014-2015
• Мордернизация 2010-2014
• Вооруженная Америка
• КАЯК //Документы
• КАЯК 2010-2012
• КАЯК //Состав
• РФерендум
• О вечном
• Крым

//vforvendetta.warnerbros.com